Лекцій з дисципліни «Економіка»

Слід зауважити, що ВВП  за рік більше, ніж кількість грошей в обігу, оскільки кожна грошова одиниця може бути витрачена кілька разів. Збільшення кількості грошей не приведе до збільшення доходу (ВВП), якщо гроші не будуть витрачені. Але потік доходів-витрат може зрости, якщо за умов незмінної грошової маси підвищиться швидкість обігу грошей.

Закордон охоплює економічні суб'єкти, які розташовані за межами даної країни і мають з нею господарські зв'язки. Види економічної активності закордону такі:

• формування експорту-імпорту товарів і послуг на товарному ринку;
• формування експорту-імпорту капіталу на фінансовому ринку;
• здійснення валютних операцій.

Крім перелічених специфічних  видів економічної активності, кожний суб'єкт національної економіки  взаємодіє з іншими через систему  кредитів і позик.

Далі розглянемо макроекономічні ринки.

Товарний ринок представлений сукупним товаром і сукупними послугами. Саме на цьому ринку фірми пропонують вироблені продукти (предмети споживання) домашнім господарствам, що проявляють на них попит. На товарному ринку внаслідок взаємодії попиту та пропозиції формуються ціни продуктів, продукти (предмети споживання) переходять від фірми до домашніх господарств. Домашні господарства оплачують ціни продуктів у вигляді споживчих витрат, які отримують фірми у вигляді доходів від продажу своєї продукції.

Всі товари й послуги  розглядаються як: засоби виробництва (інвестиційні товари), попит і пропозицію яких формують підприємства; споживчі товари і послуги, попит на які  формують домашні господарства, а  пропозицію — підприємства або держава (у вигляді послуг бюджетних організацій та установ); товари і послуги у вигляді державного замовлення, попит на які формує держава, а пропозицію — підприємства.

Ресурсний ринок. Саме тут пропонують свої ресурси домашні господарства фірмам, які пред’являють попит на ці ресурси. В результаті взаємодії попиту та пропозиції на ринку формуються ціни ресурсів, ресурси переходять від домогосподарств до фірм. У свою чергу від фірм до домашніх господарств рухається грошовий потік – фірми планують ціни ресурсів у вигляді витрат на виробничі витрати, які отримують домашні господарства у якості факторних доходів.

Ринок ресурсів взагалі  є ринком чинників виробництва, до яких належать праця, земля, капітал і  підприємництво. Але з усіх чинників виробництва в макроекономічному  аналізі, як правило, розглядається праця. На ринку праці формується пропозиція робочої сили з боку домашніх господарств, попит на робочу силу – з боку підприємств і держави.

Фінансовий  ринок охоплює грошово-кредитний, фондовий та валютний ринки. На грошово-кредитному ринку формуються пропозиція грошей і попит на них, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування. На фондовому ринку формуються попит і пропозиція цінних паперів, визначаються біржові індекси, а також обсяг продажу цінних паперів. На валютному ринку формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

На кожному макроекономічному  ринку під впливом специфічних  для цього ринку чинників встановлюється рівновага, яка може і порушуватись. Оскільки суб'єкти ринків приймають  свої рішення щодо економічної активності незалежно один від одного, то їхні дії можуть бути взаємоузгодженими лише випадково. Саме тому загальна економічна рівновага (тобто рівновага одночасно на всіх ринках) не є типовим станом ринкової економіки. Але суб'єкти ринку завжди намагаються досягти рівноваги, а аналіз економіки потребує її визначення.

Досягнута на кожному  ринку рівновага може бути стійкою  або нестійкою. Рівновага є стійкою, коли у разі її порушення під впливом  якогось екзогенного чинника  ринок самостійно здатен відновити рівновагу на попередньому або новому рівні економічної активності. Рівновага є нестійкою, коли після впливу екзогенного чинника вона самостійно не відновлюється.

Якщо розглядати лише два суб’єкти національної економіки – підприємства та домашні господарства та два ринки – ресурсний та товарний, то маємо просту модель економічного кругообігу (див. рис. 3.2).

Модель являє собою  економічний кругообіг, оскільки має  місце круговий рух реальних економічних  благ – ресурсів та продуктів (лінії проти годинникової стрілки), що супроводжується зустрічним рухом грошових потоків – витрат та доходів фірми та домогосподарств (лінії за годинниковою стрілкою).

 

3.2. Макроекономічні показники розвитку національної економіки

Для ефективного управління розвитком національної економіки  в інтересах досягнення стратегічних та поточних цілей соціально-економічного прогресу необхідним є визначення та регулювання важливих макроекономічних показників.

Основними макроекономічними  показниками, що оцінюють результати функціонування національної економічної діяльності, є:

• валовий внутрішній продукт (ВВП);
• валовий національний продукт (ВНП);
• чистий національний продукт (ЧНП);
• національний дохід (НД).

В основі розрахунку всіх цих показників лежать такі три основні принципи:

Перший  принцип полягає у тому, що ВНП и НД країни створюються як у сфері виробництва, так і у сфері послуг. Тобто, під час їх розрахунку враховуються усі види діяльності. Виняток становлять: ведення особистого домашнього господарства (прибирання, приготування їжі, прання тощо) та праця вчених на себе. Не враховуються також нелегальні види бізнесу (наркобізнес та проституція), а також тіньовий бізнес.

Другий  принцип полягає у визнанні того, що у створенні вартості товарів та послуг поряд з працею бере участь земля, капітал та підприємницька діяльність, а створений прибуток – це результат сукупного використання перерахованих факторів.

Третій  принцип передбачає виключення повторного рахунку. Це означає, що всі товари та послуги, що виробляються, враховуються в макроекономічних показниках лише один раз, без матеріальних витрат (сировини та матеріалів), тобто враховується лише вартість кінцевої продукції.

З визначень основних макроекономічних показників (ВНП та ВВП) випливає, що в основі розрахунку ВВП лежить принцип територіальності, або принцип територіального розташування постачальників економічних ресурсів (підприємств, організацій, населення), а в основі розрахунку ВНП лежить принцип національної належності постачальників економічних ресурсів.

Різниця між ВВП і ВНП у розвинених країнах досягає 1%.

Через те, що частина доходів  отримується в тіньовій економіці, і, як результат, не опубліковується статистичними органами і не оподатковується, вирізняють офіційний та неофіційний ВВП. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання доходних статей бюджету.

Завищування або ж  навпаки заниження величини основних макропоказників має негативні  наслідки. Так, якщо величина ВВП занижена, то:

• буде занижена доходна частина бюджету, що призведе до необґрунтованого зростання дефіциту бюджету;
• відбудеться недофінансування економіки, економіка не буде забезпечена потрібною грошовою масою, що призведе до затримки розрахунків між суб’єктами ринку.

Таку ситуацію виправляють  шляхом щоквартального коригування ВВП.

Якщо величина ВВП завищена, то:

• необґрунтовано зросте грошово-кредитна емісія, що спровокує інфляцію;
• будуть передбачені нереальні доходи бюджету, що призведе до збільшення незабезпечених доходами бюджетних витрат.

 

 

3.3. Методи виміру макровеличин

Основним макроекономічним показником, з якого починаються розрахунки, є показник ВВП.

ВВП може бути розрахований за допомогою одного із трьох методів:

• методом кінцевого використання (за витратами);
• розподільчим методом (за доходами);
• виробничим методом (за доданою вартістю).

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання, т.б. за витратами, додаються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців (витрати на наш експорт):

ВВП = С+І+Д+Е,

де

С –  споживчі витрати населення, що включають витрати домашніх господарств на товари довгострокового користування та поточного споживання, на послуги, але не враховують витрати на придбання житла;

І –  валові інвестиції (інвестиційні витрати підприємств), включають виробничі капіталовкладення та інвестиції в основні виробничі фонди (витрати фірм на придбання нових виробничих підприємств та обладнання); інвестиції в запаси;

Д –  державні закупівлі товарів та послуг, наприклад, витрати на будівництво та утримання шкіл, доріг, утримання армії та державного апарату управління; однак це лише частина державних витрат, до складу якої не входять, наприклад, трансфертні платежі;

Е –  чистий експорт товарів та послуг за кордон (різниця між експортом та імпортом).

При розрахунку ВВП за доходами додаються усі види факторних доходів (заробітна плата, рента, відсотки та інше), а також два компоненти, що не є доходами: амортизаційні відрахування та чисті непрямі податки на бізнес.

Під час розрахунку ВВП  за виробничим методом додається вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість (ДВ) – це різниця між вартістю продукції, що виготовлена фірмою, та сумою, що була сплачена нею іншим суб’єктам господарювання за придбану сировину, матеріали тощо (тобто за проміжну продукцію). ДВ являє собою різницю між обсягом валового випуску (ВВ) за рік та чистими матеріальними витратами (ЧМВ).

ДВ = ВВ – ЧМВ

На основі показника ВВП розраховується ціла низка інших макроекономічних показників. Перший з них – показник ВНП (через сальдо первинних доходів). Зв'язок між цими двома показниками можна виразити наступним чином:

ВНП = ВВП + Чисті факторні доходи з-за кордону

Чисті факторні доходи з-за кордону (ще їх називають сальдо первинних доходів) дорівнюють різниці між доходами, що отримали громадяни даної країни за кордоном, та доходами іноземців, які отримані на території даної країни.

Іншими словами, ВНП відмінний від ВВП на суму переведеного у країну прибутку від вкладеного за кордоном капіталу (власності) та заробітної плати громадян, що працюють за кордоном, за винятком аналогічних, вивезених з країни доходів іноземців та іноземних суб’єктів господарювання.

ВНП = ВВП + Д (П) резидентів – Д (П) нерезидентів,

Д (П) резидентів – доходи (прибуток) фізичних осіб – громадян даної країни (юридичних осіб – національних підприємств) , що працюють за кордоном;

Д (П) нерезидентів – доходи (прибуток), отримані іноземними фізичними та юридичними особами, що працюють в Україні.

Оскільки сальдо первинних  доходів може бути як додатним, так і від’ємним, то ВВП може перевищувати ВНП або навпаки, бути меншим, ніж ВНП. Ситуація, коли ВВП перевищує ВНП, виникає, якщо сальдо є від’ємним. Це характерно для країн, що розвиваються, оскільки ці країни вимушені сплачувати доходи (відсотки, дивіденди) розвинутим країнам. І навпаки, для розвинутих країн характерне додатне сальдо первинних доходів і ВНП перевищує ВВП.

Якщо з ВВП вирахувати суму річної амортизації, то отримаємо  ЧНП.

ЧНП = ВНП – А

Показник ЧПН характеризує річний обсяг виробництва товарів  та послуг, який країна виробила та спожила  у всіх секторах національної економіки. Іншими словами, ЧНП показує розмір доходу національних постачальників економічних ресурсів за надані ними землю, робочу силу, капітал та підприємницьку діяльність, за допомогою яких був створений цей ЧНП.

Якщо з ЧНП вирахувати непрямі податки, то отримаємо показник національний дохід – сукупну вартість доходів усіх економічних агентів. Національний доход – це створена за рік вартість, яка характеризує, що додало суспільство у поточному році до свого добробуту.

Національний дохід має дві форми – натуральну та вартісну. В натуральній формі – це предмети споживання для задоволення особистих потреб населення та засоби виробництва для розширення виробництва. У вартісній формі – це вартість необхідного та доданого продукту. Необхідний продукт забезпечує відтворення робочої сили та існує у формі оплати праці, виплат та пільг з суспільних фондів споживання. Доданий продукт йде на розширення виробництва, тобто закупівлю засобів виробництва та найму додаткової робочої сили, а також для утримання невиробничої сфери, створення страхових резервів та інших цілей.

Аналіз динаміки ВВП та інших показників у цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, у свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.