Розробка екскурсійного туру Харків інтернаціональний

РОЗДІЛ 2

ТУРИСТИЧНІ  РЕСУРСИ У М. ХАРКОВІ У КОНТЕКСТІ ТЕМИ «ХАРКІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ»

Туристичні  ресурси ‒ сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту [1]. До історико-культурних ресурсів в контексті теми «Харків інтернаціональний» можна віднести будівлі, культові та інші споруди, заклади дозвілля, харчування в історії яких значну роль відіграли представники інших країн, культурні центри, музеї тощо.

У Харкові багато об’єктів інтернаціонального характеру, оскільки іноземці зробили величезний внесок як в розвиток безпосередньо культури, так і міста в цілому.

Різноманітні  іноземні культури знаходять свій прояв у багатьох формах: від музики та літератури, театру та кіно до архітектури, образотворчого мистецтва та філософії. Але міжкультурні комунікації Харкова відображаються і у повсякденній культурі, у книторгівлі та бібліотеках, у фестивалях та у спорті.

Про міжкультурний характер міста в  першу чергу свідчать назви вулиць та площ. Кожен з нас неодноразово помічав на табличках будинків імена  людей, які були народжені в іншій  країні, виховані іншою культурою, але  були небайдужі до долі Харкова та зробили вагомий внесок в його розвиток. Серед таких можна назвати вулиці Карла Маркса, Шолома Алейхема, Антона Чехова, Максима Горького, Дені Дідро, Льва Толстого, площу Рози Люксембург тощо. Багато також вулиць, в назвах яких зустрічаються назви країн, міст чи народностей: провулок Вірменський, вулиці Болгарська, Грузинська, Мінська, Мурманська, Казахстанська, Далекосхідна, Французький бульвар. Є навіть вулиця, що носить назву Інтернаціональна.

Вони  заслуговують на ґрунтовну характеристику, адже кожна має свою власну історію, неповторну та цікаву, але зупинимось на характеристиці деякі з них.

Площа Рози Люксембург (див. Додаток В, Рис.В.1) – площа в центрі Харкова – виникла в 2 пол. 17 ст. і в різні часи називалася Лобною, Народною, Торговою, Павлівською.

Тут проводилися Покровський та Успенський ярмарки. На площі знаходився верстовий стовп – кам’яний обеліск, увінчаний металічним двоголовим орлом та надписи, які вказували відстань від Харкова до інших губернських міст. Тут зачитували урядові укази та проводили публічні кари. У XIX ст. площу забудували одно- та двоповерховими будинками здебільшого торгового призначення [19].

Вулиця  Пушкінська (див. Додаток В.2) з’явилася на поч. XIX ст. після відведення Міською Думою земель для заселення ремісників-іноземців, яких запросив засновник Харківського університету В. Н. Каразін, в основному німців. Вони поселилися на цій вулиці, тим самим давши їй назву Німецька. До 100-річчя з дня народження О. Пушкіна вулицю було перейменовано в честь великого російського поета [19].

Ще  одним свідченням інтернаціонального характеру міста є те, що його називають містом студентів. Усе почалося з відкриття Харківського університету (див. Додаток В.3). Його засновником був Василь Назарович Каразін, рід якого походив від Григорій Караджи (прадід Василя Назаровича) – архієпископа Софії (Болгарія). Ще за однією з версій В. Н. Каразін – грек за походженням. Створення університету залучило до міста іноземних вчених, професорів та викладачів, різноманітних спеціалістів. Наприклад, завдяки ініціативі В. Н. Каразіна, в Харків переселилося більше 20 сімей німців-ремісників, які дали початок новій вулиці міста – Німецькій (нині Пушкінська). Серед студентів іноземців також достатньо [9, с. 45].

Харків XIX-XX ст. - одне із найбільших „театральних" міст України та імперії (гастролі Елеонори Дузе та Сари Бернар, Айри Фредеріка Олдріджа, Федора Шаліпяна; праця корифеїв українського театру, особливо, М.Кропивницького; російська трупа Сінельнікова, „Березіль" Курбаса...). Бродячі єврейські театри часто відвідували місто. Вони виступали в різних частинах міста, але частіше всього в Катеринському театрі на Катеринській вулиці (нині Полтавський Шлях), будинок 18 [4, с. 53]. Серед гастролюючих артистів театру не можна не назвати блискучу Сару Бернар. Вона відвідала Харків в 1892 р. і «Харківські губернські відомості» декілька номерів підряд освітлювали гастролі геніальної актриси.

Харківські  євреї також брали участь в  музичному житті міста. В 1858 р. на Римарській вулиці недалеко від старого  театру опери та балету (зараз Концертний зал філармонії), був відкритий публічний сад Зарудного, де багато років підряд грав єврей самоучка, як пишуть Д. І. Багалій та Д. П. Міллер. Часто бували також заїжджі музиканти [9, с. 69].

Кінематограф  у Харкові теж не на останньому місці. У місті щороку навесні проводиться міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харьковская сирень» (див. Додаток В. Рис. В.4). За роки його проведення місто відвідала велика кількість зірок світового масштабу: П’єр Рішар, Жан-Поль Бельмондо, Мілен Демонжо, Шарль Жерар та ін..

Релігійні об’єкти міста також можуть бути об’єктами туристичного інтересу в  контексті даної теми. Оскільки населення  міста – представники різних національностей, то релігії у них також різні  і відповідно святині також.

Серед католицьких храмів можна відвідати Кафедральний Храм Успіння Пресвятої Діви Марії на вул. Гоголя, Церкву Святого Вікентія де Поля на вул. Костельній, Часовню Святого Сімейства [3]. Якщо маєте бажання, відвідайте також храм «СурубАрутюн» вірменської апостольної церкви на вул. Шевченка. Є в Харкові також Лютеранська церква на вул. Гоголя та община «Всіх Святих» на вул. Чернишевського. Цікавими для екскурсантів можуть бути храми Євангельських християн-баптистів:  церква «Преображення» (вул. Ярославська, 26), Східна церква ЄХБ (вул. Луї Пастера), Яснополянська церква ЄХБ (вул. Тимирязєва) тощо.

Якщо  Вас більше цікавлять ісламські  святині, то їх також вистачає. Можна Харківську соборну мечеть (див. Додаток В.5) на Ярославській, Шиїтську мечеть Ан-Нур на ХТЗ, Ісламський Культурний Центр Аль-Манар, Мечеть Аль-Барокат в Цигарівському провулку, мечеть «Милість» на Академіка Павлова тощо.

Харківські  ж іудеї відвідують Хоральну синагогу на вул. Пушкінській, 12.

Немало  у Харкові і меморіальних пам’яток, які вказують на його багатонаціональний характер. На старому корпусі ХНУ ім. В. Н. Каразіна встановлена меморіальна дошка в пам’ять про зустріч Адама Міцкевича та Петра Гулака-Артемовського. На площі поезії можна знайти пам’ятник О. С. Пушкіну. У Харкові жив також заслужений професор-офтальмолог Л. Л. Гіршман. На будинку, в якому він проживав, встановлено меморіальну дошку в його честь. Крім того, на пологовому будинку №2 встановлено меморіальну дошку в честь М. Г. Гельферіха, на гроші якого його було побудовано [7, с. 42-43].

Харківський художній музей (див. Додаток В.6) ‒ один з найстаріших, а по цінності колекції - один з найбільш значних в Україну. Цікава історія музейної колекції, якій цього року виповнюється 200 років. Вона налічує зараз більше 20 000 експонатів, серед яких - унікальні твори майстрів світової та української живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.

На  превеликий жаль, постійна експозиція музею не може вмістити й десяти відсотків творів музейного зібрання. У художній скарбниці Харкова  є твори європейського рівня: ікони XVI - XIX ст., Полотна В. Боровиковського, Д. Левицького, А.Лосенко, І.Айвазовського, І.Рєпіна, С.Васильківського, І.Шишкіна, А. Бенуа.

Виставки  з фондів Харківського художнього музею  експонувалися в США, Франції, Японії, Ізраїлі, Німеччині, Норвегії, Болівії [20].

Іноземці  зробили свій внесок і в розвиток спортивного життя міста. Першу  впорядковану футбольну площадку спорудили  для себе в 1908-1909 рр. на Старомосковській вулиці, 103 (зараз Московський проспект) зарубіжні спеціалісти, що працювали на заводі сільгоспмашин «ГельферіхСаде». У 1911 р. відбулася перша міжнародна зустріч між харківською та англійською збірною [8, с. 33].

Проте не всі об’єкти Харкова інтернаціонального характеру носять культурно-пізнавальний характер. Тут можна організувати цілий гастрономічний тур по інтернаціональних  об’єктах. Велика кількість ресторанів та кафе з різноманітними національними  кухнями світу радують око та шлунок.

Серед таких пивний ресторан «Мюнхен». В  середині 19 століття група баварських пивоварів приїхала до Харкова з  однією метою - варити першокласне пиво. Вони довго шукали джерело води, який відповідав би їх строгим вимогам, і таке місце було знайдено. Так виникла "Нова Баварія" - невеликий харківський район навколо пивоварного заводу. Але неможливо уявити собі Баварію без Мюнхена, її "столиці пива і традицій ". Саме тому і  виник ресторан «Мюнхен» (див. Додаток В.7) [21].

Одним з найпопулярніших ресторанів у харків’ян є ресторани японської кухні. У ресторанах «Якіторія» витонченість і аристократизм японської кухні гармонійно поєднуються з динамічністю і мінімалізмом міського інтер'єру. Кулінарні традиції Країни Сонця, що сходить вже стали невід'ємною частиною європейської міської культури, а мережа ресторанів «Якіторія» стала практично синонімом японської кухні для багатьох харків'ян. Завжди свіжі продукти, мистецтво кухарів і демократичні ціни, - все це робить мережу однією з найпопулярніших в місті [21].

Ресторан  «Шалом». На кухні готуються страви різних народів, лише з урахуванням  вимог кашрута - не поєднувати м'ясне і молочне в одному посуді, готувати тільки чисті продукти, тобто без  пошкоджень і вад. В інтер'єрі  переплелася старовина і сучасність - єгипетське рабство і піщані картини стародавньої Іудеї сусідять із сучасними плазмовими телевізорами. Головна відмінність інтер'єру - це прозорі підлоги, під склом яких тече справжня річка, вода якої бере свій початок у водоспаді барной стійки і розтікається під ногами гостей закладу справжнім Нілом, який плавно зливається з величезними акваріумами в стінах.

Серед інших інтернаціональних  закладів Харчування варто відвідати  ресторан «Париж», кафе-веранду «Пивний  Сад», кафе «Бруклін», ресторан «CAMPANIA Resto–pasta», кафе-кулинарию «Fansipan», ресторан «FrauMiller», паб «PatricIrishPub», кафе «Алаверді», ресторан в’єтнамської кухні «Злітаючий дракон» [21].

Щодо  архітектури, багато будинків Харкова  споруджено іноземними архітекторами. Так, купецький банк та готель «Асторія» на пл. Соборній, 10, Компанійський будинок на вул. Римарській, 6, лікарня Червоного Хреста на вул. Фейєрбаха, 5 та інші споруди були збудовані польським архітектором Олександром Івановичем Ржепишевським [6, c. 26].

Наявність вищерозглянутих об’єктів свідчить про те, що серед жителів Харкова сьогодні дуже багато представників різних релігій та різних національностей, а отже місто дійсно залишається інтернаціональним.

Висновки до Розділу 2

Харків  насичений екскурсійними об’єктами, що мають інтернаціональний характер і в історії яких велику роль відіграли громадяни інших держав. Серед таких об’єктів можна назвати Харківський університет, церкви, вулиці та площі, театри, культурні центри, пам’ятники та меморіальні дошки, заклади харчування та багато інших. У місті проводяться фестивалі та свята, де часто можна зустріти іноземних громадян, часто навіть із світовим іменем. Так, в різні часи Харків відвідали Петро І, Катерина Велика, Сара Бернар, серед сучасників – Жан Поль Бельмондо, Мілен Демонжо тощо. Важливою подією в житті міста став приїзд популярної британської рок-групи «Queen» у вересні 2008. Концерт був присвячений боротьбі зі СНІДом та зібрав 300 тися глядачів.

Іноземці  зробили великий внесок також  у розвиток освіти і науки в  місті, оскільки перші професори  Харківського університету були запрошені  з-за кордону. Крім того в місті можна зустріти багато культових споруд різноманітних конфесій та релігій, що також є свідченням багатонаціонального характеру міста.

У закладах харчування м. Харкова яскраво представлені різноманітні національні кухні народів світу, мало коли вони скаржаться на відсутність клієнтів, а іноземні архітектори розвивали містобудування, споруджуючи церкви, храми, банки, готелі та ін. Усе це може бути об’єктами туристського інтересу та, залежно від виду туризму, мотивувати туристські подорожі в Харкові.

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСКУРСІЙНОГО ТУРУ «ХАРКІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ»

3.1 Проектування  маршруту екскурсійного туру  «Харків інтернаціональний»

Розпочнемо  екскурсію з Харківського аеропорту  – найбільш інтернаціонального місця  у місті, оскільки саме він у першу чергу зустрічає всіх іноземців, які відвідують Харків (за винятком тих, які приїжджають поїздом). Тут екскурсанти слухають розповідь про сам аеропорт, історію його створення, оглядають будівлю. Після цього група збирається біля автобуса і вирушає на екскурсію містом.

Першим  об’єктом, який ми відвідаємо по дорозі буде Харківська кенаса – караїмська церква. Екскурсанти оглядають об’єкт, слухають розповідь про саму релігію  та історію її розвитку у Харкові. Після цього група збирається біля автобуса. Екскурсія містом продовжується.

Автобус рухається площею Рози Люксембург, вулицею Карла Маркса. По дорозі екскурсанти слухають розповідь про історію цих вулиць. Після цього група вирушає до ресторану єврейської кухні «Шалом» на обід. Після цього екскурсанти мають змогу відвідати кондитерську «Ведмедик» та послухати розповідь про її засновника Жоржа Бормана. Група повертається до автобуса і продовжує екскурсію містом.