Аудит лізингових операцій на Украине

суму  комісійної винагороди лізингодавцю і  плату  за  надання  їм  додаткових

послуг  по угоді.  Лізинговий  платіж  з  авансом  (депозитом)  допускає,  що

користувач  майна представляє лізинговий платіжа  в  встановленому  в  момент

підписання угоди розмірі, а інша сума платежу сплачується  після  підписання

акту  про приймання обладнання в  експлуатацію.  Мінімальна  лізингова  плата

являє собою суму всіх лізингових платежів, що повинен  здійснити  користувач

за весь період лізингу, і суму, яку він повинен сплатити, якщо  має  бажання

придбати  майно у власність після закінчення терміну лізингу.

     На  практиці преважають періодичні лізингові  внески. В лізинговій угоді

повинен  бути  прийнятий  в  якості  додатку   графік   сплати   періодичних

лізингових  внесків. Одноразовий платіж в поєднанні з періодичними  внесками

застосовується  у випадку, якщо в  угоді  передбачена  виплата  лізингоодавцю

авансу.

     Амортизація  на  обладнання,  що  використається,   може   начислятися

звичайним способом в залежності від балансової вартості обладнання,  терміну

його  служби  і  встановленої  норми  амортизації  і  способом   прискореної

амортизації, при якому норма  річних  амортизаційних  відрахувань  на  повне

відновлення збільшується, але не більш ніж  в  два  рази.  Крім  того,  малі

підприємства поряд з застосуванням прискореного засобу амортизації можуть  в

перший  рік експлуатації машин і обладнання списувати до 20%  першопочаткової

вартості  основних фондів із терміном служби понад  трьох років. 

2. Правові і методичні засади розрахунку та проблема забезпечення гнучкості лізингових платежів 

     Відповідальним  і  одним  з  найбільш   складних   етапів   підготовки лізингової угоди є визначення суми лізингових платежів. Відповідно до ст.  7

     Закону  України  “Про  лізинг”  розмір,  графік  сплати  і умови перегляду

лізингових платежів  належить до істотних умов  договору  лізингу.  Склад  і

розмір цих платежів мають бути економічно обгрунтованими.

     У загальному вигляді лізингові платежі  є  однією  з  економічних  форм

реалізації  права  власності  на  майно  (об’єкт  лізінгу),  а  саме  формою

розподілу  між  лізингоодержувачем-користувачем  і   лізингодавцем-власником

доходу (прибутку), створеного в процесі  використання об’єкта  лізингу.  Якщо

для лізингодавця  лізингова  угода  має  сенс  за  умови  отримання  певного

прибутку (не меншого ніж по вкладах у  банк),  то  й  лізингоодержувач  після

сплати  платежів має отримати дохід, достатній  для розширеного 

відтворення  і особистого споживання.

     Крім  розподілу  прибутку,   лізингові   платежі   виконують   функції

відшкодування   вартості   лізингового   майна,   накопичення   капіталу   і

стимулювання  підприємницької діяльності.

     Об’єктивною основою визначення розміру плати  за лізинг  є  вартість  і стан  об’єкта  лізингу,  норми  амортизації,відсотки  за  кредит,   вартість супутних послуг лізингодавця і постачальника, податкові пільги тощо.

     Нижньою межею суми лізингових платежів при фінансовому лізингу є їх

мінімально  можливий рівень,  при  якому  забезпечується  просте  відтворення

об’єкту лізингу.

     Однією  з  головних  переваг  лізингових  операцій,  крім   можливості

користування  об’єктом  лізингу  без   сплати   його   вартостіє   гнучкість

лізінгових платежів. Класичний  лізинг  передбачає  можливість  встановлення

порядку сплати лізингових платежів за домовленнистю  сторін  (відповідно  до

чинного у тій чи іншій  країні  фінансового  законодавства).  Визначення  за

домовленністю сторін розміру, способу, форми і  строків  внесення  лізингових

платежів та умов їх перегляду продекларовано в п. 3 ст.  16  закону  України

“Про  лізинг”.

     Результати  аналізу світового досвіду показують, що  лізингові  платежі

можуть  розрізнятися  і  за  складом  елементів,які  враховуються  під   час

розрахунку,  і  за  методом  нарахування  платежів,   і   за   способом   та

переодичністю сплати, і за формою розрахунків.

     Так,  за  способом  сплати  розрізняють   платежі   лінійні   (рінвими

частками), прогресивні (розмірами, що збільшуються), дегресивні  (розмірами,

що зменьшуються), прискорені, сезонні та ін.

     За   періодичністю   сплати   платежі    поділяються    на    щорічні,

піврічні,щоквартальні та щомісячні, а за термінами їх внесення  -  на  такі,

що вносяться  на початку, в середені та в кінці  періоду сплати.

     Законом України  «Про  лізинг»  визначено  такі  обов’язкові  складові

(елементи) лізингових платежів:

• сума, яка відшкодовує при кожному  платежі частину вартості  об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений  ним  кредит

     для придбання майна за договором  лізингу;

     платіж як винагорола лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• сума відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

          Результати аналізу договорів  лізингу та відповідної науково-методичної

літератури  показали, що до складу платежів можуть також входити:

• премія лізингодавцю за ризик;
• митні платежі;
• сума податків, які лізингодавець сплачує за  об’єкт  лізингу,  якщо  такі

     передбачені чинним законодавством.

          Вигідним для  лізингоодержувача  є  включення  до  загальної  вартості

лізингу також таких витрат:

• на транспортування об’єкту лізингу до місця його експлуатації;

       на монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

• на навчання фахівців для роботи на лізинговому устаткуванні тощо.

     Таким чином, сума лізингових платежів не зводиться лише  до  вартості

повної  або часткової амортизації об’єкта  лізингу,  як  це  інколи  вважають.

     Структура платежів має  багатокомпонентний  характер.  Розглянемо  деякі  їх складові. Відшкодування вартості, точніше залишкової вартості,  об’єкта  лізингу здійснюється по періодах, як правило, у розмірі  відповідних  амортизаційних відрахувань.

     Згідно  зі ст. 18  Закону  України  «Про  лізинг»договором  лізингу  за

домовленістю  сторін може бути  передбачена  прискорена  амортизація  об’єкту

лізингу.

     Проте,  як   справедливо   зауважує   російський   дослідник   лізингу

Л.Прилуцький[1], сума відшкодування вартості об’єкта  лізингу  необов’язково

має  дорівнювати  нарахованій  амортизації.  Це  зауваження  має  принципове значення.

     Плата за кредитні  ресрси  (процент  за  кредит)  визначається  шляхом

множення  величини  кредитних  ресурсів  на  кредитну  ставку  у  відсотках,

поділену  на 100.При цьому під кредитними ресурсами розуміється  сума  боргу,

яка  постійно  зменшується,  і  тоду  плата  за   кредит   також   постійно зменшується.

     Винагорода  лізингодавця (лізингова маржа, комісійна  винагорода  тощо)

включає в себе власні  витрати лизингодавця  і його  прибуток.  До  складу

вказаних  витрат входить, наприклад, оплата послуг лізенгових брокерів.

     Щодо  розміру комісійної винагороди  існують  різні  думки.  Найчастіше

вважають, що він визначається за кожний період шляхом  множення  несплаченої

вартостілізингового майна на річну процентну ставку комісійної винагороди  в

частках.

     Додаткові   послуги   лізингодавця   лізингоодержувачу   можуть   бути

непостійними  і оплачуватися неравномірно. Це залежить від змісту,  обсягу  і

періодичності (тривалості)  послуг  та  умов  укладеного  договору  лізингу.

Вартість  послуг може бути обчислена і додана до  основної  суми  лізингового платежу. До додаткових послуг належать:

• інформаційні, консалтингові,юридичні;
• технічні;
• щодо навчання персоналу;
• рекламні;
• оплата відряджень лізингоодержувача;
• інші послугилізингодавця.

Розмір премії за ризик залежить від рівня та видів ризику лізингодавця

під час реалізації лізингової угоди. Премія за ризик лізингодавця може  бути

врахована у ставці його комесійної  винагороди,  а  через  неї  -  у  ставці

лізингового  процента,  яка  об’єднує  ставки  по  кредитах  та   комісійної винагороди. Чим більше ризик, тим вища ставка.

     Проблема  сплати мита виникає за  договорами  міжнародного  лізингу,  а

його  розмір визначається згідно з вимогами чинного законодавства.

     Загальна  сума лізингових  платежів  не  є  постійною  величиною.  Вона

залежить  від швидкості відшкодування  вартості об’єкта  лізингу:  чим  швидше

окуповується  вартість лізингового майна, тим  менші  відсоткі  нараховуються

на ще непогашену вартість цього майна. І навпаки, перенесення сплати  перших

лізингових  платежів  на  більш  пізній  термін  призводить   до   зростання

нарахованих  відсотків  на  вартість  лізингового  майна  і  загальної  суми платежів.

     У договорі лізингу може бути передбачено зміну загальної суми, графіка