Омерта конкурентоздатність

Перехід нашої країни на МСО вимагає усунення цих недоліків. Але не тільки їх . Потребує уніфікації сам апарат  економічних термінів , що використовується в фінансовій звітності . І перш за все таких ключових термінів як : актив, пасив, капітал, дохід, затрати.

              В документі “Підготовча робота по складанню фінансової звітності " цим термінам дано такі визначення :

АКТИВ - ресурс що контролюється підприємством як результат попередніх подій і від якого очікується одержання прибутку.

ПАСИВ - зобов'язання підприємства , що виникало з попередніх подій , оплата якого очікується в результаті вибуття з підприємства ресурсів , що зосередили в собі економічний прибуток.

КАПІТАЛ - залишковий інтерес в активах підприємства після віднімання з них всіх пасивів.

ДОХОДИ - збільшення економічного прибутку за звітний період в формі збільшення активів або зменшення пасивів , що веде до росту капіталу, відмінного від вкладів учасників в капітал.

ЗАТРАТИ - зменшення економічного прибутку за звітний період в формі вибуття або використання активів , а також виникнення зобов'язань , що призводить до зменшенню капітала , відмінного від розподілу капітала між учасниками

              Навіть просте співставлення  вище вказаних визначень з аналогічною термінологією , що застосовується в нашій практиці засвідчує про існування розбіжностей між ними. Але справа не тільки в цьому. Основоположні принципи обліку , що використовуються в Україні, досить відрізняються від принципів, які використовуються в західних країнах. . На Заході такими є наступні три принципи обліку, що зафіксовані в МСО :

1.              Приріст - передбачує що доходи і витрати в обліку а потім і в фінансовій звітності відображаються по мірі їх заробляння або витрачання, а не в момент поступлення або перечислення грошей. В нас цей принцип не є аксіоматичний .До недавнього часу облік об'ємів реалізації продукції на багатьох підприємствах проводився по    " касовому " методу, який базувався на об'ємах оплаченої , а не відвантаженої покупцям продукції. На теперішній час в Україні доходи і витрати  в обліку рахуються по першій події, чи відвантаження (оприбуткування) чи передоплата за товари (послуги).

2.              Постійність -  вимагає щоб прийняті на підприємствах облікові рішення діяли постійно і охоплювали один звітний період за другим .

             На Заході на багатьох ділянках обліку узаконені різні варіанти його побудови і ведення . Перелік об'єктів де можливий інваріантний підхід досить широкий і він ( описаний в МСО № 1 )включає в себе 28 позицій . Але вибравши той чи інший варіант обліку на якійсь дільниці обліку  повинно дотримуватись його . Але якщо виникає потреба метод можна замінити на інший. В таких ситуаціях підприємство зобов'язане відобразити цю заміну в фінансовій звітності  ( переважно в спеціальному розділі " Облікова політика " ) вказуючи причини , що  були основою для даного рішення . В практиці наших підприємств інваріантний підхід до обліку тих чи інших господарський явищ зустрічається рідко. В нормативних документах віддається перевага одноваріантному способу обліку нормативних документів. У фінансовій звітності не існує розділу " Облікова політика " .  В самій фінансовій звітності переважно відсутня інформація і про зміни в обліковій політиці , прийняті в директивному порядку для всіх або для конкретного профілю підприємств.

3.              Неперервності функціонування підприємства - передбачає що підприємство не має намірів або необхідності ліквідації або суттєвого зниження своєї діяльності . В іншому випадку воно зобов'язано заявити про це в фінансовій звітності . Тим самим її користувачі мають можливість завчасно довідатися про такі наміри і прийняти більш виважені рішення. В нас подібна законодавча норма відсутня.

Ліквідація розбіжностей  ( на підприємствах наших і західних ) в основних принципах обліку , як і в інших областях , є однією із обов'язкових умов для переходу на МСО. Поряд з вирішенням загальних питань в даній сфері необхідно вирішити ряд локальних задач.

По-перше - переглянути зміст нормативних документів що регламентують порядок його ведення на окремих ділянках так як в нас зараз досить багато розбіжностей з діючими МСО. З 30 МСО як показав аналіз , немає жодного ,  концепції якого знайшли б повне і ідентичне відображення в нормативних актах по обліку в Україні. Крім того по 12 МСО практично немає національних вимог і нормативних актів .Це стосується таких стандартів : 7, 10, 14, 15, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 32. По 7-ми МСО законодавство України не узгоджується з їх вимогами. Це стосується   стандартів : 2, 4, 12, 17, 18, 20,25. По іншим 11-ти МСО законодавчі акти України не співпадають з їх вимогами.   Але окремі параметри ,що закладені в них не суперечать МСО. Це стосується стандартів : 1, 5, 8, 9, 11, 13, 16,19, 21,30, 31.

Чи буде все це зроблено в значній мірі залежить від Верховної Ради та інших Державних органів. Але в своїй діяльності ВАТ "Омерта"  уже зараз може поступово переходити на облік активів по "західним  " стандартам (або вести паралельний облік).

Зупинимося детальніше на принципових відмінностях в постановці обліку і звітності на підприємства  України від вимог закладених в МСО .

Почнемо аналіз з обліку і амортизації основних засобів.

Перш за  все відмітимо  що  в бухгалтерських балансах  підприємств  України ( крім СП ) не відображається вартість земельних ділянок. Таке положення  пояснюється тим що в Україні поки що немає ринку землі і законів що б регулювали взаємовідносини на цьому ринку. В результаті активи підприємств занижені . Це в повній мірі відноситься і до розвіданих і зданих в експлуатацію покладів корисних копалин. Хоча потрібно зазначити що в квартальній звітності , що подається в ДПА є інформація про земельні ділянки в " Розрахунку  земельного податку " за формою затвердженою ГДПА наказом № 9 від 15,01,97р згідно Закону України  від 19,09,1996р № 378/96 - ВР.

Існують також відмінності в способах амортизації основних засобів в Україні і в західних країнах . Вони зводяться до наступного :

1.   Норми амортизації основних засобів в Україні визначається урядом,  а не підприємством.

2.   На заході застосовують 4-и способи амортизації а саме :

    а)  Прямолінійний

    б)  Одиниць продукції

    в) Суми чисел

     г) Двійний залишковий метод

в Україні останні два  використовуються дуже рідко так як існували обмеження щодо їх використання.

3.   Тільки з 90-х років у нас дозволено використовувати прискорену амортизацію.    А з липня 1997 року підприємства України можуть примінити прискорену амортизацію тільки до третьої групи основних засобів  і тільки до тих що придбані після 1 січня 1977 року. Крім того підприємства , випускаючи продукцію, на яку введена державне регулювання цін , не можуть застосувати прискорену амортизацію . Така практика суперечить вимогам СТ №4.

4.   На Україні нормативні терміни служби основних засобів як правило не мають права переглядати, що суперечить СТ № 4         ( параграф 13,16 )

5.   На державних підприємствах ведуть паралельний облік зносу та амортизації основних засобів. Це відбувається тому що 10% амортизаційних відрахувань держава забирає на свої потреби ( затверджено постановою КМУ  № 85 “Про порядок зарахування до державного бюджету України на 1999р. частини амортизаційних  відрахувань ).

6.   З 1 січня 1997 року затрати на реконструкцію , модернізацію і всі види ремонтів в розмірах не більше 5% від балансової вартості основних фондів на початок року, повинні відноситися на витрати виробництва а  суми вищі на збільшення балансової вартості основних фондів.

Розглянемо оцінку матеріально - виробничих запасів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають значну свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностец, тобто вони не обмежуються рекомендаціями по вибору мінімальної оцінки із двох можливих. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки:

    первісна вартість - являє  собою грошовий вираз ціни придбання конкретного предмету;

    відновлена вартість - являє собою суму коштів , яку потрібно було б виплачувати в даний момент за необхідності заміни предмета таким же іншим;

    чиста вартість реалізації - ціна продажу за відрахуванням торгових витрат в розумних межах прибутку. Цей метод дозволяє визначитит упущену вигоду у випадках, коли даний предмет не буде реалізований на сторону;

    приведена вартість- дисконтована величина майбутніх надходжень коштів, яку, як передбачається, може принести реалізація даного предмета в процесі звичайної комерційної операції.

В міжнародній практиці користуються спеціальними термінами , що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей в активі балансу.

1. FIFO (файфо - перше надходження перший видаток ) - матеріали придбані першими будуть відпущені у виробництво тобто списують за цінами 1-х надходжень. Залишки матеріалів на кінець місяця оцінюють за цінами останніх надходжень.

2. Середньо зважена собівартість - витрати запасів та їх залишки оцінюють за середніми цінами.

3. LIFO (лайфо - останнє надходження перший видаток ) - матеріали придбані останніми першими будуть відпущені у виробництво і оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки запасів оцінюють за цінами перших надходжень.

4. Фактична собівартість - так як в нас.

5. NIFO  ( найфо - наступне надходження 1-й видаток )

В бухгалтерському обліку закордонних країн вирізняють дві системи обліку запасів :

1.   система постійного обліку запасів - запаси відображаюся на відповідному рахунку за їх видами .

2.   система періодичного обліку запасів - рахунки не використовуються, а використання матеріалів визначають шляхом проведення інвентаризації.

Таблиця 4.1.

Рух матеріалів за 2 квартал 1998р, ВАТ”Омерта”

Розрахунок вартості використаних матеріалів з вартості залишків по системі постійного обліку:

По методу FIFO

                  Вартість використаних матеріалів :

                  (30+56)х24,00+38х20,00+(140-(30+56+38))х16,00=3112,00

                   Ціна: 3112 : 140 = 22,23

                   Залишок матеріалу : (4012,00 - 3112,00 )=900,00

По методу LIFO

                  Вартість використаних матеріалів :

                  66х18,00+38х20,00+(140-(66+38))х24,00=2812,00

                Ціна: 2812,00 / 140 = 20,086

                Залишок матеріалу : (4012,00 - 2812,00 )=1200,00

Метод середньозважної оцінки

              середня ціна одного виробу :

             (30х24,00+56х24,00+38х20,00+66х18,00) / (30+56+38+66) = 21,116

              Залишок = 50х21,116 = 1055,80 

              собівартість реалізованого товару = 4012,00 - 1055,8 = 2956,2

Розрахунок вартості використаних матеріалів з вартості залишків по системі періодичного обліку:

За методом FIFO кінцевий залишок оцінюємо за цінами останнього надходження.

               Витрати на виробництво можна оцінити за загальним підсумком.

                Залишок матеріалу : 50х18,00 = 900,00

                 Витрати матеріалу : 4012,00 - 900,00 = 3112,00

Вартість використаного на виробництві матеріалу за методом LIFO  можна визначити, оцінюючи залишок за ціною першої партії надходження.

                 Залишок матеріалу : 30 х 24,00 + 20 х 24,00 = 1200,00

                 Витрати матеріалу :  4012,00 - 1200,00 = 2812,00

        Оцінка витрат за методами LIFO , FIFO  дають результати , які не співпадають з ціною витрат і залишку матеріалів, виходячи із середньої зваженої ціни.

         Використана кількість матеріалу оцінюється   :     140 х 21,116 = 2956,20

          Залишок матеріалу оцінюється :                                 50 х 21,116 = 1055,80

На мій погляд одним з способів удосконалення обліку активів ВАТ "Омерта" є перехід на облік за методом LIFO , FIFO .

В Україні не застосовується методи обліку LIFO , FIFO . тому що ці способи не врегульовані нормативними актами. В Україні  такі ресурси оцінюють по середньозважених цінах. А в кінці кожного місяця проводиться  переоцінка залишків матеріальних та інших цінностей ,що переходять на наступний звітний період .Переоцінку здійснюють по цінах складених в розрахунках з постачальниками до кінця попереднього місяця. Саме в цій оцінці матеріально-виробничі запаси відображаються в фінансовій звітності України. Вона не є їх фактичною собівартістю і не вписується в концепцію оцінки по методу FIFO або LIFO. Така оцінка суперечить принципу закладеному в СТ №2 (параграф 20)  у відповідності до якого - "матеріально - виробничі цінності повинні оцінюватись по найменшій фактичній собівартості і чистій продажній вартості". На заході в обліку залишки матеріальні цінності не можуть перевищувати рівень їх фактичної собівартості , а на Україні як правило є протилежна ситуація. Принципово по іншому в нас оцінюють матеріали в незавершеному виробництві а також поточні витрати , що відносяться до предметів праці.