Державний бюджет: суть та призначення

2) щодо прибуткового  податку з громадян:

      зниження  ставок оподаткування доходів фізичних осіб та запровадження нової прогресивної шкали цих ставок в розмірі 13%;

      скасування  податкових пільг, що надаються за професійною  ознакою (грошове забезпечення військовослужбовців; доходи осіб, зайнятих на підземних роботах; доходи працівників атомної енергетики і промисловості; доходи суддів і прокурорів);

      розширення  податкової бази за рахунок оподаткування  процентів по вкладах населення, спадщини, відчуження нерухомості, отримання міжнародних трансфертів;

3) щодо акцизного  збору:

      підвищення  ставок акцизного збору на тютюнові вироби та алкогольні напої;

      скасування  тимчасових пільгових ставок акцизного  збору на вина і коньяки, вироблені  в Україні із вітчизняної сировини, та обороти з реалізації легкових, вантажно-пасажирських автомобілів;

      проведення  індексації специфічних ставок акцизного  збору в національній валюті;

 

      

50

 
4) щодо  податку на прибуток підприємств:

      вдосконалення діючих механізмів оподаткування, у  тому числі порядку віднесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на наступні податкові періоди, перегляд діючої системи нарахування податкової амортизації через розширення переліку груп основних фондів, що підлягають амортизації, до п'яти із одночасною зміною норм амортизаційних відрахувань, запровадження річного звітного періоду з одночасним запровадженням щомісячних авансових внесків, зниження до 15 відсотків ставки оподаткування дивідендів, які виплачуються резидентам; [6]

       скасування  пільг на суми коштів, що спрямовуються  підприємствами на будівництво житла для військовослужбовців.

      З урахуванням наведеного, у разі прийняття  Верховною Радою України зазначених змін до податкового законодавства  можливе збільшення частки перерозподілу  валового внутрішнього продукту через  зведений бюджет до 25 відсотків.

       Планування  державного бюджету на 2003 рік з дефіцитом, який не повинен перевищувати 0,5 відсотка ВВП, передбачає включення до розділу "Фінансування бюджету" надходжень від приватизації державного майна, що прогнозуються на 2003 рік у сумі 2 млрд. гривень. Такий показник дефіциту державного бюджету, за умов бездефіцитності загального фонду державного бюджету, дозволить з одного боку покрити за рахунок надходжень від приватизації різницю між прогнозним обсягом платежів з погашення державного боргу (8,1 млрд. грн.) та можливостями України щодо здійснення державних запозичень (6,1 млрд. грн.), а з іншого боку - дозволить забезпечити фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою. Зазначені запозичення до загального фонду державного бюджету планується здійснити за рахунок зовнішніх джерел в обсязі 4,8 млрд.грн. та за рахунок внутрішнього запозичення в обсязі 1,3 млрд. гривень. Враховуючи

 

       

51

реальну ситуацію на зовнішньому ринку та стан внутрішнього ринку капіталу, такий обсяг запозичень є максимальним. [34]

      Оскільки  надходження від приватизації не мають постійного характеру і  при завершенні програми приватизації державного майна обсяг ресурсів бюджету реально зменшиться, зазначені  надходження у наступному році, як і у 2002 році, мають спрямовуватися на погашення державного боргу. 'З цією метою у разі перевищення запланованих надходжень від приватизації державного майна необхідно скорочувати на відповідні обсяги зовнішні та внутрішні запозичення. Така політика сприятиме зменшенню державного боргу, а також надасть можливість уникнути стрімкого зростання обсягу платежів за державним боргом у 2004-2006 роках та не допустити побудови фінансової піраміди. Крім того, це дасть можливість знизити вартість запозичень на внутрішньому ринку та спрямувати ресурси банківської системи на кредитування реального сектору економіки, що дозволить зберегти інвестиційний характер надходжень від приватизації державного майна.'

       Перенесення платежів за кредитами, отриманими Кабінетом  Міністрів України від Національного  банку України у 1994-1995 роках на період 2006-2011 роки, передбачене у проекті Основних напрямів бюджетної політики на 2003 рік, є з одного боку джерелом скорочення обсягів платежів з погашення державного боргу майже на 1 млрд. гривень, а з іншого боку не призведе до збитків Національного банку, оскільки пропонується призупинити платежі по виплаті основної суми боргу, що відносяться до операцій з капіталом. У разі здійснення платежів на користь Національного банку в повному обсязі виникне необхідність пошуку додаткових джерел фінансування на суму близько 1 млрд. гривень. Оскільки можливостей збільшення зовнішніх запозичень у 2003 році не існує, необхідно буде вишукати відповідні джерела фінансування на внутрішньому ринку. Враховуючи короткострокову структуру державного внутрішнього запозичення, таке додаткове залучення обумовить збільшення платежів вже у 2003 році на 1,3 млрд.грн. Таким чином, погашення зобов'язань перед НБУ у повному обсязі призведе до загального збільшення боргових

 

       

52

виплат  у плановому році на 2,3 млрд.грн. Крім цього, за нинішнього стану внутрішнього ринку капіталу, будь-яке додаткове запозичення буде призводити до підвищення відсоткових ставок запозичення, що в свою чергу, обумовить збільшення обсягів витрат бюджету на погашення та обслуговування державного боргу. [11]

      Разом з виваженою бюджетною політикою  операції з управління державним боргом відіграють ключову роль в зменшенні боргового навантаження та оптимізації структури державного боргу. Зокрема, дострокове погашення боргу у 2003 році, за плановими розрахунками, може принести значну економію коштів на протязі 2004-2011 років. З цією метою в разі доцільності, пропонується застосувати у 2003 році дострокове погашення державного боргу, операції купівлі-продажу цінних паперів, , операції заміни умов запозичень, в тому числі відсоткової ставки, валюти, інші операції з управління державним боргом. Операції купівлі-продажу цінних паперів є дійовим інструментом управління ліквідністю. Використовуючи тимчасово вільні залишки коштів державного бюджету на такі операції можливо досягти економії коштів державного бюджету та згладити пікові навантаження на державний бюджет з платежів за державним боргом на протязі бюджетного року. Операції заміни умов зобов'язань, в тому числі валюти, відсоткової ставки, дозволять оптимізувати структуру державного боргу, мінімізувати ринковий ризик (ризик зміни відсоткових ставок та валютних курсів) та досягти економії коштів державного бюджету.

      . У зв'язку з неможливістю планування  дефіциту загального фонду державного  бюджету на 2003 рік пропонується визначити, що станом на 31 грудня 2003 року граничний обсяг державного боргу не повинен перевищити рівня поточного року. Це відповідає положенню частини 2 статті 18 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. Застосування адміністративних заходів примусового стягнення простроченої заборгованості

 

      

53

перед державою не забезпечує необхідного  результату. За станом на 1 квітня 2002 року така заборгованість становила суму, еквівалентну 1,27 млрд. дол. США. Тому є необхідність доповнити адміністративні важелі впливу на боржників економічними. Такий підхід був реалізований в 2000 році, коли статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" Міністерству фінансів було надано право здійснювати в 2000 році на відкритих аукціонах продаж права вимоги за простроченою більше двох років заборгованістю юридичних осіб-резидентів щодо відшкодування витрат державного бюджету, пов'язаних із виконанням гарантійних та кредитних зобов'язань Кабінету Міністрів України. При цьому, дозволялося здійснювати зниження ціни продажу права вимоги до 50 відсотків від суми заборгованості. За підсумками аукціонів Мінфіном були укладені контракти щодо купівлі-продажу векселів загальною номінальною вартістю, еквівалентною 5,5 млн. дол. США. Реалізація цих контрактів забезпечила надходження до державного бюджету коштів в сумі, еквівалентній 2,8 млн. дол. США, що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на 01.01.01, становить 15,2 млн. грн. Ця сума складає 33 відсотки від суми відшкодування в 2000 році витрат державного бюджету грошовими коштами (50,1 млн.грн.). У зв'язку з цим пропонується надання повноважень Мінфіну на продаж оформлених простими векселями прав вимоги простроченої понад три роки заборгованості за кредитами. [13]

       Для недопущення зростання витрат державного бюджету на виконання державою гарантійних та кредитних зобов'язань за іноземними експортними кредитами пропонується поряд із застосуванням адміністративних заходів до боржників одночасно стимулювати їх погашати та обслуговувати ці кредити за рахунок власних коштів. Це можливо здійснити шляхом реструктуризації простроченої заборгованості перед державою за кредитами за умови виконання боржниками поточних платежів. Реструктуризація платежів за кредитами, строк виконання яких припадає на період з 20.12.2000 по 03.09.2002, не матиме

 

       

54

своїм наслідком витрати державного бюджету, оскільки такі платежі реструктуризуються в рамках Паризького клубу кредиторів (12 років, в тому числі 3 роки пільговий період - виплачуються тільки відсотки). Реструктуризація зазначеної заборгованості позичальників перед державою потребує прийняття Верховною Радою України окремого закону.

      Частиною 2 преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та Іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Це суперечить частині четвертій статті 17 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів. Виходячи з вищенаведеного, пропонується законодавче визначити органи державної податкової служби органами стягнення такої заборгованості (19)

 

      

55

 
2.3. Аналіз видатків  Державного бюджету

   Видатки державного бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний бюджетний рік (за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум). Видатки державного бюджету на здійснення повноважень держави визначаються шляхом встановлення бюджетних призначень головним розпорядникам коштів.

   У вітчизняній практиці вперше у Бюджетному кодексі здійснене законодавче розмежування та закріплення за державним і місцевими бюджетами видатків на виконання повноважень і забезпечена реалізація основних принципів бюджетної системи. Видатки державного бюджету пов'язані з реалізацією програм та функцій, що має виконувати держава відповідно до Конституції та нормативно-правових актів (стаття ЗО).

   Згідно  з бюджетною класифікацією (стаття 10) видатки державного бюджету можуть розподілятися за економічним змістом, між головними розпорядниками бюджетних коштів, за функціями, що виконує держава, та між бюджетними програмами і мають затверджуватися законом про державний бюджет. [20]

      Зміни до законодавства в частині видатків бюджету, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави, пропонуються з метою приведення видатків бюджету у відповідність з наявними ресурсами, недопущення утворення бюджетної заборгованості із відповідних виплат.

       Пропонується  вдосконалити систему існуючих пільг  і компенсацій та порядок їх надання з метою раціонального використання бюджетних ресурсів та спрямування цих коштів на підтримку тих соціальних верств населення, які потребують матеріальної підтримки і не можуть забезпечити себе самостійно. У цьому напрямку має бути розроблений і запроваджений механізм заміни діючих пільг і компенсацій на адресну грошову допомогу тим категоріям пільговиків, у кого доходи нижчі від прожиткового мінімуму.

 

       

56

       Законодавством  України встановлено надмірну кількість  пільг в оплаті за спожиті послуги  окремим категоріям населення, які держава на сьогодні профінансувати не може. За проведеними обстеженнями право на ті чи інші пільги і компенсації мають близько 43 відсотків населення України. Так, сьогодні за вже прийнятими законами правом на безкоштовний або пільговий проїзд у транспорті користуються 17,5 мільйона громадян, правом на звільнення від сплати або на зменшення плати за житло і комунальні послуги -6,4 мільйона громадян. Питання надання пільг регулюють близько ЗО законів України, укази Президента України та нормативне-правові акти Кабінету Міністрів України. Згідно з чинним законодавством існує більше 15-ти видів пільг, компенсацій та гарантій. Ці пільги відрізняються за періодичністю їх надання, ступенем персоніфікації та спрямованістю. Відповідно до цих обстежень практично в половині домогосподарств країни є хоча б одна особа, що має право на отримання пільги. Серед пільговиків кожний третій - це пенсіонер за віком. У той же час біля 13 відсотків домогосподарств України не користуються пільгами, хоча фактично на них мають право, що порушує принцип справедливості в їх наданні.