Шпаргалка по "Философии"

Правда - це частина істини, тобто це правило, що має виключення.

  Кожна людина керується в житті  своїми принципами, нехай вони  і дають іноді осічки - це і  є правди.

  При цьому самі "грамотні" доходять  до того, що затверджують : "Немає  правил без виключень" забуваючи  чомусь про те, що сама їх фраза теж є правилом, і якщо це їх правило справедливе, то воно спростовує само себе і підтверджує існування Істин.

  А тепер, читач, якщо Ви повністю  переконані, що правил без виключень  не існує викиньте цю книгу  у вікно.

  У наше завдання не входить переконання кого-небудь, що свято вірить, наприклад, в те, що місяць зроблений з чавуну, а хмари - з молока. Наша мета - допомогти знайти істини тим, хто до них прагне - істини, що відносяться до життя, до стосунків між людьми до самої людини.

Рене  Декарт та Бенедикт Спіноза вважали, що критерій істини щось та й виявляє. Скажімо, не можна ж довести науковим шляхом існування чи не існування Бога. Істиною є таке твердження, що визнається більшістю людей. Демокрит вважав, що істинність людських знань не може вирішуватися більшістю голосів. Американські прагматисти Дьюї та Джемс вважали, що істиною є те, що корисне.

Загальним критерієм  істини слід вважати усю суспільно-історичну  практику людей:

1. Практика виробництва  матеріальних благ, що необхідні  для існування людей.

2. Практика соціальних  відносин між людьми всередині  соціуму, гарантія роботи та  гідної оплати. 3. Науковий експеримент,  що ставиться в НДІ.

4. Індивідуальна,  особиста, побутова практика.

Практика як критерій істини водночас має і абсолютний, і відносний характери. Абсолютність полягає в тому, що іншої перевірки, окрім як на практиці, не буває. Те, що не підтверджується історичною практикою людей, має бути відкинуте. Відносна характеристика: розвиток, вдосконалення самої практики. Діалектичний підхід – критерій практики як критерій істини.