Державний бюджет: суть та призначення

Таблиця 2.4.

Дефіцит (профіцит) бюджету за 2000-2001 роки

    На 30.11.2001 прямий державний борг України  становив 62369,1 млн. грн. 
(11805,4 млн.дол.США), який зменшився порівняно з початком року на 1846,6 
млн. грн. або на 2,9 відс. [6] ^;

    Прямий  державний внутрішній борг становив 20603,3 млн.грн. (3899,9 млн.дол.США), або 33,03 відс. загальної суми прямого державного боргу, і зменшився порівняно з початком року на 177,3 млн. грн. або на 0,9 відс..

    В структурі прямого державного внутрішнього боргу заборгованість перед юридичними особами становила 10206,3 млн. грн. або 49,54 відс. загальної суми прямого державного внутрішнього боргу, заборгованість перед банківськими установами становила 10397 млн. грн. або 50,46 відс. відповідно.

64

    Прямий  державний зовнішній борг становив 41765,7 млн.грн. (7905,5 млн.дол.США), або 66,96 відс. загальної суми прямого державного боргу, і порівняно з початком року зменшився на 1669,4 млн. грн. або на 3,8 відс..

      Умовний борг станом на 30.11.2001 становив 11515,3 млн.грн. (2179,6 млн.дол.США) і зменшився порівняно з початком поточного року на 1291,8 млн. грн. або на 10,1 відс.. Умовний внутрішній борг залишився на рівні початку року і становив лише 1 млн. грн.. Умовний зовнішній борг становив 11514,3 млн. грн. і порівняно з початком року зменшився на 1291,8 млн. грн. або на 10,1 відс..

         Останнім часом  в економіці держави спостерігається  певне економічне пожвавлення, про що свідчить виконання дохідної частини Державного бїоджету за 1 квартал 2003 року.

65

Розділ З М1ЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ

3.1 Суть та необхідність  регулювання у  системі міжбюджетних  відносин

       Соціально-економічний  розвиток вимагає відповідного обґрунтування  нових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах суспільного життя. Ще більшою мірою це стосується стану бюджетної системи, організації взаємовідносин між її ланками, функціонування яких підпорядковане новим потребам суспільства, зумовленим децентралізацією влади та розвитком місцевого самоврядування.

       Досвід  розвинутих країн переконує, що держава може розвиватися як 
демократична структура тільки за наявності самоврядних фінансово 
незалежних одиниць, які представляють інтереси населення конкретних 
територіальних утворень. Тому у даний час міжбюджетні відносини, набули 
особливого значення для місцевих органів влади, результативна реалізація якими 
своїх повноважень, як власних, так і делегованих їм загальнодержавними 
органами управління, безпосередньо залежить від забезпечення їхньої реальної 
фінансової самостійності. 

       Вивчення та аналіз різних поглядів на місце бюджету у фінансовій системі дають підстави для обґрунтування цілей та засобів регулювання взаємозв'язків між ланками бюджетної системи країни. Насамперед, доцільно виходити з того, що серед усієї сукупності економічних відносин виділяється специфічна підсистема відносин між двома і більш учасниками, опосередкованих вартісними інструментами (такими як податки, збори, трансферти та інші), тобто фінансові відносини. Вони пов'язують один економічний суб'єкт з іншим через односторонні, безповоротні грошові потоки, які утворюються внаслідок розподілу і перерозподілу власності у вартісній формі. Фінансові зв'язки можуть бути постійними, тривалими або короткотерміновими, в сукупності створюючи систему фінансових відносин суспільства. [34]

66

       Макроекономічний  аспект фінансових відносин на чільне місце висуває одного з великого переліку власників - державу, на користь якої розподіляється, перерозподіляється частина національного доходу і національного багатства країни, яка у вартісній формі централізується в різних грошових фондах. Проте процеси децентралізації системи державної влади й управління призводять до виділення із складу державної власності певної частини у власність територіальних громад, формуючи комунальну власність, а також право на частку доходів інших економічних суб'єктів різних форм власності у формі податків і відрахувань. Таким чином створюється фінансова база децентралізованої системи державної влади, тобто формуються джерела доходів централізованих фондів, які утворюють фінансові ресурси органів влади й управління різних рівнів.[14]

       Процеси децентралізації державної влади  супроводжуються передаванням частини  керівних повноважень по вертикалі  управління. Органи влади нижчого рівня відповідно до встановлених законодавством положень одержують у власне розпорядження грошові ресурси від визначеної частини загальнодержавних податків і зборів, а також місцеві податки і збори, доходи від використання комунальної власності та інші.

       Виникнення  взаємозалежності між центральними та місцевими органами відбувається через існування єдиної бази централізованих державних доходів у межах країни і одночасно суттєвих відмінностей у зосередженні джерел бюджетних ресурсів по її території, чим обумовлюється вибір переліку доходів і розмірів надходження коштів до конкретного бюджету. Тісний взаємозв'язок органів влади й управління породжується об'єктивною необхідністю у фінансуванні єдиних загальносуспільних потреб і відповідно у розподілі, кількісному та якісному розмежуванні бюджетних ресурсів по адміністративно-територіальних одиницях та по вертикалі державного управління.

       Переважаючим  у науці й практиці є твердження про те, що міжбюджетні відносини - це фінансові взаємовідносини між державним та місцевими бюджетами. Це на наш погляд є спірним. Як економічна категорія, бюджет є

67

сукупністю  економічних відносин, які виникають  між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. При цьому визначається що бюджет є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту. Одночасно бюджет досліджується у системі планів. Як основний фінансовий план, через нього забезпечується мобілізація грошових коштів держави, здійснюється їхній розподіл за основними напрямами на відповідні цілі згідно із економічною та соціальною політикою держави. Тобто йдеться про двобічну характеристику бюджету - як грошових відносин і фінансового плану. Тому, розглядаючи сукупність бюджетів, правомірно передбачити, що при такому підході-досить складно досліджувати відносини між "відносинами" або між фінансовими планами. Більш раціональним доцільно вважати підхід, згідно з яким в реальному процесі перерозподілу бюджетних ресурсів відносини фактично виникають між суб'єктами, а саме між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування. [34]

       Оскільки  міжбюджетні відносини відображають певну взаємозалежність ланок як складових бюджетної системи держави, то визначимо їх як зв'язки, які виникають між різними територіальними громадами, їхніми об'єднаннями і суспільством у цілому в особі управлінських органів у процесі використання обмежених бюджетних ресурсів, організації, розподілу і реалізації внутрішніх щодо бюджетної системи потоків коштів. У свою чергу, об'єктом міжбюджетних відносин логічно визначити кошти, які розподіляються між бюджетами різних рівнів для того, щоб держава мала можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного і соціального розвитку. При цьому підставою для існування міжбюджетних відносин с визначені законодавством повноваження державної і місцевої влади; з боку держави - гарантія фінансування наданих повноважень органам місцевого

68

самоврядування; фінансова підтримка місцевих бюджетів через значні коливання рівнів податкового потенціалу окремих територій та розбіжності у розмірах видатків. Останні носять об'єктивний характер і спричинені різноманітністю природнокліматичних умов, різним екологічним станом територій, особливостями розташування населених пунктів, зокрема, адміністративних центрів, насиченістю шляхами сполучення, кількістю населення, його віковим складом, економічним розвитком економіки та її спеціалізацією, станом соціальної і побутової інфраструктури. Вплив цих факторів визначає вартість послуг, які надають місцеві органи відповідно до особливостей адміністративно-територіальних одиниць. [20]

       Таким чином, міжбюджетні відносини об'єктивно  обумовлені тим, що, як і будь-які фінансові відносини, виникають через суспільну потребу у перерозподілі в даному випадку бюджетних ресурсів на користь бюджетів, які менше забезпечені або більше потребують у цей час коштів. Указана суспільна потреба диктується об'єктивними вимогами економічного і соціального розвитку як окремої території, так і держави загалом. Зокрема це:

       а) фіскальна незбалансованість по вертикалі міжбюджетних відносин, яка виникає через статичний та динамічний дисбаланс. Статичний дисбаланс відображає перевищення обсягу обов'язкових видатків місцевої влади над. наданими їй бюджетними ресурсами, динамічний - швидші темпи зростання розмірів видаткової частини місцевих бюджетів, ніж сукупних податкових надходжень;

       б) необхідність забезпечення фінансування однакового мінімального рівня задоволення  суспільних потреб жителів різних адміністративно-територіальних одиниць країни; відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії );

       в) відшкодування з державного бюджету  видатків на здійснення загальнодержавних заходів, понесених місцевими органами влади у зв'язку з виконанням делегованих повноважень; [18]

69

       Фінансові взаємовідносини між органами влади різних рівнів у бюджетній сфері мають декілька конкретних напрямів. У їх переліку виділяють: правове регулювання центральною владою міжбюджетних взаємовідносин; розподіл функцій, відповідальності між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування, що є основою розподілу видатків між державним та місцевими бюджетами; організацію фінансування делегованих повноважень органів виконавчої влади органам самоврядування і делегованих повноважень органів самоврядування іншим органам самоврядування та органам державної влади; організацію фінансового вирівнювання (доходів і видатків) місцевих бюджетів, що забезпечується через Державний бюджет або відповідні спеціальні фонди фінансових ресурсів; організацію спеціального державного контролю за законністю використання ресурсів місцевих бюджетів і коштів, що передаються до них з державного бюджету.