Методи вивчення поведінки витрат

 Методи вивчення поведінки витрат

 П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Функція витрат

  Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат   розуміють   характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

 Зміни у складі та величині витрат відбуваються піл виливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, що впливає на витрати, називають фактором витрат. Приклади факторів витрат наведено в табл. 1

Таблиця 1

Приклади факторів витрат для різних функцій бізнесу

 

 Розуміння взаємозв'язку між витратами та певними факторами дозволяє передбачити майбутні релеваитні витрати, необхідні для прийняття управлінських рішень. Для опису "поведінки" витрат в літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" і "напівпостійні витрати". При цьому, як основний фактор витрат, звичайно розглядають обсяг діяльності (виробництва або реалізації). Вивчення поведінки витрат дозволяє зробити оцінку витрат і побудувати їх функцію.

 Оцінка витрат - це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

   Функція витрат – це математичний опис взаємозв'язку витрат та їх фактора. У спрощеному вигляді функція витрат може бути описана так:

У=а+bх  , де

Y -загальні витрати:

а - загальні постійні витрати

b - змінні витрати на одиницю діяльності

х - значення фактора (чинника) витрат

  На практиці витрати, як правило, залежать віл декількох факторів витрат, але для побудови функції витрат, здебільшого, обирають один чи два найвпливовіші фактори.

 Функція витрат полегшує передбачення витрат, тобто прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов діяльності) . 

Технологічний аналіз

   Технологічний аналіз - це системний аналіз функцій діяльності задля     визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності.

 Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх лоцільпості, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності.

 Перевагою такою аналізу є тє, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів. 

Метод аналізу облікових  даних

   Цей метод передбачає розподіл витрат на зміні та постійні щодо відповідного чинника па підставі данихі рахунків бухгалтерського обліку. Метод аналізу облікових даних досить широко використовується в практиці. Але слід враховувати, що він значною мірою базується йа досвіді та інтуїції менеджера і аналізі минулих подій. Через тє його недоліком є певна суб'єктивність та можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Уникнути зазначених недоліків можна за допомогою серії спостережень взаємозв'язку між фактором витрат та витратами. 

Метод вищої-нижчої точки

    Цей метод передбачає визначенім функції витрат на основі припущення, що змінні витрати - це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

 Графічне відображення функції витрат дозволяє уникнути ризику помилки, який пов'язаний із застосуванням методу вишої-нижчої точки При використанні даного методу лінія функції витрат проводиться через вищу й нижчу точки графіка, ігноруючи всі інші точки 

Метод візуального пристосування  

    Метод візуального пристосування - це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому анаттик в,зуально проводить пряму пінію, беручи до уваги всі точки витрат. Я хочу проілюструвати цей метод на прикладі.

Приклад

Припустимо, що аналітик, намагаючись врахувати всі точки на графіку провів лінію функції витрат таким чином (див рис. 1).

 З наведеного графіка видно, що постійні витрати (а) становлять 5000 грн Для розрахунку змінних витрат використовуємо дані при обсязі діяльності 132 машино-години. В цій точці загальні витрати (в) складають 18165 грн. Отже, змінні витрати дорівнюють: 18165-5000= 13165 грн.

   Рис. 1.

   Лінія функції витрат, визначена візуально. Відповідно змінні витрати на 1 машино-годину становитимуть;

       А = 13165 : 132=99,73 грн.

Функція витрат у цьому випадку буде:

Y = 5000 + 99,73 х

 Метод візуального пристосування дозволяє уникнути недоліків методу вишої-нижчої точки, але не уникнути суб'єктивності, оскільки результати розрахунків суттєво залежать від кваліфікації аналітика. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Висновки

   Під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок Його вилучення або розподілу власниками). Для управління менеджерам потрібні не просто дані про витрати, а інформація про об'єкт витрат -продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

 Виділяють три напрями класифікації витрат, в основу якої покладено принцип: різні витрати для різких цілей. Витрати класифікуються: 1) з метою оцінки запасів та визначення фінансових результатів; 2) з метою прийняття управлінських рішень: 3) з метою контролю за виконанням рішень (поставлених завдань).

 Поведінка витрат - це характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат.

Визначити параметри функції витрат можна декількома способами.

      Технологічний аналіз - це системний аналіз функцій діяльності задля визначення   технологічного   взаємозв'язку   між   витратами   ресурсів  та результатом діяльності.

   Метод аналізу бухгалтерських даних передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку.

   Метод вищої-нижчої точки передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати - це різниця між загальними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

   Метод візуального пристосування - це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат.