Конспект лекцій по дисципліни “Теорія бухгалтерського обліку”

0 клас. Забалансові  рахунки. Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:

• цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об’єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
• умовних прав і зобов’язань підприємства (застави, гарантії, зобов’язання тощо);
• бланків суворого обліку;
• списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).

Бухгалтерський  облік указаних цінностей, умовних  прав і зобов’язань ведеться за простою системою, за якою записи про  надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов’язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана у  приймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, що вказана в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов’язання відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов’язання.

Товарно-матеріальні  цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу.

Кожен клас має свою побудову, яка  складається з синтетичних рахунків першого порядку. Номер кожного синтетичного рахунка подано двома цифрами, перша з яких означає належність рахунка до певного класу, друга – порядковий номер всередині класу. У свою чергу кожний синтетичний рахунок першого рівня складається з субрахунків (рахунків другого порядку), номер яких містить три цифри: перша – визначає належність до певного класу, друга – до синтетичного рахунку першого рівня всередині цього класу і третя є порядковим номером субрахунків (рахунків другого порядку) всередині цього синтетичного рахунку першого порядку. За потреби підприємство може вводити свої аналогічні рахунки, які будуть рахунками третього порядку, четвертого і т.д., залежно від ступеня деталізації обліку і специфіки діяльності підприємства.

Забалансові рахунки також мають номер із трьох цифр, перша з яких визначає клас (“Забалансові рахунки”), друга – порядковий номер рахунка першого порядку всередині класу та третя – порядковий номер рахунка другого порядку всередині забалансового рахунка першого порядку.

Рахунки класів 0-7 – обов’язкові для всіх підприємств та організацій. Рахунки класу 9 “Витрати класу діяльності” ведуться усіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємства і некомерційних організацій (тобто організацій, які не ведуть комерційної діяльності), з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 “Витрати за елементами”. Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на отримання прибутку, повинні вести бухгалтерський облік тільки з використанням рахунків класу 8 “Витрати за елементами”. Однак ці підприємства можуть вести облік і з використанням рахунків класу 9 “Витрати класу діяльності”.

Призначення і порядок ведення  рахунків бухгалтерського обліку для  узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність активів, зобов’язань, капіталу і фінансово – господарської діяльності підприємств та організацій й інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних організацій) незалежно від форм власності, організаційно – правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших підрозділів юридичних осіб, встановлюються Інструкцією щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Мінфіна України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим Мінюстом України 21 грудня 1999 року під № 893/4186.

 

3. Подвійний запис - це запис кожної господарської операції на двох бухгалтерських рахунках одночасно. Причому на одному рахунку - по дебету, а на іншому по кредиту на ту саму суму.

Наприклад: отримано в касу з поточного рахунку в національній валюті 4000 грн. Ця операція буде відбита двома активними рахунками. У активному рахунку “Каса” відбудеться збільшення на 4000 грн., і це необхідно відмітити по дебету рахунку “Каса”, а на поточному рахунку відбудеться зменшення на 4000 грн., і це необхідно відбити по кредиту рахунку “Поточний рахунок в національній валюті”.

Вказівки що дебетується і що кредитується рахунків і суми для  запису господарської операції називають бухгалтерським записом або проводкою.

Бухгалтерські проводки бувають: прості і складні.

Простою називається така бухгалтерська проводка, при котрій один рахунок – дебетується, а один рахунок - кредитується.

Наприклад : отримані матеріали від  постачальника.

 Дт            Кт

201          631

Складною називається така бухгалтерська проводка, при котрій один рахунок - дебетується, а два або декілька рахунків - кредитуються, або навпаки - один рахунок - кредитується, а два або декілька - дебетується.

Наприклад: перераховані з поточного рахунку в національній валюті кошти на рахунок постачальника за отримані матеріали, а також обов’язкові податки за звітний період.

 

Дт                    Кт

631

641

642                  311

642

652

653

Взаємозв’язок, що встановлюється між рахунками при відображені на них визначених господарських операцій називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки - кореспондуючими.

На рахунках бухгалтерського  обліку всі господарські операції записуються  у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Подвійний запис має  велике значення в бухгалтерському  обліку для контролю за правильністю запису, і крім того він показує звідки і куди спрямований рух засобів та джерел.

 

4.  Синтетичні рахунки – це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Наприклад: рахунки “Основні засоби”, “Виробництво” і т.д.

Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику  називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. 

Для конкретизації синтетичних  рахунків необхідні аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники.

Аналітичними називають рахунки на який відображаються окремі одиниці господарських засобів, окремі джерела, розрахунки з визначеними організаціями й особами, окремі частини господарських процесів.

Наприклад: до синтетичного рахунку “Виробничі запаси” варто віднести наступні аналітичні рахунки :

• Сталь аркушева Æ= 3 мм;
• Сталь кругла Æ= 10 мм.

Аналітичні рахунки  мають таку ж будівлю, що і синтетичні. Тобто, якщо синтетичний рахунок активний, то і до нього аналітичний рахунок буде активний. А якщо синтетичний рахунок - пасивний, то й аналітичний рахунок до нього буде пасивним.

Записи операцій і  залишків на аналітичних рахунках робляться  в ту ж частину рахунку, що і  на синтетичному. Сальдо синтетичного рахунку повинно рівнятися сумі залишків його аналітичних рахунків. Обороти по дебету і по кредиту синтетичного рахунку повинно рівнятися сумі відповідних оборотів аналітичних рахунків. Таким чином, облік наявності та змін окремих видів і об’єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком.

У бухгалтерському обліку існує поняття – субрахунок. Він займає проміжне положення між синтетичними й аналітичними рахунками. Наприклад : рахунки – 201 – сировина й матеріали; 202 – купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; 203 – паливо.

Характерна особливість  субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках  одержують групуванням аналітичних  рахунків при складанні оборотних  відомостей.

 

5. Класифікація рахунків - це угруповання рахунків по визначеній ознаці. Бухгалтерські рахунки класифікуються за економічним змістом і за призначенням та структурою.

 

За  економічним змістом бухгалтерські рахунки розподіляться на :

 

• Рахунки господарських засобів, до яких можна віднести основні засоби та інші необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції та ін.);
• Рахунки джерел утворення господарських засобів, які розподіляються на:
• джерела власного капіталу та забезпечення зобов’язань до яких входить:
• власний капітал (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та ін.);
• забезпечення зобов’язань (забезпечення виплат відпусток, забезпечення інших витрат та платежів та ін.);
• цільове фінансування і цільові надходження (за об’єктами фінансування);
• страхові резерви (за видами резервів);
• кредиторська заборгованість:
• довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банків, довгострокові векселі видані та ін.);
• поточні зобов’язання (короткострокові позики, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, та ін.).
• Рахунки господарських процесів, до яких слід віднести оборотні засоби, що в свою чергу складаються з:
• запасів (виробничі запаси, виробництво, напівфабрикати, готова продукція та ін.);
• грошових коштів (каса, рахунки в банках, поточні фінансові інвестиції та ін.);
• коштів в розрахунках (розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки за претензіями та ін.).

 

За  призначенням і структурою бухгалтерські  рахунки розподіляться на:

 

1. Основні рахунки.

Слугують для обліку господарських засобів і їхніх джерела. Основні рахунки діляться на:

• інвентарні (матеріальні);
• власного капіталу;
• розрахункові;
• грошові.

Інвентарні слугують для обліку товарно - матеріальних цінностей і коштів. До яких слід віднести рахунки: 10, 11, 12, 20 – 28. Інвентарні рахунки є активними рахунками.

Рахунки власного капіталу необхідні для обліку капіталу. До них відносяться рахунки 40 – 49. Ці рахунки є пасивними.

Розрахункові  рахунки слугують для обліку розрахунків. На них відображається дебіторська і кредиторська заборгованість. До названих рахунків відносять рахунки: 16, 34, 37, 64 – 68. Ці рахунки можуть бути як активними так і пасивними.

Грошові рахунки слугують для обліку грошових засобів та включають в себе рахунки 30, 31, 33. Грошові рахунки є активними рахунками.

2. Регулюючі рахунки.

Регулюючі рахунки слугують для уточнення оцінки основних рахунків. Вони поділяться на :

• контрарні;
• додаткові.

Контрарні рахунки зменшують оцінку основних рахунків. І якщо основний рахунок активний, то контрарний до нього - пасивний. А якщо основний рахунок пасивний, то контрарний до нього буде активний рахунок. Наприклад: знос необоротних активів.

Додаткові рахунки регулюючі збільшують оцінку основних рахунків. І якщо основний рахунок - активний, то і додатковий до нього рахунок - так само активний. А якщо основний рахунок пасивний, то і додатковий до нього рахунок те ж пасивний. Наприклад: транспортно-заготівельні витрати, торгова націнка та ін.

3. Операційні рахунки.

Операційні рахунки  слугують для обліку господарських процесів. Вони поділяться на :

• збирально - розподільні ;
• калькуляційні;
• операційно - результативні.

Збирально - розподільні рахунки  слугують для збирання витрат і розподіли їх між об’єктами. До них можна віднести рахунки: 23, 91, 92, 93.

Калькуляційні  рахунки  слугують для збирання витрат і визначення собівартості об’єкта (рахунки 23, 24, 25 та ін.). Ці рахунки активні.

Операційно - результативні рахунки  слугують для обліку господарських процесів і їхніх результатів (рахунки 70 - 79).

4. Фінансово - результативні рахунки.

Застосовуються для  обліку фінансового результату. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської  діяльності підприємства (рахунок 44).

5. Забалансові рахунки.