Роль державного регулювання у подоланні наслідків глобальної фінансової кризи в Європейських країнах

     Для мінімізації наслідків сучасної світової фінансово-економічної кризи  необхідні рішучі й одночасно виважені дії урядів і центральних банків. Особливо важливе значення має оптимальний вибір антикризових заходів.

     Уже станом на листопад 2008 року, за підрахунками компанії ФБК (Росія), уряди провідних  країн світу, а також міжнародні організації спрямували на боротьбу з кризою не менше 9,4 трл. доларів, що становить 15,2% світового ВВП [21].

     Міністр фінансів Португалії оголосив про виділення 20 млрд. євро на забезпечення гарантій банкам. Уряд Португалії в листопаді 2008 року оголосив про націоналізацію ще одного банку – Banco Portugues de Negocios (BPN). Управління ним узяв на себе державний банк Caixa Geral de Depositos.

     Норвегія  заявила про намір позичити 41 млрд. євро, щоб оплатити заходи з  надання додаткової ліквідності  фінансовим ринкам.

     Пакетом допомоги ірландському уряду в розмірі 5,5 млрд. євро передбачається зокрема  придбання державою до 75% участі в  капіталі Anglo Irish Bank (1.5 млрд. євро) та вкладення 2 млрд. євро у Bank of Ireland і Allied Irish Banks.

     У жовтні 2008 року на зустрічі міністрів  фінансів 27 країн ЄС у Люксембурзі  було вирішено гарантувати банківські вклади розміром не менше 50 тис. євро, а  також капіталізувати банки, які  зазнають фінансових труднощів. За бажанням, вони можуть довести цю суму до 100 тис. євро. Скажімо, уряд Нідерландів прийняв  рішення гарантувати на 100% банківські вклади обсягом до 100 тис. євро. Влада  Австрії вирішила гарантувати банківські вклади на 100%. Міністр фінансів Кіпру  Харілаос Ставракіс запевнив, що Кіпр схвалює цю угоду і заявляє: якщо буде потрібно, держава готова втрутитися, підтримати і захистити свою банківську систему і вкладників. Міністр  упевнений, що Кіпр не тільки не втратить інвестицій, а й залучить нових. Для  цього на Кіпрі сума гарантій за банківськими вкладами рішенням уряду  була подвоєна – до 100 тис. євро.

     Водночас  деякі британські вкладники перевели депозити в ірландські банки після  того, як Дублін восени 2008 року запропонував необмежені гарантії за вкладами. Німеччина  й інші країни розгнівані за ірландців  за те, що ті одноосібно виступили за всіма банківськими вкладами, і зробили  це з допомогою закону, а не політичного  зобов’язання, як це було прийнято досі.

     Проблема  в тому, що даний захід дискримінаційний стосовно банків інших країн і  порушує принципи ЄС, згідно з якими  компанія мають конкурувати в  рівних умовах. Більше того, уряд Ірландії надав гарантії не лише за депозитами вкладників, а за всіма зобов’язаннями банків. Це означає: якщо організація  кредитує ірландський банк на міжбанківському  грошовому ринку, то знає, що позичальник  захищений державою. Ця відмінність  вкрай важлива, оскільки потенційна вартість страхування міжбанківських позик значно вища від вартості страхування лише роздрібних депозитів.

     Ірландія  надала гарантії загалом на 400 млрд. євро (550 млрд. доларів США), що вдвічі перевищує її річний обсяг виробництва. Приблизно половина цієї суми – роздрібні депозити [9].

     Також відбулося і зниження відсоткових  ставок. Лише за грудень 2008 – січень 2009 років відсоткові ставки знизили  центральні банки Євросоюзу, Великобританії, Швейцарії, Японії, Канади, Нової Зеландії, Австралії. В січні 2009 року Європейський центральний банк знизив облікову ставку для країн єврозони на 0,5 в. п. –  до 2%, тобто – до історичного мінімуму (на цьому рівні вона перебувала в 2003-2005 роках). Тим самим ЄЦБ сподівався «перезавантажити» європейську  економіку, оскільки низька ставка зменшує  вартість позикових коштів і таким  чином стимулює економічну активність. Однак ставка ЄЦБ однаково залишається  вищою, ніж у центробанків країн  «великої сімки». Так, ФРС США встановила цільовий діапазон ставки на рівні  від 0% до 0,25% річних, ключова ставка овернайт Банку Японії була знижена  в грудні 2009 року до 0,1%, британських  центробанк знизив ставку до мінімуму за всю історію – 1,5% [2].

     На  початку 2009 року уряд Німеччини затвердив  наймасштабніший у Європі план стимулювання економіки. Він оцінюється в 50 млрд. євро (67 млрд. доларів), розрахований на два роки і стане доповненням  до попереднього, який обчислюється сумою  близько 12 млрд. євро.

     Німецький уряд має намір витратити на інфраструктурні  проекти, освіту, а також розвиток новітніх технологій близько 17 млрд. євро. Загалом приблизно на 18 млрд. євро будуть знижені податки. Зокрема, податок  на прибуток і обов’язкові платежі  на медичне страхування для домовласників  і бізнесу. Крім того, уряд домовився  про створення додаткового фонду  державних кредитів і гарантування позичок обсягом 100 млрд. євро для  підтримки компаній, які не можуть залучити необхідне фінансування через  проблеми у банківському секторі. Однак  партнер по правлячій коаліції християнських демократів – Соціал-демократична партія заблокувала пропозицію, яка полягала в тому, щоб частина коштів із зазначеного фонду могла використовуватися для викупу пакетів акцій німецьких компаній. Також було відхилено фінансові стимули для німецьких автовиробників на суму 1,5 млрд. євро.

     Наприкінці 2008 року в Німеччині було створено спеціальний фонд обсягом 480 млрд. євро для стабілізації фінансових ринків, який допомагає владі трансформувати великі банки у державну чи напівдержавну  власність. Наприклад, в січні 2009 року влада ФРН отримала блокуючий  пакет акцій (25% + 1 акція) другого  за величиною активів приватного банку Німеччини – Commerzbank AG, а банк одержав додатковий капітал у розмірі 10 млрд. євро від уряду країни. При цьому банк у 2008 році отримав з урядового фонду (загальним розміром 500 млрд. євро) 8,2 млрд. євро. Однак зазначений фонд так і не спромігся врятувати від краху кризовий HypoRealEstate – банк другого ешелону, що втратив на спекуляціях із іпотечними паперами 50 млрд. євро і був врешті-решт викуплений державою.

     Німеччина прагне до жорсткішого регулювання  світових фінансових ринків. Як заявила  у своєму щотижневому відеозверненні канцлер ФРН Ангела Меркель, у  законах ЄС про контроль за фінансовими  продуктами «більше не повинно залишитись ніяких дір» [2].

     У листопаді 2008 року в Австрії було оголошено про націоналізацію проблемного  банку: держава купила за символічну ціну (2 євро) восьмий за розміром активів  банк – Kommunalkredit Austria. За заявою міністра фінансів, держава має намір підтримувати і зміцнювати роль Kommunalkredit Austria як установи, що фінансує муніципалітети й інфраструктурні проекти. Вливання урядових коштів у цей банк дасть змогу підняти рівень адекватності капіталу першого рівня з 8 до 9%.

     А в цілому із загального пакета фінансової допомоги уряду Австрії для банківської  системи в розмірі 100 млрд. євро державні органи можуть витратити до 15 млрд. євро на придбання частки в капіталі проблемних кредитних установ.

     Ще  одна велика кредитна установа Австрії  – Erste Group Bank AG (найбільша з тих, чиї акції обертаються на фондовому ринку) стала першим банком, який сподівається на урядову допомогу обсягом 2,7 млрд. євро, гарантуючи виплату дивідендів 8%.

     Президент Франції Ніколя Саркозі оприлюднив пакет заходів із подолання соціальних наслідків економічної кризи. План екстреної допомоги населенню передбачає асигнування на потреби безробітних  і незаможних до 2.65 млрд. євро. При  цьому пан Саркозі висловив думку  про те, що у Франції з її бюджетом соціального забезпечення в 550 млрд. євро, або 31% від ВВП, найщедріша в  світі мережа соціальної безпеки. Передбачається створення фонду з перепідготовки кадрів із числа тих, хто втратив  роботу. Половину із тримільярдних  витрат фонду уряд обіцяв взяти на себе. Пакет запропонованих заходів  включає податкові послаблення  для 4 млн. сімей, підвищення допомоги з  безробіття і багатодітним родинам  та одноразові оплати по 400-500 євро для  деяких категорій людей, котрі втратили роботу [20].

     Французький уряд планує також виділити банкам додатково 10,6 млрд. євро.

     У Великобританії уряд Гордона Брауна на початку 2009 року пообіцяв виділити 500 млрд. фунтів стерлінгів (758 млрд. доларів  США) для боротьби з безробіттям  і вирішення загальноекономічних  проблем у найближчі два роки.

     А оголошений ще в жовтні 2008 року британський  план порятунку передбачає виділення 50 млрд. фунтів стерлінгів (85 млрд. доларів) для викупу часток у великих банках і ще 200 млрд. ф. ст. на короткострокові  кредити Банку Англії, а також  надання гарантій міжбанківських кредитів на суму 250 млрд. ф. ст.

     Royal Bank of Scotland (RBS), який закінчив 2008 рік із рекордним у британській корпоративній історії збитком (у сумі 24,1 млрд. ф. ст. (34,4 млрд. доларів), отримав державну страховку і бере зобов’язання з кредитування британських споживачів і компаній. RBS домовився з урядом про страховку за активами на 325 млрд. ф. ст. (463,4 млрд. доларів): він бере на себе перші 19,5 млрд. збитків, решта буде розподілена між банком і мінфіном у співвідношенні 10 до 90.

     За  семирічну гарантію RBS заплатить  мінфіну привілейованими акціями  на 6,5 млрд. ф. ст. Крім того, мінфін купить привілейованих акцій ще на 13 млрд. ф. ст. і може докупити ще на 6 млрд. ф. ст., якщо це знадобиться RBS. Частка голосуючих акцій уряду буде обмежена 75%, його частка в капіталі може зрости з нинішніх 70% до 95%.

     RBS виділить в окрему структуру  непрофільні активи на 385 млрд. ф.  ст. Із них 240 млрд. ф. ст. припадає  на активи підрозділу глобальних  банківських послуг і ринків, які будуть ліквідовані чи  продані впродовж 3-5 років. З GBM буде виведено 45% капіталу. До непрофільних  віднесені 53% застрахованих активів, 47% залишаться в банку [18].

     В обмін на допомогу держави RBS пообіцяв збільшити кредитування у Великобританії у 2009-2010 роках на 50 млрд. ф. ст. (9 млрд. щороку – на іпотеку, 16 млрд. – бізнес). І це – додатково до нинішніх обсягів кредитування в 300 млрд. ф. ст. Обіцяні кредити надаватимуться на комерційній основі, з дотриманням ризикових норм.

     А загалом, британська влада має намір  надати гарантії за активами банків Royal Bank of Scotland (RBS) і Lloyds Banking Group  на суму 500 млрд. ф. ст. (716 млрд. доларів) в обмін на зобов’язання з їх боку збільшити кредитування на 40 млрд. ф. ст. (57 млрд. доларів). У відповідь держава має намір зажадати від банків, які візьмуть участь у програмі із захисту активів (у пресі її охрестили «Операція «Мітла»), комісію в 3-6% від суми гарантій.

     За  даними британських ЗМІ, банки RBS і  найбільший іпотечний кредитор Lloyds Banking Group ведуть переговори з мінфіном про надання держгарантій за їх активами, що наражаються на ризик різкого зниження вартості. Цей план покликаний повернути довіру до банківського сектору і уникнути його націоналізації. «Важливо, щоб акції банків належали не лише урядові, а й приватним та інстутиціональним інвесторам», - заявив міністр фінансів Великобританії Алістер Дарлінг у статті, опублікованій наприкінці лютого 2009 року у «Financial Times» [2]. Британський уряд уже став власником 70% акцій RBS і 43% акцій Lloyds, уклав у них 37 млрд. ф. ст.

     За  даними «The Guardian», кожен із банків у обмін на державні гарантії за активами на суму 250 млрд. ф. ст. має погодитися на збільшення обсягів кредитування на 20 млрд. ф. ст. RBS 26 лютого 2009 року отримав гарантію уряду за проблемними активами на 325 млрд. ф. ст.

     Держава може попросити банки взяти на себе частку збитків, перш ніж уряд почне покривати їх за власний  рахунок. Подібна схема була застосована  в США: Citigroup у листопаді 2008 року одержав держгарантії за активами на суму 300 млрд. доларів за умови, що перші 29 млрд. доларів втрат за ними банк візьме на себе. Віт також може оголосити про створення «поганого банку», в якій і будуть виокремлені «токсичні активи» [12].

     За  повідомленням інформаційних агентств, Греція виділяє 28 млрд. євро на підтримку  національної банківської системи  в умовах світової фінансової кризи. План уряду, оголошений 15 жовтня 2008 року, включає такі заходи, як підвищення рівня ліквідності банків, збільшення гарантій за вкладами і участь держави  в банківському капіталі. Планом передбачено  також надання гарантій на 3-5 років  усім фінансовим установам країни в  розмірі до 15 млрд. євро, надання  кредитним установам спеціальних  державних облігацій на суму до 8 млрд. євро в обмін на забезпечення ними цих цінних паперів. Передбачається зміцнення капіталу банків на суму до 5 млрд. євро в обмін на одержання  державою частини їх привілейованих акцій. В останньому випадку держава  одержить дохід у 5%, братиме участь в управлінні банків із правом вето на рішення про винагороду керівних працівників цих фінансових установ.

     «Усі  найбільші грецькі банки погодилися брати участь в урядовому пакеті заходів, крім Комерційного банку Греції, який долучиться до аналогічного плану, розробленого у Франції», - зазначається у повідомленні міністерства економіки  та фінансів [2].

     Балтійські  держави для мінімізації наслідків  кризи різко посилюють фінансову  дисципліну, що має спричинити поліпшення платіжного балансу і зниження інфляції.

     Латвія  відгукнулася на кризу збільшенням  податків (ПДВ зріс із 18% до 21%) і скороченням  державних витрат (на 15% у 2009 році) та зарплат бюджетників. Однак і  це не допомогло. Тому країна була вимушена взяти «аварійний» кредит у ЄС та МВФ загальним обсягом 7,5 млрд євро. Згідно з вимогами ЄС країна у  відповідь на це має розробити  середньострокову програму зниження дефіциту бюджету до показника нижче 3% від  ВВП до 2011 року, а в 2009 році дефіцит  має становити менше 5%. Крім цього, Латвія зобов’язана скоротити кількість  працівників у державному управлінні, реформувати управління бюджетом і  податкову політику, забезпечити  стабільність банківського сектору, провести структурні реформи та реалізувати  проекти фондів ЄС.