Практика в "Орлиному гнізді"

-Способу пересування  на маршруті (залізничний, морський, автобусний, річковий, авіаційний, інші  види, комбінований)

-Виду використовуваного транспорту (поїзди, літаки, автобуси, теплоходи, човни, байдарки, плоти, підводні човни, мотоцикли, велосипеди, повітряні кулі, дельтаплани)

-Побудови траси  маршруту (лінійна, кільцева, радіальна, комбінована)

-Тривалості подорожі (короткочасні, багатоденні) сезонності (цілорічні, сезонні, разові).

Застосовуваний  для цілей туризму транспорт класифікується на три види:

сухопутний, водний, повітряний.

Серед сухопутних засобів пересування найбільший інтерес для цілей туризму  представляє застосування автомобільного і залізничного транспорту.

Автомобільний транспорт найбільш широко використовується в туризмі, оскільки забезпечує доставку туристів «від дверей до дверей».

Залізничний транспорт  забезпечує досить високу швидкість  перевезення туристів на середню  відстань у комфортних умовах при  помірних цінах.

Серед водних транспортних засобів розрізняють: підводні (екскурсійні підводні човни) і надводні (теплоходи, круїзні судна, морські пороми, прогулянкові судна, яхти) кошти.

Повітряні транспортні засоби включають в себе найрізноманітніші транспортні засоби: від літаків цивільної авіації до таких екзотичних, як повітряні кулі, дельтаплани.

У системі транспортного забезпечення в туризмі розрізняють:

-Туристські  перевезення, що входять в основний  комплекс туристських послуг, що  включаються в тур: доставка туристів від місця їх постійного проживання до місця призначення і назад;

-Трансферт - надання транспортних засобів  для забезпечення зустрічей - проводів туристів;

-Транспортне  обслуговування програмних заходів  по турах: екскурсійне обслуговування, виїзд на програмні заходи, відвідування  околиць, переміщення за маршрутами.

При плануванні своєї подорожі турист враховує такі фактори, як швидкість доставки до мети поїздки, комфорт подорожі, вартість, можливість перевезення багажу та його вага, можливість зупинки на шляху прямування, умови харчування, рівень шуму, вібрацій, умови для сну і відпочинку, можливість широкого огляду під час поїздки, наявність несприятливих екологічних факторів і, звичайно - безпека.

За пріоритетам  ці вимоги розподіляються в такій  послідовності:

- Безпека подорожі;

-Вартість і  наявність різних пільг; 

-Комфортабельність; 

- Доставки;

-Інші фактори. 

Чим більший  набір позитивних факторів, тим вища вартість транспортного подорожі, проте жоден транспортний засіб не задовольняє всім набору вимог.

Безаварійність - найважливіша вимога до всіх туристичних походів. Навіть найпростіший вихід за місто малодосвідчених туристів може бути пов'язаний з елементами небезпеки.

Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров'я і  розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримувати в  похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки.

Важливе правило  кожного походу - дотримання розпорядку дня і режиму харчування та особистої  гігієни всіма його учасниками. Багатьом відома думка досвідчених туристів, що безпека залежить не стільки від  складності маршруту, скільки від підготовленості й дисциплінованості учасників походу.

Якщо групу  складають туристи, які мають  незначну різницю у віці та фізичній підготовці, спільні інтереси, то в  поході буде легше досягти дружної  взаємодії за будь-яких ситуацій, створити психологічний клімат взаєморозуміння, взаємовиручки і взаємодопомоги.

Якщо серед  учасників походу є школярі віком  від 6 до 14 років, слід обирати маршрути за довжиною і складністю, враховуючи вік і підготовленість юних туристів. Недостатнє фізичне навантаження для дорослих можна компенсувати фізичними вправами та іграми під час великий привалів.

До небажаних  наслідків у поході можуть призвести  погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, низька дисципліна в групі, відсутність  необхідного спорядження, невиконання правил купань і навчання плавання, самовільне спускання на лижах з гір, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.

Згадане вище трапляється  через недосвідченість членів групи  або керівника, який погано організував  всебічну підготовку учасників походу, не ознайомився як слід з районом мандрівки, складними ділянками маршруту і не намітив способи їх подолання. Керівник групи має твердо знати правила організації і проведення самодіяльних туристичних походів і мандрівок, методичні рекомендації щодо безпечного проходження маршруту і постійно стежити за суворим дотриманням дисципліни в туристичній групі.

Вказані правила  повинен вивчати не тільки керівник, а й усі учасники походу, які  відповідно до них проходять всебічну підготовку і виконують вказівки керівника групи. До початку походу кожен турист повинен прослухати цикл лекцій, бесід, ознайомитися з інструкціями .

Протягом усього походу слід суворо дотримувати санітарно-гігієнічних правил.

З метою запобігання  нещасним випадкам і захворюванням не рекомендується пересуватися під час грози, сильного вітру, хуртовини, в туман, за винятком екстремальних ситуацій; необхідно суворо дотримуватися всіх вимог безпеки.

Не слід пересуватися після дощу по камінню, осипах, стрімких схилах. Круті схили, обривисті береги річок потрібно проходити з послабленими лямками на рюкзаках і страхувальними мотузками.

Не варто  планувати пересування групи  в спеку. Перебуваючи на сонці, потрібно одягати панаму або кашкет, сонцезахисні окуляри.

Якщо на шляху  групи виникла пожежа, яку загасити самотужки неможливо, туристи терміново відходять у безпечне місце і, коли це можливо, сповіщають про побачене в сільраду, протипожежну охорону або міліцію.

При переході групи  по кризі замерзлої річки чи озера  слід перевірити відсутність тріщин, вимоїн, повітряного простору між шарами льоду або між льодом і водою. Лід має бути не менше 10 см завтовшки. Той, хто в групі йде першим, страхується мотузкою. Не слід підходити до краю льоду ближче як за 100 см. Небезпечно переправлятися по льоду, під яким знизився рівень води або вона затопила його поверхню.

Страхування необхідне  на всіх небезпечних ділянках маршруту. Керівник групи приймає рішення  щодо його організації, способу здійснення і розміщення туристів.

Одяг туристів має відповідати порі року і погоді. При похолоданні слід більше рухатись, на привалах надягати теплі речі, пити гарячий чай, каву. В сиру погоду, якщо є можливість, треба просушити одяг, взуття, спальні мішки, рукавички, шкарпетки, намети.

Щоб їжа не стала  причиною отруєння, дотримуйтесь таких правил: молоко обов'язково кип'ятіть, не вживайте варені ковбаси, продукти, які втратили звичайний вигляд, колір і запах, консерви з банок, що здулися. Питну воду, набрану у випадкових джерелах, обов'язково кип'ятіть!

Особливої турботи керівникам походів завдає купання, адже доводиться купатися в незнайомих водоймах, а це іноді пов'язано з небезпекою для життя. Тому завжди дотримуйтесь таких основних правил: перевірте місце купання - воно має бути чистим, без корчів, ям, каменів; по можливості обмежте його кілками з натягнутою на них мотузкою; навчайте дітей плаванню на мілкому місці (вода має бути до пояса). Не слід купатись, якщо у вас погане самопочуття, ви втомились або перегрілись.

 

Оцінка, підпис:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата:

Завдання 2.4. Державні органи управління і нагляду за безпекою життєдіяльності в сфері туризму.

Перелік основних документів, що формують забезпечення безпеки туристів, міжнародна співпраця. Види та форми страхування в туризмі майнове, особисте, медичне, страхування тур фірм, автотуристів,які мають місце в тур підприємстві.

Відправляючись  в туристичну чи екскурсійну поїздку, на відпочинок або оздоровлення, на маршрут вихідного дня або  у всесвітню подорож, турист стикається з цілою низкою проблем, які при  збігу обставин можуть призвести до негативних наслідків для його здоров'я та майна, погано вплинути на настрій та враження від поїздки.

Перебуваючи в  незнайомому середовищі, яке відрізняється  від місця постійного проживання, активно відпочиваючи, турист постійно знаходиться під впливом ризикових обставин. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, побуту, не має імунітету від хвороб, поширених у даній місцевості, не пристосований до проживання та інтенсивних навантажень у гірських районах, в пустелі або на воді.

Серед інших  виділяються головні фактори  небезпечності: травмонебезпека, небезпечна дія навколишнього середовища, в  тому числі виробничі джерела - шум, вібрація, пожежонебезпека, хімічні, радіоактивні, біологічні, психофізичні, природні, особиста безпека в умовах криміногенного стану, а також специфічні фактори ризику, притаманні особливим видам туризму. Різні несприятливі для туризму фактори мають неоднакову вірогідність їх настання, неоднакову інтенсивність дії та наслідки.

Закон України "Про туризм" у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, в статті 26 сказано: "Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності.

Суб'єкти туристичної  діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання".

В Україні діє  міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну.

Згідно із Законом України "Про туризм" із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати: 
 
- підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем; 
- навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів; 
- контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів; 
- надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих; 
- розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму .

Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів є травматизм. Ризик отримання травми може виникнути в різноманітних умовах, але найбільша вірогідність події виникає при переміщенні механізмів, предметів і безпосередньо туристів, зі складним рельєфом місцевості, при зсувах, сходженні лавин та інших атмосферних і природних явищ. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо.

З метою запобігання  травматизму використовуються захисні  облаштування, огородження туристичних стежок і маршрутів, захисне обладнання канатних доріг, гірськолижних трас, підйомників, індивідуальні страхові мотузки, шлеми тощо.

Один з небезпечних  етапів подорожі - етап перевезення (проїзд до місця відпочинку та зворотний  проїзд, транспортування під час подорожування та інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки, питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах перевезень.

Значний вплив  на життя і здоров'я туриста  має навколишнє середовище. Основними факторами впливу навколишнього середовища є висока або низька температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню та ін.

При проектуванні туру необхідно брати до уваги  вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

Важливим фактором, що згубно впливає на здоров'я туристів, є ультрафіолетове випромінювання, підвищений рівень радіоактивності. Можуть мати місце також хімічні фактори, які впливають на організм людини.

Існує також  велика загроза інфекційних захворювань, харчових отруєнь та інших біологічних факторів.

В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють  в складні ситуації, відстають  через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки  туристів, наданню їм допомоги і  захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами.