Социальная работа с малообеспечеными

Завершення речення. Членам сім'ї дається завдання написати закінчення незавершених речень. У ході виконання цього завдання вони не мають права коментувати роботу один другого.

Намалюй сон. Ця техніка використовується в роботі з дітьми, причиною порушень у поведінці яких можуть бути батьківські конфлікти чи погане поводження з дитиною. Батьки часто не розуміють або не визнають цього, психологічно захищаючи себе. Дитина сприймає техніку як гру, що допомагає їй проектувати свої почуття у малюнку.

Терапевт дає дитині малюнок хлопця (чи дівчини), який спить і біля голови якого примальований овал, де треба намалювати сон. "Це хлопчик, якого звуть Сашко, можливо, навіть ти, він бачить поганий сон. Намалюй мені, будь ласка, цей сон," – каже консультант. Потім малюнок обговорюється з батьками. Сни можуть показувати, що ж насправді відбувається у внутрішньому світі дитини, що її турбує.

Поведінкові завдання. Ця група технік спрямована на те, щоб допомогти членам сім'ї оволодіти зразками конструктивної поведінки (а не лише змінити їх ставлення до ситуації, залишаючи її незмінною). Теоретичною основою цих технік є такі положення:

–        будь-якому зразку поведінки можна навчитися;

–        інтелект і емоції клієнтів дозволяють їм визначати і розуміти власні потреби, знаходити нові рішення і практично їх реалізовувати;

–        клієнти спроможні шляхом аналізу правильно оцінювати свою нелогічну та ірраціональну поведінку;

–        рівень небажаної поведінки клієнта може бути зменшений, сформовані позитивні зразки поведінки;

–        клієнти є нормальними людьми, їх проблеми можуть бути вирішеними;

–        терапевт є спеціалістом, і його кваліфікація фасілітатора створює значні можливості для допомоги.

Подружня конференція. Ця техніка дає членам сім'ї можливість вільно спілкуватися між собою, навчає їх вирішувати конфлікти демократичним шляхом, сприяє підтриманню злагоди, допомагає уникати зайвих негативних емоцій. Вона полягає у регулярних зустрічах подружньої пари або інших членів сім'ї, на цих зустрічах всім надаються рівні можливості для обговорення злободенних сімейних проблем. Таких можливостей гостро не вистачає у сім'ях з хронічними конфліктами, де партнери просто фізично не можуть висловити свої думки через постійне перебивання та ігнорування чи відсутність уваги до їх слів.

Сімейна рада. Дана техніка використовується для того, щоб навчити сім'ю демократичному вирішенню питань, які стосуються всієї сім'ї, при цьому беруться до уваги думки всіх її членів. Консультант знайомить сім'ю з правилами проведення сімейної ради.

Дні турботи. В цій техніці проблемній подружній парі пропонують поводити себе так, начебто вони "добре ставляться один до одного".

Кожен з них повинен сказати, що має зробити партнер аби висловити своє добре ставлення до нього. Прохання повинно бути позитивним, конкретним, недовгим, ніяк не пов'язаним з виявленим актуальним конфліктом між партнерами. Складається перелік можливих побажань, він має бути не менш як з вісімнадцяти пунктів. Кожного тижня в цей перелік вноситься ще декілька прохань. Далі партнери обирають щоденно по п'ять пунктів – приємних для них справ партнера і відзначають, коли це "замовлення" виконано. На сесіях обговорюються ці події та їх результати. Техніка, як відзначають спеціалісти, дає позитивні результати вже на початку терапевтичного процесу. Партнери "тренуються" у позитивному підкріпленні ставлення один до одного [8].

Позитивні обміни. Ця техніка нагадує попередню, але має свої нюанси. Консультант просить подружжя вигадати, запланувати три приємні для партнера справи і зробити їх до наступної сесії. Він вводить в техніку елемент змагання: хто з подружжя зможе більше принести задоволення партнеру? Якщо клієнти відмовляються, консультант пропонує виконати завдання в порядку експерименту, мовляв, варто просто подивитися, що з цього вийде. Це сприяє появі хоч якогось позитивного досвіду взаємодії.

Подарунки. Терапевт пропонує членам сім'ї зробити подарунки один одному або всій сім'ї разом, причому подарунок має бути приємним для того, хто дарує і для того, кому дарують.

Це може бути предмет або літературний твір, запрошення куди-небудь тощо. Необов'язково, щоб той, хто отримав подарунок, зразу ж відповідав тим самим. Важливо висловити теплу подяку за подарунок. На сесії консультант обговорює з клієнтами подарунки, враження від них, спостерігає зміни у стосунках членів сім'ї.

Парадоксальні техніки. Парадоксальні техніки являють собою, на перший погляд, підкріплення терапевтом небажаної поведінки, симптому клієнта, але насправді вони є непрямим, "обхідним шляхом" досягнення терапевтичного успіху. Якщо сім'я співпрацює з консультантом і виконує його рекомендації, то добрий результат дають прямі розпорядження, але у випадку опору парадоксальні техніки можуть принести не меншу користь. Найчастіше терапевт дає переозначення поведінки клієнтів, внаслідок чого або зникає гострота негативного сприйняття становища, або змінюється ставлення клієнтів до певної поведінки. Можна назвати такі основні тактичні прийоми, що використовуються у парадоксальних техніках.

1.      Дати нейтральну відповідь на занадто збуджену репліку, коли співрозмовник чекає прояву агресивної реакції.

2.      Дозволити клієнту підтримувати зароджений симптом як необхідну та бажану річ.

3.      Заборонити клієнтам робити те, що вони й без того не роблять, для уникнення неприємностей.

4.      Передбачити повернення симптому.

5.      Підкреслити значення симптому, розглядаючи його більш серйозно, ніж уявляє клієнт у своїх скаргах.

6.      Захищати причину симптому для його підтримки.

7.      Переакцентувати симптом з негативного на позитивний.

8.      Рекомендувати продовження негативної поведінки, але під контролем та при співпраці з терапевтом.

9.      Стимулювати клієнтів до того, аби вони більше виявляли свій симптом і робили це гостріше.

10. Розглядати симптом як цінну якість, попросити клієнта передати симптом терапевту.

Симуляція симптому. Терапевт пропонує членам сім'ї розіграти типову ситуацію, де виявляється симптом (наприклад, конфлікт) і де потрібно всім поводити себе так, як звичайно. Потім вони повторно розігрують ситуацію, ще більше підкреслюючи поведінку, яка утворює симптом. Далі учасникам пропонується до наступної сесії регулярно розігрувати цю ситуацію вдома. На сесії сім'я розповідає терапевту про виконання домашнього завдання. Техніка розрахована на те, що, спеціально розігруючи симптом, клієнти вже не зможуть відтворювати його спонтанно і щиро, "насправді". Ситуація стає грою, і це сприяє зниженню внутрісімейної напруги. Ефективність застосування техніки залежить від того, наскільки вірно терапевт розуміє симптом і характер проблеми сім'ї.

Ілюзія альтернатив. Коли члени сім'ї відмовляються робити щось необхідне, терапевт не наполягає і не сперечається, а пропонує декілька варіантів іншого плану, що насправді є тією ж необхідною технікою. Питання, звичайно, в тому, чи потрібно це робити, начебто і не постає, швидше може йти мова про те, який варіант потрібно обрати. Аналогічною є ситуація, в якій дитину, що не любить пити молоко, запитують, чи буде вона пити зараз або через півгодини, обходячи при цьому питання, чи буде вона пити взагалі [8].

Парадоксальний лист. Як залучити до терапії члена сім'ї, який чинить опір? Ця техніка використовується у тих випадках, коли один з членів сім'ї (найчастіше – хтось із подружжя) відмовляється брати участь у сесіях. Консультант пише лист відсутньому партнеру, де приписує йому тільки позитивні наміри, схвалює його тактику неучасті у консультативних зустрічах, оскільки з повагою ставиться до його мотивів та міркувань, радить йому триматись тієї самої тактики і надалі. Якщо клієнт продовжує ігнорувати сесії, то виходить, що він таки слухається терапевта (а саме цього він і не хотів робити), і якщо він приходить на сесію, то це як раз те, чого прагнув досягти консультант.

Рекомендована бездіяльність. Така техніка використовується у тих випадках, коли клієнти довгий час не можуть вибрати один варіант із двох можливих, або інші, не парадоксальні техніки, виявилися неефективними. В цьому випадку терапевт досить аргументовано переконує клієнтів в тому, що їм не слід поспішати з прийняттям рішення. Він детально розробляє тактику організації пасивної поведінки клієнтів і запевняє їх, що час для зміни ситуації ще не настав. Це дозволяє клієнтам спокійніше сприймати їхню проблему і виявляти більше самостійності у пошуках необхідного рішення, не сподіваючись на "швидку допомогу" з боку консультанта. Таке може бути, наприклад, коли подружня пара не знає, розлучатися їм чи ні. Терапевт формулює правила їх стосунків у цій ситуації і переконує їх у тому, що це нормальне становище і що майбутнє саме покаже, коли треба буде зробити вирішальний крок. Необхідність застосування цієї техніки може бути підказана консультантові відсутністю у нього інших тактик. Це дозволяє йому мати резервний час для пошуків варіанту подальшого рішення з тим, щоб більш активну участь брали самі клієнти.

Висновки

Отже, способом реалізації соціальної політики держави є система соціального захисту і соціальних гарантій. Звичайно соціальний захист визначає систему заходів, здійснюваних суспільством у цілому і його ланках по забезпеченню суспільно нормального матеріального і соціального стану громадян. Соціальні гарантії представлені системою зобов'язань суспільства перед своїми членами по певному визначеному рівню задоволення ряду їхніх необхідних потреб.

Бідність – це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Малозабезпечена сім'я – сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 р. № 1768-ІІІ [1] спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист – забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Основною технологією соціальної роботи із сім'ями є соціальний супровід таких сімей. Це оптимальний спосіб для здійснення соціальної підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, оскільки передбачає тривалу в часі, професійну, всебічну допомогу. Соціальний супровід, згідно із Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" – робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

У межах технології соціального супроводу сім'ї виділяють:

1)     соціальну опіку – представлення працівником соціальної служби інтересів сім'ї (чи її члена) в органах влади, різних установах;

2)     соціальний патронаж – надання соціальних послуг (переважно за місцем проживання) індивідуальним клієнтам і групам ризику, який полягає у постійному соціальному нагляді, регулярному відвідуванні їх житла соціальними та іншими працівниками, надання їм необхідної економічної, соціально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги;

3)     соціальну допомогу сім'ї – передбачає надання соціальними службами, кризовими центрами, соціальними працівниками соціальних послуг відповідно до Закону України "Про соціальні послуги".

Інший важливий напрям роботи із дисфункціональними сім'ями – це сімейне консультування, тобто консультування, в якому спеціаліст із сімейних відносин або соціальний працівник залучається до вирішення сімейних проблем, та шляхом надання консультацій сприяє відновленню потенціалу сім'ї та окремих її членів до покращення сімейних відносин та здатності самостійно вирішувати подібні проблеми у майбутньому. Таке консультування ставить за мету спільне з консультантом вивчення запиту клієнта для зміни рольової взаємодії у його сім'ї й забезпечення можливостей особистісного зростання.

Однією з ключових технологій соціальної роботи із сім'ями є побудова підтримуючих мереж. Мережі – це формальні чи неформальні зв'язки людей чи організацій, які можуть поділяти між собою ресурси, обмінюватися навичками, інформацією, знаннями тощо. Вони можуть бути позитивними чи негативними відповідно до того, як вони впливають на особу. Наприклад, людина, яка вживає наркотики, включена в мережу, яка дозволяє їй знаходити та купувати наркотики, підтримувати стосунки з іншими споживачами наркотиків тощо. Очевидно, що це приклад негативної мережі, частина якої існує нелегально. Але коли наркозалежна особа прийме рішення про необхідність лікування та реабілітації, вона має знайти та налагодити стосунки зі складовими елементами іншої системи чи мережі, яка зможе допомогти їй у досягненні мети. Це можуть бути родичі чи друзі, соціальні працівники, лікарі, лікарня чи реабілітаційний центр, програма підтримки людей, що мали залежність, група самодопомоги тощо.

Література

1. Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 р. № 1768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 290.
2. Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України. – Наказ Мініс­терства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 09.09.2005 р. №1965.
3. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
4. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.
5. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 304 с