Практика в "Орлиному гнізді"

Тема є стержнем, який об'єднує всі об'єкти і підтеми  екскурсії в єдине ціле. Відбір об'єктів при створенні екскурсії  учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Проте мало відібрати об'єкт по темі, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю. Угрупування тим лежить в основі існуючої класифікації екскурсій.

Відбір літератури і складання бібліографії. В ході розробки нової екскурсії складається  список книг, брошур, статей, опублікованих  в газетах і журналах, які розкривають  тему. Призначення списку – визначити  зразкові межі майбутньої роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому готуватимуться до проведення екскурсій по даній темі.

У переліку називаються  автор, назва, рік видання, а також  глави, розділи, сторінки. При великій  кількості літературних джерел список може бути роздільний на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".

Відбір і  вивчення екскурсійних об'єктів. Показ  об'єктів, як вже наголошувалося, є  частиною, що займає чільне положення  в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їх кількість, послідовність показу роблять вплив на якість екскурсії.

В даний час  на державному обліку знаходиться понад 150 тис. пам'ятників історії, археології і культури, а в музеях країни зберігається близько 40 млн. експонатів.

Перед екскурсійними  працівниками при створенні екскурсії  стоїть завдання – відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші і на вигляд, і за тією інформацією, яку вони з собою несуть.

Правильний  відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу  і глибоке розкриття теми. Слід так організувати цю справу, щоб  одні і ті ж об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію.

По можливості у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Різноманітність об'єктів  дає можливість забезпечити правильне  чергування вражень у екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни  при вивченні різних тем.

Якщо неможливо  виключити той або інший об'єкт  з передбачуваного маршруту зважаючи на його унікальність, які показуються  у ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий  об'єкт повинен бути розкритий  особливо.

При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об'єктів і розповіді залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їх повторному огляді, як правило, не знижується.

Екскурсія не повинна  бути переобтяжена великою кількістю  відвідуваних об'єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність  екскурсантів, а увага і інтерес  при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії складає 2-4 академічні години, при цьому екскурсанти з цікавістю сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

У екскурсію  можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так  і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Слід уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будівель і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорти) на кожний з них. Дані картки використовуються як для теми, що конкретно розробляється, так і для майбутніх екскурсій.

У картку об'єктів  вносяться наступні дані:

1) найменування  об'єкту (первинне і сучасне), а також назва, під якою пам'ятник відомий у населення;

2) історична  подія, з якою пов'язаний пам'ятник,  дата події; 

3) місцезнаходження  об'єкту, його поштова адреса, на  чиїй території пам'ятник розташований (місто, селище, промислове підприємство і т. д.);

4) опис пам'ятника (під'їзд до нього, його автор,  дата спорудження, з яких матеріалів  виготовлений, текст меморіального  напису);

5) джерело відомостей  про пам'ятник (література, де  описаний пам'ятник і події,  пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друкарські роботи і місця зберігання неопублікованих робіт);

6) збереження  пам'ятника (стан пам'ятника і  території, на якій він знаходиться,  дата останнього ремонту, реставрації);

7) охорона пам'ятника (на кого покладена);

8) у яких екскурсіях пам'ятник використовується;

9) дата складання  картки, прізвище і посада укладача.

До картки прикріпляється фотографія об'єкту, відтворююча його нинішній і колишні види.

Таким чином, вирішальне значення в успіху розробки нової  екскурсійної теми мають об'єкти. Саме вони складають той пізнавальний матеріал, який є зоровою основою в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.

Кожна екскурсія  як і тур повинна мати схему  маршруту. Екскурсійний маршрут являє собою шлях прямування екскурсійної групи.

Необхідно прагнути зробити маршрут компактним, що б  не допускати занадто довгих проїздів або проходів між об'єктами показу. Їх час не повинен перевищувати 10-15 хвилин.

Маршрути будуються  по хронологічному, тематичному та тематику-хронологічному принципу. Маршрут складений мною будується за тематико-хронологічним принципом, тому що містить об’єкти, які не можливо побудувати за іншим принципом.

«Портфелем  екскурсовода» прийнято називати комплект наочних      зразків для  екскурсії, які мають  доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду, тобто сприяти більш грунтовному освідомленню теми екскурсії за допомогою використання зорового та слухового аналізатора слухача. Це особливо важливо в тих випадках, коли об'єкти показу дійшли до нас у зміненому вигляді або не збереглися зовсім. Тоді фотографії, малюнки, креслення допоможуть відновити первинний вигляд об'єкту.

У "портфель екскурсовода" входять фотографії людей, що мають відношення до теми екскурсії, репродукції картин, географічні карти, картосхеми, на яких зображені, наприклад, військові події, зразки продукції промислових підприємств, магнітофонні записи та інший ілюстративний матеріал, який допомагає наситити екскурсію зоровими образами.

 

Оцінка, підпис:

Дата:

День 2.

 

Складання маршрутних документів, плану походу, визначення цілей походу, його тривалість, складність, кошторис.

Мій портфель я укомплектувала за такими критеріями:

• необхідність наочних засобів .
• пізнавальна цінність.
• незвичність.
• збережність.

Текст екскурсії створюється після затвердження маршруту екскурсії. В нього вноситься необхідний матеріал для проведення розроблюваної екскурсії, зазначається найголовніше, намічається логічний хід викладу, формується узагальнення та висновки.  Структура тексту екскурсії складається з трьох частин: вступу, основної частини і висновку.

Вступ поділяється на організаційну та інформативну частини. В організаційній екскурсовод повідомляє своє ім'я, по батькові, прізвище, називає організацію, що проводить екскурсію, називає тему, повідомляє маршрут, тривалість екскурсії, місце її закінчення. Проводить інструктаж про правила поведінки. В інформаційній частині екскурсовод коротко викладає зміст екскурсії, називає найбільш значущі об'єкти, які побачать екскурсанти, кілька підтем, з якими їх познайомить. Вступ має бути яскравим і локанічним.

Основна частина екскурсії будується на поєднанні показу і розповіді і складається з окремих підтем, з'єднані між собою логічними переходами.

У висновку екскурсовод підводить підсумки, робить висновки по темі екскурсії, відповідає на питання екскурсантів.

Розробка екскурсії потребує великої уваги, також само як і розробка туру. Щоб створити екскурсії треба вибрати об’єкти екскурсії, скласти картки об’єктів, побудувати схему маршруту екскурсії, скласти «портфель екскурсовода», технологічну картку екскурсії, та картку прослуховування. А найголовнішим є розробка тексту екскурсії.

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів  маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру грунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод.

Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут -це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.

Вибір схеми  маршруту залежить від транспортної системи: конфігурації транспортної мережі, її густоти та технічного стану, рівня  розвитку окремих видів транспорту, рівня розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечує надійність та безпеку роботи транспорту.

Найпоширенішим  випадком при розробці схеми є  варіант, коли за обмежений термін при  мінімізації витрат часу на переміщення  між основними пунктами маршруту бажано забезпечити максимально  можливу інформативність подорожі, тобто охопити якнайбільше об'єктів показу задля задоволення пізнавальної мети.

Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну  та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку  та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну тура впливає характер угод туроператора з тура-генціями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не контролює цінову політику турагента з реалізації своїх турів (тобто турагент сплачує вартість турів, визначену туроператором, і встановлює свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право контроля цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як оптовому покупцеві певного турпаке-та (тоді турагент повинен дотримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів).

Нижньою межею  вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану в  угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та поточні витрати  на їх реалізацію та організацію споживання. Останній параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру реклами і рекламної кампанії, розгалуженості мережі та її географії, різноманітності каналів збуту турпродукта.

Вартість туристичної  путівки (ваучера) можна обрахувати за формулою:

де W - вартість турпакета для одного туриста (в  національній валюті або в $$ залежно  від напрямку тура: внутрішній тур - виключно в національній валюті; іноземний  тур - в $$; зарубіжний тур - комбінований, коли обрахунки за послуги в межах держави провадяться в національній валюті, поза її межами - в $$; за умов співробітництва на безвалютній основі обрахунки провадяться в $$); 
С - вартість основних послуг за умовами тура; 
Д - вартість додаткових послуг, включених до ваучера за бажанням туриста; 
П - податки та інші види обов'язкових сплат; 
Н - прибуток туроператора 
3 - знижки, що надаються туроператором туристу з ок- 
ремих видів послуг турпакета; К (+/-) - комісійна винагорода турагента, де (+) є націнкою до ціни турпакета, визначеною туроператором, а (-) означає знижку, що надається туроператором турагенту; 
4 - чисельність туристів в групі; 
Р - кількість осіб, що супроводжують групу за даним маршрутом.

Визначення  вартості туру є основою проведення певної цінової політики на ринку туристичних послуг.

 

 

 

 

Оцінка, підпис:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата:

Завдання 2.2. Ознайомлення із загальними вимогами до спорядження для туристичного походу.

День 1.

Розроблення варіантів маршрутів, одноденних та багатоденних маршрутів, походів.

Перед тим, як почати розробку маршруту, необхідно ретельно ознайомитись з районом подорожі. Знайомство відбувається з різних літературних джерел; особливу користь можуть принести туристські путівники по даному району, картографічний матеріал, інформація від людей, які побували в районі подорожі, звіти про туристські походи. Починаючим туристам рекомендують користуватися маршрутами, детально описаними в путівниках або в туристських звітах, їм також доцільно вибирати маршрути, які в значній мірі співпадають за плановими, так як добре набиті стежки і збережене на них маркірування полегшують орієнтування на місцевості. Набуваючи певного досвіду, туристи можуть розробляти власні маршрути.