Лексико-стилістичні особливості англомовної Біблії

Рух убік  модернізації мови старого перекладу досяг апогею в 1870р., коли з ініціативи собору духівництва Кентерберійської та Йоркської єпархій був призначений комітет для перегляду тексту Біблії короля Якова. Виправлений переклад (Новий Завіт, 1881р.; Старий Завіт, 1885р.; Апокрифи, 1895р.) усе ще є цінним для дослідників завдяки своїй стислості і близькості до оригінальних біблійних текстів на давньоєврейській і грецькій мовах, але не зміг замінити Біблію короля Якова.

До першого видання Виправленого перекладу в США минулому прикладені читання американських фахівців, що працювали разом з англійськими редакторами. У 1901р. ці читання були включені в текст видання, що одержало назву Американського стандартного перекладу (The Amerіcan Standard Versіon). Воно послужило основою для Виправленого стандартного перекладу, підготовленого за підтримкою Міжнародної ради по релігійному навчанню (1937). Декан Л.Е.Уейгл із Єльського університету здійснив загальну редакцію цього перекладу (Новий Завіт вийшов у 1946, Старий Завіт — у 1952) [36; с.12].

У різкому контрасті з різними виправленнями перекладів стоїть почата в Англії спроба створити авторитетний текст англійської Біблії для XX ст. Нова Англійська Біблія (Новий Завіт, 1961р.; Новий Завіт, Старий Завіт і Апокрифи, 1969р.) — це абсолютно новий, свіжий переклад оригінальних текстів на природну, розмовну англійську мову XX ст., у якому не використовуються як архаїчні конструкції XVII ст., так і буквалістське копіювання грецьких зворотів. Таким чином, цей переклад розстається з традицією, що йде до Тиндалу. Переклад вийшов у світ за підтримкою й участю всіх християнських церков Великобританії за винятком Римсько-католицької церкви [35].

У 1982 за редакцією Томаса Нельсона на світ з’явилась нова версія Біблії короля Джеймса, у якій застаріла лексика була замінена сучасною.

1.2 Особливості перекладу біблійного тексту

Біблія писалася, переписувалася й перекладалася протягом більш ніж 1700 років представниками понад 60 поколінь різних народів світу. У 1994 році Організація Об’єднаних Біблійних Товариств засвідчила, що приблизно з 3000 мов світу, 341 уже мали повний переклад Біблії, 822 — лише деякі частини Біблії. Крім того, біблійний переклад тривав ще на 1000 мов [21]. Нездатність розмовляти мовами, якими Біблія була написана спочатку, і постійні зміни в мовах,якими ми розмовляємо, викликали необхідність перекладу Біблії. Переклад Біблії  є нелегким завданням. Рано чи пізно перекладачі стикаються з різноманітними проблемами, пов’язаними з перекладом Біблії. Метою даного розділу є розгляд основних проблем перекладу Святого Письма, які виникли в минулому і, безсумнівно, виникнуть у майбутньому.

Однією з основних проблем перекладу є те, що у нас немає оригінального рукопису Біблії, а лише копії копій. Саме це викликає багато труднощів, тому що перекладачі не знають, які з цих копій відповідають оригіналу, адже всі вони відрізняються одна від одної. Найбільше відмінностей знайдено у Новому Завіті. Згідно з науковими дослідженнями, близько 3% біблійних текстів відрізняються у кожному з рукописів [20, 23]. Сьогодні ми маємо приблизно 1500 повних і неповних рукописів Нового Завіту. Існує 2 підходи до розв’язання цієї проблеми. Перший підхід полягає в тому, що вчені зіставляють біблійні тексти з усіх наявних рукописів і, використовуючи різноманітні правила, аналізують відмінності. Наприклад: Про що йдеться в найстаріших рукописах? Про що йдеться у більшості з них? Яке з цих тверджень є найбільш ймовірним? Однак, цей метод не може вважатись абсолютно надійним, адже він є надто суб’єктивним. Другий підхід до розв’язання проблеми широко використовувався в минулому. Його автором є Іван Панін, який у 1890р, після навернення в атеїзм, виявив, що Біблія була цілою математичною системою, яка значною мірою базувалась на цифрі 7. Це відкриття доводило, що біблійні тексти насправді є Божим одкровенням, тобто продиктовані Богом, "вкладені" в голову тих людей, які її писали, включаючи кожне слово і кожну букву.   Крім того, теорія Паніна дала змогу за допомогою математичних розрахунків вирахувати, який варіант рукопису був достовірним, а також вияснити неточності пунктуації. Проте теорія Паніна була відкинута вченими [15, 18-19].

Наступна проблема перекладу Біблії пов’язана з розумінням значення слів, вжитих у Біблії. Вона включає в себе щонайменше 3 проблеми.

Першою є проблема розуміння стародавніх мов, якими була написана Біблія. Немає людини, яка б досі говорила цими мовами, щоб сказати нам, що вони означають. Усім відомо, що з часом мови постійно змінюються. Ці зміни пов’язані з появою нових слів або набуттям уже існуючих слів нових або інших, додаткових значень. Наприклад,  тільки недавно ми почали використовувати слово "Інтернет" у повсякденній мові. А слово "cool" в англійській мові сьогодні не завжди стосується погоди. Багато слів, вжитих у Біблії втратили або змінили своє значення, а деякі з них не мають сучасних еквівалентів. Так, наприклад, грецька мова першого століття використовує дієслівні часи і прийменники, які не мають англійського еквіваленту. Біблійна єврейська часто використовує повторення слів і поетичну структуру, які важко передати іншою мовою. Наприклад, Буття 32:20-21 перекладається в більшості англійських версій, як:

"...For he said 'I will appease him with the present that it goes before me. Then afterward I will see his face; perhaps he will accept me. So the present passed on before him, while he himself spent that night in the camp." (NKJV) [50] —  " бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, може він підійме обличчя моє. І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі" [5, 20].

Але в єврейському оригіналі звучить щось на зразок цього:

"...For he thought 'I will pacify his face with the gift going ahead of my face; and after that I will see his face; perhaps he will lift up (or 'receive') my face. The gift crossed over ahead of his face, but he spent that night in the camp" [49].

"Peneh", єврейське слово, зазвичай перекладається як "face", повторюється п'ять разів в оригіналі цього уривку, а не тільки один раз як подає англійський переклад. Це навмисне повторення "peneh" є ключовим словом в цьому уривку.

Іншим прикладом є Буття 2:25-3:1. Англійська версія пропонує такий варіант:

"And the man and wife were both naked and were not ashamed. Now the serpent was more crafty (or 'subtle') than any beast of the field which the LORD God had made..." (NKJV) [51] — "І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились. Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив". [5, 23].

Слова "naked" і "crafty", на єврейській звучать як  "arom" і "arum". Вони збігаються у написанні та вимові і служать в цьому уривку для з'єднання двох віршів. Найкращою спробою передати цей аспект в англійському перекладі, було зробити слова римованими:

"And the man and his wife were nude... Now the serpent was more shrewd..."

Ці два приклади показують, що перекладачеві часто доводиться вибирати між дослівним перекладом оригінального тексту, ризикуючи при цьому бути незрозумілим (як фраза "he will lift up my face", що означає "he will accept me"), і  між перекладом , що базується на передачі змісту з втратою багатства поезії (і, отже, навіть деяких значень) оригіналу.

Юджин Найда стверджує, що не існує двох ідентичних мов, а  отже, не може бути повністю точних перекладів [38, 24]. Вважається, що точний переклад є неможливим, оскільки значення слів і граматичних структур у будь-яких двох мовах, як правило, не збігаються. У таких випадках перекладач повинен якнайкраще зрозуміти зміст оригіналу,  а потім відтворити це значення у мові перекладу. Це, однак, можна зробити, якщо перекладач Біблії "respects the features of the receptor language and exploits the potentialities of the language to the greatest possible extent" (знайомий з характерними особливостями мови рецептора і використовує всі потенційні можливості мови максимально можливою мірою) [39, 4]. І, як стверджує Найда: "Unfortunately, in some instances translators have actually tried to 'remake' a language; but this was unsuccessful" (На жаль, у деяких випадках перекладачі насправді намагалися " переробити " мову, але ця спроба виявилась невдалою) [39, 4]. Наприклад, один проповідник в Латинській Америці наполягав на спробах запровадити пасивний стан дієслова в мову, яка не мала такої форми слова. Звичайно, ця спроба не була успішною. Треба просто прийняти той факт, що існує багато мов, які не мають пасивного стану і знайти спосіб відтворити дії в активному стані. Юджин Найда пояснює, що "the writers of the Bible were addressing themselves to concrete historical situations and were speaking to living people confronted with pressing issues" (автори Біблії зверталися до конкретних історичних подій і говорили до живих людей, які стикались з актуальними проблемами) [39, 7]. Таким чином, ми можемо припустити, що автори Біблії очікували, що книга була доступною для розуміння широкого кола людей, і тому вони надавали словам одне значення, а не кілька.

              Наступною є проблема розуміння культури того часу. Недосконале знання стародавніх культур інколи робить неможливим розуміння деяких аспектів Біблії. Це змушує вчених постійно заглиблюватись у минуле Ізраїлю та Близького Сходу, яке може допомогти їм осягнути історичний та культурний контекст, з якого виникла Біблія. Такі відкриття іноді впливають на те, як ми розуміємо слова та історії зі Святого Письма. Крім того, археологи продовжують знаходити документи і бібліотеки, які сприяють кращому розумінню давньоєврейської та грецької мов, і таким чином допомагають перекладачам зробити точніший переклад Біблії. Наприклад, версія Короля Якова подає переклад 1-а Самуїлова 17,22 наступним чином:  "And David left his carriage in the hand of the keeper of the carriage, and ran into the army" [51]. Перекладачі мали труднощі з одним з єврейських слів в рукописах, які вони використовували, і переклали як " his carriage " і " keeper of the carriage " на основі контексту розповіді. Після того як перекладачі дізналися більше про єврейську мову і її словниковий склад, вони розуміли, що мова не йшла про David's 'carriage,' а про 'carried things' або 'baggage'(багаж), який він мав з собою для солдатів в армії. Таким чином, перекладачі Переглянутої Стандартної Версії (опублікована в 1952) мали можливість перекласти цей рядок більш точно: "And David left the things in the charge of the keeper of the baggage, and ran to the ranks" (NKJV) [51].  На даний момент, ми повинні відзначити, що навіть якщо перекладачі знайомі з особливостями культури Біблійної епохи, їм все одно важко їх відтворити, адже  існують великі відмінності між тогочасною культурою і  сьогоднішньою [7, 210].

Третя і найбільш важлива проблема розуміння Біблії — це духовна проблема. Будь-яка віруюча людина мала досвід читання рядків Біблії сотні разів, але розуміння того, що вони насправді означають, приходило не одразу. Оскільки ми ростемо у духовному розумінні Біблії, книга поступово відкриває для нас свій глибший сенс. Святий Дух веде нас до істини. Біблія має безліч прихованих значень, які можуть вчитуватись між рядками.

Не менш важливою проблемою, що стоїть перед перекладачем, є його власне усвідомлення своєї ролі. Наприклад, чи є переклад мистецтвом чи наукою? Чи це навик, який може бути набутий тільки на практиці, або ж чи існують певні процедури, які можуть бути описані та вивчені? Найда стверджує, що справа в тому, що практика перекладу "has far outdistanced theory; and though no one will deny the artistic elements in good translating, linguists and philologists are coming increasingly aware that the processes of translation are amenable to rigorous description" (далеко випередила теорію; і хоча ніхто не буде заперечувати художні елементи в доброму перекладі, лінгвісти й філологи все більше усвідомлюють, що процес перекладу піддається строгому опису) [38, 3]. Коли ми говоримо про "науку перекладу", ми, звичайно, пов'язуємо це з описовою наукою, тому передача ідеї з однієї мови на іншу є також вагомим об’єктом наукового опису. Згідно з  Найда, тим, хто наполягав, що переклад є мистецтвом, і більше нічого, так і не вдалося дослідити глибшу суть під поверхнею очевидних принципів. За аналогією, ті, хто дотримувався зовсім протилежної точки зору, вивчили переклад недостатньо для того, щоб оцінити художню чутливість, яка є невід'ємним компонентом у будь-якому першокласному перекладі літературного твору [38, 3].

Ми також повинні визнати, що завдання перекладача Біблії є досить нелегким, оскільки він стикається з низкою проблем. Біблія — це книга, яка ще дуже давно була написана трьома стародавніми мовами, які є невідомими для сучасних людей. Вона включає в себе найбільшу різноманітність літературних стилів. Біблія адресована широкому загалу, і була написана з різною метою — читання, слухання і т.д. Тому Біблію дуже складно перекласти, а інколи й неможливо передати всі її особливості з мови оригіналу на мову перекладу. Внаслідок усіх вищезазначених проблем, пов’язаних з перекладами Біблії, на сьогодні існують десятки перекладів Біблії. Але тим не менше, жоден переклад не може бути визнаним "єдиним правильним", оскільки кожен з них зробив свій внесок у знання і розуміння Біблії [20, 25]. Слід додати також, що в майбутньому треба очікувати ще більше перекладів, бо мови постійно змінюються і Біблійні вчені постійно збагачують свої знання за допомогою археологічних знахідок і нещодавно виявлених документів, які дають змогу перекладачам зрозуміти древню грецьку і єврейську краще. Цілком очевидно, що потреба в нових перекладах Біблії завжди існуватиме, адже вона приховує ще багато невідомого.

У цьому контексті слід згадати відомого американського біблеїста Брюса Мецгера, перу якого належить багато робіт з дослідження Біблії. Він виділяє різноманітні проблеми перекладів Святого Письма. Деякі з них пов’язані з існуванням різних варіантів рукописів Старого і Нового Завітів. Інші стосуються змісту рідкісних слів, а також сумнівів щодо пунктуації єврейських і грецьких текстів. Нижче наводяться приклади такого роду проблем.

На думку Брюса Мецгера, найважливішою проблемою перекладу Біблії, з якою стикались перекладачі, є розбіжності між текстами  різних рукописів Святого Письма. Ці розбіжності виникли тому,що навіть при найбільшому бажанні писаря скопіювати текст без помилок, копіюючи текст значної довжини писар майже неминуче вносив зміни до формулювання у результаті перевтоми. Наприклад, замість правильного написання "Is a lamp brought in to be put under a bushel, or under a bed, and not on a stand?" (Mark 4:21, RSV), кілька важливих рукописів подають "under the stand". Очевидно, це помилка переписувача, який повторив прийменник " under " в третій фразі. Іноді помилка писаря спотворює текст. Одна з найжахливіших грубих помилок такого роду є у грецькому рукописі № 109, що датується XIV століттям. Цей рукопис з чотирьох Євангелій був переписаний з копії, яка повинна була містити генеалогію Ісуса (Лука 3:23-38) у двох стовпчиках по 28 рядків в кожному. Замість того,щоб переписувати текст послідовно рядками,  писар скопіював текст впоперек двох стовпчиків. На додаток до таких транскрипційних помилок, які зазвичай можуть бути виявлені і виправлені, іноді писар навмисно вводив в копії зміни, які, здається, роз'яснювали зміст або усували труднощі [49].