Особливості обліку в будівництві

 

Після введення в експлуатацію тимчасових необоротних споруд нараховують  їх знос. Якщо термін служби цих споруд перевищує термін будівництва, то знос нараховують, враховуючи термін будівництва. Найчастіше використовують прямолінійний  метод розрахунку.

Вартість виготовлених оборотних тимчасових нетитульних  активів доцільно списувати на рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Разом із тим, у Методичних рекомендаціях  з формування собівартості будівельно-монтажних  робіт зазначено, що собівартість таких активів можна обліковувати за дебетом рахунків 11 “Інші необоротні матеріальні активи” і 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Відповідно до Плану рахунків рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи” призначений для обліку тільки необоротних матеріальних активів.

Витрати, пов’язані із спорудженням оборотних нетитульних споруд, обліковують на субрахунку 234 “Спорудження тимчасових нетитульних споруд” (табл. 2.3.2).

Затрати на спорудження  та розбирання тимчасових (титульних  і нетитульних) будівель і споруд включаються в собівартість будівельно-монтажних робіт, за умови включення таких витрат в Кошторис на будівництво об’єкта.

Якщо такі витрати  кошторисом не передбачені, то їх вважають наднормативними і вводять до собівартості реалізованої продукції (дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” в періоді їх виникнення.

 

 

 

 

2.4.Облік  витрат будівельного виробництва

2.4.1. Об’єкти обліку і структура витрат діяльності

 

Згідно з  П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, витрати – це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілення власниками). Структура й облік витрат у будівництві регламентується такими документами:

• П(С)БО 16 “Витрати”;
• П(С)БО 18 “Будівельні контракти;
• Методичними рекомендаціями з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 16 лютого 2004 р. № 30 (далі – Методичні рекомендації № 30);
• Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Держпромполітики України від 02 лютого 2001 р. № 47 із наступними змінами та доповненнями у разі, якщо будівельні підприємства мають структурні підрозділи, які здійснюють випуск промислової продукції.

Об’єктами обліку витрат у будівництві можуть бути:

• окремі види будівельно-монтажних  робіт – конструктивні елементи (далі – БМР);

• об’єкти будівництва;

• група об’єктів за будівельним  контрактом.

У процесі діяльності будівельна фірма має різні витрати, які формують собівартість будівельної  продукції, а також витрати періоду, що списуються на зменшення фінансових результатів. Будівельна продукція – це виконані та передані замовникам БМР на об’єктах будівництва відповідно до складених будівельних контрактів.

Об’єкт будівництва, відповідно до П(С)БО 18 це сукупність будівель і споруд або окремі будівлі та споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом.

Собівартість будівельної продукції – це витрати будівельної організації, пов’язані з виконанням БМР за будівельними контрактами. Собівартість БМР може бути плановою, кошторисною, фактичною.

Планова собівартість містить витрати на виконання БМР, що визначаються на основі техніко-економічних розрахунків з використанням обґрунтованих норм і нормативів за умови нормальної потужності будівельної фірми, дотримання планових термінів будівництва, раціонального використання виробничих ресурсів, інших техніко-економічних чинників за відповідної якості робіт.

Кошторисна  собівартість – це витрати, передбачені проектно-кошторисною документацією на будівництво конкретних об’єктів.

Фактична  собівартість утворюється фактичними витратами будівельного підприємства на виконання БМР. До них належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, витрати на утримання) зменшують фінансовий результат операційної діяльності підприємства. Винятком є адміністративні витрати, пов’язані з окремими об’єктами будівництва, фінансування яких здійснюється замовником. Такі витрати включаються до витрат за контрактом, тобто в собівартість БМР.

Відповідно до об’єктів розрізняють:

– собівартість окремих видів (елементів) БМР – це витрати будівельної  організації, пов’язані з виконанням окремих видів БМР на одному або  кількох об’єктах, за одним або  кількома будівельними контрактами;

– собівартість об’єкта будівництва  – це витрати будівельної організації, пов’язані з виконанням БМР на конкретному об’єкті за весь період будівництва;

– собівартість БМР за будівельним  контрактом – це витрати будівельної  організації, пов’язані з виконанням БМР, передбачених контрактом на будівництво, від дати укладання до остаточного завершення контракту.

Зазначені об’єкти обліку вважаються також об’єктами калькулювання, щодо яких розраховується собівартість. Калькуляційними одиницями при цьому є:

– одиниці окремих елементів робіт (наприклад, кубічні метри укладеного бетону чи цегляного мурування, квадратні метри оштукатурених стін чи виконаних облицювальних робіт та ін.);

– окремі об’єкти будівництва (будівлі, споруди тощо);

– окремі будівельні контракти, укладені з конкретними замовниками.

Облік витрат у будівництві  також може вестися за місцем їх виникнення і центрами відповідальності. Центрами відповідальності є виконробські дільниці на чолі з виконробом, місце виникнення витрат – це об’єкт, який зводиться. Місцем виникнення витрат також можуть бути інші підсобні господарства, які не створюють будівельної продукції (розчинний вузол, столярний цех, майстерня, автогосподарство, цегельний завод, кар’єр тощо).

Відповідно до чинного  в Україні порядку, облік витрат може вестися за кількома варіантами обліку витрат будівельних підприємств:

– з використанням рахунків усіх класів – рекомендований для великих підприємств із розгалуженою цеховою структурою, широким діапазоном продукції, робіт, послуг;

– з використанням рахунків усіх класів, крім рахунків класу 8 “Витрати за елементами” – при ньому деталізується облік витрат за видами діяльності: операційної, фінансової, інвестиційної. Витрати за економічними елементами визначаються несистемно, з допомогою додаткових вибірок;

– з використанням рахунків усіх класів, крім рахунків класу 9 “Витрати діяльності” – рекомендований для суб’єктів малого підприємництва з безцеховою структурою діяльності, випуском однорідної продукції, обмеженим колом робіт і замовлень.

Витрати будівельної фірми поділяються в обліку за такими ознаками.

За  видами діяльності з їх виокремленням на рахунках 9 класу:

– звичайної діяльності – рахунки 90–98;

– операційної – рахунки 90–94;

– основної – рахунки 90–93;

– іншої операційної  – рахунок 94;

– іншої – рахунки 95–97;

– фінансової – рахунок 95, 96;

– інвестиційної –  рахунок 97;

– надзвичайних подій  – рахунок 99.

Витрати основної діяльності – це витрати будівельної організації, пов’язані з виконанням або реалізацією БМР чи виробництвом продукції, реалізація якої забезпечує основну частку доходу.

Витрати операційної діяльності включають витрати основної діяльності та інших видів діяльності будівельної організації, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Витрати звичайної діяльності містять витрати операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Надзвичайні витрати – це витрати і втрати, що виникли в результаті стихійного лиха, техногенних аварій, інших непередбачуваних, незалежних від підприємства обставин.

За  місцем виникнення витрат розрізняють:

– витрати основного  виробництва (виконання робіт за будівельними контрактами);

– витрати допоміжних виробництв, метою створення яких є обслуговування об’єктів основного виробництва;

– витрати підсобних виробництв, що забезпечують основне виробництво будівельними матеріалами, конструкціями;

– витрати обслуговуючих виробництв, призначені для обслуговування колективів працівників будівельних фірм.

За  елементами витрат операційної діяльності виділяють:

– матеріальні затрати,

– витрати на оплату праці,

– відрахування на соціальні заходи,

– амортизацію,

– інші операційні витрати.

За  статтями калькуляції визначають:

– прямі матеріальні  витрати,

– прямі витрати на оплату праці,

– інші прямі витрати,

– витрати з експлуатації будівельних машин і механізмів;

– загальновиробничі  витрати,

– адміністративні витрати (лише у випадках, передбачених п. 15 П(С)БО 18).

Залежно від способу включення у собівартість об’єктів розрізняють:

• прямі витрати, що включаються у виробничу собівартість БМР за прямою ознакою (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати);
• непрямі (загальновиробничі) – витрати з експлуатації будівельних машин та механізмів, витрати на управління та обслуговування будівельного виробництва, на організацію роботи та підготовку об’єктів до здавання та ін.;

За  доцільністю здійснення витрат виокремлюють:

– продуктивні – витрати безпосередньо пов’язані з виробничим процесом;

– непродуктивні – штрафні санкції, списання безнадійної дебіторської заборгованості тощо.

Щодо  вартості будівельного контракту є:

– витрати за будівельним контрактом – це витрати, що безпосередньо пов’язані з виконанням будівельного контракту і входять у його собівартість;

– витрати періоду, які не включаються у собівартість контракту, а списуються безпосередньо на зменшення фінансових результатів підприємства.

Стосовно  зміни обсягів будівельного виробництва виділяють такі витрати:

– постійні – не залежать від зміни обсягів виробництва;

– змінні – залежать від зміни обсягів виробництва;

– умовно-постійні – частково залежать від зміни обсягів виробництва;

– умовно-змінні – частково залежать від зміни обсягів виробництва.

За  часом віднесення на собівартість будівельної  продукції витрати поділяються:

– на одноразові (наявні в окремих звітних періодах, поступово переносяться на собівартість продукції однаковими частинами);

– поточні (наявні в кожному звітному періоді).

У фінансовому та управлінському обліку можуть використовуватися й  інші кваліфікаційні ознаки витрат підприємства. З набуттям чинності Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємствам значно розширили права з цього питання.

Основними кваліфікаційними ознаками витрат у фінансовому обліку є їх поділ за видами діяльності та економічними елементами. В управлінському обліку одним із найважливіших критеріїв поділу витрат є їх класифікація за статтями калькуляції.

Витрати протягом виконання  будівельного контракту відповідно до п. 3 П(С)БО 18 визначаються з урахуванням  ступеня завершеності.

Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом можна визначати такими методами:

– вимірювання та оцінка виконаної роботи;

– співвідношення обсягу завершеної частини робіт з їх загальним  обсягом за будівельними контрактами  у натуральному вимірі;

– співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу з очікуваною (кошторисною) сумою загальних витрат за контрактом.

 

 

2.4.2. Облік за елементами витрат операційної діяльності

з використанням  відповідних класів рахунків

 

Основною класифікаційною ознакою витрат у фінансовому обліку є їх класифікація за елементами. Відповідно до п. 4 П(С)БО 16 “Витрати”, елементи витрат – це сукупність економічно однорідних витрат. За елементами поділяються тільки витрати операційної діяльності. Назва цих елементів на підприємствах різних галузей економіки України є однаковою (матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати). Загальна структура кожного з п’яти елементів передбачена в П(С)БО 16 “Витрати”. Деталізований їх зміст регламентується галузевими Методичними рекомендаціями з обліку витрат. Нормативним документом у будівництві є Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Держбуду України від 16 лютого 2004 р. № 30.