Розвиток міжнародного туризму в європейському туристичному макрорегіоні

1. Круїзи − один із  найперспективніших та бурхливо  зростаючих видів туризму. Якщо  на початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн осіб, то нині − 10 млн, і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм  − для любителів гострих відчуттів.  Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний  туризм − активно розвиватиметься  в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури.

4. Діловий туризм −  набув активного розвитку нині  і розвиватиметься і в майбутньому,  що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв’язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм −  за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у  розмірі 10 млрд доларів США.

1.3. Розвиток міжнародного туризму в Україні

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють  займатися відправленням своїх  співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення  гостей в Україну - тобто усе робиться так, що капітал від тур. бізнесу  спливає за рубіж.

Розвиток туризму в  Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

 За підрахунками Всесвітньої  Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутне  іноземних туристів Україна займала  22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від  світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками  щодо розвитку в'їзного туризму  в Україні до 2005 року, його чи-сельність  зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз  на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

 Як і для багатьох  європейських країн, де найбільш  потужними є туристичні потоки  між сусідніми державами, так  і для України, на перспективу,  сукупна частка туристичного  обміну з Росією, Білоруссю та  Молдовою коливатиметься в межах  60 % в загальних обсягах тур потоків.

Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні  потоки одноденних відвідувачів, зокрема  транзитних, чисельність яких щорічно  збільшуватиметься.

Аналізуючи перспективи  розвитку туристичної індустрії  в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки  і життєдіяльності суспільства  в цілому, яка в тій чи іншій  мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен  стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний  і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей  економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

 Стратегічною метою  розвитку туристичної індустрії  в Україні можна визначити  створення конкурентоспроможного  на світовому ринку туристичного  продукту, здатного максимально  задовольнити туристичні потреби  населення країни, забезпечити на  цій основі комплексний розвиток  територій та їх соціально-економічних  інтересів при збереженні екологічної  рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери  туризму, становлення туристичної  галузі як однієї з провідних галузей  вітчизняної економіки стримується  невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання  та підтримки виконавчих органів  влади.

На думку одного з провідних  спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, "у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму  на суспільному рівні є відсутність  уваги та підтримки з боку політиків  та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому  рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у  вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки  економічних зв'язків, почне ефективно  діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати  на видимі результати".

Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії  туризму і культури як на рівні  центральних органів влади, так  і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн  світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних  і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта  отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість  та ін.

Координація стратегічного  розвитку культурної сфери і туризму  на місцях повинна привести до більш  тісної співпраці місцевої влади  і реального бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії.

Перспективний розвиток туризму  в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість  працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших  галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010 році ці показники  складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб.

Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України  до НАТО та ЄС - все це забезпечить  створення високоприбуткової туристичної  галузі, яка задовольнить потреби  внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура  населення України та аналіз вікових  груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні  найбільш активна частина населення  від ЗО до 40 років, на відміну від  економічно розвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є  добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним  економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок  дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати  на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10%.

Щорічне збільшення доходів  громадян України приведе до більш  інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості  споживачів з високими доходами. В  майбутньому населення України  буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть  основними елементами, які заповнять  вільний час людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОГЛЯД РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ

2. 1. Ресурси Європейського туристичного регіону

Європейський туристичний  простір виходить далеко за географічні  межі Європи. Власне "європейськими" є Північно- і Західноєвропейський  туристичні райони. До складу Південної  Європи включені Ізраїль, Кіпр і Туреччина, а до району "Центральна і Східна Європа" додані Росія, країни Середньої  Азії (Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан), Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан) і Казахстан. Такий  підхід до районування туристичного простору є дискусійним і вимагає  змін та уточнень, але він запропонований Світовою Туристичною Організацією і є основою для статистичної звітності й аналітичних досліджень у планетарному і регіональному  масштабах. Він пояснюється як геополітичними й історико-культурними традиціями, так і тісними туристичними зв'язками між окремими країнами і районами. Тому дана регіоналізація - робочий  інструмент для вирішення певних питань практичного характеру.

 У межах Європейського  туристичного регіону провідну  роль за рівнем розвитку міжнародного  туризму відіграють Південна  та Західна Європа. Позитивну  динаміку зростання кількості  міжнародних прибуттів демонструють  країни Центральної і Східної  Європи, що пояснюється ліквідацією  "залізної завіси" між Заходом  і Східною Європою та СРСР  після розпаду останнього і  демократизацією суспільного життя.  Як наслідок - світ, завдяки туризму, "відкриває" для себе колишні  тоталітарні держави. 

 Незмінно потужним, на  рівні 450-500 млн візитерів щороку, лишається обсяг туристичного  потоку до країн Європейського  туристичного регіону. Такий стан  речей обумовлений впливом кількох  груп чинників.

 Потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал: тисячі кілометрів морських пляжів, освоєні гірські системи, мозаїчність і різноманітність ландшафтів, рясна річкова й озерна мережа, багаті бальнеологічні ресурси, багатство різноманітних історичних, архітектурних і археологічних пам'яток, значна кількість культурних, сакральних і техногенних атракцій (мегаліти, монастирі, церкви, музеї, тематичні парки, аквапарки, розважальні заклади тощо), численні події, які використовуються у туристичній індустрії і формують значні туристичні потоки.

Сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники: високий рівень економічного розвитку більшості країн регіону, якісна транспортна і соціальна інфраструктура, тісне сусідство держав, давні та багаті культурні традиції, у тому числі напрацьована культура відпочинку і подорожі, релігійна й етнічна толерантність, притаманна населенню більшості країн Європи, відносно низький рівень злочинності і висока безпека життя, якісні трудові ресурси, традиційно високий рівень розвитку туристичної індустрії та якості обслуговування.

 Сприятливий політичний клімат: давні демократичні традиції суспільно-політичних устроїв, стабільність політичної ситуації в більшості європейських країн, функціонування Європейського Союзу, формування єдиної єврозони і спрощення процедур в'їзду - виїзду туристів, що дозволяє безперешкодно відвідувати ряд країн.

 Перспективи розвитку  туризму у Європейському регіоні  пов'язані із ширшим залученням  ресурсів східноєвропейських, особливо  пострадянських країн, їх інтеграцією  до єдиного туристичного середовища  і створенням сучасної туристичної  інфраструктури.

Райони європейського макрорегіону:Південноєвропейський туристичний район, Північноєвропейський туристичний район, Західноєвропейський туристичний район, Центрально-східноєвропейський туристичний район.

Південноєвропейській туристичний регіон

Албанія - Андорра - Боснія-Герцеговина - Ватикан - Гібралтар - Греція - Ізраїль - Іспанія - Італія - Кіпр - Македонія - Мальта - Монако - Португалія - Сан-Марино - Сербія - Словенія - Туреччина - Хорватія - Чорногорія

Європейське Середземномор'я - один із найбільш популярних і відвідуваних туристичних районів світу. Тривалий часовий період із м'якими, комфортними  для відпочинку погодно-кліматичними характеристиками, тепле море зі зручними пляжами, ландшафтне і природне біологічне різноманіття, розвинута транспортна  і туристична інфраструктура та давні  традиції гостинності, надзвичайно  багата культурна спадщина перетворили  Південну Європу на "мекку" міжнародного туризму. Провідними туристичними державами  району є Іспанія й Італія, які  щороку обслуговують до 60 і 50 млн туристів відповідно.