Державний бюджет: суть та призначення

 Крім  того, подальшого вдосконалення потребує механізм застосування прямих трансфертів з Державного бюджету для надання сум дотацій, недоодержаних місцевими бюджетами за допомогою нормативів щоденних відрахувань. Відсутність законодавчих гарантій рівномірного потоку коштів дотації вирівнювання (у випадках, коли нормативи щоденних відрахувань виявляються недостатніми, а прямий трансферт надходить в кінці бюджетного року) ускладнює ефективне управління коштами місцевих бюджетів і створює стимули до штучного завищення податкової бази.

    З   огляду   на   вище   сказане  можна   виділити   такі  рекомендації   щодо міжбюджетної реформи в Україні:

 

    

95

      Вдосконалити  формули для обрахунку відносних  видаткових потреб. Формули повинні складатися з трьох основних компонентів: середньодушових видаткових норм, населення відповідного району, міста чи області та коефіцієнтів (індексів) бюджетних потреб, що визначають позицію конкретної адміністративне - територіальної одиниці відносно середнього по Україні показника. Необхідно також розробити агрегований норматив середньодушових видатків, а у відповідній формулі мають міститися коефіцієнти, що віддзеркалюють частки основних функцій у загальній сумі видатків.

1. Переглянути  коло повноважень органів місцевого  самоврядування при визначенні  штатів установ та організацій,  що надають суспільні послуги, за які відповідають органи місцевого самоврядування. Розширення повноважень органів місцевого самоврядування з визначення штатів може супроводжуватись встановленням мінімальних середньодушових видаткових норм, яких органи місцевого самоврядування мають дотримуватися при плануванні та виконанні своїх бюджетних призначень у таких соціальне важливих сферах як охорона здоров'я та освіта.

2. Переглянути  процедуру додаткових коригувань, необхідних в умовах перехідного періоду. Зокрема, для здійснення коригувань необхідно визначити прийнятні критерії таких коригувань та відповідні коефіцієнти.

3. Вдосконалити  механізм надання прямих трансфертів  із Державного бюджету. Прямі трансферти мають надаватися, коли стає очевидним, що план надання трансфертів шляхом щоденних відрахувань недовиконується.

       В практичному плані мають бути визначені кількісні показники, за допомогою яких можна оцінити поступ реформи при здійсненні періодичного і цілеспрямованого моніторингу. До переліку таких показників можна включити, зокрема:

 

       

96

      ступінь   вирівнювання (коефіцієнт   варіації)   середньодушових   видатків районів та міст, а також областей;

-   динаміка  заборгованості місцевих бюджетів;

-   ступінь кореляції між змінами  в обсягах трансфертів та позаплановими  надходженнями, а також між обсягом трансфертів та економією видатків.

    Рівень  кожного з цих показників має  визначатися по кожному часовому періоду (наприклад, за рік) протягом усього терміну здійснення реформи. Формула та наявна статистична інформація, а також прогнозні показники дозволяють моделювати поведінку цих індикаторів за умови, що інші параметри, як-от планова сума трансфертів або ліміти додаткових коригувань, відомі.

    Крім  того, необхідно здійснювати ретельний  моніторинг застосування формул органами місцевого самоврядування всіх рівнів, а також відстежувати зміни в розподілі загального обсягу бюджетних ресурсів та виявляти випадки, коли органи місцевого самоврядування коригують свою мережу бюджетних установ та організацій і штати з метою оптимізації видатків в умовах жорстких бюджетних обмежень.

    Значним недоліком бюджетної практики є  нестабільність і суперечність законодавчої бази. У чинному законодавстві нечітко окреслені обов'язки, а також їх часткове перекриття, породжують плутанину з функціями та формами взаємодії різних органів влади. Неясно, органи влади якого рівня які послуги надають у певній галузі; крім того, неясно, які функції яка з гілок влади одного рівня має виконувати.

       Однією  з важливих функцій міжбюджетних відносин є виконання ними ролі провідника державної стратегії в регіонах країни та, певною мірою, налагодження зворотного зв'язку щодо ефективності запровадження цієї стратегії.

В реформі  міжбюджетних відносин стоять три головних питання: Збільшення загального обсягу місцевих бюджетів.

 

97

       Більш чітке визначення ролі та функцій місцевих органів влади у бюджетному процесі та механізмів їх впливу на збалансований розвиток територій.

       Створення механізму стимулювання тих, хто  за останні роки наростив доходну  базу місцевих бюджетів, створюючи  умови для розвитку підприємництва та розширення доходної бази.

      Прийнятий Верховною Радою України 22 березня 2001 року Бюджетний кодекс розглядає бюджетну систему як сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів, побудовану на економічних відносинах, державному і адміністративному устрої, врегульовану нормативними правами.

      Кодекс  вперше визначає суть міжбюджетних відносин як відносин між державою та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, передбачених Конституцією України та законодавством. Згідно із новим підходом обласні і районні бюджети та бюджети міст і селищ діють паралельно і незалежно один від одного.

       Щодо  реформи системи формування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин, то її проведення на засадах, визначених Конституцією України та законодавством, потребує досить глибоких змін у підходах до розподілу і витрачання фінансових ресурсів держави і місцевого самоврядування на принципах децентралізації повноважень та підвищення відповідальності за виконання державних функцій.

       Окреслимо найбільш принципові недоліки існуючої практики міжбюджетних відносин в Україні:

       Нерозмежованість  функцій та завдань між рівнями  влади по вертикалі, що веде до їх дублювання та багатоканальної системи фінансування;

       Незацікавленість  місцевих та регіональних органів влади  у нарощуванні дохідної бази, оскільки вони не мають власних дохідних

 

       

98

джерел, а отримують їх через Державний  бюджет України, що стимулює 
споживацькі настрої та безвідповідальність; 

       Відсутність раціональної системи фінансового вирівнювання, наслідком чого є наростання різниці у рівнях та якості життя в різних регіонах, що характерно для слаборозвинутих країн;

       Слабкість низової ланки бюджетної системи, декларативність самої 
ідеї фінансової автономії місцевого самоврядування, принципу 
самостійності місцевих бюджетів. 

       Що  є кінцевою метою реформи міжбюджетних відносин? Кінцевою метою цієї реформи має бути створення нової бюджетної системи і міжбюджетних відносин, які сприятимуть становленню суверенної української правової держави, реальній реалізації принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, переходу економіки на ринкові методи господарювання, становленню місцевого самоврядування, забезпеченню через інститут публічних фінансів конституційних гарантій громадян України.

 

       

99

Список  використаної літератури

1. Конституція  України від 28.06.96р.

2. Бюджетний  кодекс України від 22.03.01р.

3. Висновок  Колегії Рахункової Палати України  "Про виконання Державного  бюджету України за 2000 рік" від 20 липня 2001 року №28/16-1.

4. Закон  України "Про Державний бюджет  України на 2000 рік" від 17 лютого  2000 року №1458-111.

5. Закон України  "Про Державний бюджет України  на 2001 рік" від 7 грудня

2000 року №2120-111.

6. Закон України  "Про Державний бюджет України на 2002 рік" від 23. грудня

2001 року №2120-111.

7. Закон  України "Про місцеве самоврядування  в Україні" від 6 жовтня 1998 року  № 163-XIV.

8. Постанова  Кабінету Міністрів України "Про  формування проекту Державного бюджету України на 2001 рік, його попередні показники та заходи щодо підготовки проекту Закону про Державний бюджет України на 2001 рік" від 9 червня 2000 року № 937.

9. Постанова  Кабінету Міністрів України від  29 грудня 2000 року № 1932 "Порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік".

10. Постанова  Кабінету Міністрів України від  4 березня 2002 року № 562 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з Державного бюджету".

11. Постанова  Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2001 року № 1385 "Про затвердження Порядку перерахування додаткових дотацій з

 

100

Державного   бюджету   до   бюджетів   адміністративне - територіальних одиниць у 2001 році".

12. Бюджетна  реформа: крок за кроком. Дайджест  аналітичних матеріалів. - К.: УНІАН, грудень, 2000.

13. Державні  фінанси: Теорія і практика  перехідного періоду в центральній Європі // Пер. з англ. - К.: Основи. - 1998. - с.497.

14. Кириленко  О.П. Місцеві бюджети України. - К.: НІОС. - 2000. - с. 384.

15. Кравченко  В.І. Місцеві фінанси України:  Навч. Посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО. - 1999. - с.386.

16. Міжбюджетна  реформа в Україні 2001 року. - К.: Парламентське видавництво. - 2001.

17. Опарін  В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник. - 2-ге вид., доп. іперероб.-К: КНЕУ, 2001.- с.240.

18. Проблеми  фінансової політики в Україні.  Науково - практична конференція.-К.: НДФІ, 2000.-272с.

19. Андронов  О. Фінансове вирівнювання як  основа розвитку міста // Економіст. - 2001.-№ 6.-с.61-63.

20. Буковинський  С.А. Шляхи розвитку бюджетної  системи України.// Фінанси України. - 1998. - №9. - с.З - 8.

21. Буряк  П.Ю. Міжбюджетні відносини та перспективи формування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2001. - № 6. - с. 14 - 23.

22. Дем'янюк  А.В. фіскальний федералізм та  проблеми збалансованості бюджетів // Фінанси України. - 2001. - № 10. - с.23 - 27.

23. Дерлиця  А.Ю. Інституційне регулювання бюджетного процесу // Фінанси України. - 2001. - № 10. - с.29 - 33.

24. Жиляєв  І., Орлова В. Негрошові розрахунки  бюджету // Економіст.-2000.-№3.-с.86-95.

25. Зайчикова  В.В. Формула фінансового фирівнювання: досвід зарубіжних країн та можливості його використання в Україні // Наукові праці НДФІ.-1999. - № 7. - с.39 - 47.

 

101

26. Каун  О.Б. Концептуальні засади формування  механізму міжбюджетних відносин  в Україні // Фінанси України. - 2001. - № 6. - с.31 - 38.

27. Колесов  А.С. Межбюджетньїе отношения: сущность й пуги совершенствования // ФинансьІ. - 2002.- № 2. - с.З - 6.

28. Кравченко  В.І. Концептуальні засади реформи  міжбюджетних взаємовідносин в Україні // Наукові праці НДФІ. - 1999. - № 7. - с.З - 10.

29. Кульчицький  М.І. Місцеві бюджети і механізм їх формування // Фінанси України. - 2001. - № 9. - с. 98 - 104.

30. Луніна  І. Бюджетний кодекс України  і реалії міжбюджетних відносин // Економіст. - 2000. - № 10. - с. 32 - 36.

31. Павлюк  К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні  відносини // Фінанси України. - 1996. - 6.- с. 25 -32.