Система пенсійного страхування в Україні

Залежно від категорій громадян, які мають право на пенсію, пенсії можуть призначатися на загальних підставах  і на пільгових умовах.

Пенсії на пільгових умовах у  свою чергу диференціюються залежно від юридичних підстав надання пільг. Це пільги, які пов’язані з умовами, характером та тривалістю роботи, тобто наявністю і тривалістю спеціального трудового стажу та пільги пов’язані з правовим статусом громадян. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники зайняті повний робочий  день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами  праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки –після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки – після  досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий  день на інших роботах із шкідливим  і важкими умовами праці, - за списком  №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

в) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів – після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

г) жінки, зайняті протягом повного  сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній  обробці тютюну, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

д) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві  та виховали п’ятеро і більше дітей  – незалежно від віку і трудового  стажу і інші категорії осіб, які  визначенні цим Законом. [8, стаття 13]

Пенсійним законодавством передбачені певні пільги щодо пенсійного забезпечення за віком окремим категоріям громадян. Це, зокрема:

• громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи;
• інвалідам, учасникам війни, сім’ям загиблих (померлих військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ);
• багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства;
• особам, хворим на гіпофізарний нанізм (ліліпутам), і диспропорційним карликам;
• інвалідам по зору першої групи (додаток А).

Пенсії за віком пенсіонерам  призначаються відповідно до статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  в розмірі 55% заробітку, який визначається відповідно до статей 65 «Загальний порядок  визначення середньомісячного заробітку  для обчислення пенсій» і 66 «Види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії», а також статті 67 «Обчислення пенсій членам творчих спілок» цього Закону, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на один процент заробітку, але не менш як на один процент мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  мінімального споживчого бюджету. В  умовах кризового стану економіки  та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а  для працівників, зайнятих на роботах  підземних і відкритих гірничих та в металургії, - чотирьох мінімальних пенсій за віком, але не більше 75% заробітку, за винятком мінімальних пенсій підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 років – у жінок, а працівникам, зайнятим на підземних та відкритих гірничих роботах – 85% заробітку. [2, c. 87-88]

До пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні  непрацездатних членів сім’ї, - на кожного  непрацездатного члена сім’ї  в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичного закладу  потребують постійного стороннього  догляду, - на догляд за ними в розмірі  соціальної пенсії;

в) особам, які набули права на пенсію за віком і мають стаж роботи відповідно – чоловіки – 25 років і жінки – 20 років, але після досягнення пенсійного віку виявили бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, - в розмірі 10% основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після досягнення пенсійного віку, але не більш, як 40%.

Ці надбавки зберігаються при переведенні на інший вид  трудової діяльності.

Відповідно до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяці роботи підряд чи п’ять років протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у встановленому порядку законодавством порядку, а за період роботи з 1 липня 2003 року – за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату у системі  персоніфікованого обліку подаються  документи про нараховану заробітну  плату, видані в установленому законодавством порядку.

У разі якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала менший період, ніж передбачено Законом [8, стаття 12] середньомісячний заробіток визначається за фактичний період роботи шляхом ділення загальної суми заробітку за цей період на число місяців у ньому.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки роботи після попереднього перерахунку.

Пенсію по інвалідності можна визначити, як щомісячні грошові  виплати з Пенсійного фонду, Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також з Державного бюджету, які призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання чи загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Цей вид пенсії відрізняється від інших видів пенсії насамперед тим, що така пенсія цілком залежить від фактичного стану працездатності особи, який визначається спеціальним державним медичним органом, і вона призначається, зазвичай, на певний період, тобто на період встановлення інвалідності. Лише в окремих випадках призначається довічно. Отже, основною умовою призначення пенсії по інвалідності є інвалідність. Поняття «інвалідність» нерозривно пов’язане з групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: першу, другу, третю. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності та ступінь обмеження життєдіяльності людини встановлюються медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров’я, що діють на підстав Положення про їх діяльність затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. [2, c. 92]

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюваннями, наслідками травм, уродженими дефектами, що призводять до різко вираженої соціальної дезадаптації внаслідок неможливості навчання, спілкування, орієнтації та контролю за своєю поведінкою, пересуванням, самообслуговуванням, участю у трудовій діяльності, якщо вказані порушення викликають потребу у постійному сторонньому догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення другої групи інвалідності є обмеження  дієздатності, що не потребують постійного стороннього догляду чи допомоги, але призводять до вираженої соціальної дезадаптації внаслідок різко вираженого утруднення навчання, спілкування, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності або при неможливості працювати.

А якщо такі обмеження  життєдіяльності призводять лише до значного зниження можливостей соціальної адаптації внаслідок вираженого утруднення навчання, спілкування, пересування, участі у трудовій діяльності, то це є підставою для встановлення третьої групи інвалідності.

Інвалідність встановлюється на певний строк, або без зазначення строку переогляду, залежно від стану  здоров’я та віку. Так, залежно від  причин настання інвалідності, пенсії по інвалідності поділяються на:

• пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
• пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються  і виплачуються Фондом соціального  страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності». Право на таку пенсію мають особи, які підлягають обов’язковому страхуванню від нещасного випадку, а також особи, які застрахувались від нещасного випадку добровільно.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  інвалідність вважається такою, що настала  внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався:

а) при виконанні трудових обов’язків, а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча і без спеціального доручення;

б) по дорозі на роботу або  з роботи;

в) на території підприємства, організації або в іншому місці  роботи протягом робочого дня, протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або  після закінчення роботи;

г) при виконанні державних  або громадських обов’язків;

д) при виконанні дій  по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної  та індивідуальної власності.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання встановлюється всім іншим особам, інвалідність яких не пов’язана з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, крім встановлення однієї із трьох груп інвалідності, потребується ще й страховий стаж інваліда. [6, c. 166]

Поняття пенсії у зв’язку  з утратою годувальника пов’язується з необхідністю матеріального забезпечення з боку держави непрацездатних членів сім’ї, які перебували на утриманні  померлого. Під пенсією у зв’язку з утратою годувальника розуміють щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацездатним членам його сім’ї в разі втрати годувальника, які перебували на утриманні, у розмірі, співвіднесеному із заробітком годувальника. Особливість цього виду пенсії полягає в тому, що пенсійне забезпечення членів сім’ї має похідний характер від права на пенсію іншої особи, яка є годувальником і що ця пенсія призначається не конкретній особі, а сім’ї, тобто, на всіх членів сім’ї, які мають право на цей вид пенсії призначається одна спільна пенсія. Хоча на вимогу конкретного члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується йому окремо.

Право на цей вид пенсії мають всі сім’ї, чиї годувальники підлягали загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, чи добровільно брали участь у такому страхуванні. Коло непрацездатних осіб визначено Законом України [8, стаття 37]:

а) діти, які досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

б) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

в) інваліди – члени  сім’ї потерпілого на час інвалідності;

г) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати  аліменти;

д) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні  померлого, але мають на це право.

Згідно цього ж закону, а зокрема статті 44 «Розміри пенсій в разі втрати годувальника» призначаються  на кожного непрацездатного члена  сім’ї в розмірі 30 процентів заробітку, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. На дітей, які втратили обох батьків, а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії. Сім’ям до складу яких входять діти, які втратили обох батьків, пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Пенсія за вислугу  років за певними своїми ознаками дуже схожа на пенсію за віком, оскільки вона, як і пенсія за віком, призначається  довічно, не залежить від фактичної  працездатності особи, для призначення пенсії за вислугу років, до уваги береться трудовий стаж, а іноді враховується і вік. Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.