Проблема суїциду в зарубіжній літературі ХІХ-ХХ ст.

       Оскiльки символом сумлiння Дорiана Грея у  романi стає його власний портрет, саме тому Дорiан вмирає тодi, коли його знищує. Вважаємо, що герой цілком заслуговує на таку смерть, тому що Доріан завдав багато страждань людям, навіть вчинив вбивство. Він сам міг все виправити, але відмовився, тому і отримав смерть, до якої сам себе привів.

       На  відміну від попередньо аналізованих творів, ми бачимо, що цей роман суттєво відрізняється від інших причинами, які спонукали головного героя до здійснення самогубства. У цьому творі Доріан Грей таким чином вирішує проблему своєї закоханості у власну зовнішність. Тут відсутні соціальні причини чи проблема нерозділеного кохання. Доріан Грей мав одну таємницю, яка і спричинила трагічний фінал.

       Автор роману за допомогою такого фіналу порушив проблему самозакоханості людей і, можливо, мав на меті показати читачам не саме явище суїциду, а те, до чого призводить «нарцисизм», та які наслідки може мати дана «хвороба».

ВИСНОВКИ 

       Висвітлюючи тему бакалаврської роботи, ми дійшли висновку, що кожен автор при написанні своїх романів звертався до праць видатних філософів, відомих художніх творів письменників, у яких порушувалася проблема самогубства. Це, зокрема, роман Й.Гете «Страждання молодого Вертера», де письменник здійснює спробу аналізу проблеми самогубства; ессе Е.Дюркгейма «Самогубство. Соціологічний етюд», дослідження Ф.Достоєвського «Щоденник письменника».

       У роботі було здійснено аналіз образів героїв художніх творів письменників ХІХ і ХХ ст. і зроблено висновки щодо причин скоєння суїциду. Також нами було віднайдено зв’язки між долями письменників та долями героїв їхніх творів. Головним висновком, до якого ми дійшли, аналізуючи роман Д.Лондона є те, що головний герой закінчує життя самогубством не тільки через соціальні чинники.

       У творі Ф.Достоєвського зображено  два типажі героїв – Свидригайлов та Раскольников, які протиставляються один одному, але мають однакові проблеми і задаються однаковими питаннями щодо сенсу життя. Самогубство вони чинять через безвихідь, відчуття порожнечі життя. Анна Кареніна і Емма Боварі схожі своїми долями. Вони є жертвами суспільства і власного кохання. Фінал їх життя однаково трагічний. І Л.Толстой, і Г.Флобер за основу взяли банальні сюжети, але результатом їх праці стали світові романи, у яких порушується велика кількість проблем, одна з них – проблема суїциду через кохання.

       У творах Л.Толстого і Г.Флобера екзистенціальна картина світу представлена ситуацією абсурду, єдиним виходом з якої героїні бачать самознищення. Анна Кареніна та Емма Боварі наділені спочатку ціннісною свідомістю, і, тим не менш, вони виявляються не здатні орієнтуватися в навколишньому світі, передбачати наслідки своїх вчинків, давати достовірну оцінку тим діям, які вже відбулися. Нескінченний ланцюг страхів, абсурду показаний у тексті романів. Життєвий конфлікт, як правило, полягає в тому, що при наявності суб’єктивних ціннісних критеріїв, неможливо слідувати їм у житті. Саме тому постійними супутниками героїнь Л.Толстого і Г.Флобера стають самотність і відчай.

       Щодо  проблеми суїциду головних героїв у  творах письменників ХХ ст., то найбільш визначними в цьому плані є романи Д.Лондона «Мартін Іден» та О.Уайльда «Портрет Доріана Грея». Ці твори відрізняються один від одного провідними мотивами, які спонукали героїв до самогубства. У першому аналізованому творі ми дійшли висновку, що головною причиною трагічного фіналу є нерозуміння особистості середовищем, що є схожим із досліджуваними творами письменників ХІХ ст. Так, Мартін Іден досяг успіху і далі не бачив розвитку свого «Я», що й наштовхнуло його на думку скоєння самогубства. Інший герой Доріан Грей є суттєво відмінним від усіх вище аналізованих, адже у творі порушується проблема «нарцисизму», що і є головним чинником, який привів до фатального і трагічного кроку героя. Було зроблено висновок, що автор у романі не вдається до аналізу соціальних або філософських проблем. Основним фактором, який зображується, є самозакоханість і трагічні наслідки її. У даному випадку це вбивство самого себе через портрет, який був відображенням життя героя, його совісті.

       Представлений у бакалаврській роботі розгорнутий аналіз різних форм суїцидальної поведінки, описаної в романах Ф.Достоєвського, Л.Толстого, Г.Флобера, О.Уайльда, Д.Лондона, дозволив розглянути як самогубство окремих персонажів художніх творів, так і розуміння авторами деяких аспектів проблеми самогубства у цілому. Письменники прагнуть заглянути в душі своїх героїв у найтяжчі, найскрутніші періоди чи моменти їхнього життя. А щоб зробити це переконливо, вони самі стають психологами, філософами, певною мірою знавцями лікарської справи.

       У всіх аналізованих творах є схожі  проблеми, які письменники змалювали на підставі вивчення філософських праць. У більшості випадків вони і є головними чинниками опису тієї чи іншої суїцидної ситуації.

       Підводячи підсумки, треба зазначити, що, оскільки кожен письменник був реалістом  і філософом, то й усі теми й  мотиви у його творчості доцільно розглядати з цих двох позицій. Зокрема, тема смерті як явища часто стає у творах частиною експозиції, рушієм розвитку подій, кульмінацією і розв’язкою. Усі випадки суїциду можна  класифікувати з погляду соціальної психології, моралі, а також художніх прийомів. Письменники описували смерть (зокрема, самогубство) з натуралістичною точністю, але досягали напруження у тексті передачею внутрішнього стану героя перед смертю, а не зображенням самого моменту самогубства.

       Провівши  дослідження, ми дійшли висновку, що письменники ХІХ-ХХ ст., які порушували проблему суїциду головних героїв, таким чином аналізували на образах героїв суспільне життя, особисті проблеми людини, простежували вплив оточення на неї і пояснювали, до чого такі умови можуть привести, у даному випадку, це – самогубство.

       У ході роботи було встановлено, що самогубство – це наслідок кризи людського життя, проблема по суті онтологічна, філософська. Намагаючись знайти відповіді на одвічні філософські запитання – життя і смерть, людина і навколишній світ, література намагається віднайти причини скоєння самосуду, пов’язуючи їх, як правило, з соціальними умовами й особистими проблемами героїв. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Арьес Ф. Человек  перед лицом смерти. – М.: Академия, 1992. – 351 с.
2. Бахтин М. О Флобере // Бахтин М. Эпос и роман. – СПб.: Азбука, 2000. – 301 с.
3. Бердяев Н. О самоубийстве: Психологический этюд. – М.: Алгоритм, 1992. – 156 с.
4. Бланшо М. Смерть как возможность // Вопросы литературы. – 1994. – № 3. – С. 214-226.
5. Буланов А. Логика сердца в романе "Анна Каренина" // Русская литература. – 1991. – № 3. – С. 64-83.
6. Буланов А. «Ум» и «сердце» в творчестве Ф. М. Достоевского и Л.Н. Толстого // Буланов А. Философско-этические искания в русской литературе второй половины девятнадцатого века. – Волгоград, 1991. – С. 119-135.
7. Бутева А. Женщина и поезд (Л.Н. Толстой) // Зарубежная литература. – 2002. – № 42. – С. 17-18.
8. Вайльд О. Портрет Доріана Грея: роман, п’єси. – Харків: Фоліо, 2006. – 398 с.
9. Гете Й. Страждання молодого Вертера / Гете Й. Твори. – К.: Дніпро, 1982. – С. 205-305.
10. Гладишев В., Веселкова А. Доріан Грей – приречений чи винний? // Зарубіжна література в школах України. – 2009. – № 3. – С. 57-62.
11. Гопман В. С верой в человека: О романе Джека Лондона «Мартин Иден» // В мире книг. – 1983. – № 8. – С. 47-48.
12. Гордєєва Л. Емма Боварі, Анна Кареніна, Родіон Раскольніков крізь призму їхнього психологічного стану // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. – № 4 – С. 35-37.
13. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический етюд. – СПб.: Союз, 1998. – 496 с.
14. Достоевский Ф. Преступление и наказание. – М.: Эксмо, 2001. – 414 с.
15. Ефремов В. Основы суицидологии. – СПб.: Диалект, 2004. – 284 с.
16. Ефремов В. Самоубийство в художественном мире Достоевского. – СПб.: Диалект, 2008. – 584 с.
17. Затонский Д. Эстетика и поэтика Гюстава Флобера // Флобер Г. О литературе, искусстве, писательском труде: В 2 т. – М.: Худ. литература, 1984. – Т. 1. – С. 3-20.
18. История зарубежной литературы XIX века / Под ред. Н.А. Соловьевой. – М.: Высшая школа, 2000. – 559 с.
19. Камю А. Миф о Сизифе. – М.: Политиздат, 1990. – 398 с.
20. Карпець О. Трагічний пошук сенсу життя та творчість Джека Лондона // Дзеркало тижня. – 2006. – № 1. – С. 21.
21. Кирилюк З. Поиски смысла бытия и человеческого счастья («Анна Каренина») // Відродження. – 1994. – № 5-6. – С. 18-22.
22. Кокарева В. Приговоренные любовью // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – № 3. – С. 31-35.
23. Крячек Н. Образ Анны – призыв «любить жизнь» во всех ее проявлениях // Зарубежная литература. – 2005. – № 42. – С. 20-22.
24. Кузичева А. «Что же я такое? И где я? И зачем я здесь?»: О романе Л.Н. Толстого «Анна Каренина» // Книжное обозрение. – 1993. – № 36. – С. 26-27.
25. Лебедев Ю. Судьба человека и смысл его жизни в мироощущении Л.Н. Толстого // Литература в школе. – 1991. – № 1. – С. 2-15.
26. Лизин К. Самоубийство и цивилизация // Дело. – 1882. – №7 – С. 265-285.
27. Лондон Д. Мартін Іден. Залізна п’ята: Романи / Передм. Д.Наливайка. – К.: Дніпро, 1986. – 557 с.
28. Луцик А. Образ Анны Карениной как специфическое отражение авторского «я» Л.Н. Толстого // Русский язык и литература. – 1998. – № 1. – С. 15-17.
29. Луцик А. Символические предвестники трагического финала романа Л.Н. Толстого «Анна Каренина» // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 1998. – № 7-8. – С. 9-13.
30. Марченко Ж. Образ жінки у літературі ХІХ століття: За романами Г.Флобера та Л.Толстого // Зарубіжна література. – 2005. – № 42. – С. 17-20.
31. Медведев В. «Как тяжело мертвецу среди людей…»: Три типа сознания в «Преступлении и наказании» // Дружба народов. – 1993. – № 10. – С. 160-174.
32. Моховиков А. Суицидология: прошлое и настоящее: Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественных текстах. – М.: Когито-Центр, 2001. – 569 с.
33. Набоков В. Лекции по русской литературе: Чехов, Достоевский, Гоголь, Горький, Толстой, Тургенев. – М.: Независимая газета, 1999. – 440 с.
34. Наседкин Н. Самоубийство Достоевского: Тема суицида в жизни и творчестве писателя. – М.: Алгоритм, 2002. – 537 с.
35. Паперно И. Самоубийство как культурный институт. – М.: Новое литературное обозрение, 1999. – 256 с.
36. Партэ К. Метаморфоза смерти у Л.Толстого // Русская литература. – 1991. – № 3. – С. 108-112.
37. Проблема самоубийства в трудах философов, социологов, психотерапевтов и в художественных текстах. –  М.: Алгоритм, 2001. – 475 с.
38. Пронкевич О. «Боварізм» як вічний конфлікт між ілюзією та реальністю / Пронкевич О. Зарубіжна література: Пробний підручник для 10 класу. – К.: Алгоритм, 1997. – С. 38-40.
39. Пузиков А. Идейные и художественные искания Г.Флобера. // Пузиков А. Портреты французских писателей. – М.: Художественная литература, 1976. – 524 с.
40. Романов Ю. О функции самоказни в героях романа Ф.Достоевского «Преступление и наказание». // Романов Ю. Достоевский и современность. – К.: Старая Русса, 2002. – С. 160-162.
41. Сахаров В. Русская проза XVIII–XIX векав: Проблемы истории и поэтики. – М.: Алгоритм, 2002. – С. 354-382.
42. Соина О. О религиозных откровениях Ф.М. Достоевского // Человек. – 2004. – № 5. – С. 128-141.
43. Сливицкая О. О многозначности восприятия «Анны Карениной» // Русская литература. – 1990. – № 3. – С. 34-47.
44. Суицидология в трудах зарубежных ученых. / Под ред. А.Н. Моховикова. – М.: Когито-Центр, 2003. – 824 с.
45. Тимошенко Ю. Жага небуття: Смерть у художньо-філософській концепції буття Ш.Бодлера та П.Карманського // Зарубіжна література. – 2000. – № 5. – С. 60-61.
46. Толстой Л. Анна Каренина. – М.: Эксмо, 2010 – 719 с.
47. Трегубов JI., Вагин Ю. Эстетика самоубийства. – Пермь: Книга, 1995. – 388 с.
48. Труайя А. Федор Достоевский. – М.: Эксмо, 2003. – 857 с.
49. Федоров С. «Преступление и наказание»: Психологический отчет одного преступления // Зарубіжна література. – 2005. – № 37. –   С. 10-18.
50. Флобер Г. Пані Боварі. – К.: Фоліо, 2005. – 382 с.
51. Фромм Е. Анатомия человеческой деструктивности. – М.:  Республика, 1994. – 286 с.
52. Чхартишвили Г. Писатель и самоубийство. – М.: Новое литературное обозрение, 2003. – 576 с.