Практика в "Орлиному гнізді"

Під  час  пожежі необхідно дотримуватись таких запобіжних  заходів:

• не відкривати вікна та двері, не розбивати скла;
• закрити, виходячи з приміщення або будинку, двері та вікна, бо надходження свіжого повітря сприяє розповсюдженню вогню.

Основні вимоги пожежної безпеки для готелю.

 Пожежа, як  неконтрольоване горіння, спричиняє  не тільки матеріальні збитки, а і зашкоджує життю та здоров’ю  людей. Наслідки пожеж обумовлені  дією їх вражаючих факторів, до  яких належать:

• безпосередня дія вогню на предмет що горить;
• дистанційний вплив на предмети та об’єкти високих температур за рахунок випромінювання;
• отруєння угарним газом у зоні горіння;
• отруєння токсичними продуктами горіння;
• отримання травм або загибель людей в результаті падіння конструктивних деталей споруд.

Відповідальність за протипожежний стан підприємства та за своєчасне виконання протипожежних заходів покладається на цього керівника.

На підприємстві призначені особи, які відповідають за пожежну безпеку та дотримання відповідних правил по кожній ділянці території, споруді, будинку, приміщенню, інженерній мережі, устаткуванню. Призначення оформлюється наказом по підприємству. Відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки на кожному робочому місці покладається персонально на працівника, який на нього працює.

Особи, які відповідають за пожежну безпеку, зобов’язані:

• забезпечувати суворе виконання правил і дотримання протипожежного режиму туристичного підприємства;
• перевіряти стан приміщень перед їх закриттям і вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків і несправностей;
• забезпечити утримання у справному стані технологічного обладнання, а також засобів пожежегасіння та вільний доступ до них;
• роз’яснювати працівникам правила пожежної безпеки та порядок дій у випадку виникнення пожежі; проводити в обов’язковому порядку ознайомлення туристів з вимогами інструкцій та пам’яток з пожежної безпеки;
• надавати відповідно до чинного законодавства можливість посадовцям пожежної охорони проводити обстеження та перевірки виробничих, господарських, жилих та інших приміщень і споруд з метою контролю за дотримання вимог пожежної безпеки та припинення їх порушень.

 У кожному  приміщенні на видному місці  біля телефонів повинні бути  вивішені таблички із зазначенням  номера телефону для виклику  пожежної частини.

 На видному  місці під склом або плівкою розміщено план (схема) евакуації розміром формату А3.

 Підприємство забезпечено вогнегасниками.

 Відстань  від найбільш віддаленого місця  приміщення до місця розташування  вогнегасника не повинна перевищувати 20 м. 

 Кожен працівник  повинен знати місця знаходження вогнегасників, внутрішніх пожежних кранів, інших первинних засобів пожежегасіння та вміти ними користуватись.

 Вогнегасники  слід встановлювати в легкодоступних  і помітних місцях (коридорах,  біля входів), а також у пожежонебезпечних місцях.

  Підходи до місця розміщення вогнегасників мають бути завжди вільними.

  У приміщеннях  туристичних підприємств забороняється:

-   улаштовувати  тимчасові електромережі, застосовувати  саморобні некалібровані плавкі  вставки в запобіжниках і саморобні продовжувачі, які не відповідають вимогам Правил улаштування електроустановок, прокладати електричні проводи безпосередньо на горючій основі, експлуатувати світильники зі знятими ковпаками (розсіювачами);

-   пристосовувати  вимикачі, штепсельні розетки для підвищування одягу та інших предметів, обгортати електролампи і світильники, заклеювати ділянки електропроводки горючою тканиною, папером;

-   користуватися  побутовими електрокип’ятильниками, чайниками т. ін. (окрім місць,  що спеціально відведені та обладнані для цього), залишати без нагляду увімкненими в електромережу кондиціонери, комп’ютери тощо;

-   захаращувати  підступи до засобів пожежегасіння,  використовувати пожежні крани,  рукави й пожежний інвентар  не за призначенням;

-   палити, окрім спеціально відведених для цього місць;

- проводити  зварювальні та інші вогневі  роботи без оформлення відповідного  дозволу.

Після закінчення роботи необхідно ретельно оглянути приміщення, переконатися у відсутності  порушень, електроживлення приладів та обладнання (за винятком електрообладнання, яке за вимогами технології має працювати цілодобово).

 

 

Оцінка, підпис:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата:

 

Завдання 1.3. Забезпечення безпеки життєдіяльності працівників туристичної індустрії.

Фактори, що впливають на умови праці, ергономічні ефекти на виробництві, виробнича естетика. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Виробничий травматизм, розслідування нещасних випадків на підприємстві.

 

У процесі праці  на людину впливає безліч різноманітних  факторів виробничого середовища, які в сукупності визначають той чи інший стан умов праці. Виробничі фактори поділяються на технічні, ергономічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, психофізіологічні, соціально-побутові, природно-кліматичні, економічні.  
            Технічні фактори відображають рівень автоматизації і механізації виробничих процесів; найбільш повне використання обладнання і раціональну організацію робочого місця; застосування електронно-обчислювальної і керуючої техніки; наявність та справність колективних засобів захисту, захищеність небезпечних зон та ін  
            Ергономічні чинники характеризують встановлення відповідності швидкісних, енергетичних, зорових і інших фізіологічних можливостей людини в розглянутому технологічному процесі; введення раціональних режимів праці та відпочинку, скорочення обсягу інформації, зниження нервово-емоційних напруг і фізіологічних навантажень; професійний відбір. Це стосується швидкісних параметрів техніки, обсягу надходить від робочих органів інформації, рівня організації робочого місця, зручності розташування органів управління і індикації, конструкції сидіння оператора, оглядовості робочої зони і т.д.  
           Естетичні чинники відображають відповідність естетичних потреб людини і реалізовуються в художньо-конструкторських рішеннях робочих місць (знарядь праці) та виробничого середовища.  
          Санітарно-гігієнічні фактори показують стан виробничої санітарії на робочих місцях (якість повітряного середовища, рівень шкідливих речовин і випромінювань, шуму, вібрацій, стан висвітлення та ін.) Вони повинні відповідати вимогам Держстандартів, ССБТ і т.д.  
           Організаційні фактори характеризують режим праці та відпочинку на підприємстві; дисципліну і форму організації праці, забезпеченість робочих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ); стан контролю за трудовим процесом і, зокрема, за охороною праці; якість професійної підготовки працюючих та ін .  
           Психофізіологічні фактори відображають напруженість і важкість праці, морально-психологічний клімат у колективі, взаємини працюють один з одним і ін  
Соціально-побутові фактори включають загальну культуру виробництва, порядок і чистоту на робочих місцях, озеленення території, забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями, їдальнями, медпунктами, поліклініками, їдальнями, дитячими дошкільними установами та ін  
           Природно-кліматичні фактори-це географічні та метеорологічні особливості місцевості (висота над рівнем моря, рельєф місцевості, частота і вид опадів, температура, вологість, іонізація та рухомість повітря, атмосферний тиск та інші).  
          Економічні чинники включають в себе підвищення технічної озброєності праці: найбільш повне використання обладнання, раціональну організацію робочого місця, вибір оптимальної технології. Усунення і зменшення непотрібних витрат робочого часу, сувора регламентація темпу і ритму роботи також відносяться до економічних факторів.  
             Умови праці залежать від того чи іншого поєднання виробничих факторів і, у свою чергу, впливають на продуктивність і результати праці, на стан здоров'я працюючих. Сприятливі умови покращують загальне самопочуття, настрій людини, створюють передумови для високої продуктивності, і, навпаки, погані умови знижують інтенсивність і якість праці, сприяють виникненню виробничого травматизму і захворювань. Створення здорових та безпечних умов праці - головне завдання адміністрації підприємства, наймача.

З метою забезпечення виконання вимог законів та нормативно-правових актів з охорони праці в Україні створена система державного нагляду, відомчого і громадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших  нормативно-правових актів з охорони праці відповідно до Закону «Про охорону праці» здійснюють:

- спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з нагляду  за охороною праці;

- спеціально  уповноважений державний орган  з питань радіаційної безпеки;

- спеціально  уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально  уповноважений державний орган  з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність  органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України  «Про охорону праці», "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці, що детально розглянуто в підручнику окремо.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні  спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про  охорону праці, створенням безпечних  і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Причини травматизму можуть бути організаційними і технічними.

До організаційних відносяться: недостатній нагляд за дотриманням правил техніки безпеки, відсутність необхідної технічної  кваліфікації в персоналу, робота без  запобіжних засобів, неправильне розташування людей на робочому місці, недостатній інструктаж, погане освітлення, низька або висока температура, слабка вентиляція тощо.

До технічних  причин травматизму відносяться: несправність або недосконалість технологічного обладнання, інструментів, пристроїв  і засобів техніки безпеки, незручність або захаращеність робочого місця.

Причиною травми може стати також хворобливий  стан працюючого, непідготовленість  до даної роботи і неуважне відношення до неї, стомлення і стан сп'яніння.

Розслідування й облік нещасних випадків відбувається відповідно до «Положення про порядок розслідування й обліку нещасних випадків на виробництві». Це положення встанов-лює єдиний порядок розслідування й обліку нещасних випадків на виробництві, обов'язковий для готелів будь-яких форм власності.

За результатами розслідування складається висновок, що є обов'язковим для роботодавця  і може бути оскаржений в органах  державної інспекції праці або  в суді.

 

 

Оцінка, підпис:

 

 

Дата:

 

Завдання 1.4.Організаційні форми туристичної діяльності на підприємстві.

День 1.

Основні етапи створення туристичного підприємства та ррганізаційна схема управління ним. Організаційно- правова форма туристичного підприємства, його характеристика.

  Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних послуг, називаються туристично-екскурсійними. 
              На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент 
              У секторі туризму ключовою ланкою в ланцюзі посередників, що доводять туристичний продукт до кінцевого споживача, є турагент. Через нього продають переважну більшість туристичних поїздок. Практика свідчить, що придумати і розробити цікавий маршрут подорожі дуже просто, набагато складніше знайти споживача. В умовах високої насиченості ринку зі схожими пропозиціями, гострої конкурентної боротьби і обмеженої купівельної спроможності населення на турагентів лягає найважче завдання - привернути клієнта та умовити його поїхати саме в даний тур, а вже потім укласти з ним договір, отримати гроші, оформити паспорт, візу, квиток, видати ваучер, відправити в поїздку і повернути додому неушкодженим, а на завершальному етапі, можливо, отримати від нього подяку. 
            За характером здійснюваних операцій турагент - це роздрібний продавець. Класичний турагент не створює своїх власних туристичних продуктів, а займається їх перепродажем. Він реалізує послуги кінцевим споживачам - туристам для їхнього особистого використання. 
           Ринок турагентів відзначається великою кількістю учасників торгових операцій і являє собою приклад гострої конкурентної боротьби. 
           Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту). 
            Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи. 
           Основне завдання турагента або турагентства: 
- повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах; 
- просування інформації про власні можливості за допомогою реклами; 
- організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку. 
           З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок). 
            Пансіонат «Орлине гніздо» також є тур агентом.