Порівняння як основа творення дієслів

      Зі  сказаного випливає, що граматична категорія способу як виразник предикативності пропозиції багато ширше за своїм граматичним значенням, ніж категорії виду, застави та тимчасової віднесеності: предикативність може бути виражена, а може бути і не виражена (в інфінітиві, герундій і причасті її немає, від чого вони і називаються непредикативними формами). [5]. 

Дійсний способ

      Дійсний способу (the indicative mood) виражається формами Present, Past і Future. Система всіх дієслівних форм у Present, Past і Future і є дійсний спосіб. Кожна з форм Present, Past і Future є формою, як часу, так і способу в цих формах виражено як тимчасове, так і модальне значення. Ці значення органічно пов'язані один з одним, але в кожному окремому випадку вживання форми в ній може яскравіше проявлятися то одне, то інше значення. Форми Present висловлюють об'єктивно існуюче час взагалі, без будь-яких обмежень, включаючи і момент повідомлення. Як форми дійсного способу, форми Present означають, що до якого б часу те, про що повідомляється ні ставилося, воно реально відповідає дійсності. Все це відноситься до будь-якій формі Present незалежно від того, виражене чи дієслово у формі продовженого виду або загального виду, в перфектній або неперфектній формі.

      Форми Past висловлюють час, який насправді вже минув, що пішов у минуле. Отже, дієслово у формі Past виражає те, що вже здійснилося або існувало в минулому: це реальний факт минулого, не пов'язаний з сьогоденням: Next day some twelve thousand dockers were out on strike - Наступного деньоколо дванадцяти тисяч докерів були на страйку.

      She felt as though she could hardly endure such a life. - Вона  відчула, що ледь Чи виніс  таке випробування в життя.

      All during the long afternoon she thought of the city outside and its imposing show, crowds, and fine buildings. - Весь день вона думала про місті, про його вражаючих місцях, про натовпі людей і про прекрасних будівлях в ньому.

      Rain had been falling, but now it had stopped - Ішов дощ, але зараз він припинився

      Only a moment ago he was standing where you are - Тільки хвилину  тому він стояв там, де ти  зараз стоїш.

      Форми Future висловлюють час, ще не настало, відносить до майбутнього. Отже, дієслово присудок у формі Future виражає те, що здійсниться в часі і стане реальним чинником майбутнього: But I supposed you will back soon - Я думала, ти прийдеш раніше. But I'll tell Mrs. Macphail and she'll tell you. '- Але я скажу міс Макфейл, а вона скаже вам.

      I'll see what I can do about it. I'll talk to Mrs. Horn and if we think we can make a reduction we will. - Я подивлюся, що можна буде зробити з цим. Я поговорю з Міс Хорн, і якщо ми подумаємо, ми зможемо зменшити. [3].

      Специфікою  модального значення Future є те, що воно завжди робить в якійсь мірі гіпотетичним, проблематичним. Модальне значення форми майбутнього часу ясно проявляється при незвичайному вживанні її в додаткових пропозиціях часу та умови: If you will let me, I will sit here for a minute, and then I will go - Якщо ви мені дозволите я сяду тут на хвилинку а потім піду. [12]. 

Наказовий спосіб

      Стверджувальна  форма наказового способу для 2-ї  особи однини і множини збігається з основою інфінітива: Write! - Пишіть! Come - Заходьте! Please put the papers on the table by the bed - Будь ласка поклади папери на стіл близько ліжка.

      Негативна форма наказового способу утворюється  за допомогою допоміжного дієслова do і негативної частки not і основи інфінітива основного дієслова. У розмовній мові вживається скорочена форма заперечення don 't. Hush! Do not make a noise-Тихіше! Не галасуйте. У реченнях з дієсловом у наказовому способі підмет, як правило, відсутня. Часто при дієслові вживається пряме звернення: Come along, Nick! - Ходімо, Нік! Підмет you іноді вживається для додання висловленню емоційного забарвлення (роздратування, нетерпіння, суворе попередження і: Уо u mind your own business! - А ти не лізь не в своє діло! У негативній формі підмет зазвичай стоїть після don 't: And don 't you forget it! - І дивись, не забудь цього!

      У позитивної формі для вираження наполегливого прохання може вживатися допоміжне дієслово do, який ставиться перед основним дієсловом: Do come tomorrow! - Обов'язково приходь завтра! Для пом'якшення наказу, для вираження ввічливій прохання чи запрошення з владним нахилом вживаються слово рleаsе (на початку або кінці речення) або короткі питання will you, won 't you в кінці речення: Open the window, please. - Відкрийте вікно, будь ласка. Help me with this task, will you? - Допоможи мені з цим завданням, a?

      Для цієї ж мети вживається частка just на початку речення, часто в поєднанні з will you в кінці речення: Just come here for a moment, will you? - Підійдіть сюди на хвилинку, добре? [17].

      Іноді just на початку наказового пропозиції вживається для того, щоб звернути особливу увагу на що-небудь: Just look at him! - Ви тільки на нього подивіться! Наказовий спосіб в 1-м і 3-м особі має значення спонукання; форми його утворюються за допомогою дієслова lеt і основи інфінітива основного дієслова. Особа / особи, до якої звернене спонукання до дії, в цьому випадку виражається особовим займенником в об'єктному відмінку (рідше - іменником у загальному відмінку), яке ставиться між lеt і основним дієсловом: Let her go home at once - Нехай вона зараз же йде додому. Let me think - Дай подумати.

      У 1-м особі множини замість let us зазвичай вживається скорочення let's: Let' s go to the cinema - Давай підемо в кіно.

      Для додання подібної прохання або запрошення більш ввічливого, але й більш  наполегливого характеру в 1-м особі вживається питання shall we, яке ставиться в кінці речення: Let 's go to the cinema, shall we? - Давай підемо в кіно, добре? [13]. 

Умовний спосіб

      Умовний спосіб в англійській мові, як і  в українській, служить для вираження передбачуваних, можливих чи бажаних дій, а також дій, що суперечать дійсності: I wish you would speak rationally - Я б хотів, щоб ви говорили розумно.

      Умовний спосіб в англійській мові може також  виражати і реальні дії, з приводу  яких виражається певне відношення чи думку мовця: It 's strange that you should say all this. - Смішно, що ти все це говориш. It's surprising that they should be late. - Дивно, що вони спізнюються. [14].

      У відміну від української мови, в якому є тільки одна форма умовного способу - поєднання частинки б з формою минулого часу (я хотів би), в англійській мові є два умовного способу: умовний I (Subjunctive I) і умовний II (Subjunctive II)

      Subjunctive I в основному вживається в  літературній писемній мові (особливо  в офіційному і науковому стилі), в розмовній мові вживається рідко.

      Present Subjunctive I позначає дію як бажане  або небажане і може висловлювати прохання, побажання, вимогу, пропозицію і т.п. в теперешньому, майбутньому або минулому. Present Subjunctive I вживається:

      1)у окличних реченнях з оборотами God save the King / Queen! Heaven forbid; Be that as it may; Long live ...; God bless. Long live peace throughout the world! - Так живе світ в усьому світі!

      2) у додаткових додаткових пропозиціях  після дієслів волевиявлення to suggest, to demand, to order, to command та ін + that: I suggest that we all go to the opera tonight - Я пропоную всім нам піти сьогодні ввечері в оперу.

      З) в додаткових пропозиціях, що вводяться оборотами типа It is necessary ... It is recommended ... It is desirable ... It is better ... It is necessary that all peace loving people join their efforts in the struggle for peace: It is necessary that all peace loving people join their efforts in the struggle for peace. - Необхідно, щоб всі миролюбні люди об'єднали свої зусилля в боротьбі за світ. Вживання Present Subjunctive I характерно для американського варіанту англійської мови. У британському варіанті в таких конструкціях зазвичай вживається Subjunctive II, а форма Present Subjunctive I зустрічається лише в мові офіційних документів і наукових робіт.

      Subjunctive II вживається для вираження дії  як передбачуваного, ймовірного (бажаного, пропонованого тощо) або  для вираження ставлення (наприклад,  жалю, обурення, бажання) до фактично  здійсненої дії: Nick suggested that we all should stay at his place - Нік запропонував, щоб ми всі зупинилися біля нього. Subjunctive II вживається головним чином в додаткових пропозиціях; ця форма характерна для літературного письмового та офіційного стилю, але зустрічається також і в розмовній мові. P r e sent Subjunctive II позначає дію, одночасне із дією, вираженим дієсловом у головному реченні: It 's strange that he should think so. - Дивно, що він так думає. Perfect Subjunctive II позначає дію, що передує дії, вираженої дієсловом у головному реченні: It 's a pity he should have fallen ill. - Шкода, що він захворів. [21].

      Subjunctive II вживається:

      1) у придаткових реченнях it: it is (was) strange (necessary, important, impossible, a pity, a shame, unlikely): It is important than the work should be finished by the end of the week. - Важливо, щоб робота була закінчена до кінця тижня.

      У розмовному стилі замість складних речень з підрядним реченням часто вживаються прості речення з інфінітивом for: It 's necessary for you to go there at once. замість: It 's necessary that you should go there at once.- Вам потрібно піти туди негайно.

      2) у придаткових додаткових реченнях після дієслів волевиявлення, що позначають наказ, пропозицію, припущення, рада, вимога, жаль - to suggest, to recommend, to demand, to insist, to order, to give orders, to be sorry, to command: I 'm sorry that it should have happened so. - Шкода, що так вийшло. The teacher advised that the boy should be sent to a music school. -Учитель порадив спрямувати хлопчика в музичну школу.

      3) у обставинних умовних реченнях  для вираження малоймовірного  дії: If you should find out his address let me know. - Якщо  вам все-таки вдасться дізнатися  його адресу, повідомте мені.

      4) у окличних реченнях, питаннях, що  виражають подив, обурення. [21]. 
 

2.2 Порівняння грецьких  дієслів з українськими

2.2.1 Дієслова афіксального  словотворення

      В сучасній українській мові чимало похідних дієслів, утворених афіксальним  способом від іменників, що реалізують семантичне відношення «поводитись, як людина», вказана словом-мотиватором, із компонентом порівняння та суфіксами: -ати/ -ничати – дворушничати, дипломатничати, ловеласничати, модничати, насильничати, -ити хижачити, -увати – геройствувати, диктаторствувати, маклерствувати, панібратствувати, рицарствувати, фарисействувати, фразерствувати.

      Невелика  частина простих дієслів з  суфіксами -ити, -увати виникла на основі порівняння поведінки людей, що деякими своїми діями або способами  їх виконання нагадують поведінку  тварин: гороїжитися “чинити опір» (буквально настовбурчувати голки), ішачити “працювати тяжко, як осел, ішак», мавпувати “поводитися, як мавпа», рачкувати “рухатись, як рак, задкувати».

      Серед дієслів з суфіксами -іти  та семантикою, описуваною перифразою “ставати як...», багато слів, мотиваторами яких виступають іменники-назви істот, що виражають перехід у стан, властивий людям певного віку: дитиніти, пацаніти, певного соціального статусу: зміщаніти або характеризують поведінку: звиродніти, дуріти (здуріти, одуріти, подуріти), зледащіти (обледащіти, поледащіти). Серед мотиваторів дієслів з суфіксами -іти назви тварин, з рисами яких асоціюється поведінка людей: обараніти, сатаніти, оскотиніти, тетеріти. [28].

      Численну  групу дієслів із цим суфіксом мотивовано іменниками-назвами предметів. Вони з’являються на основі порівняння, орієнтованого на подібність до предметів за кольором: полотніти, срібліти, янтаріти або за їхнім станом чи положенням: дубіти, звугліти, скачаніти, стовпіти, остовпіти, постовпіти. Одні з них є суфіксальними утвореннями, інші – префіксальними.

      Іноді дієслова стану визначено прикметниками, що похідні від іменників, які  порівнюють набутий стан за схожістю до стану імен-предметів у вимірах  їхньої твердості, м’якості, ступенем прояву, зовнішньої ознаки: горбатіти, дерев’яніти (задерев’яніти,здерев’яніти, подерев’яніти, одерев’яніти), зболотніти, кам’яніти (закам’яніти, скам’яніти), олов’яніти, полум’яніти, скляніти (заскляніти, оскляніти).

      Розглянуті  прості афіксальні дієслова, що містять  у своїй семантиці компонент  порівняння (на основі співвідносності з іменником-мотиватором), називають стани та процеси, зумовлені певним способом дії.

      У новогрецькій мові афіксальних дієслів  з аналізованою семантикою набагато менше.

      Це  поодинокі дієслова стану, порівняного  з ознаками предметів: пор. укр. дерев’яніти,німіти, замерзати і новогрецьке ξυλιάζω (від ξύλο деревина) неперех.; крижаніти (від крига), замерзати і παγώνω, кам’яніти, твердіти і πετρώνω (від πέτρα камінь).

      У грецькій більше десятка слів, що стали  наслідком метафоричного уподібнення дій, повадок тварини з поведінкою людини: αρκουδίζω ходити на чотирьох, як ведмідь, γαϊδουρίζω = γαϊδουριάζω вести себе по-свинячому (дослівно по-ослячому), μαϊμουδίζω мавпувати. [26].

      Своїми  метафоричними значеннями виділяються  дієслова κοκορεύоμαι (від κόκορας півень) бундючитися (пор. рос. петушиться); μυρμηκιώ = μυρμηγκιάζω (від μυρμήκι мурах) тремтіти від хвилювання, радості, лякатися (аж мурашки побігли по шкірі), σκυλιάζω (від σκύλος собака) перех. дратувати, злити; неперех. дратуватися, злитися (пор. рос. собачить, собачиться).

      Цікавим прикладом формування переносних значень  є дієслово κορακιάζω, що виникло  на основі порівняння з вороною (ο  κόρακας) і в розмовній мові уподібнено за ознакою його кольору «ставати чорним, як ворон» (синонімічне з дієсловами μαυρίζω, μελανιάζω чорніти). Другий лексико-семантичний варіант цієї лексеми асоціюється з голосним, різким криком птаха і орієнтований на підкреслення значення «кашляти довго, різко, сухим кашлем (як ті, що хворіють на коклюш)». Третє значення дієслова дуже хотіти пити теж асоціюється з ознакою кольору чорного, однак такого, що з’являється від засухи, пожежі: έχω κορακιάσει απ’τη δίψα у мене почорніло в горлі від спраги.