Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

Сучасні умови економічного розвитку вимагають активної політики залучення  іноземних інвестицій, тим самим  поліпшення інвестиційної привабливості  України. Щоб виконати це завдання необхідо проаналізувати особливості світового ринку інвестицій, його потенціал та головних учасників.

Першочергову увагу потрібно приділити  країнам ЄС, в яких функціонує велика кількість середніх транснаціональних  корпорацій-потенційних інвесторів. На цьому ринку Україні необхідно  взяти курс на максимально швидке адаптування вітчизняного виробництва  до економічної ситуації на сучасному  ринку.

Одними з головних передумов  успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та стабільність цін в економіці. Для цього  необхідні контроль за доходами та видатками бюджету та розв`язання проблем боргового тягаря. Доцільно було б розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку (наприклад, експортоорієнтовані), у галузі, де є потреба в капіталі.

На сучасному етапі для України  важливою є модернізація ринків капіталу, реформування депозитарної та біржової систем. Поряд з тим, важливого  значення набувають програми реконструкції  банківської системи, оскільки капітал  українських банків становить лише 10% від ВВП. Приплив інвестиційних  капіталів через банківський  сектор може позитивно вплинути на зростання економіки за рахунок  ефекту присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. НБУ необхідно  спростити правила залучення  інвестицій в Україну, які передбачають відкриття місцевих рахунків в українських  баках та використання українських  посередників.

Для того, щоб поліпшити інвестиційну привабливість України необхідно  прийняти до уваги особливості функціонування найефективніших систем залучення  інвестицій у ряді країн. Наприклад  у Китаю створено ефективну систему  оподаткування іноземних фізичних та юридичних осіб, що характеризує гнучкість надання пільг і  спрощення процедури сплати податків.

Також у перспективі важливим є  створення механізму трансформуваня заощаджень в інвестиції, тому широкою  підтримкою користується система гарантованих вкладів населення в комерційних  банках.

Важливо стимулювати створення  професійними учасниками ринку цінних паперів компенсаційних фондів, з  яких відшкодовувались би збитки інвесторів, що виникли з вини брокерів, реєстраторів та ін.

Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка передбачала б формалізований характер стягнення податків та запобігала поширенню корумпованості серед  податківців, що є важливим фактором непередбачених витрат для багатьох іноземних компаній.

Ще один напрям-удосконалення механізму  міжнародних тендерів, оскільки на практиці іноземні компанії не можуть конкурувати на рівнях з вітчизняними фірмами. Основною проблемою є відсутність  інформаціє про тендерні правила  та вимоги, корумпованість організаторів  та неефективний механізм розв`язання спорів.

Аналіз надходження іноземних  інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні наша держава ще не створила належної бази для залучення капіталів  з-за кордону, тому у цьому контексті  основним завданням для економіки  України є вироблення на основі аналізу  існуючого становища прогресивних рішень щодо впорядкування інвестиційних  відносин, задля поліпшення інвестиційної  привабливості України.

3.3 Інвестиційний клімат країн Східної Європи – досвід для України

Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих, так і портфельних.

Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована  і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і недостатньо розвиненої.

Питання створення інвестиційного клімату, сприятливого як для національного, так і іноземного інвестора, є  вельми актуальним, оскільки надходження  інвестицій є одним із найголовніших  чинників економічного зростання. Загальносвітовий обсяг потенційних іноземних  інвестицій  стрімко зростає і  оцінюється від 500 до 1500 млрд дол. щороку. Протягом останнього десятиріччя за часткою надходжень іноземних інвестицій регіон Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) посідає лідируючі позиції порівняно з іншими регіонами світу, передусім, завдяки доволі ефективному законодавчому і регуляторному середовищу, розвинутій інфраструктурі, динамічній фінансово-банківській системі, суттєвій підтримці національних агентств сприяння іноземним інвестиціям і торгівлі тощо. Регіон ЦСЄ займає вагому позицію в глобальних потоках іноземних інвестицій (додаток Ж). З низької бази початку 1990-х рр. він став одним з основних місць вкладення глобальних іноземних інвестицій. Висока динаміка залучення інвестицій в 2005-2010 рр. (рис. 3.1) ілюструє здатність окремих країн ЦСЄ конкурувати з великими країнами, що розвиваються, в глобальній боротьбі за інвестиції.

Рисунок 3.1. Обсяги щорічних надходжень іноземних інвестицій в  країни ЦСЄ, млрд дол. (Джерело: Economist Intelligence Unit // www.eiu.com)  

На початок 2011 р., за попередніми оцінками Economist Intelligence Unit (EIU), загальний обсяг накопичених ПІІ в Польщі складав 194,3 млрд дол., в Угорщині –151,7 млрд дол., в Чехії – 111,6 млрд дол., Румунії – 76,2 млрд дол., Болгарії – 40,6 млрд дол. (рис. 2). У вимірі ПІІ на душу населення Польща, Угорщина та Чехія посідають найвищі щаблі в Центральній та Східній Європі (рис. 3.2 ).

Рисунок 3.2 Кумулятивні обсяги ПІІ в країнах ЦСЄ на початок 2010р., млрд.дол. (Джерело: за даними Economist Intelligence Unit // www.eiu.com

Рисунок 3.3 Кумулятивні надходження ПІІ на душу населення в 1999 р. і 2010 р., дол.США

Регіон ЦСЄ споживає результати успішної хвилі реформ і змін, зокрема  більш низькі ставки податків, членство окремих країн в ЄС, поліпшення інфраструктури. В країнах регіону  постійно здійснюються заходи, спрямовані на створення більш сприятливого бізнес-середовища для інвесторів. Зокрема, Словаччина, згідно дослідження  Світового Банку “Ведення бізнесу  в 2005 р.: усунення перешкод для зростання”, була визначена як один із двох найбільш успішних реформаторів інвестиційного клімату у світі. Реформи в інших країнах регіону також були проаналізовані Світовим Банком. У перелік найкращих 10 реформаторів у світі також були внесені Литва й Польща.

Ключовими складовими формування сприятливого інвестиційного клімату є низка інституційних характеристик економік країн регіону, які забезпечують стійкий фундамент для розвитку як інвестиційних процесів, так і стабільності економічного розвитку країни.

Усі країни дотримуються демократичної  моделі розвитку, що сприяло приєднанню більше десятка країн до ЄС в 2004-2010 рр., а економічна політика є передбачуваною і послідовною, за винятком Угорщини, керівництво якої припустилося низки серйозних прорахунків. Незалежні центральні банки проводять виважену монетарну політику, яка сприяє стабільності національних валют.

Членство низки країн  в Організації економічного співробітництва  та розвитку (ОЕСР) і членство чи асоціація  з ЄС обмежують простір для  дискримінаційної політики і вимагають  надання рівних прав для вітчизняних  та іноземних підприємств. Загальні режими прогресивно були доповнені законами, що регулюють специфічну діяльність (банківська справа, страхування, фондові біржі, права інтелектуальної власності, вільні економічні зони і промислові парки і т.п.), що сприяло подальшому наближенню регуляторного середовища до норм розвинених ринкових економік.

Разом з тим, до недавнього часу Словаччина мала спеціальні стимули  тільки для іноземних інвесторів, і деякі стимули передбачалися  для великих інвесторів на індивідуальній основі, що не повністю відповідало  регуляторним нормам ЄС. Угорщина також  донедавна надавала великим інвесторам перевагу у вигляді десятирічних податкових канікул. Обидві країни нещодавно  змінили свої стимули для інвестицій, спрямовуючи зусилля для задоволення  нових правил ЄС. Польща відкоригувала  схему інвестиційних стимулів в 2001 р., зменшивши обсяг субсидій і включивши їх до механізмів політики регіонального розвитку.

Розширення ЄС на схід значно підвищило привабливість країн  ЦСЄ для іноземних інвесторів. Прийняття acquіs communautaіre ЄС вирівнює правове  та регуляторне середовище країн  ЦСЄ з ЄС, що зменшує ризики для  ПІІ в ЦСЄ й надає важливу  перевагу перед іншими ринками, що розвиваються, де інтелектуальні права власності  залишаються слабко забезпеченими.

Розширення ЄС також забезпечило  доступ нових членів співтовариства до структурних фондів ЄС, що прискорює  модернізацію місцевої інфраструктури і спрощення процесу транспортування  і логістики для іноземних  багатонаціональних компаній.

Крім того країни ЦСЄ володіють  низкою специфічних активів, серед  яких, зокрема, значний людський капітал, розвинена інфраструктура, сприятливе бізнес середовище, і зручне розташування в центрі величезного пан’європейського  ринку, що передбачає високу здатність  країн регіону конкурувати з  великими ринками, що розвиваються, за залучення технологічноємних інвестицій протягом майбутніх років.

Національний режим для  іноземних інвесторів є основною правовою нормою в країнах ЦСЄ. В  усіх країнах юридично закріплено однакове ставлення до іноземних та національних юридичних осіб в усіх сферах, зокрема  і в процесі приватизації державного майна, за винятком оборонної та банківської  галузей. Національний режим для  іноземних інвесторів гарантує їм вільний доступ на внутрішні ринки і дозволяє брати участь у приватизації. Зокрема, трансформація режимів щодо іноземних інвестицій забезпечила значний прогрес у контексті вступу до ЄС, з точки зору гармонізації правових систем країн з правовою системою ЄС. Країни ЦСЄ, що вступили до ЄС у 2005 р. і 2007 р., в угодах про асоціацію, між іншим, зобов’язалися надавати національний режим та режим найбільшого сприяння інвесторам відносно створення підприємств і діяльності юридичних осіб з інших країн ЄС. Крім того, протягом перехідного періоду, країни ЦСЄ погодилися не вводити жодних нових дискримінаційних заходів. Зобов’язання також були розширені і включили дозвіл компаніям наймати як ключовий персонал громадян інших країн, здійснювати будь-які платежі або перекази по поточному рахунку платіжного балансу і вільне переміщення капіталу відносно прямих інвестицій і портфельних угод; передбачали уникнення обмежувальних ділових практик, надання будь-якої державної допомоги, що спотворює конкуренцію; співпрацю для підтримки і поліпшення інвестиційного клімату, головним чином шляхом створення сприятливої юридичної системи, обміну інформацію про інвестиційні можливості. 

Зниження адміністративних бар’єрів для реєстрації бізнесу, в сфері дозвільної системи. З 2004 по 2009 рр. у низці країн Східної Європи відбулися значні зміни. Так, з часу вступу до ЄС кількість процедур реєстрації бізнесу в Болгарії скоротилася майже втричі (з 11 до 4), в Словенії та Словаччині – майже вдвічі (було скасовано 4 процедури реєстрації), в Угорщині – з 6 до 4, у Чехії – з 10 до 8. Це дозволило скоротити час реєстрації в Угорщині в 10 разів (процедури тепер займають не 52, а 5 днів). В Словаччині було зменшено кількість часу, необхідного для реєстрації нової компанії, з 103 до 16 днів, у Румунії та Словенії – в три рази (до 10 та 19 днів відповідно). В Угорщині запроваджено електронну процедуру реєстрації компаній, що дозволило скоротити час оформлення нового підприємства з 38 до 16 днів, а також зменшити витрати. У Польщі у 2004 р. було скасовано більше 600 обов’язкових ліцензій та дозволів на національному та муніципальному рівнях.

Разом з тим, в окремих країнах регіону існує також низка обмежень стосовно володіння і управління інвестиціями іноземними інвесторами. Основні обмеження для іноземного володіння стосуються землі й споруд.

Наприклад, володіння нерухомим  майном іноземними компаніями обмежене в Чехії та Литві. У таких країнах  як Чехія, Угорщина і Польща, обмежено право власності на сільськогосподарські землі. В Словенії тільки компанії з  країн ЄС мають право володіти землею, у той час як у Словаччині тільки компанії з країн ЄС і ОЕСР мають право набувати власність  на нерухомість. Проте оренда нерухомого майна звичайно дозволяється у цих  країнах усім іноземцям (наприклад, на термін до 99 років у Латвії й Польщі).

В Угорщині, відповідно до Закону про інвестиції, тільки компанія, створена в Угорщині, може придбати нерухоме майно, “необхідне для її економічної діяльності”, проте ця норма трактується широко і не перешкоджає іноземним підприємцям займатися будівництвом. Закон про землю від 1994 р. обмежує придбання землі іноземцями в розмірі 6000 м.кв., але дозволяє орендувати до 300 га на термін максимум 10 років. Тільки приватні особи – громадяни Угорщини й громадяни країн ЄС, що постійно проживають в Угорщині й займаються сільськогосподарською діяльністю, можуть купувати сільськогосподарські землі, тоді як інші можуть орендувати їх. Обмеження для іноземців щодо придбання землі діятиме протягом 7 років після набуття членства в ЄС і, можливо, вони будуть продовжені додатково на три роки.

Інші обмеження щодо володіння  і управління застосовуються у певних сферах виробництва або діяльності стратегічного значення. Наприклад, існує вимога щодо збереження щонайменше 50 % власності у володінні вітчизняного суб’єкта господарювання в сфері безпеки і в національних авіакомпаніях в Угорщині. У Латвії іноземцям не дозволяється володіти контрольним пакетом акцій у сфері послуг з безпеки, в авіатранспорті, телебаченні і радіомовленні. В Словенії обмеження власності застосовуються у сфері військових поставок, страхуванні, перестрахуванні, управлінні інвестиційними фондами, аудиті, видавництві і радіомовленні. У Словаччині власність обмежена в сфері радіомовлення. У Польщі інвестори з країн, що не входять в ОЕСР, не допускаються до управління аеропортами і морськими портами, підприємствами ОПК.

Позитивні зміни інвестиційного клімату в країнах регіону  відображає позитивна динаміка міжнародних  рейтингів.

Після спалаху світової валютно-фінансової кризи восени 2008 р. Польща і Чехія  зберегли високі інвестиційні рейтинги, тоді як провідні міжнародні агентства  дещо знизили рейтинги Угорщини: агентство Standard & Poor’s – з ВВВ+ до ВВВ-; агентство Moody’s – з А2 до Ваа1; – агентство Fitch-IBCA – з ВВВ+ до ВВВ (табл. 2.1).