Державне підприємство Летичівське лісового господарства, звіт про парктику

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. [Додаток  3]

Штатний розпис є важливим організаційно-нормативним документом, розробляється й затверджується відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України на початку календарного року і, як правило, має гриф "Затверджую".

У штатному розписі закріплюється  посадовий і чисельний склад  підприємства, конкретизується перелік  посад, чисельність штатних одиниць, розмір посадових окладів, надбавок і доплат (за умови, що надбавки та доплати передбачено положенням про оплату праці і вони мають постійний характер), а також місячний фонд заробітної плати.

У штатному розписі цієї категорії працівників зазначаються професія, розряд (клас, категорія, група), тарифна ставка (оклад) (стосовно кожної одиниці або загальної кількості одиниць працівників відповідної професії і кваліфікації).

Назви професій, посад  у штатному розписі мають відповідати  назвам за Класифікатором професій ДК 003-95.

Протягом року до штатного розпису може бути внесено зміни  в разі введення (виведення) штатних  одиниць, змін розміру оплати праці (посадових окладів, встановлення або  скасування надбавок за умови, що надбавки мають постійний характер і передбачено положенням про оплату праці), а також суттєвих умов праці (назв посад, розрядів, класів, категорій, професій тощо).

За умови виконання  зазначених вимог кількість і  періодичність змін до штатного розпису  протягом року не обмежується. Зміни до штатного розпису вносяться на підставі лише наказу, який повинен пояснювати причини внесення змін і вміщувати формулювання цих змін.

Управління підприємством  здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів [59].

На прикладі ДП «Летичівське лісове господарство» можна побачити, що структура управління розроблена зважаючи на специфіку діяльності, вона змінюється, але основні складові залишаються незмінними. [Додаток 4]

Якщо брати до уваги  формування кожного підрозділу підприємства окремо, то вони формуються на основі принципу формування всієї структури в цілому. Так відділ бухгалтерії на підприємства ДП «Летичівське лісове господарство» складається з чотирьох бухгалтерів і головного бухгалтера.

Бухгалтерія, як підрозділ управління має велике значення, адже тісно взаємодіє за усіма підрозділами. Наприклад, відділ збуту є відповідальним за постійне і своєчасне надходження первинних документів до бухгалтерії, в свою чергу оплата за товари чи послуги і виконання умов договорів укладених відділом збуту з контрагентами, прямо залежить від бухгалтерії. Ця взаємопов’язаність є основою для безперервності ефективної діяльності підприємства в цілому і таку взаємозалежність можна провести між кожним із підрозділів.

Згідно з чинним законодавством існують єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. Кожне підприємство незалежно від форми власності погоджує розпорядчі документи, в яких визначається облікова політика підприємства. А саме, у розпорядчому документі про облікову політику встановлюється методи оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство, та щодо яких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант;  порядок організації бухгалтерського обліку. Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів [65]

У розпорядчому документі про облікову політику підприємства визначаються:

методи оцінки вибуття  запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці  запасів;

порядок обліку і розподілу  транспортно-заготівельних витрат;

методи амортизації  основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, довгострокових біологічних активів та нематеріальних активів;

вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних  матеріальних активів;

використання класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

періодичність (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних  активів до нерозподіленого прибутку;

методи обчислення резерву  сумнівних боргів (у разі потреби - спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);

методи створення забезпечень  на виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки);

перелік і склад змінних  і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

переоцінки необоротних  активів;

періодичності відображення відстрочених податкових активів і  відстрочених податкових зобов'язань;

порядку відрахування прибутку до резервного капіталу і т. ін [68].

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Розпорядчий документ про  облікову політику може бути прийнятий  як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться  зміни з визначеного часу. У  разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікову політика підприємства та її зміни наводиться у примітках  до річної фінансової звітності (у формі  опису або долученням до звітності копії розпорядчого документа про установлення або зміну облікової політики).

 

 

2. Легітимність здійснення підприємницької діяльності

 

Для законності та правомірності  функціонування будь-яка підприємницька діяльність реєструють в Єдиному  державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб - засвідчення факту  створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб включає, зокрема:

перевірку комплектності  документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які  подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного  державного реєстру;

оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Існує певний порядок  державної реєстрації, в першу  чергу подається заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи (Форма №1) [Додаток 5]; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи, два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи  і подається державному реєстратору,  Державні реєстратори використовують бланки свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та бланки свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців єдиних зразків. Описи бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, а також порядок їх оформлення встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації [65].

У бланку свідоцтва про  державну реєстрацію юридичної особи  зазначаються:

найменування юридичної  особи;

ідентифікаційний код  Єдиного державного реєстру підприємств  і організацій України;

місцезнаходження юридичної  особи;

місце проведення державної  реєстрації;

дата проведення державної  реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі;

прізвище та ініціали державного реєстратора;

підстава, дата та номер  запису в Єдиному державному реєстрі  про заміну свідоцтва про державну реєстрацію (у разі проведення заміни свідоцтва).

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Первинна реєстрація ДП «Летичівське лісове господарство» була проведена 31 жовтня 1954 року.

Обов’язковим пунктом  який зазначається у Виписці — це вид діяльності за КВЕД. Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Основний вид діяльності є визначальною ознакою у формуванні сукупностей статистичних одиниць  для проведення статистичних спостережень. Основний вид діяльності може бути змінений органами державної статистики на підставі даних державних статистичних спостережень.

Тобто, класифікація видів  економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування  економічної інформації. В той  же час, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання у багатьох інших, не статистичних сферах: соціальне та податкове регулювання, система тарифів, торгові угоди тощо. Важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом. Наприклад, згідно з Законом України "Про охорону здоров'я", аптеки відносяться до закладів охорони здоров'я, а за визначенням виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, аптеки здійснюють торгівлю фармацевтичними товарами. Це означає, що форми звітності та показники, за якими здійснюються статистичні спостереження за діяльністю аптек, визначаються статистиками торгівлі. В той же час, на аптеки розповсюджуються встановлені законом податкові пільги закладів охорони здоров'я.

Тобто, використання КВЕД для статистичних потреб передбачає необхідність дотримання методологічних правил, структури класифікації та визначених меж між позиціями, структурних  зв'язків між класифікаціями діяльності, продукції та товарів зовнішньоекономічної діяльності, методу "зверху-вниз" (top down) щодо основного виду діяльності, визначень статистичних одиниць тощо [71].

Важливим елементом законності господарської діяльності юридичної особи є вибір системи оподаткування (платник єдиного податку 6%, 10%; платник податку на загальних підставах 20%).

Платником податку є  будь-яка особа, яка:

здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;