Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

Конкурентні позиції України  погіршали в рейтингу глобальної конкурентоспроможності в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. (табл. 3.1)

Таблиця 3.1

Індекс глобальної конкурентоспроможності України в 2009 р.

У рейтингу WorldEconomicForum 2010 p. Україна посіла 82 місце серед 183 країн світу. Згідно з даними зазначеного рейтингу перелік недоліків економіки України включає 92 позиції. Вони визначають характерні фактори, зокрема такі, як: інфляція, торгові бар'єри, податковий тягар, обмеження руху капіталу, неефективна антимонопольна політика, якість автомобільних доріг та авіа інфраструктури, професійність керівників вищої ланки, «відтік мозків», темпи поширення туберкульозу та СНІДу, середня тривалість життя та ін. [39]

Згідно даних Центру соціально-економічних досліджень CASE-Україна, українського партнера Світового Економічного Форуму, Україна посіла 82-е місце у рейтингу конкурентоспроможності (зі 104-х країнсвіту) опустившись при цьому на десять сходинок порівняно з попереднімроком (72-е місце). Країною-лідером данного рейтингу стала Швейцарія. До першої десятки також увійшли США, Сінгапур, Швеція, Данія, Фінляндія, Німеччина, Японія, Канада та Нідерланди. Згідно дослідження Світового економічного Форуму Україна посіла 65-е (серед 93-х) за індексом ділової конкурентоспроможності (BusinessCompetitivenessIndex, BCI). Детальна характеристика України у розрізі складових глобального індексу конкурентоспроможності наведена у додатку Е.

На основі визначених параметрів та глобального індексу Конкурентоспроможності Світовий економічний форум виділяє три основні стадії розвитку та дві перехідні між ними:

1. Розвиткузарахунокбазовихфакторів

2. Розвитокзарахунокефективності

3. Інноваційнийрозвиток

Україна згідно даної класифікації знаходиться на стадії розвитку за рахунок ефективності. Відповідно до щорічного опитування, яке проводить Світовий економічний форум, серед факторів, що найбільше заважають розвитку підприємництва та бізнесу в України визначено наступні (у дужках зазначається відсоток респондентів, що обрали даний варіант): політична нестабільність (16,5%), доступ до фінансових ресурсів (13,5%), корупція (10,3%), податкове законодавство (10,1%), дії уряду (9,8%), інфляція (8,4%), бюрократія (8,2%), валютне регулювання (6,5%), податкові ставки (3,9%), трудове законодавство (3,4%), злочинність (2,6%), відсутність професійної етики (2,5%), недостатній рівень кваліфікації робочої сили (2,2%), низький рівень охорони здоров’я (1,2%), розвиток інфраструктури (1,0%) (Рис. 3.2)

Рисунок 3.2 Характеристика факторів, що заважають розвитку бізнесу в Україні

Чимало інвесторів звертають увагу на результати спільного дослідження американського фонду “Heritage Foundation” та журналу “The Wall Street Journal”, які щорічно опубліковують рейтинг економічно вільних країн світу. Згідно цього річного звіту, Україна посіла 133-є місце серед 162 країн, що приймали участь у ранжуванні та вважається лише наполовину вільною країною (показник склав 51,5 % та є нижчим за середньосвітовий рівень). Всі країни були оцінені за 10 критеріями, серед яких важливе місце приділялось таким показникам як свобода інвестицій, свобода зовнішньої торгівлі, податковий тиск та ін. Вибір саме цих критеріїв розробники ранжування обумовлюють наявністю прямої залежності між вище вказаними критеріями та успішністю розвитку економіки будь-якої країни. Якщо порівнювати цьогорічний показник з показником минулого року, то він на 0,6% нижче, щовідповідаєзменшеннюна 8 позицій у загальному рейтингу країн. Якщо з кожним роком даний показник буде зменшуватись, Україна може увійти до групи країн, що вважаються економічно закритими країнами.

Якщо порівняти України з її найбільшим сусідом – Російською Федерацією, то даний показник Росії становить менше 50% (рейтинг країни впав на 14 позицій (або на 4%) порівняно з минулим роком), а країна посідає 134-темісце.

У доповіді зазначається, що однією з основних причин, що зумовили низькі позиції України, є корупція державної влади та судової системи. Експерти також зазначають, що незважаючи на значні інвестиційні можливості країни, розвиток економіки України у найближчому майбутньому призупиниться за рахунок зростання ціни на газ.

Варто зазначити, що традиційним лідером є Гонконг (понад 90%), друге місце належить Сінгапуру (87,4%), а третє – Ірландії (82,4%), яка на даний момент володіє найкращим інвестиційним кліматом у Європі.

Відповідно до даних рейтингу міжнародної конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту в Лозанні за конкурентоздатністю в 2008 р. Україна випередила Мексику, Туреччину, Бразилію, Аргентину, Польщу, Хорватію, Венесуелу. За показниками ефективності ведення бізнесу Україна посіла кращі позиції, ніж Італія, Росія, Румунія, Польща, Хорватія. За деякими факторами конкурентоспроможності, включаючи показник технологічної інфраструктури, Україна увійшла до першої десятки країн.

За висновками міжнародних  експертів Україна знаходиться  на межі між країнами, які втрачають  свої позиції за рівнем конкурентспроможності, і країнами, які активно підвищують свій рівень у цьому напрямку. За показником індексу світової конкурентоспроможності Україна перемістилася з 54 місця  у 2008 р. на 56 місце серед 57 оцінюваних країн у 2009 р. і на 46 місце у 2010 році серед 55 країн.

Аналіз розглянутих вище методик оцінки інвестиційної привабливості в різних країнах свідчить про застосування міжнародними організаціями, фондами, інвесторами різних критеріїв, отриманих експертним шляхом. Оцінки інвестиційної привабливості іноземних експертів відображають значущість параметрів національної економіки з урахуванням параметрів національної економіки та характеристики світового ринку. Застосування отриманих результатів відображає фактичний стан грошово-кредитної, бюджетно-фінансової, економічної та політичної сфер національної економіки. У той же час суб'єктивний характер аналізу факторів інвестиційної привабливості робить неможливим виділення і використання якогось певного підходу в економічній оцінці.

Характеризуючи рейтингові позиції України у міжнародних рейтингах, слід вказати також про рейтинг України міжнародним рейтинговим агентством Standard&Poor’s.

У жовтні 2009 р. оцінка агентства S&P по відношенню до України була змінена з “позитивної” на “стабільну”, одночасно підтвердивши довгострокові та короткострокові кредитні рейтинги країни: по зобов’язанням в іноземній валюті на рівні “CCC+С”; по зобов’язанням в національній валюті – на рівні “В-/С”. Також підтверджено рейтинг згідно національної шкали – нарівні “uaBBB”.

Можна аналізувати ще інші міжнародні рейтинги, зокрема Індексг лобалізації (Foreign Policy Journal), Індекс сприйняття корупції (Transparency International), оцінка інвестиційного клімату за допомогою рейтингів Institutional Investor, Euromoney, BERI (Business Environment Risk Index) та ін.,проте всі вони протягом останнього року фіксують зниження рейтингових позицій України.

Слід вказати, що позиції України у міжнародних рейтингах знизились за рахунок впливу світової фінансової кризи, яка значною мірою вплинула на експортоорієнтовану економіку України, девальвацією національної валюти. Падіння рейтингівУкраїни зумовлює зниження інвестиційної привабливості та, як наслідок, зменшення у майбутньому потоку іноземних інвестицій. Окрім того рейтинги міжнародних організацій та установ дозволяють побачити реальну ситуацію у країні, виявити слабкі сторони.

Зокрема Україні слід приділити значну увагу зміцненню фінансових ринків, підвищенню товарних ринків та зменшити залежність національної економіки від експортоорієнтованих галузей.

З наведеного зробимо висновки:

• з метою створення умов для економічного зростання необхідно сконцентрувати наявні ресурси в пріоритетних галузях економіки з наступною їх трансформацією в інвестиції;
• інвестування в людський капітал, підвищення ступеня кваліфікації працівників є основою для впровадження нових технологій на підприємствах;
• зростання інвестицій в акціонерний капітал і надання кредитного фінансування на більший термін сприяє підвищенню конкурентоспроможності приватного сектора економіки;
• забезпечення прозорості прийняття інвестиційних проектів у сфері місцевого виробництва, сервісу, нерухомості й сільського господарства;
• створення системи стимулів, спрямованих на залучення інвестицій, які включають податкові пільги, передачу новим підприємствам держзамовлень, надання послуг за митним оформленням, консультування, спрощення процедур реєстрації та ліцензування, фінансову підтримку;
• поліпшення ділового клімату (оздоровлення довкілля, створення інфраструктури ринку).

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ЗАСОБИ СПРИЯННЯ ФОРМУВАННЮ ПРИВАБЛИВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ УКРАЇНИ

3.1  Проблеми та шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні  залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого  залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Ефективність залучення  інвестиційних ресурсів в економіку України є дуже низькою. Величина державних витрат, пов’язаних із впровадженням та використанням різноманітних інструментів механізму залучення інвестиційних ресурсів, сягає понад 10 млрд. грн. щорічно, а обсяг залучених інвестиційних ресурсів не відповідає навіть їх мінімальним потребам.

Наведені показники дають можливість оцінити обсяги інвестування української економіки. Вони свідчать про проблеми, що значно погіршують інвестиційний клімат України і потребують системного вирішення. Головними негативними рисами серед них є прогнозований спад економіки, погіршення можливостей отримання кредитів, недостатня розвиненість венчурного капіталу для фінансування ризикових проектів, відсутність ринку землі, низький рівень розвитку інноваційних технологій, а також недостатнє співробітництво бізнесових структур з науковими установами та університетами.

Однією з найважливіших  причин незадовільного сучасного стану  економіки України був поступальний розвиток без будь-яких політичних і соціально-економічних орієнтирів щодо майбутнього галузі, шляхів і механізмів його досягнення. Це призвело до руйнування матеріально-ресурсної бази та порушення механізму міжгалузевих відносин у сфері суспільного виробництва.

Нині спостерігається  відсутність системної державної  політики щодо формування інвестиційного клімату, в результаті – недостатньо обґрунтовані основні напрямки інвестиційної політики. В умовах кризи, центральні владні структури, певною мірою, втратили контроль над визначенням пріоритетних напрямків зосередження іноземних інвестицій в основних галузях і видах виробничої діяльності.

На думку міжнародних  аналітиків, однією з найбільших проблем  економіки України є необхідність поліпшення діяльності суспільних інститутів. Рівень бюрократизму та урядового регулювання бізнесу в Україні бізнесмени вважають одним з найвищих у світі. Це обумовлює необхідність захисту прав власності та мінімізації ризиків у залучені коштів і стимулюванні інвестиційної діяльності в країні.

Ще одним суттєвим недоліком  інвестиційного клімату в Україні  є надзвичайно високий рівень корупції. Вважається, що коли річний рівень ВВП на душу населення нижче 8 тис. дол., то така держава не може бути не корумпованою. В Україні ж, за всіма підрахунками (враховуючи всі соціальні пільги та виплати), цей показник складає не більше 5 тис. дол.

Оскільки інвестиційний  клімат будь-якої країни визначається, в першу чергу, стабільністю її економічної та політичної ситуації, цілком зрозумілим є той факт, що Україну визнано однією з найризикованіших країн Східної Європи щодо вкладання інвестицій. Це обумовлено такими негативними чинниками:

• неефективною економічною (і зокрема інвестиційною) політикою держави, про що свідчить тривалий процес "проїдання" основного капіталу та небажання багатьох суб'єктів господарювання працювати в легальному бізнесі;
• наявністю істотних диспропорцій розвитку інвестиційної сфери як похідного елемента інвестиційної схеми часів СРСР;
• низькою привабливістю інвестиційного клімату внаслідок правової нестабільності, низької ефективності господарювання (особливо у сфері матеріального виробництва), корупції та неадекватного податкового тиску на товаровиробника;
• неефективною амортизаційною політикою, що має податкове підґрунтя, а не орієнтир на довгострокову перспективу розвитку економіки;
• недостатнім рівнем розвитку комунікацій та інфраструктури інвестиційного ринку;
• нераціональною виконавчою дисципліною в органах влади та управління;
• низькою платоспроможністю більшості населення та кризою неплатежів;
• неврегульованістю земельних правовідносин та відсутністю цивілізованого ринку землі в Україні, що звужує ефективне використання інвестиційних ресурсів, особливо при реалізації спільних з нерезидентом вкладень;
• нерозвиненістю банківської діяльності, страхового ринку та інвестиційних фондів;
• відсутністю програми налагодження ефективного співробітництва із стратегічними іноземними партнерами, небажанням допускати іноземних інвесторів до участі у рентабельних проектах і приватизації. [16, c.26]