Ціноутворення на фінансовому ринку: мета, принципи, особливості

Економіко-математичне моделювання  у вигляді імітаційних моделей  або динамічного моделювання  на основі графічних або логічних моделей з використанням комп'ютерної  техніки базується на побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний, так і негативний вплив. Безумовно, це досить перспективний  метод ціноутворення на фінансовому  ринку.

За умов ринкової економіки  у формуванні цін беруть участь емітенти й інвестори, кожний з яких має  власні інтереси і орієнтири. В цілому методичні підходи при формуванні ціни можна поділити на три види:

орієнтація на ринок.

Цей підхід розрахований на встановлення низької початкової ціни з метою залучення якомога  більшої кількості інвесторів. Він  використовується, якщо очевидно, що на ринку є незначна кількість інвесторів, готових платити високу початкову  ціну, а також при наявності  конкурентів, готових запропонувати  аналогічні цінні папери та інші фінансові  інструменти;

орієнтація на витрати.

Цей підхід використовується, коли у фірми дуже широкий асортимент послуг з операцій із цінними паперами, що робить занадто дорогим проведення калькуляції витрат на кожний вид  послуг;

орієнтація на конкуренцію.

Ціни потрібно встановлювати  виходячи з того, що на фінансовому  ринку наявні конкуренти, які встановили свої ціни на аналогічні фінансові  інструменти, а також із того, що угоди здійснюються за цінами, які  вже визначені ринком.

У сучасних умовах застосовуються такі методичні підходи:

1) підхід, заснований на фундаментальному аналізі;

2) підхід, заснований на технічному аналізі.

Вони є основою ціноутворення  на закордонних фондових ринках.

Фундаментальний аналіз базується  на такому принципі: будь-який економічний  фактор, що знижує пропозицію або збільшує попит на товар, спричиняє підвищення ціни, і, навпаки, будь-який фактор, що збільшує і зменшує попит, як правило, призводить до накопичення запасів і зниження ціни. На цій основі встановлюється ціна, яка відповідає певному співвідношенню попиту і пропозиції. При використанні фундаментального аналізу враховуються вартісні показники. Вони сигналізують про стан економіки в найближчому  майбутньому, її можливі зміни і  коливання рівня інфляції; відображають основні напрями змін в економіці  і спростовують або підтверджують  прогнозні показники. Ці показники  називають індикаторами. Основними  індикаторами є:

динаміка валового внутрішнього продукту,

індекс споживчих цін,

індекс інфляції.

Фундаментальний аналіз на фінансовому ринку здійснюється переважно шляхом економіко-математичного  моделювання. Але, зважаючи на нерозвиненість фінансового ринку в країнах  СНД, у тому числі й в Україні, цей вид аналізу малоперспективний.

Технічний аналіз вивчає конкретне  співвідношення між попитом та пропозицією, тобто зміну цін на фінансовому  ринку. Його суть зводиться до побудови діаграм і графіків, які відображають показники обсягів торгівлі та інші фактори.

Графічний аналіз є корисним, оскільки:

1) дає змогу виконати  реальний прогноз цін;

2) визначає точний час  подій;

3) фіксує динаміку цін  і виявляє стійкі тенденції.

Цей вид аналізу прийнятний для фінансових ринків, що розвиваються, і широко використовується в Україні.

Аналізуючи механізм ціноутворення  на фінансовому ринку, необхідно  розрізняти ті його елементи, які визначаються органами державного регулювання та емітентами цінних паперів, а також ті, які формуються під впливом вторинного ринку, а це означає, що вони відображають ринкове співвідношення між попитом і пропозицією.

Особливості системи формування цін визначаються емітентами ще на стадії розробки та прийняття умов випуску цінних паперів, виборі ринкового  сегмента їх розповсюдження. Якщо такий  сегмент занадто обмежений, то ціна визначається ціною первинного розміщення і ціною погашення. У даному разі ціна прив'язується до дати продажу  цінного папера і може називатися призначуваною. Оскільки простір вторинного ринку не обмежується, емітент має  можливість визначити лише початкову  ціну первинного розміщення і кінцеву  ціну погашення. Проміжні ціни протягом усього терміну дії встановлюються ринком, а не органами, що випустили  цінні папери. Якщо цінні папери виступають як боргові зобов'язання (облігації, векселі), то вони мають  фіксовані ціни первинного продажу  і погашення, а також термін дії  та дату погашення.

Процес ціноутворення  на первинному ринку відбувається таким  чином. Під час випуску нових  цінних паперів проводиться організаційна  робота, пов'язана з певними витратами: вибір видів, типів, категорій цінних паперів, що випускаються, визначення обсягу випуску і ціни цінних паперів, вибір методу розміщення випуску (аукціони, торги, конкурс, передплата), підготовка проспекту емісії, оплата емітентом  послуг інвестиційного інституту. На передемісійній нараді встановлюється кінцева ціна паперів нового випуску з урахуванням фінансового становища емітента, мети випуску і виду цінних паперів. Після цього здійснюється безпосередній випуск цінних паперів в обіг. Випуск (емісія) відбувається при заснуванні акціонерного товариства, збільшенні обсягу статутного капіталу, зростанні позикового капіталу.

Розрізняють такі форми емісії:

часткове розміщення без  публічного оголошення і проведення рекламної кампанії, продаж першим власникам на рівних умовах (ціна всіх акцій одного випуску однакова);

відкритий продаж із публікацією  та реєстрацією проспекту емісії (кількість інвесторів не обмежується).

Розміщення цінних паперів  може здійснюватися шляхом прямого  звернення емітента до інвесторів або  шляхом залучення посередників. В  останньому випадку ціна реалізації акцій може зрости на розмір винагороди посередників.

На вторинному ринку здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів  юридичним і фізичним особам через  посередництво інвестиційних інститутів після первинного розміщення цінних паперів за певною ціною. Вторинний  ринок включає в себе неорганізований (позабіржовий) та організований (біржовий) ринки.

Формування вторинного ринку  акцій приватизованих підприємств  в Україні почалося практично  одночасно з появою перших акціонерних  товариств. Позабіржові угоди в  різних обсягах укладаються постійно з акціями практично кожного  емітента, що пов'язано з формуванням  великих пакетів акцій перед  першими зборами акціонерів і, відповідно, перед перевиборами ради директорів. За наявності конкуренції ціни позабіржового  та біржового ринків досягають декількох  сотень номіналів. В основі таких  відхилень лежить прагнення встановити контроль над підприємством. Зростання  курсової вартості акції, викликане  переоцінкою основних фондів, матиме місце, але отримання доходу від  перепродажу буде обмежене неліквідністю  більшості акцій.

 

Висновки

 

Кожна країна має свою унікальну  модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної  Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації  фінансової системи, за основу якої взято  німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі  елементи формувалися на основі ринково  орієнтованої (англосаксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу  учасників ринку цінних паперів  створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути - за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.

Фінансовий ринок України  виник у 90-ті роки, і останнім часом  потужно розвивається. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів  і нестабільна макроекономічна  ситуація призводять до певного відриву  фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання. Тому актуальним є дослідження проблем і перспектив розвитку фінансового ринку України.

1. Основними проблемами  фінансового ринку України є  недостатній розвиток вторинного  ринку цінних паперів, стан  корпоративного управління в  акціонерних товариствах та недосконала  операційна інфраструктура. В основу  розвитку фінансового ринку України  слід покласти підвищення прозорості  діяльності емітентів цінних  паперів та їх рейтингову оцінку. Основні засади розкриття інформації, яка є дієвим інструментом  впливу на акціонерне товариство  та захисту прав інвесторів, здійснюються  через: безоплатність розміщення  емітентом інформації в загальнодоступній  базі Комісії з використанням  технологій Інтернету; впровадження  в звітності стандартів розкриття  інформації Міжнародної організації  комісій з цінних паперів; поступове  впровадження Міжнародних стандартів  фінансової звітності.

2. Кількісні показники  розвитку фінансового ринку України  демонструють сталу тенденцію  до зростання, якісні параметри  характеризуються зміною структури  зареєстрованих випусків цінних  паперів, зростанням ролі облігацій  і похідних фінансових інструментів, що означає виникнення процесу  трансформації ринку пайових  паперів у ринок боргових. Розвиток  практики рейтингування рівня корпоративного управління сприятиме підвищенню капіталізації акцій емітента, ефективному розвитку публічного організованого ринку цінних паперів; формуванню більш чіткої стратегії розподілу прибутку і дивідендної політики підприємств.

3. Перспективи розвитку  фінансового ринку України слід  пов'язувати із розвитком ринку  похідних фінансових інструментів; інструментів сек'юритизації фінансових активів та ринку іпотечних цінних паперів. Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання щодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; визначення прав і обов'язків сторін в угодах з похідними фінансовими інструментами; створення механізмів захисту інтересів учасників ринку; визначення вимог до учасників ринку похідних, управління ризиками операцій з похідними, обліку цих інструментів тощо.

4. Формування системи  рейтингування в Україні повинно здійснюватися виключно на ринкових засадах. Недоцільним в умовах нерозвинутості та монополізації ринку рейтингових послуг є запровадження обов'язкового рейтингування регіонів, галузей та суб'єктів підприємницької діяльності, а також фондових інструментів. Державне регулювання діяльності з рейтингування має здійснюватися тільки стосовно виробників послуг даного виду та не мати відношення до об'єктів рейтингування (замовників рейтингу) і споживачів рейтингів (інвесторів та клієнтів) і зводитися до визначення критеріїв, яким мають відповідати структури, що прагнуть займатися рейтинговою діяльністю, насамперед з точки зору їх технічної спроможності та кваліфікації персоналу.

5. Можливими формами інтеграції  діяльності фінансових посередників  є: агентські відносини, кооперація, фінансовий супермаркет. Сучасному  стану розвитку фінансового ринку  України більшою мірою відповідає  їх співпраця на базі укладених  агентських угод. У подальшому  слід очікувати розвиток кооперативних  форм інтеграції, надання універсальних  фінансових послуг та цілковито  інтегрованих продуктів. Найбільш  вдалою організаційно-правовою формою, яка дозволяє банкам можливість  зливатися з іншими фінансовими  установами, є фінансова холдингова  група.

6. Інтеграція фінансових  посередників дозволяє досягти  синергетичного ефекту і додаткової  вигоди від об'єднання ресурсів  компаній, що проявляється у таких  позитивних перевагах: збільшення  доходів за рахунок розширення  спеціалізації, поліпшення маркетингу  та посилення позиції на ринку;  зменшення витрат та економії  на взаємодоповнюючих ресурсах; оптимізація оподаткування; зниження  вартості капіталу. Вона може  спонукати до створення об'єднаного  наглядового органу, оскільки фрагментарний  нагляд за діяльністю фінансової  групи, яка займається всіма  зазначеними видами бізнесу, є  неефективним.

 

Список використаних джерел

 

1. Звіт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України за 2012р.Електронний ресурс [режим доступу] // http://www.ssmsc.gov.ua/4/2012/part2.
2. . Алексеев М.Ю., Миркин Я.М. Технология операций с ценными бумагами. - М.: Перспектива, 2010. - 324с.
3. . Белых Л.П. Основы финансового рынка: Учеб. пособ. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2011. - 231 с.
4. . Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 2010. - 512 с.
5. Буряк П.Ю., Татарин Н.Б. Корпоративне управління: особливості розвитку в Україні // Фінанси України. - 2011. - №6. - С.78-81.
6. Гапчич Д.М. Становлення рейтингової інфраструктури фондового ринку України // Фінанси України. - 2010. - №1. - С.77-82.
7. Голъцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К.: РИА "Текст", Ділова Україна, 2012. - 416с.
8. Гриценко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів // Вісник Національного банку України. - 2010. - №2. - С.15-17.
9. Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. - М., 2011. - 422с.
10. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. - М.: Банки и биржи, 2012 - 624с.
11. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: моногр. / М.С. Клапків - Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2010. - 570c.
12. Король В.А. Проблеми управління фінансами відкритих акціонерних товариств // Фінанси України. - 2007. - №2. - С.82-86.
13. Кузнецова Н. С, Назарчук I.Р. Ринок цінних паперів в Україні і правові основи його формування та функціонування. - К.: ЮРІНКОМ, 2011 - 528с.
14. Леонов Д.А., Смаглюк Є.М. Перспективні напрями розвитку інформаційної інфраструктури ринку акцій в Україні // Фінанси України. - 2011 - №2. - С.35-41.
15. Лилик О. Bancassurance та перспективи його розвитку в Україні // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С.32-37.
16. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К., Каравела, 2011 - 344с.
17. Мельник В.А. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства. - К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 2012. - 560 с.
18. Миркин Я.М. Формирование рынка ценных бумаг: денежно-кредитные аспекты // Деньги и кредит. - 2010. - № 2
19. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2010. - 320 с.
20. Охріменко О.А. Ринок корпоративних облігацій України: тенденції та суперечності // Фінанси України. - 2011. - №12
21. Павлова Л.Н. Профессиональная деятельность на рынке ценных бумаг: Практ. пособ. - М.: ЗАО "Бухгалтерский бюллетень", 2012. - 192 с.
22. Первозванский А.А. Финансовый рынок: расчет и риск. - М., 2011. - 216 с.
23. Співак Л., Каракулова І. Функціонування та взаємодія банків і небанківських фінансових інститутів в Україні // Вісник НБУ. - 2010. - №7. - С.46-48.
24. Фінансовий ринок: Навч. посіб. / В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2012. - 536 с.
25. Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових компаній і банків в Україні // Вісник Національного банку України. - 2010. - №4. - С. 20-21.
26. Черкасова С.В. Інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України. - 2011. - №10. - С.130-134.