Розвиток міжнародного туризму в європейському туристичному макрорегіоні

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери  туризму, становлення туристичної  галузі як однієї з провідних галузей  вітчизняної економіки стримується  невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання  та підтримки виконавчих органів  влади.

На думку одного з провідних  спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, "у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму  на суспільному рівні є відсутність  уваги та підтримки з боку політиків  та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому  рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у  вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки  економічних зв'язків, почне ефективно  діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати  на видимі результати".

Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії  туризму і культури як на рівні  центральних органів влади, так  і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн  світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних  і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта  отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість  та ін.

Координація стратегічного  розвитку культурної сфери і туризму  на місцях повинна привести до більш  тісної співпраці місцевої влади  і реального бізнесу у вирішенні  конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії.

Перспективний розвиток туризму  в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість  працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших  галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010 році ці показники  складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб.

Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України  до НАТО та ЄС - все це забезпечить  створення високоприбуткової туристичної  галузі, яка задовольнить потреби  внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура  населення України та аналіз вікових  груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні  найбільш активна частина населення  від 30 до 40 років, на відміну від економічно розвинених країн, де люди старшої вікової  групи (55-60 років) відіграють все більш  важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001 році у світі зареєстровано  майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками  цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається  фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим.

Поступове збільшення кількості  працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки  та гнучкість робочого часу поступово  розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних  подорожей і маршрутів вихідного  дня тощо.

Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання  подорожувати і отримувати нові враження.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є  добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним  економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок  дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати  на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10%.

Щорічне збільшення доходів  громадян України приведе до більш  інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості  споживачів з високими доходами. В  майбутньому населення України  буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини

Такі оцінки дають змогу  зробити загальний висновок про  те, що тенденція поступального розвитку міжнародного туризму спроможна  стати достатньо сприятливою  основою для розвитку іноземного в'їзного туризму в Україну. Проте  для того, щоб використовувати  цю сприятливу тенденцію необхідно  вжити енергійних заходів, як державним  органам, самоврядним туристським  підприємствам, так і фаховим  навчальним закладам усіх типів. Істотну  допомогу в розвитку вітчизняного туризму  надає творче використання досвіду  підготовки кадрів туризму, який накопичено в країнах із багатою практикою  такої роботи. У поєднанні із власним  досвідом освіти працівників туристської  галузі це, безумовно, надасть динамізму  процесам розвитку туризму в Україні.

Водночас подальший розвиток туризму гальмується:

- відсутністю цілісної  системи державного управління  туризмом у регіонах;

- підпорядкованістю закладів  розміщення туристів, санаторно-курортних,  оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги,  різним міністерствам, іншим центральним  органам виконавчої влади;

- нечітким визначенням  у законодавстві належності підприємств  готельного господарства до підприємств,  які надають туристичні послуги;

- недосконалістю нормативно-правової  бази;

- недостатністю методичної, організаційної, інформаційної та  матеріальної підтримки суб'єктів  підприємництва туристичної галузі  з боку держави;

- повільними темпами зростання  обсягів інвестицій у розвиток  матеріальної бази туризму;

- відсутністю відповідних  об'єктів для розвитку туристичної  діяльності в сільській місцевості;

- невідповідністю переважної  більшості туристичних закладів  міжнародним стандартам;

- тенденцією скорочення  кількості підприємств готельного  господарства;

- незадовільним стан туристичної,  сервісної та інформаційної інфраструктури  в зонах автомобільних доріг  та міжнародних транспортних  коридорів;

- незбалансованістю соціальної  та економічної ефективності  використання рекреаційних ресурсів  та необхідністю їх збереження  тощо.

У зв'язку з цим в Україні  розроблена і впроваджується національна  туристична політика. Фундаментом даної  національної політики виступає Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр. Дана політика та нормативні акти покликані  стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів, підвищити  рівень міжгалузевого співробітництва, стимулювати розвиток ринкових відносин у туристичній сфері, визначити  перспективи подальшого розвитку туризму  на основі аналізу його сучасного  стану.

Національна туристична політика передбачає здійснення комплексу заходів  щодо удосконалення системи управління туристичною галуззю, розроблення  відповідних нормативно-правових актів, нагромадження на підприємствах  туристичної галузі необхідних для  здійснення структурних перетворень  матеріальних і фінансових ресурсів, зміцнення існуючої матеріальної бази, удосконалення системи статистики у цій галузі, створення умов для  реалізації інвестиційних проектів. Крім того, під час виконання Державної  Програми з розвитку туризму проводитиметься  робота із залучення коштів іноземних  і вітчизняних інвесторів для  розвитку туристичної інфраструктури, задоволення потреб галузі у висококваліфікованих кадрах, нарощування обсягів надання  туристичних послуг за рахунок розширення в'їзного та внутрішнього туризму, здійснення заходів державної підтримки  рекламно-інформаційної діяльності, розроблення інноваційних проектів і проведення наукових досліджень з питань туризму.

Основною метою впровадження цієї програми є створення конкурентоспроможного  на міжнародному ринку національного  туристичного продукту, здатного максимально  задовольнити туристичні потреби населення  країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови  збереження екологічної рівноваги  та культурної спадщини,

Основними завданнями Державної  програми розвитку туризму є:

- забезпечення сталого  розвитку туристичної галузі  та підвищення її частки в  макроекономічних показниках;

- підвищення рівня життя  громадян і створення додаткових  робочих місць;

- збільшення частки очікуваних  доходів від туристичної галузі  у державному бюджеті;

- підвищення іміджу держави  на міжнародному рівні.

Національною туристичною  політикою визначаються такі напрями  розвитку туризму:

- удосконалення системи  управління галуззю;

- удосконалення нормативно-правової  бази туристичної діяльності;

- зміцнення матеріальної  бази туризму;

- розширення міжнародної  співпраці у туристичній галузі;

- підвищення якості та  розширення асортименту туристичних  послуг;

- поліпшення транспортного  обслуговування;

- підвищення ефективності  використання рекреаційних ресурсів  та об'єктів культурної спадщини;

- поліпшення інформаційного  та рекламного забезпечення;

- провадження ефективної  інноваційної діяльності та створення  наукової бази туризму;

- поліпшення кадрового  забезпечення.

На сучасному етапі  розвиток системи управління туристичною  галуззю повинен охоплювати такі питання, як удосконалення структури  управління, реалізація державної політики у цій галузі шляхом координації  діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та суб'єктів  підприємництва. Важливе значення має  вдосконалення державної статистики з питань туризму з урахуванням  міжнародних стандартів та досвіду  інших країн.

Транспортна інфраструктура є однією з основних складових  частин функціонування туристичної  сфери. Взаємодія транспортної та туристичної  галузей допоможе кожній з них  у короткі терміни вирішити більшість  питань, пов'язаних з розбудовою туристичної  інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням вітчизняних та іноземних інвестицій.

Подальший розвиток конкурентоспроможного  транспортного обслуговування туристичної  галузі є надзвичайно важливим для  досягнення наміченого збільшення обсягів  надання туристичних послуг.

Туризм як вид економічної  діяльності та важливий соціальний інститут має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів та культурної спадщини. Тому важливим його напрямом є ефективне  і раціональне використання природних  ресурсів та об'єктів культурної спадщини з одночасним їх збереженням і  відновленням, профілактика та мінімізація  негативного впливу туристичної  діяльності на навколишнє природне середовище. Крім того, необхідно здійснити заходи щодо визначення рекреаційного потенціалу всіх регіонів країни та визначення особливостей рекреаційних регіонів з метою створення  колоритного національного туристичного продукту.

Одним з найважливіших  напрямів державної політики у туристичній  галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного  образу України як туристичної держави  та активізація просування національного  туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній та фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню  нових оригінальних туристичних  продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному  вихованню, пропаганді здорового способу  життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави.

Розвиток туристичної  сфери, що забезпечує створення нових  робочих місць, особливо у регіонах з низькою зайнятістю населення, зумовлює необхідність удосконалення  системи підготовки кадрів для туризму, доповнення Класифікатора професій ДК003-95 професіями у цій галузі, щорічного  збільшення обсягу підготовки висококваліфікованих спеціалістів відповідно до реальних потреб, розроблення та впровадження сучасних освітніх технологій.

Державна Програма з розвитку туризму передбачає здійснення таких  заходів:

А) Державне регулювання  туризму

1. Забезпечення удосконалення  структури управління у туристичній  галузі на державному та регіональному  рівні, координації дій центральних  і місцевих органів виконавчої  влади з цього питання.