Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

Зазначені законодавчі акти позитивно вплинули на преференційний режим для іноземних інвестицій, а саме надали право підприємствам із іноземною інвестицією на отримання податкових пільг (так звані "податкові канікули") у випадку здійснення іноземної інвестиції у певному, встановленому законодавством, обсязі. Податкові пільги, насамперед, стосувались звільнення від сплати податку на прибуток упродовж певного, визначеного законодавчими актами, часу.

У 1996 р. набув чинності Закон  України "Про режим іноземного інвестування", яким було скасовано зазначені законодавчі акти, і, відповідно, положення щодо надання відповідних пільг, хоча іноземним інвесторам, які на той момент вже працювали в Україні в преференційному режимі, пільги залишили. Ця гарантія знайшла своє відображення у постанові Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування". Однак у 2000 р. із прийняттям Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" зазначені пільги було скасовано, іноземним інвесторам надано однаковий із внутрішніми інвесторами національний режим інвестування. Фактично із прийняттям цього закону іноземні інвестори були позбавлені пільг. [2]

Правове регулювання іноземних  інвестицій в Україні на сьогодні налічує багато істотних недоліків, про що було зазначено раніше, але є і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів. Так, на сьогодні затверджено Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки (постанова Кабміну від 28 грудня 2001 р. №1801), схвалено план заходів щодо виконання цієї Програми (розпорядження Кабміну від 9 серпня 2002 р. №440-р) та программу "Інвестиційний імідж України" (розпорядження Кабміну від 17 серпня 2002 р. №477-р), створено Координаційну групу з активізації інвестиційної діяльності (постанова Кабміну від 24 жовтня 2002 р., №1568).

Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати  іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору  гарантується адекватна і ефективна  компенсація. Іноземні інвестори мають  право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій , бездіяльності  або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами  передбачених законодавством обов`язків  щодо іноземного інвестора.

В разі припинення інвестиційної  діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній  формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів  з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ  за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних  на законних підставах внаслідок  здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися  гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня  набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України "Про  режим іноземного інвестування".

Законом України "Про режим  іноземного інвестування" для іноземних  інвесторів в Україні встановлено  національний режим, тобто надані рівні  умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну  у вигляді будь-яких цінностей, зокрема  конвертованої валюти, будь-якого  рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи  авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для  них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про  спільну інвестиційну діяльність, укладених  з українськими підприємствами.

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами  і державою виникають спори з  питань державного регулювання іноземних  інвестицій та діяльності підприємств  з іноземними інвестиціями то відповідно до вищезгаданого Закону такі спори підлягають розгляду в судах України.

Об`єктами інвестиційної  діяльності, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних  та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права  та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Указом Президента України  від 7.07.98 р. N748 "Про деякі питання  іноземного інвестування" врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних  боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить  інвестиційний рейтинг України. [6]

Законом України від 15 липня 1999 року N977 "Про внесення змін до деяких законів України з метою  стимулювання інвестиційної діяльності" визначено, що не є об`єктом оподаткування  податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи  для формування її цілісного майнового  комплексу в обмін на емітовані  нею корпоративні права, у тому числі  при ввезенні основних фондів на митну  територію України (крім підакцизних  товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Фактично внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у порядку, визначеному  постановами КМУ від 7 серпня 1996 року N 928 "Про затвердження Положення  про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій" та від 30 січня 1997 року N 112 "Про затвердження Положення  про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну  інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора". Цими документами визначено  процедуру реєстрації, державні органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів, терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо.

Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України "Про режим  іноземного інвестування".

Законом України "Про режим  іноземного інвестування" введено  новий порядок пропуску через  кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з  іноземними інвестиціями, а також  за договорами (контрактами) про спільну  інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України  як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством  простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу  не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної  митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна  на баланс підприємства у період, на який надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини  між суб’єктами інвестиційної діяльності, являються Міждержавні угоди  “Про сприяння та взаємний захист інвестицій”[59]. Такі договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 70 країнами світу. Низка проектів договорів знаходиться в стадії погодження.

Отже, на сьогодні в Україні  існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана  із надмірним втручанням держави  у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному  законодавстві, відсутністю в Україні  єдиного центрального органу з питань державного управління іноземним інвестуванням, що негативно впливає на зростання ефективності використання іноземних інвестицій.

Таким чином, інвестиційний клімат – це багатогранна категорія, яка з одного боку є результатом впливу множини факторів (економічних, соціальних, правових) сама визначає кількість і якість цих факторів. Аналіз факторів здійснений вище свідчить, що репутація України як складного місця для ведення як іноземного так и українського бізнесу підтверджується. Необхідно змінити негативні фактори на позитивні. Для цього потрібні об'єднані зусилля науковців, фахівців та працівників усіх ієрархічних рівнів управління.

Сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись через масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів і розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій.

З метою збільшення обсягів  залучених іноземних інвестицій, реалізації інвестиційного потенціалу країни органи влади цілеспрямовано реалізують комплекс заходів щодо створення  сприятливого інвестиційного клімату  в України.

Важливою умовою його формування є вироблення стабільного i сприятливого для економіки держави та іноземних  iнвесторiв законодавства. При цьому законодавство в залученні іноземних iнвестицiй зовсім не зводиться тільки до створення пільгових умов інвесторам, як це нерідко вважається. Головне завдання законодавства полягає у встановленні i гарантуванні інвесторам умов, можливостей, прав, обов’язків i вiдповiдальностi в процесі вкладення капіталу та його використання.

Ступінь інвестиційної привабливості  країни в світлі впливу окремих економічних і правових факторів можна оцінити у дослідженні обсягів різних інвестицій, що пропонується надалі.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ І ОЦІНКА СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Динаміка залучення іноземних інвестицій в економіку України

Географічне положення України  сприяє інвестиційним потокам завдяки  її близькості, як до Європи, так і до Центральної Азії і, звичайно, Росії. Чорноморські порти, що дозволяють транспортувати вантажі з південних до північних країн, із країн Балтії до Чорного моря і далі – на Близький Схід. Таким чином, в Україні вигідно розвивати виробництво, як для внутрішнього ринку з його високим попитом, так і для експорту в різних напрямках. Це формує подвійну перевагу, оскільки існує можливість будівництва великих заводів для подальшого продажу частини продукції на місці, а іншої – для вивезення за кордон. [12,c. 52 – 61]

Однак низькі рейтинги нашої  країни негативно впливають на приплив  іноземних інвестицій. Річний обсяг припливу іноземних інвестицій в розрахунку на людину складає 372 дол., що у 6 разів менше за відповідний показник сусідньої Польщі. Таким чином Україна втрачає великі можливості щодо здійснення модернізації власної промисловості.

Згідно з даними Держкомстату в 2010 році частка іноземний інвестицій у структурі капіталовкладень ледь досягла 3,2%. Інвестори уникають вкладень в основний капітал, зберігається тенденція їх спрямування здебільшого в галузі зі швидким оборотом капіталу чи у непромисловий сектор, зокрема у купівлю нерухомості. [45]

Привабливість України як об’єкта для інвестицій іноземного капіталу можна охарактеризувати на основі такого сценарію вкладення коштів: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання (зв’язок, банківська сфера і страхування, будівництво готелів і офісів, складів і доріг).

Потенційно наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і  сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним  розташуванням, може стати одним  із провідних реципієнтів інвестицій.

У 2010 р в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5986,0 млн.дол. США прямих інвестиці: із країн ЄС надійшло 4605,8 млн.дол. (76,9% загального обсягу), із країн СНД – 849,2 млн.дол. (14,2%), з інших країн світу – 531,0 млн.дол. (8,9%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 809,7 млн.дол. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків, які становили 5684,8 млн.дол. (95,0% вкладеного обсягу). Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2010р. становив 4655,0 млн.дол. [43, c. 32 –39]

Зросли обсяги капіталу з  Кіпру на 909,3 млн.дол., Російської Федерації  – на 836,4 млн.дол., Нідерландів – на 753,3 млн.дол., Франції – на 736,3 млн.дол., Німеччини – на 475,0 млн.дол. і Швеції – на 454,1 млн.дол. Зазначені країни забезпечили майже 90% приросту іноземного капіталу в Україні. За рахунок продажу капіталу нерезидентам інших країн і вилучення інвестицій зменшились обсяги капіталу інвесторів зі Сполучених Штатів Америки на 116,7 млн.дол. та Ізраїлю – на 12,8 млн.дол., капітал інвесторів з Норвегії та Ісландії зменшився на 71,3 млн.дол. та на 29,3 млн.дол. відповідно за рахунок продажу капіталу нерезидентам інших країн.

Приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 2628,5 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, – 485,6 млн.дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, – 447,9 млн.дол., а також на підприємствах промисловості – 766,2 млн.дол. [35, c. 568]