Шпаргалка по "Безопасности жизнедеятельности"

У разі неможливості повного  усунення небезпечних і шкідливих  для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний  орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, здійснює у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє  інструкції з техніки безпеки  на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

Питання стимулювання охорони  праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Закон України "Про  охорону праці" визначає основні  положення щодо реалізації конституційного  права громадян на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон України "Про охорону праці" складається з дев'яти розділів, що містять загальні положення з охорони праці, гарантії прав на охорону праці, організацію охорони праці, стимулювання охорони праці, нормативно-правові акти з охорони праці, державне управління охороною праці, державного нагляду та громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці та прикінцеві положення.

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облашто-ваних у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони  праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Державне управління охороною праці

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють: 

- Кабінет Міністрів  України; 

- спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої  влади з нагляду за охороною  праці; 

- міністерства та інші  центральні органи виконавчої  влади; 

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці 
Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію  державної політики в галузі  охорони праці;

- подає на затвердження  Верховною Радою України загальнодержавну  програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- спрямовує і координує  діяльність міністерств, інших  центральних органів виконавчої  влади щодо створення безпечних  і здорових умов праці та  нагляду за охороною праці;

- встановлює єдину  державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації  діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна  рада з питань безпечної життєдіяльності  населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр  України.  
Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:проводять  єдину науково-технічну політику в  галузі охорони праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану  безпеки, гігієни праці та виробничого  середовища за участю профспілок; 

здійснюють методичне  керівництво діяльністю підприємств  галузі з охорони праці;

укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з  питань поліпшення умов і безпеки  праці;беруть участь в опрацюванні  та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці; створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи; здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. 

Для координації, вдосконалення  роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах  та інших центральних органах  виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного  епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

забезпечують виконання  законів та реалізацію державної  політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників  профспілок, Фонду соціального страхування  від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм  поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; 

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема  зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для  обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької  діяльності нормативно-правових актів  про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

затверджують цільові  регіональні програми поліпшення стану  безпеки, умов праці та виробничого  середовища, а також заходи з охорони  праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; 

приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних  служб для обслуговування відповідних  територій та об'єктів комунальної  власності. 

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і  безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. 

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого  органу відповідний підрозділ або  призначає спеціаліста з охорони  праці.

 

 

6. Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці

 

Всю систему нагляду і контролю з охорони праці, передбачену законодавством, умовно розділяють на державний нагляд, відомчий, адміністративний та громадський контроль.

Відповідно до існуючого  законодавства нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю і правил охорони праці здійснюють:

• Спеціальні державні органи та інспекції, діяльність яких не залежить від адміністрації підприємства, установ, організацій та їх вищих органів;
• Громадські організації та комісії з охорони праці професійних спілок.

Додержання законодавства  про працю в порядку передбаченому  законодавством, контролюють держадміністрації  і їх виконавчі та розпорядчі органи.

На міністерства та відомства  накладений внутрішньовідомчий контроль за додержанням законодавства про працю у підпорядкованих їм підприємствах, установах, організаціях.

Найвищий нагляд за обов’язковим виконанням законів про працю  на території України здійснює генеральний  прокурор та підпорядковані йому прокурори.

Виконуючи функцію вищого державного нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи, вимагати необхідні документи для перевірки, усні або письмові пояснення щодо порушення законодавчих актів посадовими особами незалежно від форм власності та виду господарської діяльності.

2.4.1 Органи державного нагляду  за станом охорони праці

Державний нагляд за дотриманням законодавства правил і норм з охорони праці здійснюють спеціальні інспекції, комітети та інші органи в які входять:

• Державний комітет України по нагляду за безпечним веденням гірничо - промислових робіт (Держгірпромтехнагляд України);
• Державні органи санітарно-епідеміологічного нагляду в системі Міністерства охорони здоров’я;
• Державний пожежний нагляд в системі Міністерства надзвичайних ситуацій;
• Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів.