Розробка екскурсійного туру Харків інтернаціональний

Проїжджаючи по вулиці Пушкінській, екскурсанти  слухають розповідь про її історію. Автобус направляється на вул. Совнаркомівську до художнього музею, де зібрана велика колекція картин художників з усього світу. Екскурсія в музеї. Повернення до автобуса.

Далі  маршрут пролягає до центра міста. Екскурсанти  виходять з автобуса на площі Свободи (див. Додаток В.8), після чого направляються до головного корпуса ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Тут вони слухають історію створення університету, основні відомості про його засновника – В. Н. Каразіна. Далі група направляється до пам’ятника В. І. Леніну, звідки має змогу оглянути всю площу, послухати розповідь про неї, історію її створення, її відношення до теми нашої екскурсії. Після цього екскурсанти можуть самостійно оглянути площу, по фотографуватися.

На  закінчення першого екскурсійного  дня екскурсанти (за бажанням) мають змогу відвідати ресторан японської кухні «Якіторія».

Після закінчення екскурсії екскурсанти  за бажанням можуть поселитися в готелі «Старт» на вул.. Плеханівській, 18 , куди їх відвезе екскурсійний автобус.

Послідовний план маршруту (див. Додаток Г.1) зображено в Табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Маршрут екскурсії 1-го дня

День	Час	Екскурсійний  процес
1	10.00	Зустріч групи  біля аеропорту. Проведення екскурсії, огляд будівлі.
	11.30	Виїзд автобусом  до Харківської кенаси на вул. Кузнєчній, 24. Проведення екскурсії, огляд будівлі.
	12.10	Виїзд автобусом  до центра міста площею Рози Люксембург, вул. Карла Маркса. Історія вулиць
	14.30	Виїзд до ресторану  «Шалом». Обід. Екскурсія до магазину-кондитерської  «Ведмедик».  Повернення до автобуса.
	16.00	Виїзд автобусом по вул. Пушкінській. Екскурсія до Хоральної синагоги. Відвідування  художнього музею.
	18.00	Виїзд автобусом  до площі Свободи. Оглядова екскурсія: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, площа Свободи. Прогулянка площею.
	19.00	Відвідання  ресторану «Якіторія» (за бажанням).
	21.00	Поселення до готелю.

 

2 день. Група зустрічається біля готелю. Другий день туру почнеться з відвідування Трьохсвятительної (Гольберговської) церкви на на вул. Першої Кінної Армії. В ході екскурсії група дізнається про історію церкви та зв’язок даного об’єкта з темою «Харків інтернаціональний», а саме – виготовлений в Італії іконостас, її засновника – купця Г. О. Гольдберга та ін. По закінченню екскурсії екскурсанти розміщуються в автобусі та виїжджають до наступного об’єкта.

Наступний екскурсійний об’єкт – Успенський собор на вул. Університетській. Особливу увагу варто звернути на дзвіницю, побудовану в честь перемоги російської армії над військами Наполеона Бонапарта, та годинник на ній, виготовлений у Парижі.

Екскурсія продовжується. Далі група відвідує музей рідкісної книги на вул. Університетській, де можна побачити справді дуже рідкісні старовинні книги.

Після закінчення екскурсії в музеї група має змогу пообідати в ресторані «Чехов» на вул. Сумській, де екскурсанти мають змогу скуштувати справжню дворянську кухню, яку любила сім’я Антона Чехова, або італійську, яка була до вподоби самому письменнику.

Збір  в автобусі. Виїзд на маршрут.

Наступним об’єктом екскурсії є історичний музей, де екскурсанти дізнаються про історію розвитку міста та появу у ньому перших іноземців.

Не  можна оминути увагою культурно-освітній центр «Будинок Нюрнберга» (див. Додаток В Рис. В.9). Тут група може не лише теоретично познайомитися з культурою німецького народу, але й побачити деякі його традиції на  власні очі, а також відвідати одну з художніх виставок, які постійно проводяться у центрі. Збір в автобусі. Виїзд маршрут.

Далі  він пролягає вулицею М. Гоголя, де знаходиться Польський костел –  не лише цінний релігійний об’єкт, а  ще й цікава архітектурна споруда. Оскільки екскурсанти побували в польському Консульстві і отримали необхідну інформацію, то довго затримуватися на даному об’єкті не варто, розповівши лише про історію виникнення самої церкви. Повернення до автобуса, виїзд на маршрут.

І ще один об’єкт, який можна назвати візиткою міста, оскільки саме він в першу чергу зустрічає гостей і саме він справляє перше враження – Південний вокзал (див. Додаток В.10). Тут група оглядає будівлю вокзалу, слухає її історію, оглядає інші будівлі та Привокзальну площу.

На закінчення екскурсії екскурсантам буде запропоновано за бажанням відвідати ресторан “Spiel” і насолодитися українською, російською чи європейською кухнею на вибір, що дасть змогу ще раз відчути на собі інтернаціональний характер міста Харкова, який проявляється ще і в його кулінарії.

Послідовний план маршруту 2 (див. Додаток ) дня зображено в Таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Маршрут екскурсії 2-го дня

День	Час		Екскурсійний  процес
2		09.00	Відвідування  православної Трьохсвятительної (Гольберівської) церкви. Особливої уваги заслуговує іконостас, виготовлений в Італії.
		12.00	Відвідування  Успенського собору, особлива увага  звертається на дзвіницю та годинник, виготовлений у Франції.
		13.30	Відділ рідкісної  книги на Університетській гірці.
		14.30	Повернення  до автобуса. Виїзд на обід в ресторані «Чехов», де екскурсанти зможуть скуштувати італійську кухню.
		15.30	Повернення повернення на маршрут. Відвідування історичного музею.
		16.30	Екскурсія до культурно-освітнього центру «Дім Нюрнберга», відвідування однієї з художніх виставок, що проводяться у центрі.
		18.00	Виїзд на маршрут. Екскурсія до Польського костелу. Огляд  споруди ззовні. Повернення до автобуса.
		18.40	Виїзд на маршрут. Вихід групи з автобуса на привокзальній  площі. Екскурсія площею. Історія  вокзалу, огляд будівлі та інших споруд навколо.
		20.00	Останній об’єкт екскурсії екскурсанти відвідують за бажанням. Це буде ресторан “Spiel”, де вони матимуть змогу насолодитися українською, російською чи європейською кухнею на вибір.

 

3.2. Контрольний текст екскурсійної програми

Тур триватиме 2 дні, за які ми відвідаємо велику кількість об’єктів, які є свідченням того, що наше місто – одне з найбільш багатокультурних міст України.

Міжнародний аеропорт «Харків» - один з найважливіших  об'єктів столиці Слобожанщини, що реконструюються в даний час в рамках підготовки до проведення фінальних ігор Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Старт масштабному проекту був даний 1 квітня 2008 року, коли компанія «Нью Системс АМ» (група DCH, президент - відомий український бізнесмен, генеральний інвестор і координатор підготовки Харкова до Євро-2012 Олександр Ярославський) виграла конкурс на оренду цілісного майнового комплексу харківського аеропорту.

Історія аеропорту почалася 26 березня 1923 року - саме тоді для організації регулярних авіарейсів було створено акціонерне товариство «Укрвоздухпуть». У травні 1924 року почалися регулярні пасажирські авіарейси за маршрутами Харків-Полтава-Київ та Харків-Кіровоград-Одеса. З 1928 року відкрилися перші міжнародні авіарейси з Харкова до Тегерана.

Будівля аеровокзалу побудовано в стилі  сталінської архітектури, з великою  кількістю прикрас: портик з восьми колон і високий парапет прикрашають  центральних вхід, позолочений вінок  височить над шатром башточки. В  інтер'єрі багато ліпних деталей і розписів. На першому поверсі розташовувалися зал очікування і буфет, на другому - кімнати матері і дитини і готельні номери.

До 1970 року перевірка багажу пасажирів  не проводилася, досить було показати квиток і відразу проходити на посадку.

На привокзальній площі з північного боку аеровокзалу знаходилися зали очікування, квиткові каси і камери схову.

На початку 70-х  років послугами аеропорту щорічно  користувалися близько 600 000 пасажирів. До 80-х років їх кількість збільшилася  до 900 000 чоловік.

На початку 90-х років відбулося різке зниження обсягів авіаперевезень. До того часу харківський аеропорт здійснював тільки внутрішні рейси, і виникла необхідність обладнати прикордонний термінал і ввести митний контроль. З цією метою в 1995 році провели капітальний ремонт будівлі аеропорту, обладнали пункт прикордонно-митного контролю та реконструювали злітно-посадкову смугу.

З 2001 року аеропорт став Авіаційним комунальним підприємством  «Міжнародний аеропорт Харків» і  перейшов з ведення Мінтрансу  в підпорядкування місту. У 2008 році весь комплекс Харківського аеропорту був переданий в оренду компанії «Нью Системс АМ» на 49 років. Злітно-посадкова смуга, як стратегічний об'єкт, знаходиться у власності держави. Компаніями Airport Consulting Vienna (Австрія) і Airport Reseach Center (Німеччина) був розроблений проект масштабної реконструкції харківського аеропорту, який почали реалізовувати в другій половині 2008 року. На першому етапі побудований сучасний двоповерховий термінал, проведена реконструкція злітно-посадкової смуги та перону, обладнана автомобільна парковка. Реконструкцію комплексу аеровокзалу фінансує інвестиційна компанія Development Construction Holding (DCH) Олександра Ярославського, а аеродрому - державний бюджет. Площа нового терміналу аеровокзалу складає 19 750 кв. м. з пропускною здатністю 650 пас / год. На першому поверсі знаходиться зал прильоту і проводиться реєстрація пасажирів. Другий поверх призначений для залів вильоту пасажирів внутрішніх та міжнародних авіарейсів, там розміщується митна і прикордонна служби, а також офіси авіакомпаній [20].

Другий етап реконструкції  Харківського аеропорту передбачає розвиток його інфраструктури в довгостроковій перспективі. Планується побудувати з  південної сторони ще один термінал, готель і розширити паркування [20].

Проспект Гагаріна – одній з головних транспортних магістралей Харкова, що сполучає центр міста з аеропортом.

Вулиця виникла  в кінці XVII століття як дорога на Зміїв, пізніше її назвали Зміївської вулицею. На початку XIX століття вулиця доходила до нинішнього Молчановського провулка і закінчувалася кам'яним будинком з великим фруктовим садом. У 1850-х роках вона продовжувала забудовуватися на південь і дійшла до вулиці Молочної (зараз ‒ вулиця Кірова), де в той час закінчувалося місто. У 1876 році була вимощена і стала частиною шосе на Зміїв. У дореволюційний період забудовувалася повільно.

За радянських часів вулиця стала зосередженням  цілого ряду промислових підприємств: завод «Оргтехніка», панчішна та ювелірна фабрики, завод дорожніх машин та ін. На базі колишніх боєнь був створений м'ясокомбінат. У 1928-1930 роках на південній околиці міста, недалеко від Зміївської вулиці, був побудований аеропорт «Основа».

23 серпня 1943 німці  відступили з міста на південну  околицю і в район аеропорту,  при цьому кожен день обстрілюючи артилерією центр Харкова. В ніч з 27 на 28 серпня саме по Зміївської вулиці угруповання генерала Кемпф зробила спробу відбити місто. Їх зупинили в районі нинішнього автовокзалу (Левада) і відкинули назад. Тільки після цього, 30 серпня, був проведений мітинг на честь визволення Харкова за участю Конєва, Жукова та Хрущова.

У 1961 році вулиця була названа ім'ям Юрія Гагаріна, ‒ першого в світі космонавта, після його польоту в космос. З цього часу на проспекті розгорнулося масове житлове будівництво. По обидва боки проспекту були зведені нові житлові мікрорайони.

На жаль, при  цьому були знесені старі історичні  будівлі, в тому числі корчма кінця XVIII століття на розі Нетеченській вулиці і приватний будинок батьків  академіка Барабашова з побудованою їм на даху в 1916 році обсерваторією (Зміївська, 1).

У 2004 році пробивка проспекту Гагаріна між проспектом і вулицею Гамарника була названа  вулицею Вернадського [19].

Вулиця Кузнєчна. Харківська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятка архітектури кінця XIX століття.

Караїми ‒ вірні релігії караїмізму. За однією з версій самоназва цього народу ‒ «карай» походить від старосемітського кореня КаРаЪа, де позначає поняття читати або бачити, від цього ж кореня походить арабське «коран», тобто «читання». Таким чином «карай» це читач або спостерігач, людина, яка читає св. Писання, споглядає і тлумачить Божі знамення.

Кримські  караїми є нащадками тюркських  племен, що входили у VIII ‒ X ст. до складу Хозарського каганату.

Батьківщиною  караїмів є Крим. Багато караїмів мешкають в околицях Тракаю (Литва), колись великі поселення караїмів існували в Галичі, Луцьку, в Києві, Одесі тощо.

Караїми разом з кримчаками та кримськими татарами визнані автохтонним народом Криму.

Перша харківська кенаса з'явилася в 1853 р. у Подільському провулку, в колишньому будинку Ізмайлових. Молитовний будинок  караїмів був затверджений урядом у 1873 році. На побудову окремої будівлі  караїмської кенаси внесли кошти 36 караїмських сімей. Сучасна кенаса була побудована в 1891-1893 році за проектом архітектора Бориса Покровського на розі Подільського провулку (нині вул. Гамарника) та Ковальської вулиці.

Газзаном  Харківської караїмської кенаси в 1871 році став Султанський Моше Маркович. З 1899 року по березень 1917 року старшим газзаном кенаси був Газзан Фенерлі Мордехай Елієзерович [20]. З літа 1917 року до закриття кенаси у 1929 році настоятелем караїмської кенаси був газзан Шамаш Яків Борисович.

Караїмська  громада була розпущена радянською владою в 1929 р., а в будівлі кенаси влаштувався клуб-музей «Войовничий безвірник». Пізніше в будівлі розташовувалася транспортна організація. За радянських часів зовнішній вигляд будівлі зазнав змін: внутрішній простір був розділений на два поверхи, у зв'язку з чим змінені форма вікон і додані вікна другого поверху, зникли Скрижалі Заповіту, які прикрашали карниз, а також огорожа навколо будівлі.

У 2006 році кенаса була повернута караїмській  релігійній громаді [20].

Тепер ви можете сфотографуватися і ми продовжимо нашу екскурсію.

Екскурсія продовжується площею Рози Люксембург. Вона дещо зігнута в меридіальному напрямку і починається від площі Конституції на сході пересікається посередині Університетською вулицею і закінчується Пролетарською площею на заході. Через площу проходить кордон між Дзержинським та Червонозаводським районами.

Площа виникла в другій половині XVII століття. На ній був головний міський базар, проводились Покровська і Успенська  ярмарки. На південно-східному куті Університетській вулиці розташовувався поштовий двір, біля нього ‒ верстовий стовп і лобне місце. У XIX столітті площа була забудована одно- і двохповерховими переважно торговими будинками.

Визначною пам'яткою став великий будинок  купця Павлова, з 1830-х років дав  назву площі ‒ Павловська. В 1868-1874 рр.. в ньому розміщувався Малий театр, пізніше в ньому з'явилася готель «Гранд-Готель» (у роки радянської влади називалася «Спартак», згоріла в 1943 році). Після проведення лінії конки в центрі площі побудували павільйон зупинки. Пізніше тут поруч знаходилися лінії конки і електричного трамвая. У 1905, 1917 і 1919 роках на площі проводились демонстрації і зборів. У січні 1919 року площа перейменована на честь Рози Люксембург. У роки війни була зруйнована.