Омерта конкурентоздатність

Виходячи із даних табл. 3.8. можна виділити позитивний результат збільшення вартості майна на 456 тис.грн., або на 1,92%.

Проте приріст вартості майна проходив нерівномірно. Переважна його частина - 583 грн. - відноситься до приросту мобільних коштів, у т.ч. як спостерігається рівень падіння  матеріальних обігових коштів (на 43 тис.грн.), а також  вартості іммобільних коштів (на 127 тис.грн.).

Такі зрушення в структурі майна підприємства слід вважати прогре­сивними, оскільки завдяки їм створюються умови для прискорення оборотності коштів.

Бажано, щоб сума мобільних коштів перевищувала короткотермінову заборгованість по платежах як мінімум в два рази. При цьому загальну суму мобільних коштів в залежності від джерел їх утворення прийнято поділяти на дві частини: змінну, яка створюється за рахунок короткотермінової заборгованості, і постійний мінімум, що створюється за рахунок власних коштів. Постійний мінімум мобільних коштів нази­вають чистими мобільними коштами.

Якщо врахувати, що загальна сума мобільних коштів на початок року становила 6032 тис.грн., а сума короткотермінової заборгованості 2920 тис.грн., то чисті мобільні кошти підприємства становили 3112 тис.грн. (6032 - 2920), а на кінець звітного періоду - 3927 тис.грн. (6615 - 2688), тобто порівняно з початком року на 815 тис.грн. більше. Дані свідчать, що на кінець звітного періоду структура мобільних коштів дещо поліпшилась.

Наймобільнішою частиною обігових коштів є грошові кошти. Оскільки задовільний фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визначається дією різних факторів. Так, певний грошовий запас, необхідний для своєчасного погашення поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва тощо, оскільки його відсутність створює передумови для банкрутства. Не однозначне впливає на величину грошових коштів інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, а з другого призводить до використання все більшої їх маси. При цьому загост­рюється проблема здійснення контролю руху цих коштів. Таким чином, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства і обґрунтованістю щоденного попиту на них.

Визначимо, у скільки разів сума мобільних коштів перевищує корот­котермінову заборгованість по платежах. У нашому випадку:

            на початок року 6032 / 2920 = 2,066 ;

  на кінець звітного періоду 6615 / 2688 = 2,46 ;

       Отже, на початок року цей показник був практично рівним бажаній  величині(2), а на кінець звітного періоду став ще більш стабільним..

Щодо іммобілізованих активів, то ми спостерігаємо їх падіння на фоні росту  обігових, що визначає тенденцію до прискорення оборотності всієї су­купності коштів підприємства. Його результатом стало вивільнення коштів у інші кошти підприємства і дебіторську заборгованість, які збільшились за звітний період у 1,52 рази [(1717 + 534) / (1229 + 346)].

Якщо взяти реальні активи, які характеризують виробничу потуж­ність, тобто основні засоби і виробничі запаси, то на початок року вони становили 16191тис.грн. (15658 + 403 + 89 + 41), або 68,2 % всіх активів.

На кінець року вони дорівнювали 15772 тис.грн . (15286 + 364 + 106 + 16) або 65,2%. Тенденція небажана, оскільки вказує на зниження виробничих можливостей підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є власні і позичкові кошти, характеристика співвідношення яких розкриває зміст фінан­сового стану. В свою чергу, вони поділяються на засоби тривалого і короткотермінового використання.

За засобами короткотермінового використання слід здійснювати пос­тійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне по­вернення і оперативну мобілізацію в господарському обороті підпри­ємства.

Засоби тривалого використання називають постійним капіталом, v який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти. Будь-який позичковий капітал має термін повернення, а отже, перебуває у постійному русі. Крім того, до складу власних коштів входять резерви, які становлять їх найбільш рухому частину.

Загальна характеристика обсягу і структури власних і позичкових коштів представлена в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9.

ВЛАСНІ І ПОЗИЧКОВІ КОШТИ , ВКЛАДЕНІ У МАЙНО ПІДПРИЄМСТВА

Для багатьох підприємств джерелом формування основної частини мобільних коштів є позичені кошти, які підлягають поверненню. Тому певна частина власних коштів підприємства повинна постійно пере­бувати у складі його мобільних коштів і складати власні обігові кошти.

Власні обігові кошти значною мірою гарантують, навіть при скоро­ченні позичкових коштів, фінансування переважної частини виробни­чих запасів і дебіторської заборгованості покупців. Інша частина цих активів за умов нормального функціонування підприємства покрива­ється кредиторською заборгованістю та іншими зобов'язаннями підпри­ємства.

Наявність власних обігових коштів визначається таким чином: до І розділу ПБ додається II розділ ПБ і віднімається 1 розділ АБ, а також показники "Використання позичкових коштів" (300 рядок АБ) та "Збит­ки звітного і минулих років" (330, 340 рядки АБ).

У нашому прикладі власні обігові кошти визначимо як різницю між підсумками розділів І ПАБН і ААБН. Таким  чином , власні обіговікошти на початок року становили 3112 тис. грн . (20817 - 17705), а на кінець звітного періоду - 3927тис. грн. (57594-13658).

При загальному збільшенні вартості майна на 456 тис. грн., його зростання за рахунок власних коштів підприємства становило 688 тис грн ., або 150,9%.. Якщо власними обіговими коштами на початок року покривалось 72,3%  [(3112/4302)xlOO% ] матеріальних обігових коштів, то на кінець року частка цього джерела збільшилась до92,2 % ((45880 : 28036) x 100% ).

Отже, основний приріст активів відбувався за рахунок власних коштів підприємства, що призвело до стабільного стану  платоспроможності підпри­ємства.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стабільності підприємства за умов, що його власні кошти перевищують позичені.

Фінансову стабільність оцінюють за співвідношенням власних і пози­чених коштів в активах підприємства. Міжнародний досвід показує, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування. Це означає, що якщо це співвідношення більше 0.5, то фінансування діяльності за рахунок залучених коштів здійсню­ється в допустимих межах.

Для оцінки фінансової стабільності підприємств використовують такі показники :

1. Коефіцієнт автономії - найбільш важливий показник, який харак­теризує фінансову автономність (незалежність) від залучених позич­кових коштів.

Він визначається шляхом ділення всієї суми зобов'язань по залу­чених позичкових коштах до суми власних коштів:

( Сума розділів II і III ПАБН ) / ( Розділ I ПАБН )

Критичне значення фінансової автономії = 1.

1.               Коефіцієнт довготермінового залучення позичкових коштів.

Характеризує  частку довготермінових позик залучених для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми довготермінових кредитів і позик до обсягу власних коштів підприємства:

Розділ II ПАБН / Розділ I ПАБН 

2.               Коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства.

Вказує на ступінь їх мобільності і визначається як відношення власних обігових коштів до всієї суми їх джерел :

Розділ ( I + II ) ПБ – розділ I АБ – сума рядків 300,330,340 АБ / Розділ I ПАБН

3.               Коефіцієнт нагромадження амортизації.

Характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів ( основні засоби , нематеріальні активи ). Він визначає як відношення суми нагромадженої амортизації  ( зносу ) до початкової вартості амортизованого майна.

Сума рядків 011,021 АБ / Сума рядків 012,022 АБ

4.               Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства.

Характеризує ефективність  використання засобів підприємства у підприємницькій діяльності. Цей показник визначає відношення вартості основних засобів за мінусом зносу до чистої вартості майна підприємства :

Рядок 010 АБ / Сума розділів I . II і III ААБН Критична межа = 0,5

5.               Коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів і всіх мобільних коштів підприємства.

Характеризує стабільність структури мобільних коштів і визначається відношенням суми чистих мобільних коштів до загальної величини мобільних коштів підприємства :

Сума рядків II і III ААБН мінус розділ III  ПАБН / Сума розділів II і III ААБН.

Розрахуємо показники фінансової стабільності підприємства на основі даних аналітичного балансу – нетто і зведеного бухгалтерського балансу :

1)     Коефіцієнт автономії :

          На початок року  0,14  (2020 / 20817)

            На кінець року     0,12  (2688 / 21505).

Значне відхилення цього коефіцієнта від одиниці (критичне значення фінан­сової автономії) за звітний період вказує на значну фінансової стабільності і незалежність  від позичкових коштів.

2) Коефіцієнт довготермінового залучення позичкових коштів:

                - на початок року 0;

                - на кінець звітного періоду 0.

3) Коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства:

               - на початок року (20817 - 17705) / 20817 = 0,149;

               - на кінець року     (21505 - 17578) / 21505 = 0,182.

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про підвищення фінансової стабільності, тобто збільшення  можливості маневрування ресурсами підприємства.

4) Коефіцієнт нагромадження амортизації:

              - на початок року  0,369 [9151 / 24809 + 1)];

-              - на кінець року      0,385 [9551 / 24837 + 1)].

Збільшення цього коефіцієнта за звітний період вказує наприскорення  інтенсивності вивільнення іммобілізованих засобів.

    5) Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства:

              - на початок року 0,660  (15658 / 23737);

              - на кінець року    0,631  (15286 / 24193).

Коефіцієнт коєфіцієнт тримається вище критичн0ї  межі (0.5), що свід­чить про високий  виробничий потенціал підприємства.

6) Коефіцієнт співвідношення чистих мобільних коштів і всіх мобіль­них коштів підприємства:

             - на початок року 0,516  (3112 / 6032);

-              - на кінець року     0,594  (3927 / 6615).

Отже, частка чистих мобільних коштів в обігових коштах збільши­лась - це вказує на поліпшення фінансової стабільності підприємства. Дані проведених розрахунків зводимо в таблицю 3.10.

Ліквідність - це спроможність підприємства своєчасно виконувати свої боргові зобов'язання. Вона залежить від співвідношення суми за­боргованості та величини ліквідних активів підприємства.

(таблиця 3.10.)

Показники фінансової стабільності підприємства