Рівновага сучасного ринку у відкритій економіці

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський  національний політехнічний університет

Інститут  бізнесу економіки та інформаційних  технологій

Кафедра економічних  систем та маркетингу 
 

Курсова робота

З дисципліни «Макроекономіка»

На тему:

«Рівновага сучасного ринку у відкритій економіці» 
 

      Виконала  студентка

      Групи ОІ-101

      Рокачинська А.В.

      Перевірила

      Д.е.н., професор

      Забарна Є.М. 
 
 
 
 

Одеса ОНПУ – 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………………………………………3 

1. Поняття «відкрита  економіка» ……………………………………………………………………..4                                                                                   
2. Ринкова економіка. Поняття ринку……………………………………………………………….14                                                                          
3. Основні методи державного регулювання економіки…………………………………16
4. Моделі ринкової економіки провідних країн світу……………………………………….17
1. Модель ринкової економіки США…………………………………………………………..18
2. Розвиток шведської моделі ринкової економіки……………………………………20
3. Японської модель ринкової економіки…………………………………………………..21
4. Модель німецької ринкової економіки…………………………………………………..23
5. Рівень розвитку ВВП країн світу……………………………………………………………………..25
6. Вплив національних моделей ринкової економіки на формування ринку в Україні……………………………………………………………………………………………………………..29

     7. Модель Манделла-Флемінга………………………………………………………………………….30

      8. Сучасна модель ринкової економіки України………………………………………………..32

Заключення……………………………………………………………………………………………………………….36

Література…………………………………………………………………………………………………………………39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Відомо, що всі країни, що йдуть ринковим шляхом розвитку, мають різні ринкові  моделі. Скажімо, є ринок американський, швецький, німецький, японський тощо. На один з них може орієнтуватися Україна.

     У рамках ринкового господарства сучасного світу в різних країнах залежно від національних особливостей розвитку різне співвідношення приватної, колективної та державної власності. Наприклад, в Італії 58 відсотків підприємств є державними, в Ізраїлі 64 відсотки валового національного продукту виробляється в суспільному секторі, в Канаді у ньому зято близько 40 відсотків працюючих, у Швейцарії 65 відсотків власності є суспільною. До останнього часу адміністрація Тайваню контролювала всі великі промислові й транспортні корпорації, а також головні банки і торгівельні компанії, забезпечуючи за рахунок державного бюджету і фінансованих ним підприємств більшу частину капітальних вкладень. Частка держави в капіталовкладеннях у США традиційно невелика.

     Виходячи  з того, що ефективність ринкової економіки не залежить від частки приватної власності, можна зробити висновок: будувати економіку в якій домінував б дрібний приватний сектор, країні з переважаючою державною власністю не доцільно.

     Головним  інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна й послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися не старими адміністративно-командними, а новими методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер народного господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, насамперед у формі прямих інвестицій у виробничу сферу, галузі, що виробляють товари споживання.

      Рівновага ринку визначається рівноважними:

      - ставкою номінального процента;

      - досягом випуску ВНП;

               - рівноважною зайнятістю;

               - рівноважною ставкою реальної зарплати.

     В сучасних умовах економіка кожної окремої  країни є частиною єдиної

світової  економіки. Модель Манделла-Флемінга дає  можливість пояснити

поняття економічної  рівноваги саме у відкритій економіці. 

     Вона  використовує і розвиває модель IS-LM. Цей розвиток полягає в тому,

що до моделі включено нові змінні:

     - чистий експорт;

     - світові ставку процента;

     - реальний курс національної валюти;

     Модель розрахована на малу відкриту економіку.  

1. Поняття «відкрита  економіка»

 

     Поняття «відкрита економіка» протиставлялося  замкненій економіці. Це поняття пройшло певний шлях розвитку по мірі поглиблення інтернаціоналізації господарчого життя. В перші післявоєнні два десятиліття під відкритістю розуміли певне значення (як правило, більше 10%) експортної та імпортної квоти (в % від ВВП). При цьому спільної думки про країни, які можна включити в аналіз, не існувало. Хоча суворої закономірності немає, але все ж таки, якщо інші умови є рівними, чим країна менша, тим в неї більша відкритість господарства. Це пояснюється як незначною в порівнянні з великими за чисельністю населення та площею країнами диверсифікацією галузевої структури їхнього господарства, так і

вузькістю національного  ринку збуту (при однаковому рівні

платоспроможності населення порівнюваних країн). При  порівняно

однаковому рівні  розвитку виробничих сил відкритість  економіки країни

тим більша, чим менший економічний потенціал країни, приміром, сумарний

ВВП. Серед факторів відкритості економіки важливу  роль відграє

диверсифікованість  галузевої структури господарства. Значна питома вага

базових галузей  призводить до меншої залученості такого господарства у

міжнародний розподіл праці, якщо ж провідними галузями є, наприклад,

машинобудування та хімічна промисловість, залученість  до МРП зростає.

Необхідно відзначити, що поняття відкритості поширюється  не тільки на

зовнішню торгівлю. Всього виділяють 3 ключових канали, що пов'язують

національні економічні системи зі світовим господарством: зовнішня

торгівля, рух капіталу та взаємообмін національних валют. Для визначення

відкритості через  канал “рух капіталу” запроваджено показник “фінансової

відкритості” економіки  – це відношення припливу (імпорту) та відпливу

(ексопрту) капіталу  до ВВП. Соколов та Шишков  запропонували показнк, що

дає повне уявлення про міру відкритості національної економіки. Такий

показник повинен  охоплювати всі види зовнішньоекономічних зв'язків. Для

цього треба визначити  універсальний чисельник дробу: на їхню думку, таку

роль може відігравати  загальний обсяг надходжень або  платежів країни.

Будь-який економічний  контакт країни з зовнішнім світом

опосередковується переміщенням грошей через кордон. Для розрахунку

сумарного обігу  зовнішньоекономічних операцій пропонується

використовувати всі  статті базисного платіжного балансу, сумуючи

вартість імпорту  товарів та послуг, а також довгострокові  зарубіжні

інвестиції. Можна, навпаки, взяти сумарний приплив фінансових коштів до

країни за аналогічними статтями,а можна використовувати  і сумарний

за аналогічними статтями,а можна використовувати  і сумарний

обіг,тобто суму платежів та надходжень,поділену навпіл. У економічно

розвинених країн частка обігу товарів становить 60-68%,частка обігу

послуг 6-12%, довгострокові  інвестиції 15-30%.Іншим важливим напрямом

виміру відкритості  економіки є коефіціент еластичності

зовнішньоторгівельного  обігу відносно ВВП. Коефіціент еластичності дає

оцінку тенденцій  росту відкритості. При цьому, оскільки показник росту

зовнішньоторгівельного  обігу не відображає різноспрямованих зсувів у

експорті та імпорті, окремо досліджуються коефіцієнти  для експорту та

імпорту. Якщо протягом тривалого часу значний експорт не доповнюється

відповідним великим  імпортом, що впливає на структуру  господарства та

економічне зрсотання  країни, то це є проявом скоріше  автаркічної

тенденції. Значне переважання  імпорту над експортом протягом тривалого

часу також не завжди свідчить про відкритий характер економіки, так як

це може бути досягнено  завдяки кредитам, субвенціям, переведенню

прибутку з-за кордону  тощо. За динамічного підходу величина коефіцієнту

еластичності експорту/імпорту  більше 1 свідчить про збільшення

відкритості економіки, менше 1 – про збереження відкритості у незмінному

стані. Даний показник слід розглядати у сукупності з абсолютним рівнем

зовнішньоторгівельного  обігу, приміром, на душу населення. Якщо цей

показник досяг  величини, з якої зовнішньоекономічні  зв'язки починають

стимулювати економічне зростання та впливати на структуру  виробництва,

то навіть за коефіцієнта  еластичності дещо більше за 1 відкритість

економіки збільшується порівняно швидко. Якщо ж вихідний рівень

зовнішньоторгівельного  обігу ще не досяг цього рівня (границі), то

розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країни йде повільно, що затруднює

отримання користі, яку дає відкрита економіка. В  період подолання

економічної відсталості  та створення мінімального промислового комплексу

з точки зору відкритої економіки важливо, щоб коефіцієнти еластичності

експорту та імпорту (особливо експорту промислових товарів  по відношенню

до валової продукції  промисловості) були вищі 1. [1]

     Iнтернацiоналiзацiя суспiльного життя в другiй половинi XX ст. посилює зв'язки мiж внутрiшньо- та зовнiшньоекономiчними процесами, веде до збiльшення залежностi державної економiчної полiтики вiд зовнiшнiх чинникiв. Тому останнiм часом значно поширені концепцiї "вiдкритої економiки", якi модифiкують традицiйнi економiчнi теорiї з урахуванням впливу зовнiшньоекономiчних зв'язкiв на внутрiшню економiчну систему кожної держави зокрема. В уявленнi теоретикiв економiка вважається "вiдкритою", якщо "держава не може проводити в життя свою макроекономiчну полiтику, спираючись на припущення, що вона дiє в закритiй народногосподарськiй системi" [1, 6]. Каналами "вiдкритостi" економiки виступають торгiвля, рух капiталiв та взаємообмiн валют. Виходячи з цього, "вiдкритими" можна вважати сьогоднi країни Захiдної Європи, Японiю та США.