Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Донецький національний технічний університет

 

 

 

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємств 
Спеціальність 6.030503 «Міжнародна економіка»

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА 
з дисципліни: Міжнародна економічна діяльність України

на тему: «Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора»

 

 

 

 

 

Виконала: 
студентка гр. ЭМ-08 Т. О. Демура 
 
Науковий керівник: Н.В. Зайцева

 

 

 

 

 

 

 

 

2011

 

Информационную базу исследования составил широкий круг отечественных  и зарубежных монографических исследований и научных публикаций, Законов  Украины, Указов Президента Украины, Постановлений  Кабинета Министров Украины, материалы  Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Государственного комитета статистики Украины, Государственной  комиссии по ценным бумагам и фондовому  рынку , экспертные оценки рейтинговых  агентств, известных специалистов в  области экономического развития и  современной регулятивной политики международной инвестиционной деятельности.РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

 

1.1 Економічна сутність поняття «інвестиційна привабливість», його компоненти та фактори формування

 

 

Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. [2]

Термін "інвестиції" прийшов  в українську економіку в період її переходу від адміністративних до ринкових відносин, тобто наприкінці 80-х років ХХ ст. З кожним роком інвестиціям у нашій країні приділяється дедалі більше уваги, але досі науковці не дійшли згоди у визначенні терміна «інвестиції».

Існує багато видів інвестицій. Серед них одне з важливих місць  на сучасному етапі розвитку України належить іноземним інвестиціям. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування", іноземні інвестиції – це цінності, які вкладають іноземні інвестори в об'єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиції класифікують за певними ознаками. На жаль, науковці приділяють увагу класифікації загалом, але ніхто не наводить чіткої узагальненої класифікації саме іноземних інвестицій. Більшість з них іноземні інвестиції поділяють лише на прямі та портфельні. Під прямими інвестиціями в Україну розуміють вкладення капіталу, які забезпечують контроль інвестора над українськими підприємствами, під портфельними – вкладення капіталу в акції вітчизняних підприємств, у цінні папери міжнародних кредитних організацій та державні цінні папери. Різниця між прямими та портфельними інвестиціями полягає в тому, що прямі інвестиції мають виробниче призначення та рактеризуються своєю довготерміновістю і здатністю забезпечити інвестору контроль над підприємством, а портфельні пов'язані з метою лише отримати прибуток від інвестицій у формі відсотків, дивідендів тощо.

Інвестиційна привабливість  – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і макрорівнях.

Під інвестиційною привабливістю розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (галузі, регіоні, підприємстві), стосовно інвестицій, які могли б бути залучені в країну (галузь, регіон, підприємство). Інвестиційна привабливість являє собою складне поняття, якому іноземні інвестори відводять важливу роль у процесі прийняття інвестиційних рішень. Оцінка інвестиційної привабливості ґрунтується на аналізі як об'єктивних факторів, обумовлених природними умовами, так і на врахуванні суб'єктивних факторів, що виникають у процесі економічної діяльності окремих суб'єктів. [9, c. 327]

У більшості робіт при  визначенні інвестиційної привабливості порівнюють параметри інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що характеризують політичну стабільність, дотримання податкового законодавства, незмінність правового законодавства, кадрову стабільність. У ряді інших досліджень оцінка інвестиційної привабливості здійснюється на основі порівняння рівня ризику та прибутковості інвестицій. Для її визначення використовуються показники політичних та економічних ризиків, терміну окупності, поточної вартості інвестицій, норми прибутковості інвестицій.

Часто інвестиційну привабливість  певної території ототожнюють з  поняттям “інвестиційний клімат”, що в свою чергу має численні трактування, зокрема: інвестиційний клімат – це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах;

 інвестиційний клімат  – це сукупність політичних, правових, економічних, організаційних і соціальних умов, що визначають привабливість і доцільність інвестування певної господарської системи. Численні дослідження інвестиційного клімату пропонують класифікацію найбільш впливових його факторів. Класифікацію факторів наведено у додатку А.

Оцінка інвестиційного клімату  ґрунтується на аналізі чинників, що сприяють економічному зростанню. Зазвичай для цього застосовуються вихідні параметри інвестиційного клімату в країні (притока і відплив капіталу, рівень інфляції і процентних ставок, частка заощаджень у ВВП), а також вхідні параметри, що визначають значення вихідних і таких, що характеризують потенціал по освоєнню інвестицій і ризик їх реалізації. До них відносяться:

• природні ресурси і стан економіки;
• якість робочої сили;
• рівень розвитку і доступність об'єктів інфраструктури;
• політична стабільність і передбачуваність;
• макроекономічна стабільність;
• якість державного управління;
• регулювання економічного життя;
• рівень дотримання законності і правопорядку;
• захист прав власності;
• обов'язковість партнерів при виконання контрактів;
• якість податкової системи і рівень податкового тягаря;
• якість банківської системи, доступність кредитування;
• відвертість економіки, правила торгівлі із зарубіжними країнами;
• адміністративні, технічні, інформаційні і інші бар'єри виходу на ринок;
• рівень монополізму в економіці. [21, c. 15 –17]

Найбільш істотні чинники, що формують інвестиційний клімат:

• макроекономіка;
• стан державного боргу;
• державне управління і економічна політика;
• інтелектуальна власність;
• законодавство і судовий захист;
• дотримання зобов'язань по контрактах;
• злочинність і корупція;
• податки;
• банківська система;
• валютна і торгова політика;
• політика місцевих властей;
• відмінності в інвестиційному кліматі для місцевих і іноземних інвесторів.

Отже Інвестиційний клімат є найбільш важливим моментом при ухваленні іноземним інвестором рішення про інвестування в тій або іншій країні; він є комплексним поняттям. Це сукупність політичних, економічних, правових, адміністративних умов діяльності іноземного інвестора, що існують в конкретній країні, включаючи заходи, що робляться в ній в цілях залучення іноземного капіталу (умовно суб'єктивні чинники). Інвестиційний клімат розглядають одночасно із забезпеченістю країни ресурсами, необхідними для реалізації проектів, він показує привабливість країни для інвесторів, що вже діють і потенційних. Крім об'єктивних чинників (не залежних від державної політики), що впливають на привабливість держави для інвестування, існують і суб'єктивні чинники (залежні від державної політики). Перша група чинників робить в першу чергу вплив на ступінь ризику вкладень, друга – на прибутковість вкладень.

Іноземний інвестор, маючи  великий вибір країн, куди він  має можливість помістити капітал, вибирає найбільш сприятливі умови, оцінює їх, звертаючи першочергову увагу на те, наскільки ці умови  стабільні і як довго вони збережуться. Якщо довгострокові перспективи для іноземного інвестора сприятливі, він може не звернути уваги на тимчасові перешкоди. Якщо ж стабільності немає, і вона не є видимою в майбутньому, то ніякі заходи не привернуть іноземного інвестора.

 

 

1.2 Организационно-экономический механизм привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

 

 

Разработка механизма  привлечения прямых иностранных  инвестиций в любом государстве  должна исходить из особенностей глобализации экономики. Именно нежелание западных компаний вкладывать деньги у себя дома объясняется наличием жестких  государственных правил о занятости, большими выплатами по безработице, высокими выплатами работодателя в  социальные фонды, высоким уровнем  минимальной заработной платы и  компенсации в случае увольнения. А потому зарубежная активность фирм сейчас достаточно велика. Таким образом, создаваемый в Украине механизм привлечения иностранных инвестиций должен иметь явное преимущество по сравнению с государствами, откуда они уже поступают, так и с  другими потенциальными государствами-реципиентами.

Главной задачей для Украины  при привлечении необходимых  для структурной перестройки  экономики иностранных инвестиций являются создание таких условий  относительно иностранного инвестирования, которые бы при обеспечении основ  экономической безопасности одновременно обеспечивали максимальное сближение  интересов государства с интересами иностранных инвесторов.

Увеличение объемов и  оптимизация структуры иностранного инвестирования возможны только в условиях повышения привлекательности инвестиционной среды и создания в соответствии с рыночными принципами механизма  взаимодействия иностранного инвестора  и органов государственной власти (государственного аппарата). Следовательно, организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций это система гармонизации государственного регулирования и рыночного механизма саморегуляции экономики, направленная на формирование благоприятной инвестиционной среды для поступления в страну ресурсов внешнего инвестирования. Структура организационно-экономического механизма привлечения прямых иностранных инвестиции в Украину получает следующий вид (Приложение Б).

Основные взаимосвязаны  и взаимодополняемы составляющие механизма - государственное регулирование  иностранных инвестиций и рыночный механизм саморегуляции экономики, которые с помощью политико-правовых, экономических, организационных и  информационных рычагов формируют  в стране благоприятная инвестиционная среда. Эффективное использование  этих рычагов влияет на поступления  в страну иностранных инвестиций.

Исследование инвестиционной среды в Украине свидетельствует  о том, что, с одной стороны, ключевую роль в его формировании играет правительство, которое определяет амортизационную, денежно-кредитную, бюджетную, налоговую  политику и тому подобное. Из другой стороны, на динамику инвестиций существенно  влияет степень развития финансовой и фондовой инфраструктуры отечественного экономики. Не менее существенным является и то, что эти определения являются взаимосвязанными, а направление  влияния может быть двусторонним. [34, c.15 -17]

Например, кредитная и  инвестиционная репутация правительства  влияет на фондовые индикаторы. И наоборот, низкая активность портфельных инвесторов на внутреннем рынке страны является показателем недоверия инвесторов к ее экономической политики. В целом же это свидетельствует о необходимости использования всего комплекса рычагов (государственных и рыночных) для формирования привлекательной инвестиционной среды и привлечения необходимого объема инвестиционных ресурсов в отечественную экономику.

Рассмотрим подробнее  факторы привлечения иностранных  инвестиций в Украину за четырьмя главными блоками: политико-правовые, экономические, организационные и  информационные.

Политико-правовые факторы  привлечения иностранных инвестиций.

 Как свидетельствуют  многочисленные исследования, при  принятии решения об осуществлении  инвестирования иностранные инвесторы  всегда уделяют особое внимание  наряду с показателями экономического  характера и показателям политической  стабильности страны-реципиента, поскольку  последние являются предпосылкой  возникновения состояния неопределенности  и, как следствие, - рисков, с которыми  инвесторы будут вынуждены столкнуться.  В этой связи стоит отметить, что политическая среда механизма  привлечения иностранных инвестиций  в Украине длительное время  было не совсем привлекательным  для продуктивного развития как  инвестиционной деятельности, так  и предпринимательства в целом.  Постоянные изменения в обществе, ведущих к перераспределению  собственности, частые изменения  в структуре деятельности Кабинета  Министров Украины и многочисленные  перестановки в институтах власти, как и многие другие события  политического характера, негативно  влияют на мотивацию иностранных  инвесторов. Так, например, тот факт, что за частой сменяемости  правительство руководствуется  кратко-или среднесрочными целями  и не в состоянии в полной  мере уделять внимание долгосрочной  инвестиционной политике, крайне  негативно воспринимается зарубежными  инвесторами. Кроме того, украинские  структуры власти, к сожалению,  все еще видят свое назначение в планировании и контроле, а не в создании партнерских отношений с местными предприятиями, отношений, которые возлагают обязательства не только брать, но и давать.