Актуальні проблеми туризму

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження  і поштові реквізити, наявність  ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

4) розмір фінансового забезпечення  туроператора чи турагента на  випадок його неплатоспроможності  чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

До початку надання туристичних  послуг споживачу за його вимогою  повинна бути надана інформація:

про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних  послуг (за його наявності);

програма туристичного обслуговування;

характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у  тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами  перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування);

характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості  про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування);

про звичаї місцевого  населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою  охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування  та перебування там;

про види і способи  забезпечення харчування під час  туристичної поїздки;

про види та тематику екскурсійного  обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів;

про дату і час початку  та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни  інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи;

відомості про страхову організацію, що здійснює страхування  ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

про місце перебування  організації (організацій), уповноваженої  туроператором на прийняття претензій  туристів, а також про адреси і  телефони українських дипломатичних  установ у країні тимчасового  перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки.

Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотними  змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору.

До істотних змін обставин належать:

1) погіршення умов  подорожі, зміна термінів подорожі;

2) непередбачене збільшення  транспортних тарифів;

3) введення нових або  підвищення діючих ставок податків  і зборів та інших обов'язкових  платежів;

4) різка зміна курсу  національних валют;

5) інші підстави, за домовленістю сторін.

Турист вправі відмовитися  від виконання договору до початку  подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених  ними витрат за послуги, надані до цього  повідомлення.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.

Якість туристичних  послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива  лише у випадках, передбачених договором, і тільки при істотній зміні обставин, передбачених частиною сьомою цієї статті, але не пізніше ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість становить більше ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить один день. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків його первісної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту більше ніж 5 відсотків первісної ціни турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти.

Туроператор (турагент) може в договорі з туристом обмежити свою відповідальність розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг), якщо туроператор (турагент) несе перед туристом одноособову відповідальність за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного з виконавців послуг, обумовлених договором.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між  туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про  агентський договір, якщо інше не передбачено  договором між ними, а також  цим Законом.

Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність туроператора.

 

17.  Ефективність інвестиційних проектів в туризмі

З різних причин Україна  перебуває сьогодні осторонь процесів інтеграції та інтернаціоналізації  у світовій економіці. Це стримує  її розвиток як суб'єкта світового господарського механізму.

Нам необхідно переглянути  теоретичні основи і практику функціонування економіки і на цій підставі шукати шляхів приєднання до світового співтовариства не в якості сировинного придатка і ринку третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на якого слід зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Україна переживає важкі  часи. Основними диспропорціями в  економіці держави є дефіцит  бюджету, порушення платіжного та торговельного  балансів, істотне перевищення імпорту  над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно розв'язувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних видатків.

Перехід України до відкритої  економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, високорозвиненими країнами. Нашій державі також важливо реалізувати комплекс заходів з розвитку підприємництва, що має прискорити інтегрування у міжнародний ринок.

Зважаючи на ситуацію, слід визначити пріоритети сучасної української економічної політики: реанімувати та стимулювати виробництва, створити сприятливий інвестиційний клімат, довести якість продукції (послуг) до рівня, на якому реальним буде вихід на основні світові ринки.

При сучасному рівні  інтеграції світової господарської діяльності інвестиційна активність та економічне зростання у багатьох країнах, причому не тільки тих, що розвиваються, а й високорозвинених, підтримується та посилюється завдяки участі іноземного інвестиційного капіталу.

В Україні й досі основною формою участі іноземного капіталу в економіці є створення спільних підприємств. їх поки що небагато і обсяги реалізації товарів та послуг, вироблених ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому суттєво впливати на економіку нашої держави вони не можуть. Хоча вже існують і досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. Загалом же іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.

А він особливо необхідний у тих сферах економіки України, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві.

Потенційно Україна  може бути однією з провідних країн  для прямих та портфельних іноземних  інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована  й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси, інфраструктура, хоч і не надто розвинена.

Україна зацікавлена  у притоки прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішнього боргу (навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, а водночас є джерелом капіталовкладень, залучають українських підприємців до передового господарського досвіду.

Утім, незважаючи на запрошення керівництва держави і привабливість українського ринку, іноземні інвестори з неохотою вкладають свої капітали в наші підприємства. їхнє небажання пояснюється низкою проблем, а саме:

- нестабільністю економічної  та політичної ситуації;

- недосконалим і суперечливим  законодавством;

- нечіткістю визначення  прав власності;

- відсутністю реальних  пільг і привілеїв для іноземного  капіталу;

- непередбачуваністю  змін у податковій системі.

Тому перед нашою  державою постає складне і досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і направляючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації національних інвесторів. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські підприємства, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показує досвід, такі заходи практично не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводять до виникнення на базі колишніх вітчизняних підприємств фірм із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

Необхідно створити сприятливий  інвестиційний клімат не тільки для  іноземних інвесторів, а й для  своїх. І мова не про те, щоб знайти для них кошти на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи для здійснення довгострокових капіталовкладень.

На нашу думку, в Україні  інвестиціям у туристичну індустрію  приділять мало уваги, не проводяться  належні дослідження та поглиблений  аналіз ефективності інвестиційних  процесів туристичної індустрії.

Аналізуючи інвестиційний проект, передусім слід звернути увагу на прийнятність та гнучкість виробництва, суміщення і розвиток життєвих циклів продукту і товару (послуги).

Вирізняють такі основні  показники ефективності інвестиційного проекту:

- комерційна (фінансова)  ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;

- бюджетна ефективність, що відображає фінансові наслідки  проекту для державного, регіонального  та місцевого бюджетів;

- народногосподарська  ефективність, що враховує затрати  і результати, які виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

Вибір альтернативи (одного із варіантів інвестиційного проекту) здійснюється за допомогою одного або  декількох методів. Найкращим слід вважати оцінку інвестиційного проекту за кількома методами. У цьому випадку перевагу надають проекту, значущість результатів якого підтверджена більшою кількістю використовуваних методів (NPV - чистий дисконтний дохід, PI - індекс доходності, IRR - внутрішня норма доходності, термін окупності).

Управління проектами  здійснюється на основі життєвого циклу  продукту, враховуючи фазу, в якій він  перебуває.

Туризм, як одна із перспективних  галузей економіки багатьох країн  світу, розвивається і йде крок у  крок з науково-технічним прогресом. Для кращої організації турів чи інших видів діяльності туристичні фірми намагаються впроваджувати в своїй роботі різноманітні новинки для поліпшення обслуговування, комфорту та швидкості доставки туристів і т. ін. Сьогодні не кожна туристична фірма дозволить собі таку розкіш, а тому намагається залучити кошти зарубіжних і українських інвесторів, розробляючи різноманітні інвестиційні проекти та програми.

Реалізація інвестиційних  програм може бути як на стадії створення  фірми, так і після її кількарічної діяльності.

За видами інвестиційні проекти можна умовно поділити на декілька груп:

- розроблення і впровадження  продукту інтелектуальної власності;

- розроблення і впровадження  технічних засобів та елементів  "ноу-хау";

- реконструкція і будівництво;

- підготовка кадрів  та ін.

У диверсифікації діяльності туристичної фірми предметом  інвестиції можуть бути будь-які інші проекти, не пов'язані безпосередньо  з туризмом:

- розроблення і впровадження  малих виробництв;

- організація нетрадиційних  форм туризму та ін.

Інвестиційні проекти, пов'язані з розробленням і впровадженням  інтелектуального продукту, реалізуються здебільшого на початковому етапі  функціонування фірми, а більш капіталомісткі - з накопиченням фінансових ресурсів.

Державна підтримка  туризму в Україні не передбачає цільових бюджетних інвестицій в його розвиток. Поширеною формою інвестицій є підтримання його на місцевому або регіональному рівнях коштом місцевих бюджетів або спеціального податку.

Низку інтелектуальних  інвестиційних програм фінансують різні зарубіжні фонди і банки: Європейський банк реконструкції і розвитку, фонд підтримки малого і середнього підприємництва, деякі благодійні фонди. У межах цих інвестицій проводяться підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, спеціалізовані конференції, симпозіуми, семінари та ін. Однак цільове фінансування капіталомістких проектів за рахунок цих джерел практично не здійснюється.