Социальная работа с малообеспечеными

Розкриємо сутність цих методів. Регламентування в роботі консультанта – це застосування організаційних положень, необхідних для успіху консультування (час на роботу, на міркування, на зустріч). Це дисциплінує клієнта, організовує його роботу з консультантом.

Нормування – це встановлення нормативів, які є орієнтирами в роботі з сім'єю: цілі, діяльність щодо їх досягнення, угода, правила поведінки на консультаціях.

Інструктування – роз'яснення умов, обставин, перспектив роботи, наслідків проблеми, можливих труднощів, попередження можливих помилок.

Наслідування – це відображення дій і слів клієнта консультантом, так, щоб клієнт побачив себе з боку, проаналізував свої дії і слова, або відбиття клієнтом слів і дій консультанта як навчання діям щодо певної ситуації (як сказати "ні" дитині, чоловікові, як себе тримати, куди дивитись тощо) [27].

Приклад – це показ дій інших людей у подібних обставинах. Показ може бути словесним, за допомогою аудіо – та відеоапаратури, але він супроводжується описом ситуації, якостей людини, її ресурсів і можливостей тощо.

Заохочення – це схвалення дій і міркувань клієнта з метою закріплення позитивних дій та міркувань. Заохочення створюють ситуацію успіху, що збільшує позитивну мотивацію до роботи з консультантом. Заохочення може бути у вигляді прийомів розуміючого слухання, схвалення, постановки у приклад іншим членам родини, символу нагороди (квітка, зірка, прапорець).

Інформування – це передача інформації клієнту без оцінок її та клієнта, без урахування особливостей клієнта, але з урахуванням особливостей його проблеми. Інформування передбачає виділення головного, посилання на нормативні документи, авторитетних осіб, свідчення інших людей тощо [16].

Критика – це метод покарання, який застосовує консультант у роботі з клієнтом. Його особливостями є те, що підкреслюються, виділяються і осуджуються негативні риси, дії, слова клієнта у порівнянні з опорою на позитивне в людині, підказом шляхів розв'язання проблеми (як могли саме Ви, така витримана людина, вдарити сина. Ви ж така авторитетна людина, яка відрізняється своєю терплячістю, раціональністю. Ви ж могли вчинити більш доцільно й раціонально, наприклад...).

Перегляд і аналіз відео – та аудіо записів, творчих робіт, ситуацій клієнта здійснюються з метою вивчення його особливостей, умов його життєдіяльності, позитивного в ньому, ставлення його до інших людей. Передбачає перегляд матеріалів, виявлення в них головного, причинно-наслідкових зв'язків разом з клієнтом, який дивиться на себе "збоку" і менш емоційно аналізує проблему, усвідомлює її разом з консультантом. Маємо співпрацю у пошуках причини проблеми.

Написання сценарію розв'язання проблем – дія, яку виконує клієнт за завданням консультанта після усвідомлення проблеми. Сценарій передбачає поділ опису на доцільні дії, слова, які їх супроводжують і відповідають діям, невербальні засоби спілкування, які відповідають діям і словам у зазначених обставинах. Стратегію і тактику дій клієнт визначає з консультантом. Тактику дій клієнт визначає з консультантом. Наприклад: стратегія: позитивне мислення; тактика – самопрезентація партнерові по шлюбу.

Рольові ігри – модель реальної ситуації в цікавій формі, яка передбачає завдання до її розв'язання, розподіл ролей учасників, план роботи з моделлю. Дії і слова, емоції учасники вигадують свої, керуючись стратегією і тактикою, які запропоновані в умовах гри. Доцільною є зміна ролі члена сім'ї у грі (батько став дитиною, дитина – матір'ю, мати – батьком). Це дозволяє побачити членам сім'ї себе як у дзеркалі, пережити на собі свої вчинки і слова, відчути недоліки тієї ролі, яку вони грають (отже, і дискомфорт, бажання цього члену сім'ї). Гра повинна закінчуватися аналізом: що відчували, про що нове дізналися, чому навчалися, як краще було б розв'язати проблему, чому щось не було вдалим, які якості є необхідними для розв'язання проблеми, чому ще слід вчитися тощо.

Метод якісних (експертних) оцінок – метод дослідження, за якими знавець (знавці) з даного питання дає якісні та кількісні оцінки варіантів рішень, що пропонуються. Застосовуються тоді, коли є необхідність з кількох запропонованих варіантів обрати оптимальний, враховуючи матеріальні й фінансові можливості, морально-правові та інші конкретні умови; визначити сформованість певних якостей особистості, цінності колективу тощо.

У наукових дослідженнях виділяють такі методи роботи з конкретними випадками, як підтримування; безпосередній вплив; вивчення, опис та вентиляція; рефлексія особи стосовно ситуації. Ці методи доцільно використовувати і в консультуванні сімей та їх окремих членів. Розкриємо сутність цих методів.

Підтримування. Здійснюється з метою зменшення занепокоєння, поганого уявлення про себе, підвищення самооцінки клієнта. Складовими методу є: висловлювання сприйняття, інтересу, розділу з клієнтом його тривоги, переконання клієнта в тому, що консультант розуміє сильні, ірраціональні почуття, заохочення клієнта до стосунків і дій, які плануються, демонстрація бажання допомогти. Прийомами реалізації цього методу є також контакт очима, дотики, які підтримують, розуміюче кивання головою.

Консультант повинен працювати як з дорослими, так і з дітьми, що вимагає врахування їх вікових особливостей під час консультування: діти більш емоційні, рухливі, мають нестійку увагу, не вміють її довго зосереджувати і розподіляти, мислять за допомогою наочності та образів.

Слід використовувати такі способи вербальної взаємодії дорослого з дитиною, які призводять до побудови демократичних стосунків (на основі адлерівської сімейної терапії):

–        констатуючи описи;

–        відтворення дій і слів дитини;

–        використання надихаючих висловлювань;

–        чесні і відкриті відповіді.

Для забезпечення позитивної мотивації до подальшого консультування використовуються такі прийоми: переносити акцент на прив'язаність і позитивну реінтерпретацію. Цьому сприяють спостереження за партнером чи дитиною
(з ким виникають або назрівають конфлікти) з чіткою установкою визначення того, що в них радує, подобається, що дає задоволення і приносить відчуття щастя, що утримує разом і т.д. Відповіді на ці запитання рекомендується записувати, шукати підтвердження цим позитивним якостям в житті. Рекомендується також записувати та аналізувати негативні риси характеру і того, що дратує. Це означає перенесення уваги із зовнішньої конфліктної ситуації до аналізу конфлікту, раціонального мислення, вивчення своїх потреб, уподобань, виявлення причин загального дискомфорту, що приводить до переорієнтації в колі сімейних взаємостосунків [8].

Під час консультування слід враховувати зауваження членів сім'ї і адекватно на них реагувати. Виділяють наступні різновиди зауважень:

–        зауваження суб'єктивного характеру (мої проблеми – унікальні);

–        об'єктивні зауваження;

–        невисловлені зауваження;

–        зауваження, які засновані на упередженості;

–        іронічні зауваження;

–        зауваження, які пов'язані з одержанням інформації.

Третє і сьоме зауваження є позитивними для консультування, інші ж ви­магають адекватної реакції: прийняття зауважень, спонукання до висловлю­вань, посилання на авторитети, настанова, відстрочення, наведення опосередкованих доказів, не йти на поводу у співрозмовника, вникати у проблеми людини, ставити себе на її місце, пропозиція на цій основі шляхів розв'язання конфліктів, спонукання до самостійного пошуку в діалозі шляхів розв'язання проблеми.

Безпосередній вплив здійснюється з метою сприяння конкретній поведінці, означає спонукання до неї через висловлювання думок, пропозицій, підкреслень, вимог, наполягання, поради, наголос на схвалених зразках поведінки, навіть безпосередні дії (вилучення дитини з сім'ї). Але при цьому методі важливі рішення клієнтом повинні бути прийняті на основі нав'язування консультантом. Різновидом цього методу є відділення. Це відгородження на певний час людини від ситуації, в якій вона знаходиться, з тим, щоб вона не підлягала впливу певних збудників і була в змозі виявляти більш адекватну поведінку.

Вивчення, опис, вентиляція застосовуються з метою зрозуміння точки зору клієнта та консультанта на ситуацію, висловлювання почуттів (випуск "пару"). Тим, що почуття висловлюються, зменшується їх сила. Але вентиляція передбачає обережне спонукання до висловлювання почуттів: вона може стати звичкою ображати інших членів сім'ї, які при цьому присутні, привести до конфлікту з ними.

Техніки соціальної сімейної терапії. Сімейна терапія – це робота з усією сім'єю або частиною її складу. Якщо, скажімо, до консультанта звертається сама жінка, він робить все можливе, аби поступово залучити до консультацій і її чоловіка або, залежно від проблеми, інших членів сім'ї. Якщо інформація надходить тільки з одного боку, вона, звичайно, є менш об'єктивною і не дає повного уявлення про сімейні стосунки. Крім того, більшість технік побудовано саме на взаємодії членів сім'ї, засвоєнні позитивних засобів спілкування.

Процес сімейної терапії умовно можна поділити на два етапи. На першому з них здійснюється з'ясування справжньої проблеми сім'ї, бо вона (проблема) часто не відповідає реальним уявленням членів сім'ї. Так, за агресивною скандальною поведінкою жінки, яку чоловік вважає справжньою сімейною проблемою, може стояти її страх перед смертю; неслухняність дитини може сягати коріннями у перебільшену батьківську опіку. На другому етапі сімейної терапії здійснюється власне корекційна робота. Практично перший, діагностичний етап часто побудований таким чином, що уже на цьому етапі опрацьовуються навички конструктивної взаємодії членів сім'ї [8].

Процес сімейної терапії може тривати кілька місяців, бути безперервним або з певними "канікулами". Консультативні зустрічі (сесії) найчастіше проводяться один раз, іноді – двічі на тиждень. Протягом цього часу консультант може використовувати декілька різних технік. Соціальному працівнику, який здійснює супровід необхідно знати найпопулярніші з них, та за відсутності психотерапевта вміти скористатися ними.

Соціометричні техніки. Соціометрія – це процедура вивчення стосунків у групі шляхом визначення місця, статусу кожного з її членів. Вона широко застосовується у психологічних дослідженнях і педагогічній практиці. Для цього кожен відповідає на питання, з ким би він хотів щось робити або кого він більше поважає тощо, тобто робить вибір. Потім обробляються результати, складається соціограма – наочна схема стосунків у групі, визначається соціометричний статус кожного з її членів.

У сімейній терапії вивчення справжніх стосунків (а вони можуть бути дуже прихованими від стороннього спостерігача) є важливою, а іноді найбільш важливою частиною роботи консультанта, бо лише на ґрунті такої інформації можна робити спробу допомогти сім'ї у вирішенні її проблеми.

Сімейна скульптура. Консультант пропонує кожному члену сім'ї почергово створювати живу скульптуру з усіх реальних членів сім'ї, тобто розставити, розташувати їх так, як він вважає за потрібне. "Скульптор" ставить їх у певній позі і у певних місцях кімнати, використовуючи також меблі. Далі консультант звертається до "скульптора" з питаннями, які допомагають з'ясувати зміст його "скульптури", наприклад: "Куди дивиться батько і куди мати, чи торкаються вони один одного?". Після цього члени сім'ї створюють скульптуру "Ідеальної сім'ї", що дає важливу інформацію про ступінь задоволеності кожного сімейними стосунками. Консультант може втручатися у цей процес, коментуючи створені скульптури, пропонуючи власні варіанти. Він може запропонувати вигадати для кожного характерну фразу чи слово.

Далі відбувається обговорення того, що відбувається.

Рольова карткова гра. Це невербальна методика, яка дозволяє виявити ролі та обов'язки членів сім'ї, їхній вплив на сімейні стосунки.

Консультант використовує набір карток, на яких записані ролі-обов'язки і ролі взаємодії.

Техніки "Фантазії та образи". В основі технік даної групи лежить використання здатності людей до уяви. Люди створюють образи самих себе, а також сім'ї, і ці образи впливають на їх реальну поведінку, тому що вони певною мірою діють у відповідності з ними. Часто такі образи утримують досить спотворену картину реальних властивостей людини або сім'ї внаслідок дій механізмів психологічного захисту. Відповідно проявляється і поведінка людини або сім'ї на ґрунті спотвореної реальності, що найчастіше породжує різноманітні зіткнення і конфлікти. Розкриття у процесі сімейної терапії уявлень про себе, інших людей, подій та стосунків допомагає психотерапевту отримати більш правильне розуміння сімейної проблеми. Для цього використовуються різні форми проекції як однієї з форм психічного процесу уяви. Можна назвати чотири найбільш поширених види проекції як психотерапевтичної техніки:

1.      Асоціативна проекція, коли клієнту пропонують прореагувати на слово, образ, ситуацію.

2.      Конструктивна проекція. Клієнт створює щось власне: малюнки, вірші, розповіді тощо.

3.      Завершення, коли клієнт повинен завершити щось незакінчене, наприклад, речення, розповідь, малюнок.

4.      Експресивна проекція. Клієнт відображає свій особистий досвід у грі, драматизації, різних жанрах мистецтва [16].

Техніки "фантазії та образи" розраховані на проекцію клієнта у тому чи іншому варіанті.

"Якщо б я був...". У ході виконання цього завдання консультант читає першу частину речення і пропонує членам сім'ї (кожному) закінчити його, фіксуючи їх відповіді.