Облік фінансових результатів від операційної діяльності

ВСТУП 

    Внаслідок впровадження нового Плану рахунків та Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку в Україні виникла необхідність розробки  методології й методики визначення кінцевих фінансових результатів  операційної діяльності підприємств. У зв’язку із цим потрібно створити систему обліку результатів операційної діяльності, спроможну задовольняти запити всіх користувачів облікової інформації, особливо потреби менеджменту. Адже тільки за умови існування науково обґрунтованої системи обліку можливе достовірне обчислення прибутку. Потреба в якісній  економічній інформації, що достовірно  характеризує фінансові результати, стала невідкладною на сьогодні. Крім того, вона є важливим джерелом для прийняття господарських рішень різними користувачами. Але, як свідчить практика, економічна інформація не завжди відповідає вимогам менеджменту.

    Тому  вдосконалення методики обліку реалізації продукції і визначення результатів  є актуальною проблемою для вітчизняних  суб’єктів господарювання. 

    У розробку питань теорії й методології обліку фінансових результатів суттєвий внесок зробили відомі вітчизняні дослідники: Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Гуцайлюк З.В., Дем’яненко М.Я., Кірейцев Г.Г., Кужельний М.В., Лінник В.Г., Саблук П.Т., Савчук В.К.,  Сук Л.К., Чумаченко М.Г. та інші вчені.

    Значних результатів у вирішенні зазначених проблем досягли зарубіжні вчені: Бабо А., Безруких П.С., Бернстайн Л.А., Бланк І.А., Ван Бреда, Друрі К., Соколов Я.В., Хендріксен Е.С., Палій  В.Ф., Шеремет А.Д. та ін.

    Проте в даний час недостатньо опрацьовані науково-методичні розробки щодо комплексного підходу до обчислення в системі бухгалтерського обліку фінансових результатів операційної діяльності на рівні конкретного підприємства.

    Проблема  полягає насамперед у тому, що в  обліковій теорії і практиці існують два трактування прибутку і дві методики обчислення його показників: облікова та податкова. Податковий прибуток складно ідентифікувати з фінансовими результатами у зв’язку з тим, що його природа та методологія визначення не адекватні основним принципам бухгалтерського обліку й економічному змісту категорії “прибуток”. Методика визначення податкового прибутку побудована на жорстких правилах, що не ув’язані з інформацією про реальний фінансовий результат господарської діяльності. А прибуток, обчислений за методологією бухгалтерського обліку, характеризує реальний фінансовий результат і дає змогу здійснювати контроль фінансового стану підприємства. Тому виникає невідкладна потреба у розробленні методики обчислення прибутку для оподаткування в системі бухгалтерського обліку, з метою максимальної інтеграції його з податковими розрахунками.

    Важливість  обґрунтованого обчислення фінансових результатів викликає необхідність удосконалення методології бухгалтерського  обліку результатів операційної  діяльності як основного джерела доходів, що зумовлює актуальність теми курсової роботи.

    Метою написання курсової роботи є дослідження  достовірності обліку фінансових результатів  від операційної діяльності на підприємстві.

    Для досягнення поставленої мети в процесі  дослідження вирішувалися такі завдання:

• дослідити облікове визначення та економічну суть, а також класифікацію фінансових результатів від операційної діяльності;
• узагальнити та систематизувати основні аспекти обліку фінансових результатів від операційної діяльності та його нормативне забезпечення;
• здійснити аналіз достовірності обліку фінансових результатів від операційної діяльності на СП ЗАТ “Теріхем-Луцьк”;
• розробити пропозиції з удосконалення обліку фінансових результатів від операційної діяльності на підприємстві.  

    Об’єктом  дослідження є СП ЗАТ “Теріхем-Луцьк”.

    Предметом курсового дослідження є методологічні  засади, методика та організація обліку фінансових результатів від операційної  діяльності на підприємстві.

    В основу теоретичних і методологічних досліджень покладено діалектичний метод пізнання та закони економіки. Використано прийоми індукції і дедукції, системний підхід, порівняння та оцінки для виявлення резервів посилення впливу обліку на ефективність рішень щодо управління результативністю операційної діяльності.

    У процесі дослідження результатів  операційної діяльності як об’єкта  обліку використані такі аналітичні прийоми: балансовий метод, графічний, групування, методи статистичного та  порівняльного аналізу.

    У курсовій роботі використано законодавчі й нормативні акти України,  праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку, матеріали вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій, семінарів, а також результати проведених автором обстежень.

    Теоретичне  значення матеріалів курсової роботи  полягає в обґрунтуванні й удосконаленні теоретичних положень щодо обліку фінансових результатів від операційної діяльності вітчизняних підприємств в умовах ринкової економіки.

    Практичне значення одержаних результатів  полягає у можливості їх впровадження у діяльність конкретного підприємства, що дозволить забезпечити адекватне відображення в обліку фінансових результатів.  
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 
 

    

1. Економічна  суть фінансових результатів від операційної діяльності

    Кожне підприємство  створюється для  здійснення діяльності направленої на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт, проте єдиною і головною метою залишається одержання прибутку.

      Відповідно  до вимог П(с)БО 15 «Дохід», доходи підприємства класифікуються за різними ознаками. Суттєвою ознакою класифікації є вид діяльності, від якої отримано дохід.

    Під видом діяльності підприємства розуміють  сукупність подібних за економічним  змістом господарських операцій. Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну та надзвичайну – рис. 1.1 [11, с. 250]. 

 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1. Класифікація видів діяльності підприємства 

    Діяльність  з виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) може починатися в одному звітному періоді  (купівля товарів), а закінчуватися в іншому, а тому важливо визначити результат діяльності за принципом нарахування та відповідності. Зіставлення доходу від реалізації, який оцінюється за справедливою вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг), із собівартістю їх реалізації дає змогу визначити валовий прибуток (збиток).

    Операційна  діяльність – це основна статутна діяльність підприємства, а також  інші види діяльності, які не є інвестиційною  або фінансовою діяльністю [11, с. 261].

    У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операційну діяльність поділяють на [15, с. 180]:

– основну діяльність – діяльність, пов’язану з продажем готової продукції, робіт, послуг, в торгівлі – товарів;

– іншу операційну діяльність – діяльність із передання в оренду основних засобів, нематеріальних активів; з продажу оборотних активів (які не є товарами, тобто активами, спеціально придбаними для продажу);

– діяльність з операцій із тарою, з інвентаризації, конвертації (продажу) іноземної валюти, з одержання (чи сплати) пені, штрафів, неустойок.

    Валовий прибуток (збиток) – це різниця між  чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю цієї продукції.

    Операційний прибуток є результатом операційної (виробничо-збутової чи основної для  даного підприємства) діяльності.

    З розвитком ринкових відносин головною проблемою будь-якого підприємства є збереження його існування, а також  забезпечення конкурентоспроможного  й ефективного функціонування на ринку.

    Кінцевим  результатом діяльності господарюючого суб’єкта, не залежно від виду його діяльності або форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Разом з тим, в періоди нестабільності економічної ситуації часто підприємства зустрічаються з від’ємним результатом, тобто отримують збиток.

    Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 “Звіт про  фінансові результати”. Так, прибуток визначається як сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Збиток – це перевищення  суми витрат над сумою доходів, для  отримання яких здійснені ці витрати.

    В економічній теорії в різні періоди  розвитку категорія прибутку була об’єктом глибокого вивчення економічної  науки. Однак і до теперішнього часу в літературі не існує єдиної думки  про сутність даної категорії, особливо багато дискусій ведеться щодо визначення поняття “прибуток”.

    Прибуток  як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим  показником фінансових результатів  підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання [20, с. 331].

    В наш час не слід віддавати перевагу одному поясненню прибутку, а потрібно розглядати різні ситуації походження прибутку, які взаємно не виключають, а доповнюють одна одну.

    У сучасній науці поняття “прибуток” має різне значення. Це можуть бути доходи, які отримані підприємством, а також задоволення, яке одержить споживач. У всіх випадках мова йде  про підприємства, споживача та суспільства.

    Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття завжди лежала ідея, що прибуток – це частка, яка міститься  у виручці від продажу. Розбіжності, причому досить суттєві, виникають  при встановленні з яких компонентів  складається ця частка.

    Першим, хто дав визначення прибутку, були меркантилісти, котрі вважали, що прибуток виникає у сфері обігу, в зовнішній  торгівлі, у результаті продажу товарів  за більш високою ціною. Фізіократи стверджували, що прибуток створюється  тільки в сільському господарстві, де вплив сил природи призводить до перевищення споживчих вартостей над витратами виробництва.

    Прибуток  за К. Марксом – це перетворена  форма доданої вартості, результат  співвідношення між необхідним і  додатковим робочим часом.

    Спираючись  на досягнення класичної школи, під впливом теорії продуктивності капіталу, а також концепції граничної корисності, на межі ХІХ-ХХ ст. сформувалась неокласична теорія прибутку. Вона мала подвійне тлумачення. Так, з одного боку, Дж. Б. Кларк, Л. Вальрас вважали, що прибуток – це винагорода, ціна окремого фактору виробництва – капіталу, не враховуючи винагороди за всі інші фактори – землю, працю. З іншого боку, прибуток розглядався як комплексний дохід підприємця від усіх факторів виробництва [13, с. 90].

    Особливим чинником, який впливав на розвиток неокласичної теорії прибутку, був ризик, оскільки будь-яка форма розміщення капіталу завжди пов’язана з невизначеністю. Поняття ризику в працях І. Фішера, Г. Мюрдаля, Е. Лундберга, Ф. Найта досліджується як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків. При цьому сам прибуток характеризується або як винагорода підприємцю за певний ризик його діяльності, або як різниця між очікуваними та фактично отриманими доходами [13, с. 95].

    Дж. М. Кейнс розглядав прибуток в  системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних  процесів у державі за допомогою  ефективного попиту. Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мінза, А. Берлі та Д. Гордона  щодо походження й економічної природи прибутку визначили інституціонально-соціологічний напрямок теорії доходів підприємницьких структур [13, с. 98].