Система пенсійного страхування в Україні

Пенсійний фонд України  є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання. Акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Положення про Пенсійний  фонд України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. №39, а в новій редакції – Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121 (зі змінами) визначено  основні завдання Пенсійного фонду України:

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;
• забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;
• ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України  виконує такі функції:

1. бере у межах своєї компетенції участь у розроблені прогнозних показників економічного і соціального розвитку України;
2. планує доходи та видатки;
3. прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціальних виплат;
4. розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове д державне пенсійне страхування;
5. організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України [5, пункт 1-2]

Згідно Закону України  «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», а зокрема статті 72 «Джерела формування коштів Пенсійного фонду» визначено:

1. страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
2. інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3. кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом;
4. благодійні внески юридичних і фізичних осіб;
5. добровільні внески;
6. інші надходження відповідно до законодавства Стаття 73 цього Закону «Використання коштів Пенсійного фонду» визначає напрями їх використання:

а) виплату пенсій;

б) надання соціальних послуг;

в) фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

г) оплата послуг з виплати  та доставки пенсій;

д) формування резерву  коштів Пенсійного фонду.

Накопичувальний фонд створюється  Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний  фонд. Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:

1. страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
2. інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом;
3. суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, щ спрямовуються до Накопичувального фонду та використання коштів цього фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення. [71]

Отже, можна визначити  головну функцію системи пенсійного страхування, суть якої полягає у  формуванні в спеціальних страхових  фондах фінансових потреб учасників  страхової системи в разі настання соціальних ризиків, тобто ризиків, пов’язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров’ям матеріальним забезпеченням у старості.

Відповідно основними  завданнями системи пенсійного страхування  є:

• створення та забезпечення функціонування страхових інституцій;
• акумуляція у страхових фондах необхідних фінансових ресурсів через цільові платежі страхувальників, тобто осіб, які спрямовують частину власних коштів на користь осіб, які потребують захисту від страхових ризиків;
• забезпечення збереження та відтворення цільового використання коштів страхових фондів;
• розподіл ресурсів страхових фондів між застрахованими особами вразі виникнення страхового ризику у вигляді страхових виплат – пенсій;
• регулювання відносин між учасниками страхової системи – страховиком, страхувальниками та застрахованими особами.

Отже, в загальному можна сказати, що із запровадження трирівневої системи пенсійного страхування певною мірою врегулювались питання пенсійного забезпечення непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника у виплаті пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

 

1.2. Форми та  види пенсійного страхування.

В Україні розрізняють  дві форми пенсійного страхування: загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і добровільне додаткове  пенсійне забезпечення.

Система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування яка входить до системи державного пенсійного страхування в Україні має дворівневу структуру:

- перший рівень –  солідарна система, яка базується  на засадах солідарності і  субсидування та виплати пенсій  і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду;

- другий рівень –  обов’язкова накопичувальна система,  яка базується на засадах накопичення  коштів застрахованих осіб у  Накопичувальному фонді та фінансування  витрат на оплату договорів  страхування довічних пенсій та одноразових виплат.

У рамках солідарної системи  страхування законодавчо запроваджено різноманітні форми підтримки пенсіонерів. Така підтримка передбачає певний рівень часткового перерозподілу пенсійних  коштів на користь:

- осіб, які працювали  у шкідливих і тяжких умовах – підвищений розмір пенсії за рахунок пільгового врахування стажу роботи в таких умовах, набутого до 1 січня 2004 року, а також право на достроковий вихід на пенсію;

- осіб, які працювали  на педагогічній роботі, в окремих  медичних закладах, соціальних працівників, артистів і спортсменів, які мають право на пенсію за вислугу років;

- осіб, які не мали  можливості набути достатньо  великого страхового стажу (мали  низькі заробітки, перебували  у відпустці по догляду за  дитиною, доглядали за інвалідом І групи тощо) і мають право на мінімальну пенсію та надбавки до пенсії; [7, c.44]

Обов’язкова накопичувальна система є принципово новим елементом  системи загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  не тільки для України, а й для багатьох країн світу, що протягом останніх 20 років реформували свої пенсійні системи.

Головною ознакою цієї системи є те, що в ній, на відміну  від солідарної, не відбувається негайної виплати пенсійних коштів, які  надійшли у вигляді страхових  внесків. Такі кошти спрямовуються на формування реальних індивідуальних накопичень застрахованих осіб. З метою збереження цих заощаджень забезпечується їх інвестування в інструменти грошового, фондового ринків, об’єкти нерухомості, банківські метали та інші активи, дозволені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [7, 3]

Добровільне додаткове  пенсійне забезпечення передбачає третій рівень, тобто це система недержавного пенсійного страхування, яка є складовою  частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Нинішня система в  Україні передбачає різноманітні види державного пенсійного страхування  за різними законами.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»  від 5 листопада 1991 р., а зокрема статті 2 «Види державних пенсій» визначено такі види:

а) трудові пенсії (за віком; по інвалідності, в разі втрати годувальника; за вислугу  років);

б) соціальні пенсії.

Право на трудову пенсію мають особи. Зайняті суспільно корисною працею при додержанні умов призначення пенсії, які передбачені в Законі України «Про пенсійне забезпечення»:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового  характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами підприємств та організацій за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою  діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також  інші творчі працівники, які не є  членами таких спілок, - за умови  сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному  страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської  служби Міністерства зв’язку України;

д) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, статисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

е) особи, які стали інвалідами у  зв’язку з виконанням державних  чи громадських обов’язків або у  зв’язку з виконанням дій по рятуванню  людського життя, охороні державної  колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

є) особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом  віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу  потребує постійного стороннього догляду;

ж) члени сімей осіб, вказаних у ЗУ «Про пенсійне забезпечення, а зокрема статті 3 «Особи, які мають право на трудову пенсію», і пенсіонерів з числа цих осіб – у разі втрати годувальника. [8, стаття 3]

Право на соціальну пенсію мають  усі непрацездатні, непрацюючі громадяни, які не мають права на трудову пенсію.

Особам, які мають одночасно  право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок  поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини  або під час виконання інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Особливим видом державної пенсії, яка не входить до названих видів  і призначається обмеженому, визначеному законом колу громадян, є пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Згідно статті 9 цього Закону «Добровільне страхування додаткової пенсії»  визначено, що поряд з державним  пенсійним забезпеченням трудящі  мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації є страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів – з коштів державного бюджету України.

Термін «пенсія» походить від латинського  pension – тобто «платіж». В сучасних умовах пенсію можна розглядати як грошову виплату (з розрахунку на місяць), яка призначається відповідно до встановлених державою правил громадянам, що досягли встановленого законом пенсійного віку, чи які набули спеціального стажу (вислуги років) встановленої тривалості, або яким встановлена інвалідність чи які втратили годувальника, чи за інших обставин, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду, Накопичувального пенсійного фонду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, недержавних пенсійних фондів, а також коштів, асигнованих на ці цілі державою з Державного бюджету.

Пенсії за віком на сьогодні – це основний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво-важливих інтересів мільйонів пенсіонерів «У загальній чисельності пенсіонерів нашої країни (а їх близько 15 мільйонів осіб) 10 мільйонів або 70 процентів – це пенсіонери за віком» [2, c.84]

Для призначення пенсії за віком, крім досягнення певного віку, що є для цього основною підставою, необхідна ще наявність трудового стажу, характер та тривалість якого, якісно впливає на вид та розмір пенсії за віком. Отже, пенсія за віком – це така пенсія, яка призначається з досягненням особою певного віку та водночас набуттям нею необхідного трудового (страхового) стажу. Пенсійний вік для призначення цього виду пенсії для чоловіків – після досягнення 60 років і при стажі не менше 25 років; жінок – після досягнення 55 років і при стажі не менше 20 років. Цей вид пенсії призначається довічно. Воно не залежить від фактичного стану працездатності. І саме цим цей вид пенсії відрізняється від пенсії по інвалідності. З призначенням цього виду пенсії працівник може продовжувати працювати на тій же роботі чи посаді, де він працював до призначення пенсії.