Аудит лізингових операцій на Украине

ЗМІСТ

ВСТУП

I. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЇХ МІСЦЕ В СПЕКТРІ ПОСЛУГ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

II. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ:

     1. Етапи лізингових угод;

     2. Правові і методичні засади  розрахунку та проблема забезпечення

     гнучкості лізингових платежів;

III. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ РОЗМІРУ КОМІСІЙНИХ ВИПЛАТ

IV. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЛІЗИНГ»

V. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВ ПОСЛУГ НА УКРАЇНІ:

     1. Стан та перспективи розвитку  лізинга в Україні;

     2. Перспективи розвитку лізингових  операцій з урахуванням досвіду

     зарубіжних лізингових інститутів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       

      

     І. ВСТУП 

     Становлення цивілізованого ринку в нашій  країні неможливо без розвитку

діяльності  комерційних банків в області банківських послуг.  Для цього на

Україні сформувалися практично всі умови:

     -   почалася   структурна   перебудова   економіки   України,    що

орієнтувалася на споживача, клієнта;

     - з'явилися елементи цивілізованого  законодавства,  що  зрієнтувано

     на  нормальні  відношення  громадян,  суспільства,  держави  в  економічному житті;

     - підготовлено фахівців і менеджерів вищої кваліфікації,  що  мають

     достатньо знань для створення конкурентоспроможніх інститутів і  ефективного управління ними.

     Розвиток  банківських послуг є перспективним направленням не  тільки в

роботі  банків. Вони сприятливо впливають  на  вдосконалення  підприємницької

справи, т.і. Основною  метою  банківської  діяльності  в  сфері  банківських послуг є максимальне задоволення потреб клієнтів.

     Сучасне  економічне  життя  неможливо  уявити  без  таких   фінансово-

кредитних інститутів як комерційні банки. Комерційні банки здійснюють  свою

діяльність  на  підставі  Закону  України   «Про   банківську   діяльність».

     Банківські послуги є невід’ємною частиною банківської  діяльності.  Розвиток банківських  послуг  сприятливо  відбивається  не  тільки  на  вдосконаленні банківського діла, але і на підприємництві.

     В практиці роботи комерційних банків розрізняють різноманітні послуги,

що можна  звести до 3 груп:

     1. Послуги, пов'язані з розрахунково-касовими, кредитними, валютними і

іншими  операціями, обсяги яких підлягають врахуванню;

     2.  Консультації,  участь  банків  в  перевірці   проектно-кошторисної

документації  і  інші  інженерні  послуги,  на  аналоги  яких  є  цінники  і

калькуляції;

     3. Послуги, обсяги яких точно  не можуть бути враховані або  на  аналоги

яких  будуть відстуні цінники і калькуляціі.

     Банківськими  послугами можна вважати також  дії банка, що сприяють його

основним  функціям і направлені на зростання  прибутковості діяльності  банка.

     Комерційні  Банки здійснюють кредитування підприємств, об’єднань, установ  на принципах терміновості, повернення і платоспроможності кредитів.

     Операції  по кредитуванню, нарахуванню і сплаті відсотків неможливі без

підготовки пакету документів  для  видачі  кредиту,  оформлення  пролонгації

чинності  умов кредитного договору,  участі  в  підготовці  договору  застави

матеріальних  цінностей або цінних паперів  клієнта,  видачі  банком  гарантії

погашення кредиту і  відсотків  по  ньому,  видачі  банком  гарантії  оплати

поставлених товарно-матеріальних цінностей, проведення на прохання  клієнтів

аналізу  господарсько-фінансової  діяльності  з  виробленням   рекомендацій.

     Залучення банком ресурсів для кредитування нерозривно пов'язане з  послугами банку по відкриттю депозитного  рахунку  для  юридичних  осіб,  з  розвитком роботи банку по залученню вкладів громадян до вімоги, термінових,  цільових, договірних,  накопичувальних,  перерахування  вкладів  в  кредитні  установи іншої банківської системи, видаванням вкладів,  методологічною  допомогою  в організації ведення розрахункових операцій  підприємствами  та  інше.  Окрім залучення вкладів і розміщення їх у вигляді кредитів комерційні Банки:

     -  здійснюють  розрахунки  за   дорученням   клієнтів   і   банків-

     кореспондентів, їхнє касове обслуговування, інкасацію  грошового  виторгу

     і доставку цінностей;

     - відкривають і ведуть рахунки  клієнтів і банків-кореспондентів,  в

     тому  числі іноземних;

     - випускають, продають, купують і  зберігають акції, облігації,  інші

     цінні папери і платіжні документи.

     Прибутки  комерційному банку приносять  операції  з  цінними  паперами.

     Їхній розвиток пов'язаний з такими послугами, як первинне розміщення  цінних паперів інших елементів, послуги по купівлі  (продажу)  цінних  паперів  для юридичних і фізичних осіб, зберігання в банку  свідоцтв  акціонерів,  цінних

паперів клієнтів, купівля і продаж  цінних  паперів на  фондовій  біржі за

дорученням  довірника, спостереження за курсом  цінних  паперів,  операції  з

цінними  паперами  населення,  включаючи  управління  їхнім   використанням,

консультаційні  послуги по організації  випуску  акцій,  облігацій, розвитку ринку цінних паперів.

     Комерційні  банки також здійснюють фінансування капітальних вкладень за

дорученням  володарів або розпорядників  засобів,  що  інвестуються.  Операції

по фінансуванню і кредитуванню капітальних вкладень і  капітального  ремонту

підприємств - найбільш  складні і трудомісткі в діяльності  комерційних

банків. Тому такі операції  сопроводжує  безліч  банківських  послуг,  серед

них:  укладання  завдань  на  проектування;  перелік   сукупних   кошторисів

розрахунків вартості будівництва за індексами; контроль  вірності  укладання

і  обгрунтування  витрат  в  договірних  цінах  на  будівництво  і  проектну

документацію   (до   їхнього   погодження   і   затвердження);    проведення

інвентаризації  виконаних і  оплачених  обсягів  будівельно-монтажних  робіт;

технічний нагляд за здійсненням будівництва об’єктів,  перевірка  кошторисів

на  пусконалагоджувальні  роботи  і  перевірка  цих  робіт  в  ході  їхнього

виконання; надання допомоги по розміщенню замовлень  на  виконання  проектно-

дослідницьких,   будівельно-монтажних   і    пусконалагоджувальних    робіт;

експертиза   проектно-кошторисної   документації;   участь   в   роботі   по

перерахунку вартості основних фондів, пов'язаної з процесом приватизації.

     Комерційні  банки також:

     - набувають прав вимоги платежу,  що випливає з  постачання  товарів  і

     надання послуг (факторинг)

     -  виявляють  консультаційні  послуги  (у  тому   числі   інвестиційне

     консультування)

     - здійснюють лізингові операції;

     - видають гарантії і інші зобов'язання  за третіх осіб;

     - виробляють  інші  агентські   операції  і  угоди  згідно  з  дозволом

     Центрального  Банку, що видається в межах його компетенції. 

I. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХОПЕРАЦІЙ ТА ЇХ МІСЦЕ В СПЕКТРІ ПОСЛУГ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 

     Лізинг  – похідне від англійського  дієслова  «to  lease»,  що  означає здавати або брати майно в аренду.

     Лізингом  називають майнові відносини, що складаються в  такий  спосіб:

одна  організація (користувач) звертається  до іншої (лізингової  компанії)  з

проханням придбати необхідне їй устаткування й передати його їй у тимчасове

користування.

     Лізинг  є різновидом оренди або так званої  посередницької  аренди,  що

забезпечує  інввестиції  засобами  виробництва  за  посередництва  лізингової

фірми.

     Оренда, крім лізингу, включає  також  такі  господарскі  операції,  як

наймання  та прокат, кожна  з  яких  має  свої  специфічні  риси.  Лізинг  на

відміну від наймання, як правило, не стосується оренди землі, житла  й  лише

в окремих  випадках включає оренду виробничих площ.

     Більш тривалі строки відрізніють лізинг і  від  прокату.  Крім  цього,

речі, які  даються на прокат, потрібні  здебільшого  для  індивідуального  чи

групового використання, без отримання  прибутку  від  користування  ними.  У

разі  лізингу орендуються засоби виробництва, призначені для  виробництва  та

реалізації  продукції та послуг.

     Звичайно, між цими трьома формами оренди не існує жорстких  меж.  Вони

взаємопов’язані, хоча в більшості випадків вони значно відрізняються  як  за

суттю орендних відносин, так і за статусом осіб, які виступають як  орендарі

та орендодавці.

     Найперша  згадка про лізинг є в «Законах»  Хаммурапі близько 1800 р.  до

н.е. Римська  імперія також не залишалась осторонь. Пов’язані з лізингом  дії

отримали  своє  відображення  в  «Інституціях»  Юстиніана.  В  Англії  лізинг

поширюється  з  1284р.  Проте  особливого  розвитку  він   набув   під   час

промислових революцій. Об’єктом  лізингу  в  XIX  столітті  були  залізничні

вагони, що здавалися окремими  компаніями  власникам  шахт  для  перевезення

вугілля. Саме звідси й пішло право орендаря купувати майно після  закінчення

терміну оренди.