Розробка екскурсійного туру Харків інтернаціональний

З 1998 р. вона називається площею Свободи [23].

ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітника В. Н. Каразіна. Другий за віком (після Львівського університету) університет сучасної України. Згідно з оцінками якості навчання університет займав сьоме (Компас, 2009 р.) та четверте місце (Дзеркало тижня, 2007 р.) в Україні. Згідно із одним з рейтингів провідних університетів світу (Webometrics, 2009 р.), Харківський університет займав шосту позицію серед університетів України та 2570 місце у світі. В Харківському університеті навчалися Нобелівські лауреати Ілля Мечников та Саймон Кузнець, а також викладав лауреат Нобелівської премії Лев Ландау.

Його  засновником був Василь Назарович  Каразін, рід якого походив від  Григорія Караджи (прадід Василя Назаровича) – архієпископа Софії (Болгарія). Ще за однією з версій В. Н. Каразін – грек за походженням. Створення університету залучило до міста іноземних вчених, професорів та викладачів, різноманітних спеціалістів. Наприклад, завдяки ініціативі В. Н. Каразіна, в Харків переселилося більше 20 сімей німців-ремісників, які дали початок новій вулиці міста – Німецькій (нині Пушкінська). Серед студентів іноземців також достатньо.

Харківський національний університет імені  В.Н. Каразіна – провідний науковий та навчальний заклад України з понад 200-річною історією свого існування.

У рейтингу кафедри ЮНЕСКО „Топ-200 Україна” за результатами 2009 року університет посів  третє місце серед усіх українських  вищих навчальних закладів. За даними найбільшої у світі наукометричної системи Scopus, університет є третім серед наукових і навчальних закладів України за кількістю статей, опублікованих у провідних міжнародних наукових виданнях [18].

Сьогодні  університет має 20 факультетів, 125 кафедр, які готують фахівців за 61 спеціальностями. У складі університету працюють 3 науково-дослідні інститути (астрономії, біології, хімії), Центральна наукова бібліотека, до фондів якої входять понад 3,5 млн. книг, Ботанічний сад, Музей історії університету, Музей природи, Музей археології та етнографії. На факультетах, у Центрі міжнародної освіти, Центрі довузівської підготовки навчається близько 16 тисяч студентів та слухачів, 500 аспірантів та докторантів. У підготовці кадрів та наукових дослідженнях беруть участь 308 докторів наук, професорів, близько 800 кандидатів наук, доцентів. Серед працівників університету – 15 академіків і членів-кореспондентів НАН України та галузевих академій.

В університеті працюють 24 міжнародно визнані наукові  школи, він є найпотужнішим у  Лівобережній Україні центром підготовки кадрів вищої кваліфікації. Тут працюють понад 20 спеціалізованих рад з захисту докторських та кандидатських дисертацій, щорічно захищається 10 – 15 докторських та не менш ніж 60 кандидатських дисертацій. Університет навчає близько 1500 іноземних студентів, аспірантів і докторантів, готуючи кадри для 50 країн світу, проводить за договорами освітньо-наукове співробітництво з понад 100 університетами та іншими організаціями всіх континентів [18].

За бажанням екскурсанти направляються до ресторану японської кухні – «Якіторії» або можуть повечеряти в кафе при готелі «Старт», де будуть поселятися.

День 2

Група зустрічається біля готелю. Маршрут  починається з Трьохсвятительної  церкви на вул. Першої Кінної Армії.

Трьохсвятительська церква («Гольберговська») - православний храм в Харкові по вулиці Першої Кінної армії (б. Заїковській), 101, побудований в 1907-1915 роках з ініціативи голови Міського купецького суспільства купця першої гільдії Григорія Йосиповича Гольберга і його дружини Марії на їх власному земельній ділянці. Храм названий в ім'я трьох православних Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста.

9 січня  1906 на організованому Преображенської  церкви священиком Петром батьком  Фоміним парафіяльному сході жителів Заїковської і прилеглих до неї вулиць було прийнято рішення звести на добровільних засадах храм в ім'я Трьох Святителів та обрано Будівельний комітет, головою якого став Г. О. Гольберг. Було оголошено, що М. С. Гольберг безоплатно передає для побудови храму належить їй ділянку на Заїковській вулиці (750 кв. Сажнів = 0,34 га), а сам Г. О. Гольберг жертвує на його зведення 10 000 рублів і зобов'язується сприяти будівництву. 24 лютого 1906 Будівельного комітет в обраному складі був затверджений Єпархіальної адміністрацією і розпочав діяльність з підготовки будівництва храму, виробленні проекту і збору пожертвувань.

Проект  був розроблений архітектором М. І. Ловцовим в формах московського п’ятиглавія з шатрового дзвіницею, але на основі принципово нового конструктивного рішення, раніше реалізованого в Петербурзькій церкви Києво-Печерського подвір'я (1895-1900 рр.., Архітектор В. А. Косяков). Особливістю конструкції є відсутність внутрішніх несучих стовпів: великий зал храму перекрито парними перехресними залізобетонними арками, на перетин яких спирається центральний світловий барабан з куполом [17].

Закладка  Трьохсвятительського храму відбулася 2 вересня 1906 вже без участі важко  хворого М. І. Ловцова, під керівництвом нового єпархіального архітектора  В. Н. Покровського, який і завершив будівництво.

Розпис  церкви протягом двох років здійснив петербурзький живописець Олексій Якович Сокіл (вихованець Академії мистецтв, учень І. Ю. Рєпіна та В. А. Сєрова), поєднуючи новий для тих років стиль модерн, з дотриманням канонів. Оригінальний іконостас був виготовлений в Італії за кресленнями В. Н. Покровського. З боків іконостаса розташовані кіоти з іконами Трьох святителів і святої великомучениці Марії.

Площа храму дозволяла розмістити під  час служби до 650 чоловік. На будівництво  пішло близько 2 млн штук цегли, а  загальна сума витрат на всі роботи склала 200 000 рублів.

Будівництво було в основному завершено в  кінці 1914 року. Освячення храму звершив  митрополит Флавіан 29 травня 1915 [17].

Наступним і не менш цікавим об’єктом екскурсії буде Успенський собор.

Успенський  собор або Собор Успіння Пресвятої Богородиці — будівля найдавнішого православного храму Харкова, пам’ятка архітектури національного значення. Знаходиться у центрі міста на вул. Університетській.

Собор заснований у середині ХVII ст., а сучасна  будівля зведена у 1771-1777 роках за кошти духовенства і харків’ян. Дзвіниця собору — Олександрівська — побудована у XIX ст. на честь перемоги у війні з Наполеоном, має висоту 89,5 м. На час зведення була однією із найвищих у Російській імперії, тепер — одна із найвищих в Україні. Тільки у 2006 році в Харкові були побудовані більш високі споруди — два житлових будинки висотою 91 і 95 метрів.

Як  кафедральний собор Харківської  єпархії РПЦ він діяв до 1930 року. За радянської влади собор закрили, після цього у приміщенні храму  діяли різноманітні державні установи, складські приміщення. У 1984 у соборі був встановлений орган, по теперішній час тут діє Дім органної і камерної музики з двома залами Харківської філармонії. З 1990 року були поновлені богослужіння. Наразі вирішується питання про повну передачу будівлі собору Харківській єпархії УПЦ (МП).

На  міських зібраннях у 1818 і 1819 роках  було прийняте рішення про зведення нової дуже високої дзвіниці на честь  Олександра І і перемоги над Наполеоном у війні 1812 року. Дзвіницю вирішено було назвати Олександрівською, а роботи по проектуванню очолив професор архітектури Харківського університету Євген Васильєв [17].

Будівництво тривало з 1821 по 1844 рік. Було зібрано  багато пожертв, але роботи велись без  поспіху і з перервами. З 1837 року роботи очолював архітектор Андрій Тон. Дзвіницю намагались зробити наскільки можливо міцною, тому фундамент дзвіниці заглиблений в твердий ґрунт на 10 м, стіни завтовшки більше 6 м. При будівництві було використано 3,5 млн цеглин і 65,5 тон зв'язного заліза. На дзвіниці було встановлено 12 дзвонів, найменший дзвін важив 8 кг, а найбільший — більше 3 тон.

4 листопада  1846 року Успенський собор отримав  статус кафедрального, а Покровський  собор, який до цього був  кафедральним, став просто монастирським храмом. У 1855 році Харківське міське зібрання прийняло рішення за міські кошти встановити на дзвіниці баштовий годинник і утримувати за рахунок міста годинникаря. Влітку 1862 року годинник французького виробництва, зроблений паризькою фірмою «Борель», встановили. У вересні 1863 року колишній найбільший 200 пудовий дзвін був замінений коштом промисловців братів Рижових, набагато більшим дзвоном вагою більше 16,1 тони. Його підняття і встановлення на першому ярусі дзвіниці зібрало велику кількість глядачів.

Невдовзі до дзвіниці прибудували каплицю, яку посвятили на честь Святого Миколая. У 1889 році в ній був встановлений відлитий із срібла так званий Царський дзвін вагою 300 кг [17]. На дзвоні серед орнаментів зображена монограма з ініціалами імператора, оточена гірляндою з рельєфним зображенням імен імператорських дітей. Екскурсанти мають змогу самостійно оглянути собор.

Наступною зупинкою буде музей рідкісної книги  на Університетській гірці, де група  побачить справді дуже рідкісні, старовинні та унікальні книги, авторів з усього світу.

Екскурсантам  пропонується пообідати в ресторані  «Чехов», де екскурсанти можуть скуштувати справжню дворянську або італійську кухню, яку полюбляла сім’я Антона Чехова та сам письменник.

Далі  автобус рухається до Харківського історичного музею, який заснований у 1920 р., як музей Слобідської України ім. Г.С.Сковороди. Його організатором і директором був видатний вчений і громадський діяч академік АН України М.Ф. Сумцов.

Нині  Харківський історичний музей є  обласним науково-методичним центром, має одне з найбільших в Україні зібрань, що нараховує майже 250 тис. пам’яток. Його збірки складаються з археологічних, етнографічних, нумізматичних колекцій, фондів документів, листівок, фотографій, періодичних видань, збірок прапорів, зброї, посуду, книжкового фонду.

Розташований  історичний музей у центральній  частині міста, у будинку, спорудженому в 1908р. за проектом архітектора Б.М.Корнієнка, що є цікавою архітектурною пам’яткою  та одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці, створеного протягом ХVII-XX ст. [20].

Подальшу  інформацію екскурсанти отримують у самому музеї.

Далі  екскурсантам пропонується відвідати культурно-просвітницький центр «Будинок Нюрнберга». Будинок Нюрнберга заснований в рамках побратимства міст Харків і Нюрнберг. Це культурно-просвітницький центр і місце зустрічей, де можна отримати необхідну інформацію і встановити нові контакти. Завдяки насиченій культурній та мовній програмі Будинок Нюрнберга знайомить відвідувачів із сучасною Німеччиною.

Центр заснований в 1995 році Товариством побратимства Харків-Нюрнберг і Клубом друзів Нюрнберга. Значну підтримку надає голова Товариства побратимства пан Бернд Редль.

Будинок Нюрнберга став улюбленим місцем старту для всіх тих, хто починає  знайомство з Німеччиною. Як визнаний мовний центр, Будинок Нюрнберга тісно співпрацює з Інститутом Гете і курирує мультимедійний методичний центр для викладачів німецької мови Харкова і області [22].

З 2003 року центр у співпраці з Посольством  Федеративної республіки Німеччина  організовує німецькі культурні заходи: виставки, концерти та семінари. Група запрошується на екскурсію на художню виставку.

Після цього екскурсанти поспішають до католицької святині – Польського костелу. Собор Успіння Пресвятої Діви Марії – католицький собор у Харкові, названий в пам'ять про Успіння Діви Марії.

Перша будівля собору знаходилася кілька південніше, на розі вул. Мар'яненка і було зруйновано під час Великої Вітчизняної війни.

Новий храм в честь Успіння Пресвятої  Діви Марії побудований в 1887-1892 рр. за проектом Харківського міського інженера Б. Г. Михайлівського. Будівля має базилікальну форму, високу готичну дзвіницю з круглим вікном-розеткою в другому ярусі, увінчану шпилем [5].

26 липня  1892 храм був освячений єпископом  Франциском Симоном. 

Були  відкриті богадільня для нужденних, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, каплиця на цвинтарі. В 1906-1914 рр.. відбувається часта зміна священиків, активно ремонтується і облаштовується храм.

Прихід  становили римо-католики різних національностей. Передплатні листки для запису пожертвувань на будівництво храму були віддруковані російською, польською, французькою та німецькою мовами. З міграцією населення в роки першої світової війни в приході особливо виділяється польська група. При храмі починає діяти громадські збори «Польський дім», де розміщувалися бюро з працевлаштування біженців, харківське відділення Товариства допомоги бідним сім'ям поляків, які брали участь у війні, і постраждалому від військових дій польському населенню, гімнастична секція в старому церковному будинку. З цього часу серед харків'ян і закріплюється польська термінологія ‒ «костел», «ксьондз». З 1915 р. в Харкові з'являється велика кількість біженців-вірменів з території Османської імперії, в тому числі і вірменів-католиків, що вплинули на національний склад парафії [5].

Сьогодні  при костелі працює парафіяльна  бібліотека, в тому числі з «Брайлівськими»  книгами для незрячих, парафіяльне  видавництво «Magnificat», філія міжнародної  організації «Caritas», виходить журнал «Слово з нами» (російською та українською мовами).

Собор є центром Харківсько-Запорізького дієцезії Римсько-Католицької церкви [5].

Знаходимося на Привокзальній площі, перед будівлею Південного вокзалу, який в першу чергу зустрічає всіх гостей нашого міста.

Вокзал  Харків-Пасажирський сьогодні ‒ це великий комплекс споруд, необхідних для обслуговування пасажирів, надання їм послуг, що має спеціальний штат працівників та єдиний економіко-господарський механізм організації виробничої діяльності.