Роль державного регулювання у подоланні наслідків глобальної фінансової кризи в Європейських країнах

     Джерело: [28, с. 52][32, с. 69] 

     Таблиця 2.2

     Країни  Європи: безробіття

     (щорічний відсоток робочої сили)

     Джерело: [28, с. 52][32, с. 69]

     З таблиці 2.1 можна побачити, що 2008 рік  був переломним для економік всіх наведених країн, саме після 2008 року реальне ВВП досягло своєї найнижчої позначки.

     Найбільший  спад відбувся в Ірландії (з 5.7 у 2006 році до -7.5 у 2009 році), Фінляндії (з 4.9 у 2006 році до -6.4 у 2009 році), Німеччині (з 3.0 у 2006 році до -5.3 у 2009 році), Люксембургу (з 6.1 у 2006 році до -4.8 у 2009 році) та Словенії  (з 5.7 у 2006 році до -4.7 у 2009 році).

     На  графіках 2.1-2.3 можна побачити, яким чином глобальна фінансова криза  вплинула на єдину валюту Єврозони.

     На  графіку 2.1 Динаміка курсу долара США  до євро можна побачити стрімке падіння  євро в вересні 2008 року. Як раз на цей час і прийшлися найбільші  враження щодо економік країн. Після  ще одного спаду у січні-лютому 2009 року курс долара до євро стрімко пішов  в гору, що можна вважати симптомами «одужання» економік країн-членів Європейського  валютного союзу. Вже на кінець 2009 року євро вийшло приблизно на той  самий рівень по співвідношенню до долара, що був характерним до стрімких фінансових потрясінь в кінці 2007 року.

     Графік 2.1Динаміка курсу долара США до євро [33]

     Для єврозони характерний рівень інфляції в 0,5%. [26] На графіках 2.2 та 2.3 відображена динаміка показника інфляції в 2008-2009 роках помісячно. Так, можна побачити на графіку 2.2, що до кінця 2008 року показник інфляції був в 6-8 разів вищий за свій середній рівень. З вересня 2008 року відбувся поступовий спад, що можна пояснити вдалою де інфляційною політикою. Вже в 2009 році, як видно з графіку 2.3, показник інфляції в єврозоні поступово виходить на свій середньорічний рівень в 0,5%.

     Графік 2.2 Динаміка показника інфляції в єврозоні за 2008 рік [26]

     Графік 2.3 Динаміка показника інфляції в єврозоні за 2009 рік [26]

     Східна Європа та країни СНД, крім Росії, в цілому сильно постраждали від глобальної фінансової кризи та економічного спаду 2008 року. Як і всюди в світі, ділові кола та споживачі переживали важкі часи. Можна виділити такі ключові моменти:

• В Східній Європі та країнах Центральної Азії спостерігалося швидке зростання в останні роки, що підживлювалося високими іноземними інвестиціями і високими цінами на сировинні товари. Тим не менше, фінансово-кредитна криза, що вибухнула восени 2007 року і загрожує глобальній рецесією, вплинула на ці регіони по-різному.
• Темпи зростання реального ВВП у Східній Європі, як очікувалось, скоротилися з 5,7% в 2007 році до 4,2% в 2008 році і 2,5% в 2009 році, за оцінками МВФ. Найбільш постраждалі країни були залежними від єврозони для інвестицій та експортних ринків, в той час, коли нові учасники ЄС, Болгарія і Румунія, також піддавалися ризику великого дефіциту за поточними операціями.
• Країни СНД за винятком Росії налаштовані випробувати найбільш різке падіння всіх областей. За даними МВФ, реальне зростання ВВП скоротилося з 9,8% в 2007 р. до 6,9% в 2008 році і 1,6% в 2009 році. Попередні данні МВФ прогнозували зростання в країнах СНД на 6,2% в 2009 році, що свідчить про різке погіршення у жовтні-листопаді 2008 року.
• Хоча більшість фінансових установ в обох регіонах не перенесло головного прямого  впливу  кредитних ринків США, вони бачили зовнішній витік капіталу в результаті фінансової кризи як вичерпання ліквідність. Західноєвропейські банки мали тісні зв'язки з установами країн Східної Європи.

     Бульбашки ринку нерухомості тріщали у Східній Європі, особливо в балтійських державах, таких, як Латвія і Литва, де спекуляції та іноземні інвестиції працювали швидко, але мали нестійке зростання цін на житло.

     Країни СНД особливо постраждали від цін на сировинні товари, які впали в результаті уповільнення глобального попиту. Україна, наприклад, дуже сильно залежить від сталі. Аналогічним чином, багаті на нафту країни Центральної Азії, таких як Казахстан будуть зачеплені аналогічним чином.

     Дефіцити за поточними операціями, як очікувалося, залишилися високими для багатьох країн у цих регіонах у 2008 році, як боротьба уряду з низькими доходами від податків і вимогами державної підтримки у найбільш постраждалих галузях промисловості. Наприклад, дефіцит поточних операцій Болгарії очікувався на рівні -24,4% від ВВП в 2008 році із-за сильного імпорту.

     Банкрутство, зниження прямих іноземних інвестицій, падіння доходів споживачів і більш високий рівень безробіття, ймовірно, були серед основних впливів на економіку цих країн у 2009 році. Тим не менш,  існують деякі переваги від спаду, зокрема, різке зниження темпів інфляції, яке полегшило тиск на споживачів, і тільки невелика кількість країн дійсно пішла на спад.

     Небагато фінансових установ у країнах Східної Європи і СНД, безпосередньо були під впливом американської іпотечної кризи, завдяки їх порівняно невеликому впливу на закордонні активи. Однак фінансові інститути далекі від імунних.

     Багато східноєвропейських банків покладалися на кредитні кошти від західноєвропейських банків, яким часто належали значні частки у фінансових установах. Серед найбільш уразливих країн в цьому відношенні були Естонія, Україна, Хорватія та Латвія, де висихання капіталу від дочірніх установ серйозно вплинуло на підприємства і споживачів. Так само, банки в Республіці Казахстан, вважалося, що особливо сильно постраждали, оскільки вони в значній мірі залізли у борги від зарубіжних установ, у тому числі в США, і були більш схильні до виставлення побутового сектору будівництва, який зараз переживає різкий спад ділової активності.

     Ситуація була, можливо, найсерйозніша в Угорщині та України, які отримали надзвичайні кредити від МВФ у жовтні 2008 року на 15,7 млрд. дол США і 16,5 млрд. дол США відповідно. Це було для того, щоб запобігти кризі в банківському секторі та для стабілізації фінансового сектору, з Угорщиною, також яка страждала від  дефіциту бюджету та уповільнення зростання, і Україною, постраждалою від знецінення валюти, падаючої фондової біржі і політичних суперечок.  

     Країни Центральної Азії мають намір виглядати краще ізольованими, ніж країни Східної Європи. Наприклад, непередбачені доходи від нафти дозволили Казахстану нарощувати валютні резерви US $ 16,8 млрд. у 2008 році, а в жовтні 2008 року уряд оголосив,що витратить 5 мільярдів доларів США на боротьбу з рекапіталізацією банків.

      Туркменістан і Узбекистан, дві з найменш розвинених країн у регіоні, були краще ізольовані через їх слабкі міжнародні фінансові і торгові зв'язки, але все ж таки можуть бути більш важкими, ніж спочатку передбачалося.

     Стан поточних рахунків у регіоні змішався на 2008 рік. У той час як деякі виробники нафти, такі як Азербайджан (38,3% ВВП), Туркменістан (26,5% від ВВП) і Узбекистан (16,8% від ВВП) знаходяться у відносно сильній позиції, інші, такі як Грузія (-20,8% від ВВП) та Молдова ( -19,9% від ВВП) є більш уразливими в зв'язку з більш високим рівнем витрат.

     Як ця вся ситуація вливає на реальну економіку? Хоча наслідки варіюються від країни до країни, найбільш значний вплив у цих регіонах буде на споживачів та бізнес в реальному секторі економіки.

     Ослаблення попиту з боку ключових експортних ринків в Західній Європі знизить попит на східноєвропейські товари. Наприклад, в 2007 році Чеська Республіка направила 52,6% від експорту в країни ЄС,  50,4% - в Угорщину та 53,5% у Польщу. Україна також покладається на експорт сировинних товарів, зокрема, сталь, вартість яких занурилася в другій половині 2008 року завдяки падінню глобального попиту. 

     Сектор нерухомості сильно постраждав, особливо в балтійських державах, таких, як Латвія і Естонія, а також в Україні та інших країнах, які бачили спекуляції з боку іноземних інвесторів і високий рівень кредитування. Ціни падають швидше, а це означає, що індивідуальні та інституціональні інвестори можуть зіткнутися з втратами в таких містах, як Рига, наприклад.

     Приплив внутрішніх прямих іноземних інвестицій у країни Східної Європи і країни СНД різко впав у 2008-2009 роках, завдяки глобальним економічним умовам і браку ліквідності. Це створює менше робочих місць і нових можливостей для бізнесу, а також перешкоджає нематеріальним вигодам, такі як передача знань.

     Безробіття, ймовірно, зросте по всьому регіону. Воно вже на самому високому рівні в таких країнах, як Боснія (47,0% у 2007 році), а також вважається найвищим у країнах Центральної Азії. Товарні та будівельні сектори, ймовірно, відчують значні втрати робочих місць, особливо в таких країнах, як Україна та Казахстан.

     Хоча короткострокова ситуація в цих країнах похмура, деякі позитивні моменти все-таки виникали:  

     Інфляція різко знизилася в другій половині 2008-2009 років, щодо більшості інших регіонів, завдяки падаючим на сировинні товари і ціни на продовольство і ослабленню попиту. Раніше вона досягла високого рівня і, за прогнозами падіння наприклад, від 25,3% до 18,8% протягом 2008-2009 років в Україні, 12,2% до 7,0% в Болгарії та від 11,3% до 6,2% у Литві.

     У довгостроковій перспективі економіка цих регіонів може бути впорядкована і консолідована в результаті економічного спаду. Вони можуть посилити регулювання, щоб краще контролювати кредити, надані банками, у той час як інші можуть заохочувати диверсифікацію економіки в залежності від експорту сировинних товарів.

     Нарешті, лише невелика кількість країн у цих регіонах відчула реальний спад у 2008 або 2009 році, на відміну від Західної Європи чи США. Найбільш небезпечною була  ситуація Латвії та Естонії, які вступили в технічну рецесію в 2008 році (два квартали негативного щоквартального зростання реального ВВП).

     Повний вплив на реальний сектор економіки країн Східної Європи і країн СНД  відчувався в 2009 році. Регіон у цілому був більш ефективним, ніж розвинені країни, але не так сильно, як Африка та Близький Схід, де зростання в 2009 встановлене до 4,7% і 5,3% відповідно. Темпи зростання реального ВВП країн Центральної та Східної Європи очікувалися на рівні 4,2% в 2008 і до 2,5% в 2009 році, у той час як країни СНД за винятком Росії очікували на рівні лише 1,6% в 2009 році.

     Глобальний попит на сировину, включаючи нафту знизився в 2009 році завдяки економічному спаду. Це мало подальші негативні наслідки для підприємства і працівників у таких країнах, як Україна чи Казахстан, які залежать від експорту сировинних товарів. Ціна на нафту, як очікувалося, продовжила знижуватися і в 2009. Аналогічним чином, скорочення економічної активності у більшості країн Західної Європи було обмежено попитом на експорт до країн Східної Європи [29].

     Отже, наслідки глобальної фінансової кризи  виявились дуже значними для європейських країн. Ця криза стала справжнім  випробовуванням для країн-членів Європейського союзу на сталість інтеграційного об’єднання. Майже  всі країни Європи опинились в  стані затяжної рецесії, а деякі  країни, навіть, опинились на межі дефолту.

     2.2 Заходи Європейських країн щодо подолання наслідків глобальної фінансової кризи