Аудит лізингових операцій на Украине

оренду  обєктів, термін оренди земельних дільниць і  будинків  складає 20-30

років,  а  заводського  обладнання  --  8-12   років   (в   залежності   від

встановлених  законом термінів амортизації).

     В лізингу укладають наступні види договорів:

• лізинговий договір без опціону по якому не  передбачаються  які небудь домовленості на період після закінчення основного часу оренди;
• лізинговий договір з правом  продовження по  якому орендарю  надається можливість продовжити чинність договору в односторонньому порядку. Розмір орендної плати в цьому випадку зменшується  проти  тієї,  що  стягувались протягом основного часу;
• лізинговий договір з правом  купівлі предмету  оренди  після закінчення

        терміну оренди;

• лізинговий договір з автоматичним переходом права власності;
• лізинговий договір з правом дострокового  розповсюдження  (застосовується при оренді конторского обладнання);
• договір з участю в прибутку від продажу.

 

     При встановленні орендної плати для  лізингу  характерно  те,  що  вона

визначається  в твердому розмірі на  весь  термін  користування  об'єктом.  В

наслідок  цього зростає відповідальність за вірний облік  всіх  обставин,  що можуть виявити вплив на її розмір перед укладенням договору.

     Вартість  лізингу включає в себе:

     - відсотки за капітал, що інвестувався;

     - суми аммортизаційних відрахувань;

     - премії за ризик;

     - винагороди за надані послуги,  податки;

     - частку прибутку лізингового  товариства.

     Ця  вартість, як правило,  перевищує  першопочаткову  вартість  об'єкту

оренди.  В  залежності  від  терміну  дії  договору  вона  складає  125-155%

початкової  вартості об'єкту.

     При лізинговій угоді з іноземним партнером кінцевий її  результат,  що перетинає кордон ФРН, являє  собою  заміну  експорту  товарів  --  експортом

послуг. Реалізація експорту фінансових  послуг  з  боку  лізингових  фірм  є власне передумовою для здійснення експорту товарів.

     До  числа найважливіших питань,  що  вимагають  дозвіл  при  лізингових

угодах  з  іноземними  партнерами,  фірм  Німеччини   відносять:   перевірку

платоспроможності  потенційного  іноземного  лізингоотримувача;   врахування

юридичних проблем, викликаних наявністю різноманітних  правових  систем,  до

яких  належать  сторони;  вивчення   податкових   і   валютних   проблем   і

різноманітних ризиків, включаючи і політичні.

     Економіка ФРН, де щорічний приріст національного доходу становить 2,5

- 3%, вважається  в Західній Європі  зразком   стабільного  розвитку  за  умов

майже  незмінних  цін.  Велику  роль  у  цьому  зіграв  стабільно  працюючий

лізинговий  бізнес.  Лізингова   діяльність   західнонімецьких   промислових

компаній  на початку їх  розвитку  була  зумовлена насамперед  необхідністю

максимально   заощадливого   й   ефективного    використання    промислового

потенціалу, який залишався після  війни,  а  також  залученням  в  економіку

Німеччини валютних інвестицій, здебільшого із США.  Звичайно,  основна  маса

надходжень  була зроблена через інші канали, але  все ж значний  процент  усіх

валютних  капіталовкладень в економіку ФРН (за  виключенням  капіталовкладень

у житлове  будівництво) щорічно забезпечувався інтерлізингом.

     Перша спеціалізована західнонімецька лізингова  компанія «Дойче  Лізинг

Gmbh.» виникла в 1962 році. Незабаром у різних землях ФРН почали  з’являтися

й інші лізингові фірми як з вузькою  спеціалізацією (оренда суден,  вантажних

автомобілів), так і з широким спектром посередницьких операцій. У 1968  році

такі  фірми здійснбвали інвестиції вже  на  280  млн.  доларів.  У  1972  році

частина лізингових компаній  і  банків  об’єдналися  в  «Німецьку  лізингову

асоціацію».

     Зараз у  ФРН  діє  близько  700  лізингових  компаній,  не  враховуючи

дочірніх  фірм. Причому серед них 70 компаній з капіталом  більш  як  1  млн.

марок. З 1970 по 1990 рік обсяг обороту компаній-членів  «НЛА»[16]  зріс  з 0,8 до 94,9 млрд. марок.

     Отже, лізингові компанії почали відігравати значну  роль  в  економіці Німеччини. Більше того, їх  оборот  продовжував  зростати  навіть  у  період економічних спадів. Зараз у ФРН укладають до 2 млн. лізингових угод.

     Лізингові операції в Німеччині набули  поширення  насамперед  у  сфері

фінансового лізингу, який носить назву інвестиційного. В останні роки  можна

спостерігати  значне зростання лізингових  інвестицій,  що  спрямовуються  на

модернізацію  галузей на  основі  найновітніших технологій.  Водночас  обсяг

лізингових  інвестицій   у   будівництво   нових   підприємств   скоротився.

Домінуючим  у  лізинговій   політиці   ФРН   став   напрям,   пов’язаний   з

інтенсифікацією  виробництва,  науки,  сервісу,  тобто   сфери   послуг   та

інформаційних технологій. Сьогодні лізинг дає економіці  країни  близько  13-

16% інвестицій.

     Німецькі  лізингові компанії в останні  роки  виходять  на  міжнародний

ринок, пропонуючи послуги щодо широкого спектру товарів,  хоча  за  багатьма

показниками  показниками  все  ще  значно   поступаються   американським   і

японським інтерлізинговим фірмам. ФРН розвиває зв’язки насамперед із  своїми

сусідами  по ЄЕС та країнами арабського світу, а  віднедавна  проявляє  також

інтерес до співробітництва з Росією й Україною у сфері лізингового бізнесу.

     Подібна  ситуація  щодо   лізингу   спостерігається   у   Франції   та

Великобританії,  які  разом  із  Німеччиною  утворюють  трійку  європейських

лізингових лідерів.

                                    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Банки є однією  з  найважливіших  структур  ринкової  економіки.  Тому

становлення цивілізованого ринку  в  нашій  країні  неможливо  без  розвитку

діяльності  комерційних банків, особливо в області  банківських  послуг.  Для

їхнього розвитку  на  Україні  сформовані  практично  всі  необхідні  умови.

Розвиток  банківських  послуг  є  перспективним,  хоча  і  достатньо   новим

направленням  в роботі банків. В даний момент поняття банківських послуг  все

більше входить  в  сучасну  банківську  систему.  Це  зв'язане  передусім  з

бажанням  комерційних банків  не  зупинятися  на  досягнутому,  залучати  все

більшу  кількість клієнтів.  Що  в  свою  чергу тягне за  собою збільшення

прибутку  банків. В своїй роботі комерційні банки спираються  на  зарубіжний

досвід  і звичайно ж необхідно  враховувати  специфіку  розвитку  банківських

операцій  на  Україні.  Недосконалість  або  відсутність  законодавчої  бази,

недостатня  кваліфікація кадрів негативно  впливає  на  розвиток  банківських

послуг. Розвиток потенційно нових банківських  послуг  ведеться  недостатньо

швидко, так як клієнти з опаской відносяться  до них і  не  бажають  вкладати

свої  заощадження.  Тому  для  залучення  клієнтів  банки  створюють  широку

рекламну  мережу  в  засобах  масової  інформації   для   разьяснения   всіх

позитивних  сторін цих послуг.

     Для України є корисним  є  використання  досвіду  лізингових  операцій

країн Східної Європи. Із середини 80-х років лізинг включається в офіційну

економічну  політику  таких  країн,  як  Угорщина  та   Болгарія.   Елементи

лізингових  структур з’являються також у Чехії, Польщі, Хорватії.

     У Болгаріїлізингом почали займатися  ряд  національних  посередницьких

контор  і банків. Вже в 1986 році  з  метою  координації  дій  вони  створили

господарське   об’єднання   «Булгарлізинг».   Це   об’єднання   організувало

інформаційну  лізингову мережу, що охоплювала всю  країну  і мала  виходи  за

кордон. «Булгарлізинг» контролює зараз  ряд магазинів,  прокатних  пунктів  і

станцій  техобслуговування,   які   займаються   оперативним   лізингом   та

посередницькою  діяльністю. Підприємства і банки, що входять до  організації,

практикують також фінансові лізингові операції. Фінансовий лізингу  Болгарії

здійснюється  строком до 5 років при забезпеченні 100% кредитування  операції

через болгарські  банки.  Згідно  з  даними  1987  року,  сума  операцій  по

внутрішньому  лізингу  становила  3  млн.  левів.  У 1990  році  до  складу

«Булгарлізинг»  вже  входили  247  самостійних  організацій,  а  також   два

комерційних  банків.  Фонди  об’єднання  становлять  більш   як   150   млн.

болгарських левів.

     Болгарські  спеціалісти оцінюють роль лізингу  в  фінансуванні  процесу

оновлення виробництва й оптимального використання технікив країні вище,  ніж

традиційні  методи планово-адміністративного  чи кредитного регулювання.

     Однією  із основних цілей при створенні  «Булгарлізингу» була інтеграція

в структуру  світового лізингового ринку. Сьогодні ця організація  співпрацює

більш  ніж  із  700  фірмами  Європи,   Америки,   Японії.   У   1985   році «Булгарлізинг» стала членом міжнародної асоціації «LEASEUROPE»[17].

     Угорщина  першою у Східній Європі зуміла подолати економічні стереотипи

щодо  промислового лізингу. Лізинг почав  розвиватися в Угорщині в кінці  70-х

років  внаслідок  звуження  джерел   фінансування   існуючих   новостворених