Актуальні проблеми туризму

Згідно із законом України "Про  ліцензування певних видів господарської  діяльності" прийнятим 1 червня 2000 р. (із рядом пізніших змін та доповнень) та Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 для "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у термін не пізніше, ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії. Причому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Маючи намір отримати ліцензію на турагенську діяльність суб'єкт  господарювання подає у Державну туристичну адміністрацію України  наступні документи:

1. Заяву про видачу ліцензії, де зазначається найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код юридичної особи; прізвище, ім'я по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер фізичної особи; вид господарської діяльності (турагентська) і на який термін (три роки).

2. Завірена копія свідоцтва про  державну реєстрацію.

3. Квитанція про оплату проведення  ліцензування (до недавнього часу  ця оплата становила 20 і 2 неоподаткованих  мінімуми відповідно для турагенства-юридичної  і для турагента-фізичної осіб).

4. Витяг із трудової книжки  керівника турагенства про стаж  його роботи в туристичній  галузі, який повинен становити  не менше як три роки, або  копія документа, який підтверджує  спеціальну туристичну освіту; для  турагента-фізичної особи - копія  документа, який підтверджує наявність спеціальної туристичної освіти.

5. Завірена копія документа,  що підтверджує право власності  суб'єкта господарської діяльності  на службове приміщення - офіс (договір  купівлі-продажу), або на його  оренду (договір оренди).

6. Завірена копія договору  із страховою компанією про  здійснення обов'язкового страхування  туристів (медичного та від нещасного  випадку).

7. Завірена копія договору  із страховою компанією про  страхування відповідальності турагента  за ненадання чи надання в неповному обсязі туристичних послуг. Згідно згаданого вище закону "Про туризм" мінімальний розмір страхового фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2 000 євро.

В разі змін, пов'язаних із назвою чи місцезнаходженням турагента чи зміною його господарської діяльності, турагент зобов'язаний протягом десяти робочих змін повідомити про це органу ліцензування для переоформлення ліцензії. За переоформленя ліцензії справляється плата в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Термін дії переоформленої ліцензії не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Підставами для анулювання ліцензії виступають наступні фактори:

- заява турагенства про анулювання ліцензії;

- акт про повторне  порушення ліцензіатом ліцензійних  умов;

- рішення про скасування  державної реєстрації турагента"

- нотаріально засвідчена  копія свідоцтва про смерть  турагента-фізичної особи;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих турагентом для одержання ліцензії;

- акт про встановлення  факту передачі ліцензії або  її копії іншій юридичній чи  фізичній особі для провадження  господарської діяльності;

- акт про всановлення  факту неподання в установлений термін повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

- акт про невиконання  розпорядження про усунення порушень  ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата  забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для турагентської діяльності.

Анулювання ліцензії забороняє проводити турагентську діяльність. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві  використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання  ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності.

Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької  діяльності із назвою, тотожною назві  іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

Отже, отримання ліцензії є останнім "бар'єром" перед  початком здійснення турагентської  діяльності. Основними документами, необхідними для подальшої діяльності турагента виступають установчі документи (статут і/чи установчий договір), свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензія. Слід зазначити, що названі документи можна "заполучити" за допомогою фірм, які спеціалізуються на розробці установчих документів, і загалом на реєстрації (за відповідну плату) будь-якого підприємства в органах державної влади "під ключ".

Так, туроператор і  турагент на видному для туриста  місці мають розмістити такі документи (п. 3.2 Ліцензійних умов):

- копію ліцензії;

- копію свідоцтва про  державну реєстрацію;

- копію довідки банківської чи іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності ліцензіата;

- відомості про працівників:  прізвище, ім'я, по батькові керівника,  його заступників, головного бухгалтера, менеджерів;

- книгу відгуків та пропозицій громадян;

- ці Ліцензійні умови;

- адреси і телефони  центрального та місцевого органів  виконавчої влади в галузі  туризму, територіального управління  у справах захисту прав споживачів, перелік номерів телефонів, факсів  ліцензіата (тобто турфірми).

За порушення цієї вимоги на працівників турфірми може бути накладено адмінштраф за 155 КУпАП (порушення правил надання послуг) у розмірі від 17 до 170 грн, а за повторне порушення - від 85 до 459 грн.

 

35.  Маркетингова формула 7 Пі в туризмі.

У маркетингу виробництва діє маркетингова формула - чотири "Пі", а у маркетингу сфери обслуговування - маркетингова формула - сім "Пі".

1. Product (послуга як товар).

2. Place (місце).

3. Promotion (стимулювання  збуту).

4. Price (ціна).

5. People (кадри).

6. Physical environment (матеріальне середовище).

7. Process (надання послуги). Розглянемо докладніше:

1. Product (послуга як товар).

1) Розроблення сервісної концепції.

2) Визначення необхідного рівня  сервісу.

3) Розробка комплексу послуг.

4) Визначення асортименту послуг і забезпечення їх торговою маркою.

2. Place (місце).

1) Місце розташування:

- через неможливість фізичної (речової)  форми розподілу послуг на  ринку клієнти змушені самі  приходити до місця отримання  послуги;

- зазвичай туристичні фірми  мають вигідне місце розташування.

2) Канали розподілу:

- виникнення нових каналів розподілу  завдяки прогресу інформаційних  технологій, наприклад, всесвітня  мережа Інтернет.

3. Promotion (стимулювання збуту).

1) Рекламна діяльність.

2) Матеріальні чинники.

4. Price (ціна).

1) Розробка прейскуранта для  складових усього комплексу послуг.

2) Виявлення нових сервісних  можливостей.

5. Person (кадри).

6. Physical environment (матеріальне середовище).

1) Функція надання послуг у  комплексі.

2) Функція забезпечення  сприяння.

3) Функція залучення  в соціум.

4) Функція диференціації.

7. Process (процес надання  послуги).

1) Стандартизація (забезпечення  відповідності послуг вимогам  клієнта).

2) Ступінь участі клієнта.

Завдання:

Кадрова політика щодо кадрового складу

Наймання працівників

Внутрішній маркетинг

Стимулювання роботи

Надання персоналу повноважень і відповідальності

Зменшення коефіцієнта ротації кадрів

Розробка службових обов'язків  персоналу й організація робочих  місць

Розвиток професійних навичок

Розробка системи винагород

Сприяння виконанню роботи

Забезпечення робочим інструментарієм

Розробка філософії та стилю  керівництва

Втім туристичний продукт, окрім  загальних специфічних характеристик  послуг, має певні відмінності:

1. Це комплекс послуг і товарів,  що характеризується складними взаєминами між різними компонентами.

2. Попит на туристичні послуги  надзвичайно еластичний щодо  рівня доходу та цін, але  певним чином залежить і від  політичних та соціальних умов.

3. Зазвичай споживач не може  побачити турпродукт до моменту  його споживання, а власне споживання відбувається безпосередньо на місці виробництва туристичної послуги.

4. Споживач долає відстань, яка  віддаляє його від продукту  і місця споживання, а не навпаки.

5. Турпродукт залежить від таких  змінних, як простір і час, для нього характерні коливання попиту.

6. Туристичний продукт є зусиллям  багатьох підприємств, кожне з  яких має свої методи роботи, специфічні потреби й різні  комерційні цілі.

7. Неможливо досягнути високої  якості туристичних послуг навіть  за найменших недоліків, оскільки обслуговування туристів якраз і складається з дрібниць і найменших деталей.

8. На якість туристичних  послуг впливають зовнішні чинники  форс-мажорного характеру (кліматичні  умови, погода, політика в галузі  туризму, міжнародні події тощо).

Ось специфічні особливості  туристичного продукту, що впливають  на маркетинг у туризмі.

Оскільки туристичний  продукт насамперед має бути хорошим  придбанням, то туристичний маркетинг  є низкою послідовних дій туристичних  підприємств, спрямованих на досягнення цієї мети. Тому логічним і обґрунтованим є таке визначення туристського маркетингу: маркетинг у туризмі - це система безупинного узгодження пропонованих послуг з послугами, які користуються попитом на ринку і які туристичне підприємство спроможне запропонувати з прибутком для себе і ефективніше, аніж у конкурентів.

Маркетинг у туризмі  для застосування й ефективного  розвитку потребує:

o глибокого насичення  ринку послугами, тобто існування  ринку покупця;

o високої конкурентної  боротьби туристичних фірм за  переваги споживачів;

o вільних ринкових  відносини, тобто можливості без  адміністративних обмежень вибирати  ринки збуту та ділових партнерів,  встановлювати ціни, проводити комерційну  роботу тощо;

o вільної діяльності  адміністрації туристичного підприємства  щодо визначення цілей фірми, стратегії, управлінських структур, розподілу коштів за статтями бюджету і т. д.

Головні принципи та вимоги, покладені в основу маркетингу туризму, визначають його призначення, яке полягає  у тому, що пропозиції туристських  послуг повинні обов'язково орієнтуватися на споживача, а можливості підприємства - постійно узгоджуватися з вимогами ринку. Зважаючи на це, для маркетингу в туризмі характерні:

o орієнтація на ефективне  розв'язання проблем конкретних  споживачів. Ринок складають споживачі з певними потребами, для задоволення яких вони й хочуть та можуть придбати туристський продукт. Власне тому ідентифікація потреб споживачів у маркетингу має особливе значення. Запропоновані на ринку продукти повинні розглядатися підприємством з урахуванням того, наскільки вони можуть задовольнити потреби споживачів.

o орієнтація на певний  комерційний результат, що для  фірми означає поступове оволодіння  певною часткою ринку відповідно  до довгострокових цілей фірми.  Сформулювавши цілі, фірма визначає три компоненти маркетингової діяльності - терміни, ресурси, відповідальність і орієнтується на довгострокове прогнозування маркетингової ситуації - від платоспроможних потреб населення до власних можливостей у перспективі.

o комплексний підхід  до досягнення визначених цілей, оскільки успіх забезпечує сукупність взаємопов'язаних та взаємозу-мовлених засобів маркетингу. Комплексний підхід означає, що певні маркетингові дії (аналіз потреб, вивчення туристського продукту, реклама і т. д.), взяті окремо, не матимуть того ефекту, який має застосування маркетингу як системи.

o активність, наступальність, заповзятливість, які забезпечують  швидке й ефективне реагування  на зміни зовнішнього середовища  стосовно фірми. Без цього неможливо  домогтися комерційного успіху й переваг над конкурентами.

 

36.  Менеджмент у туризмі

 

37.  Методи менеджменту

Методи менеджменту - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив та окремих працівників  з метою досягнення цілей організації.

Після встановлення цілі управління необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи їх досягнення. Іншими словами, якщо при визначенні цілей треба відповісти на запитання "чого необхідно досягти?", то наступним буде "як найбільш раціонально досягти мети?". Таким чином, виникає необхідність у формуванні арсеналу заходів, які забезпечать досягнення цілей управління.

Важливим елементом  процесу управління є наявність  прогресивних методів та їх уміле  використання. Це передумова ефективності господарських процесів. Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника. Цим вони відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються при вирішенні комплексних виробничо-господарських завдань.

Особлива роль методів  управління полягає в тому, щоб  створити умови для чіткої організації  процесу управління. Таким чином, зміст поняття "методи менеджменту" є змістом управління й належить до основних його категорій.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи безпосередньо  пов'язане з мотивацією, тобто  поведінкою людини в колективі в  процесі роботи. В системі факторів, що визначають поведінку людини, найбільше  значення відіграють потреби та інтереси. Мотив орієнтує людину в конкретній ситуації, суттєво впливає на її поведінку.