Омерта конкурентоздатність

    Довготермінові пасиви

    Розрахунки та інші пасиви

У першому розділі представлена інформація  про джерела власних активів підприємства. Тут містяться дані про величину статутного і резервного фондів, спеціального фонду і цільового фінансування, амортизаційного фонду доходів майбутніх періодів , балансового прибутку, кредиторської заборгованості по розрахунках за майно та фінансування капітальних вкладень .

У другому розділі пасиву міститься інформація  кредити баку

У третьому розділі відображають дані  про кредиторську заборгованість короткотермінового характеру.

Отже якщо актив балансу характеризує склад господарських засобів та пасив - джерела їх створення.

Крім балансу для аналізу фінансового стану використовується таке джерело інформації як "Звіт про фінансові результати та їх використання" , що є оцінкою роботи підприємства. Форма № 2 має 5-ть розділів :

    Фінансові результати

    Використання прибутку

    Платежі до бюджету

    Затрати і витрати, що враховуються при обчисленні пільг

    Пільговий прибуток

Всі ці документи , що складають основу бухгалтерської звітності є основним джерелом фінансово - економічного аналізу активів підприємства.

2.3. Методи оцінки (показники) фінансово - економічного стану підприємства.

Виробничо - господарська діяльність підприємств в умовах ринку ви­магає стабільності їх фінансового стану. Об'єктивний аналіз фінансо­вого стану підприємства є важливою передумовою його успішної діяль­ності. Це зумовлено тим, що неефективне використання фінансових ресурсів призводить до фінансових втрат, а деколи і до банкрутства під­приємства.

Результати аналізу використовуються при розробці конкурентної по­літики підприємства, для оцінки виконання виробничої програми та сформування програми дій на перспективу.

Для отримання необхідної аналітичної інформації розглядаються такі питання:

             аналіз майна підприємства з виділенням обігових і позаобігових коштів;

             аналіз джерел формування майна, який передбачає оцінку струк­тури власних і позичених коштів;

             аналіз фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

             аналіз платоспроможності (ліквідності) підприємства;

             аналіз оборотності обігових коштів;

             аналіз прибутку і рентабельності;

             розробка заходів з поліпшення фінансового стану підприємства.

Вихідним етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз його майна тобто загальна оцінка майна з виділенням обігових коштів (мобільних) і позаобігових (іммобілізованих).

У структурі балансу особлива роль належить мобільним засобам а саме наявним грошам, цінним паперам , дебіторській заборгованості, матеріально-виробничим запасам. До позаобігових активів належать : основні засоби , довготермінові інвестиції, і нематеріальні активи.

Наступним етапом аналізу є визначення джерел формування майна. Основним джерелом формування мобільних активів є власні обігові кошти якими підприємство розпоряджається в момент його заснування.

У ході аналізу використовується система показників, яка включає (табл. 2.1):

          фінансову стабільність підприємства;

            платоспроможність (ліквідність) підприємства;

            ефективність використання обігових коштів;

          рівень прибутковості (рентабельності) підприємства.

В умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за принципами самофінансування, а при нестачі власних фінансових ресурсів - за рахунок позичкових коштів, дуже важливо проаналізувати фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел позик. Одним із важливих показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства, є коефіцієнт автономії, який пока­зує, наскільки підприємство є незалежним від позичкових коштів. Цей показник визначається шляхом ділення всієї суми зобов'язань по залу­чених позичкових коштах до суми власних коштів.

На основі коефіцієнта довготермінового залучення позичкових кош­тів можна зробити висновок про стабільність тієї частини, яка утворю­ється за рахунок довготермінових кредитів.

Коефіцієнт маневрування  дає можливість оцінити структуру розподілу власних коштів шляхом визначення питомої ваги власних обігових коштів у їх загальній сумі.

              Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують коефіцієнт реальної вартості основних засобів  у майні підприємства і коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів до всіх мобільних коштів .

Таблиця 2.1.

Система показників оцінки фінансового стану підприємства.

Значний інтерес для оцінки фінансової стабільності підприємства ста­новить коефіцієнт нагромадження амортизації, який визначається як відношення суми нагромадженої амортизації до початкової вартості амортизованого майна. Цей показник характеризує інтенсивність ви­вільнення основних засобів і нематеріальних активів.

Аналіз платоспроможності дає можливість визначити здатність під­приємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'я­зань. При цьому особлива увага приділяється такому показникові пла­тоспроможності, як загальний коефіцієнт ліквідності (покриття), що визначається відношенням всіх обігових коштів до короткотермінових зобов'язань по платежах. Цей показник підтверджує не тільки ступінь стійкості струк­тури балансу, а й спроможність підприємства швидко розраховуватись по своїх короткотермінових боргах.

Частковим показником загального коефіцієнту ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Він дає відповідь на запитання, яку частину короткотермінових боргів підприємство спроможне погасити на дату складання балансу.

Певну аналітичну цінність становить проміжний коефіцієнт ліквід­ності, який показує, чи достатньо суми грошових коштів, цінних папе­рів і дебіторської заборгованості для погашення короткотермінових зобов'язань по платежах.

Для аналізу ліквідності використовують коефіцієнт чистого виторгу який визначається відношенням амортизаційних відрахувань і чистого прибутку до суми реалізації продукції підприємства. Цей показник дає можливість визначити суму вільних коштів підприємства.

Важливими показниками, які характеризують ефективність викорис­тання обігових коштів є кількість оборотів, коефіцієнт закріплення обігових коштів і оборотність обігових коштів.

Аналіз оборотності обігових коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підпри­ємства використовують показники рентабельності, які відображають рівень прибутковості діяльності підприємства.

Виділяють такі основні показники рентабельності: рентабельність майна (капіталу), рентабельність фондів (виробництва) і рентабельність продукції. Найбільш загальним показником є рентабельність майна (капіталу), яка визначається як відношення отриманого прибутку до вартості всього майна, що є у розпорядженні підприємства.

Найповнішу уяву про рентабельність виробничої діяльності підпри­ємства дає показник рентабельності фондів (виробництва), який визна­чається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих (фондів та обігових коштів) .

Рентабельність виробництва перебуває у прямій залежності від рента­бельності продукції, яка визначається відношенням прибутку від реа­лізації продукції до її собівартості.

Зведений звітний бухгалтерський баланс відповідає міжнародним стандартам бухгалтерського обліку. Однак у ньому вміще­но регулюючі статті, які спотворюють реальну вартість майна, що контролюється підприємством, а також власність підприємства і платіжні зобов'язання. Цей баланс ще називається баланс-брутто.

До подвійного рахунку коштів, які надійшли у розпорядження під­приємства в результаті довготермінових кредитів і позик, приводить відображення в активі балансу статті "Використання позикових коштів" (рахунок 82, рядок 300 звітного балансу).

Кредити, отримані на фінансування капітальних вкладень, відобра­жають у пасиві два рази - як заборгованість кредитую чому банку і як фінансування капітальних вкладень. Таке ж подвоєння пасивів спосте­рігається при залученні коштів шляхом випуску акцій і облігацій підприємства, коли сума залучених коштів відображається у розділі II пасиву балансу як позикові кошти і одночасно у розділі 1 як сума, що надійшла до спеціальних фондів підприємства. Одні і ті самі кошти показуються одночасно у складі власних і у складі позичених.

Тому для правильного розуміння показників, що характеризують фі­нансовий стан підприємства, на основі звітного бухгалтерського балансу будують аналітичний баланс-нетто. Суть такої реконструкції балансу полягає в усуненні всіх регулюючих статей і отриманні чистої вартості майна та величини боргових зобов'язань підприємства. Це дозволяє реально оцінити боргові зобов'язання підприємства і визначити дійсну величину власних коштів, які беруть участь у формуванні майна під­приємства.

Якщо у звітному балансі підприємства утворюються непокриті збит­ки (рахунки 98,80, рядки 330, 340 звітного балансу), їх переносять в аналітичний баланс-нетто у розділ 1 пасиву, зменшуючи на цю величи­ну джерела власних коштів підприємства.

Інформація аналітичного балансу-нетто є базовою у визначенні бага­тьох показників фінансово-економічного аналізу.