Порівняння як основа творення дієслів

       Крім  п р я м о - п е р е  х і д н и х, або власне перехідних, дієслів, в українській  мові існують і непрямо-перехідні дієслова (їх називають ще невласне перехідними). Непрямо-перехідні дієслова означають таку дію, що також переходить на інший предмет, назва якого виконує в реченні функцію непрямого додатка і має форму будь-якого непрямого відмінка (крім знахідного без прийменника чи родового в названому вище значенні): досягти мети, наполягати на забезпеченні потрібних умов праці, пишатися досягненнями нашого колгоспу, турбуватися про нас, заздрити нам, напасти на ворога і т. д. [2].

       Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють (Шевч.). Легко й радісно зітхнув густий парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хатці (Вас.).

       Межа  між перехідними й неперехідними  дієсловами в живій мові може змінюватися. Деякі перехідні дієслова іноді  набувають у реченні значення неперехідності; наприклад, у словосполученнях читає газету, пише вірш, малює портрет, вишиває сорочку всі дієслова перехідні, а в реченнях Павлик з п'яти років уже читає й пише; Він добре малює; Дівчина дуже гарно вишиває ці ж дієслова вжиті в неперехідному значенні.

       Якщо  до перехідного дієслова додати частку -ся (-сь), то воно стане неперехідним або непрямо-перехідним, напр.: зустрічати— зустрічатись (Матері зустрічали своїх дітей. Вони зустрічались на роботі], вітати — вітатись (Учні щоранку вітали свого вчителя. При зустрічі ми з ним завжди віталися). Дієслова зустрічати, вітати - перехідні, а зустрічатись, вітатись — неперехідні. Дієслово турбували— прямо-перехідне (Останні події нас дуже турбували), а турбуватись— непрямо-перехідне (Батьки турбувались про своїх дітей).

       Перехідні й неперехідні дієслова дуже часто  розрізняються між собою також  суфіксами. Так, наприклад, суфікс -й- надає дієслову перехідного значення (білити, зеленити, синити), а суфікс –i- - неперехідного (біліти, зеленіти, синіти): білити хату, синити матерію і там щось біліє, зеленіє ліс, синіє небо і ін. [2].

       Примітка. Теперішні дієслова з часткою -ся (-сь) утворилися з колишніх перехідних. У давньоруській мові перехідні дієслова керували зворотним займенником -ся у формі знахідного відмінка. Цей займенник виконував у реченні функцію самостійного члена і відповідав на питання кого? що?, напр.: купаюся, мию ся. Але пізніше у всіх східнослов'янських мовах займенник ся втратив значення самостійного члена речення і перетворився на частку, яка згодом злилася з дієсловом: купаюся, миюся.

       В українській мові після голосного  звука частка -ся стала скорочуватися в -сь (змагатись, купаюсь, привітались)', після приголосного ж вона звичайно зберігалася без змін, хоч зрідка у минулому часі дієслів чоловічого роду вживається -сь і після звука в, який в українській мові належить до сонорних приголосних і в позиції після голосного перед іншим наступним приголосним вимовляється, як у: Андрій поспішавсь додому (Коцюб.). І юнак розкривсь, як квітка (Т.). [5].

       У південно-західних говорах ще й тепер  поширене вживання частки ся відокремлено від дієслова: я ся мию, я ся не бою; — Я стидав би ся,— каже він, — сидіти, склавши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок (Гонч.). [16].

       Категорія дієслівного стану, безперечно, дуже тісно зв'язана з поняттям перехідності і неперехідності, однак вона з  ним не збігається.

       В українській мові, як і в російській, категорія стану є така граматична категорія в системі дієслова, яка виявляється в формах слова і в способах дієслівного керування. Морфологічним засобом вираження різних відношень дії до її суб'єкта і об'єкта в сучасній українській мові виступає частка -ся. Наприклад, у реченні Ми будуєм тракторний завод дієслово будуєм без частки -ся вказує, що дія від діючого предмета (ми), назва якого в,иконує синтаксичну роль підмета, прямо переходить на об'єкт (завод), назва якого вживається тут у функції прямого додатка. У реченні Тракторний завод будується нами це ж саме дієслово з часткою -ся, не змінивши свого лексичного значення, виражає вже інші відношення дії до суб'єкта і об'єкта: воно вказує, що об'єкт, виконуючи в реченні функцію підмета, підпадає впливові дії суб'єкта, який у реченні є непрямим додатком.

       Отже, частка -ся виступає засобом вираження  різного відношення дії до суб'єкта і об'єкта її, виявленого в формі  дієслова, тобто засобом вираження  граматичної категорії стану дієслова. Вживання дієслова з часткою -ся і без неї змінило також і характер дієслівного керування. Дієслово будуєм — перехідне, а співвідносне до нього будується, утворене за допомогою частки -ся, — неперехідне. Таким чином, різні відношення дії до її суб'єкта і об'єкта тісно пов'язані з перехідністю та неперехідністю дієслова. [14].

       Перехідні дієслова і неперехідні, утворені від  них часткою -ся, становлять співвідносні пари (бороти — боротися, лікувати —  лікуватися, учити — учитися). Граматична категорія стану саме і властива всім перехідним дієсловам та тим неперехідним, що утворені від перехідних за допомогою частки -ся, бо лише вони виражають відношення дії до її суб'єкта і об'єкта.

       В українській мові є й такі неперехідні  дієслова, які не співвідносні з перехідними: іти, спати, сміятися. Ці дієслова не виражають будь-яких відношень дії до її об'єкта, а тому їм граматична категорія стану зовсім не властива. Напр.: Курява стоїть ланами, де ідуть герої (В.). Замовкли останні їх кроки, а пісня пливе в вишині (С.). [20].

       Від деяких неперехідних дієслів цього  типу можна утворити перехідні дієслова, але вони обов'язково змінять своє лексичне значення: ходити — виходити (щось), сміятися — висміхіїати (кого або що). Оскільки семантика їх різна, то вони з погляду перехідності і неперехідності не становлять співвідносних пар. Отже, категорія стану властива не всім неперехідним дієсловам. Ті з них, які не утворені від перехідних часткою -ся, цієї категорії зовсім не мають. Такі дієслова іноді називають дієсловами нульової категорії стану. [4]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Дієприкметник як  форма дієслова. Активні  і пасивні дієприкметники

       Далі  хотілося б зупинитись на більш детальному розгляді дієприкметника, як форми  дієслова, який має активний і пасивний стан, що на мою думку, має велике значення для опрацювання у даній роботі.

       Дієприкметником називається дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією, яку  виконує предмет або яка на нього спрямована. Напр.: При світлі догораючого вогнища у глухому  степовому байраці, у мертвій тиші сонного гаю зчинився бій (Коцюб.). Ніхто не подолає у нас цієї сили, народженої в ділі, змужнілої в бою.

       У дієприкметнику збігається значення двох частин мови — дієслова і прикметника: як і дієслову, дієприкметникові властиві категорії часу, виду і стану; як і прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета і відмінюється за родами, числами і відмінками, напр.: написаний лист, написаним листом; написана стаття, написані статті. [14].

       Отже, дієприкметник поєднує в собі категорії дієслова (стан, вид, час) і прикметника (рід, відмінок), а тому його часто називають також дієслівно-іменною формою, тобто перехідною між дієсловом і прикметником.

       У реченні дієприкметник найчастіше буває другорядним членом — означенням, він узгоджується з означуваним іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: Сталеві гуркочучі потвори просуваються в степ, як уособлення самої війни, її сліпої, все-підминаючої під себе сили (Гонч.). Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (Гонч.). [16].

       Але він може виконувати також і функцію  підмета або додатка: Виступаючі одностайно давали клятву відзначити славну річницю новою перемогою, підняти червоний прапор над Кримом (Гонч.). Більшість командирів та політпрацівників, що, ставши в цеп, вели атакуючих, полягли смертю героїв (Гонч.).

       На  відміну від дієслів дійсного способу дієприкметники мають лише теперішній і минулий час, напр.: замерзлий ставок — дієприкметник  минулого часу (порівн.: ставок, що замерз); сяючий сніг—дієприкметник теперішнього часу (порівн.: сніг, що сяє); сніг, помережений незчисленними слідами лиж — дієприкметник минулого часу (порівн.: сніг, що його помережили сліди лиж).

       Дієприкметник має вид того дієслова, від якого  його утворено, напр.: завідувати— завідуючий, виконувати — виконуючий — дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду; посивіти — посивілий, прочитати — прочитаний, пошити — пошитий — дієприкметники минулого часу доконаного виду; шити — шитий — дієприкметник минулого часу недоконаного виду.

       Дієприкметники  бувають активні і пасивні.

       Перші виражають ознаку діючої особи (предмета) за її дією,, напр.: руйнуючий удар-—той удар, що руйнує; нападаюча сторона  — та, що нападає; другі виражають  ознаку того предмета, на який спрямована дія, напр.: вишитий узор, укритий камінням шлях, присипана сніжком вулиця.

       При пасивних дієприкметниках діюча  особа або предмет виражається (або може виражатись) орудним відмінком, напр.: вишитий машиною узор; шлях, камінням укритий. [7].

       Як  і інші дієслівні форми, дієприкметники можуть мати при собі пояснюючі слова, керувати непрямими відмінками іменників, напр.: виконувати обов'язки — виконуючий обов'язки, керувати справами — керуючий справами, командувати фронтом—командуючий фронтом, накреслити олівцем — накреслений олівцем, переписати в зошит — переписаний у зошит, побіліти від снігу — побілілий від снігу. [8]. 
 
 
 
 
 

Висновки  до першого розділу 

      В першому розділі ми ознайомилися та з’ясували, що:

      1.Усі дієслова поділяються на двостанові і одностанові.

      2.Дієприкметник поєднує в собі категорії дієслова (стан, вид, час) і прикметника (рід, відмінок), а тому його часто називають також дієслівно-іменною формою, тобто перехідною між дієсловом і прикметником.

      3.Категорія стану властива не всім неперехідним дієсловам. Ті з них, які не утворені від перехідних часткою -ся, цієї категорії зовсім не мають. Такі дієслова іноді називають дієсловами нульової категорії стану. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 Порівняння як  основа творення  дієслів

       Порівняння  як момент пізнання викликає дедалі більший інтерес фахівців різних галузей. Вчені твердять, що воно виникло раніше від лічби і стосується тотожності / відмінності явищ та предметів дійсності. Визнано, що порівняння лежить в основі метафори - важливого механізму пізнання світу. Філологи, зокрема мовознавці, приділяли й приділяють увагу сталим порівнянням, їхнім функціям, метафорі і формуванню на її основі переносних значень слів, фразеологізмів тощо. [11]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1 Порівняння англійських  дієслів з українськими

2.1.1 Граматичні категорії англійського дієслова

Категорія тимчасової віднесеності англійського дієслова

      Будь-яка  дієслівна форма англійської  мови є або неперфектной, або перфектно: I wrote - I had written. Це відноситься як до предикативних форм дієслова, так і до не предикативних. Протиставлення перфектних і неперфектних форм утворює граматичну категорію тимчасової віднесеності.

      Непрефектні форми виражають дію або стан саме по собі, несвідомо до якого-небудь попереднього або подальшого моменту, і, отже, неперфектна форма (поза контекстом) не виражає ніякої співвіднесеності дії.

      Висловлюючи попереднє, перфектні форми представляють дію в періоді до будь-якого моменту, затим це може бути попередження чого-небудь у минулому (Past Perfect), майбутньому (Future Perfect) або теперешньому; форма (Present Perfect) висловлює попередження не тільки моменту мовлення, але і будь-якому моменту взагалі, абстрактно: He knew where Halivand lived, but had never been there - Він знав, де жив Хеліванд, але ніколи там не був.

      You have loved her from a child, my friend-Ти любиш її з дитинства, мій друг. [14].

      Зв'язок повідомляється у формі перфекта, але наступний моментом може бути інакшим. Це залежить від лексичного значення дієслова, від контексту в цілому і від форми часу. Зазвичай це завершеність або спадкоємний зв'язок: People have talked like that from time immemorial-Люди говорять таким чином з незапам'ятних часів.