Рівновага сучасного ринку у відкритій економіці

     З таблиці 1 видно, що розподіл ВВП серед  країн світу є нерівномірним. Найбільший обсяг ВВП мають 10 країн (5,8%), які  володіють 62,5% всього обсягу ВВП (45325 млрд. дол.), що в 1,7 рази перевищує ВВП всіх інших  країн. Тобто решта 188 країн світу (94,2% країн) володіють 37,5% ВВП  (27212 млрд. дол.). Даний розподіл представлений на рис. 1.

     Рис. 1. Частка ВВП країни у сукупному  ВВП

     Такий високий рівень концентрації ВВП  в країнах першої десятки пояснюється  тим, що вони розпоряджаються майже  половиною світового торгового  обороту і валютами з резервними функціями. Сукупний обсяг ВВП усіх країн світу складає   72,537  трлн. дол. (див. табл. 1).

     Вже не перше десятиліття Сполучені  Штати Америки – держава з  третім показником в світі за площею і чисельністю населення займає першу позицію в списку країн  з найбільшим обсягом ВВП. При частці населення світу 5% країна виробляє 19,7% валового світового продукту. Валовий внутрішній продукт США за 2009 рік дорівнює 14256 млрд. дол., тобто понад 47,9 тис. дол. на одного мешканця, що є сьомим показником серед країн світу. При цьому США займає першу сходинку серед країн з найбільшим зовнішнім боргом, який складає  13,75 трлн. дол. Щодо структури ВВП, то 19,2% ВВП припадає на промисловість, 79,6% - на сферу послуг, 1,2% - на сільське господарство. Річний приріст ВВП складає 2,4%. За індексом розвитку людського потенціалу США займає четверте місце (0,902) серед 169 країн світу. Рівень безробіття в США становить 5,8%, рівень інфляції 1%, обсяг експорту 1,3 трлн. дол. США має також найбільший в світі обсяг прямих іноземних інвестицій, який складає 2,367 трлн. дол. [11, 106]. США є найбільшою за економічним, політичним та військовим потенціалом державою світу.

     США нині утримує перше місце в  світі, за рівнем розвитку наукових досліджень, наукоємних виробництв та послуг, освоєння космосу та воєнному виробництві, тому вона претендує на роль країни-наддержави.

     Китайська Народна Республіка є другою економікою світу за обсягом ВВП. У 2009 році обсяг  ВВП в Китаї становив 9104  млрд. дол. Маючи найбільшу кількість трудових ресурсів Китай виробляє 12,6% валового світового продукту, а на одного мешканця припадає 7,35 тис. дол. Річний ріст ВВП складає 8,6%, у структурі ВВП значна частка припадає на промисловість - 48,6%, на сферу послуг – 40,1%, сільське господарство – 11,3%. Рівень безробіття становить 4%, рівень інфляції 2,4%. Характерною рисою китайської економіки є експортна спрямованість.  За обсягом експорту Китай займає друге місце (1,435 трлн. дол.), обсяг прямих іноземних інвестицій складає  758,9 млрд. дол., що свідчить про високий рівень довіри  інвесторів до цієї країни. За індексом розвитку людського потенціалу Китай займає лише 89 місце (0,663) серед країн світу, проте це не заважає залишатись країною з найвищими темпами розвитку економіки [11, 102].

     Економіка Японії є однією з найпотужніших  у світі. Вона займає третю сходинку в списку найбільших економік у 2009 році. За підсумками 2009 року ВВП Японії склало 4138 млрд. дол. Японія виробляє 5,7% валового світового продукту, а на одного мешканця припадає 33,34 тис. дол. (28 позиція). Зовнішній борг Японія складає 2231 млрд. дол., обсяг експорту становить 746,5 млрд. дол., що є четвертим показником серед країн світу. Річний ріст ВВП складає 1,3%, а у структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг – 72,3%, на промисловість припадає 26,3%, сільське господарство – 1,4%. Рівень безробіття становить 4%, рівень дефляції - 0,2%. За індексом розвитку людського потенціалу Японія займає 11 місце (0,884) серед країн світу [11, 109]. Японська економіка сильно залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу власних природних ресурсів.

     За  рівнем ВВП Індія входить у  четвірку найбільших економічних держав світу. Індія - друга за чисельністю країна світу, вона виробляє 5,2% валового світового продукту. Валовий внутрішній продукт Індії складає   3784  млрд. дол., тобто на одного мешканця припадає 3,27 тис. дол. У структурі ВВП 29% припадає на промисловість, 53,4% - на сферу послуг, 17,6% - на сільське господарство, річний приріст даного показника складає 6,3%. За індексом розвитку людського потенціалу Індія займає 119 місце (0,519) серед 169 країн світу. Рівень безробіття в Індії становить 9,1%, рівень інфляції 8,6%, обсяг експорту 187,9 млрд. дол. [11, 97]. Економіка Індії характеризується надлишком, дешевизною робочої сили і високою культурою праці.

     Німеччина – провідна економічна держава Європи, вона займає п’яту сходинку в списку найбільших економік світу. У 2009 році обсяг  ВВП у Німеччині становив 2984  млрд. дол., країна виробляє 4,1% валового світового продукту, а на одного мешканця припадає 33,84 тис. дол. (27 місце) [3]. Річний ріст ВВП складає 0,5%, у структурі ВВП значна частка припадає на сферу послуг – 69,1%, на промисловість 30,1%, сільське господарство – 0,8%. Рівень безробіття становить 7,8%, рівень інфляції – 0,7%. Німеччина має значний зовнішній борг – 5,158 трлн. дол., що є третім показником в світі. За обсягом експорту Німеччина займає перше місце (1,498 трлн. дол.), а за обсягом прямих іноземних інвестицій (1027 млрд. дол.) охоплює четверту сходинку. За індексом розвитку людського потенціалу Німеччина займає 10 місце (0,885) серед країн світу [11, 96].

     До  десятки найбільших економік світу  входять також такі країни: Росія (2687 млрд. дол.), Великобританія (2257 млрд. дол.), Франція (2172 млрд. дол.), Бразилія (2020  млрд. дол.) та Італія (1922 млрд. дол.) (див. табл. 1).

     За  прогнозом аудиторської та консалтингової компанії PricewaterhouseCoopers LLP (PWC) через 20 років  Росія стане найбільш потужною економічною  державою Європи, а у світовому  рейтингу за цим показником вона вийде на п’яте місце. Економіка Росії випередить не тільки Францію і Великобританію, але й Німеччину, яка зараз є найбільшою економікою ЄС. Другу сходинку займатиме  Німеччина, третю - Франція.

     У 2030 році відбудеться кардинальна  зміна лідерів світової економіки. Замість  традиційних лідерів - індустріальних держав Заходу, об’єднаних в “сімку” G7 (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Канада), прийде група країн категорії emerging markets - Е7 (Китай, Росія, Індія, Бразилія, Мексика, Індонезія і Туреччина). Група Е7 зрівняється з G7 за сукупним ВВП вже до 2019 року, а ще через десятиліття, до 2030 року, перевершить G7 на 30%. Китай зможе обігнати США і стати найбільшою економікою світу вже до 2020 року. У результаті цього до 2030 року світовий рейтинг за економічною потужністю виглядатиме так: Китай, США, Індія, Бразилія, Росія, Німеччина, Мексика, Франція і Великобританія [12].

     Отже, основним макроекономічним показником що відображає рівень соціально-економічного розвитку країни є валовий внутрішній продукт. Згідно з даним показником сьогоднішніми країнами-лідерами є США, Китай, Японія, Індія, Німеччина, Великобританія, Франція, Бразилія та Італія. Проте під впливом трансформаційних перетворень можуть відбутися певні зміни в позиціях країн-лідерів.  

6. Вплив національних моделей ринкової економіки на формування ринку в          Україні 

     Досвід  Японії в здійсненні ринкових трансформацій  та в управлінні ринковою економікою сьогодні є досить цікавим для  України з огляду на її історичний шлях і сучасні особливості.

     Так за умов відбудови економіки і  формування ринкового середовища надзвичайної ваги набуває промислова політика з  розвитку обраних пріоритетних галузей. Очевидно, пошук вказаних галузей  в Україні має бути здійснений на основі всебічного вивчення можливостей і потреб економіки. Необхідними частинами промислової політики є надання значних пільгових кредитів, податкових амортизаційних пільг, що завдає надмірних навантажень грошовій системі. У зв'язку з цим варто згадати, що лібералізації цін у Японії передували три роки їх жорсткого обмеження, а цінове регулювання товарів "стабілізаційної номенклатури" тривало значно довше. Отже, засобами зменшення інфляції за даних умов є раціональне розміщення кредитів, жорсткий ціновий контроль та фінансове регулювання.

     Очевидно, внутрішня промислова політика повинна  доповнюватися адекватною зовнішньою. Досвід Японії показує, що зовнішньоторговельна лібералізація - надто складний процес, щоб бути здійсненою "одним махом". На мою думку, поміркований протекціонізм конче необхідний для виживання української економіки. Водночас за умов дефіциту конвертованої валюти варто ввести контроль за її використанням, зокрема, через квотування імпорту.

Є ефективним принцип  поєднання самоокупності і поточної самостійності державних підприємств – з їх стратегічним підпорядкуванням інтересам держави-власника. Варто відзначити, що кількість таких підприємств в Японії була максимальною саме в період швидкого зростання, і приватизація почалася лише тоді, коли був досягнутий певний рівень розвитку економіки. Здійснюючи приватизацію держвласності, слід, першочергову увагу приділяти приватизації (децентралізації) управління і, виходячи з наявних на сьогодні труднощів приватизації, у багатьох випадках цим можна було б обмежитися.

     Досить корисним є також досвід введення спеціального бюджетного рахунку для контролю за використанням зарубіжної фінансової допомоги. 

7. Модель Менделла-Флемінга

     Модель  Мандела-Флемінґа, пояснює основні  макроекономічні взаємозв’язки  у малій відкритій економіці у короткостроковому періоді за умови незмінного рівня цін. На відміну від моделі IS-LM, дана модель враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора (наприклад, міжнародної торгівлі та фінансів). У моделі Мандела-Флемінґа робляться додаткові припущення:

     1) обсяг експорту знаходиться у  оберненій залежності від обмінного  курсу (е). Інакше кажучи, при знеціненні  національної валюти вітчизняні  товари на світовому ринку  стають дешевшими, а отже попит  на них зростає; 

     2) обсяг імпорту знаходиться у прямій залежності від величини доходу (ВВП): чим вищий дохід , тим більший попит резидентів на всі товари, враховуючи імпортні. Тобто чистий експорт є функція від двох змінних Y та е:

NX=NX(e,Y) (3);

     3) рух капіталу визначається різницею  між процентною ставкою усередині країни та на світовому ринку (і-і*) [55, С. 337-340]. Інакше кажучи, чим вищою є віддача від вітчизняних активів у порівнянні із іноземними активами, тим більшим буде приплив капіталу, і тим меншим - його відплив.

     У моделі Мандела-Флемінґа, як і в моделі IS-LM, розглядається ринок товарів та послуг і фінансовий ринок, стан рівноваги на яких можна описати за допомогою системи рівнянь:

Y = C(Y - T) + I(i) + G + NX(е, Y),

М/Р = L( i, Y) (4).

     У даній моделі екзогенними вважають такі змінні: податки (T) і державні видатки (G), пропозицію грошей (М), рівень цін (Р) та світову процентну ставку (і*). Ендогенними ж є такі змінні, як дохід Y і обмінний курс е.

Крім того, у  моделі Мандела-Флемінґа розглядається  зовнішній сектор, що перебуває у стані рівноваги за нульового сальдо платіжного балансу (ВР). Тобто, будь-який дисбаланс у рахунку поточних операцій повинен компенсуватися відповідним значенням сальдо рахунку руху капіталу і фінансів:

ВР = NX(e, Y) + KА + k(i - i*)= 0 (5),

де KA - деяка постійна величина руху капіталу, що не залежить від рівня процентних ставок, k - ступінь мобільності капіталу [45, С. 209].

     Із  вказаної умови випливає, що при  збільшенні, скажімо, доходу, дефіцит  платіжного балансу не виникатиме лише за умови зростання процентної ставки, яке стимулюватиме приплив капіталу.

     Важлива роль у моделі Мандела-Флемінґа приділяється мобільності капіталу (ступеню свободи, з яким капітал переміщується  із однієї країни у іншу у відповідь  на зміну процентної ставки). Розрізняють  чотири види мобільності капіталу:

• нульова мобільність капіталу, за якої міжнародні потоки капіталу не реагують на коливання процентної ставки усередині країни. Крива ВР у цьому разі графічно зображатиметься вертикальною лінією, оскільки обсяг чистих іноземних інвестицій не залежатиме від різниці (і-і*);
• низький ступінь мобільності капіталу означає, що зміна величини (і-і*) суттєво впливає на зміну міжнародних потоків капіталу;
• високий ступінь мобільності капіталу, за якого капітал є чутливим навіть до незначної зміни величини (і-і*);
• абсолютна мобільність капіталу, коли капітал вільно переміщується із однієї країни в іншу, чутливо реагує навіть на незначні коливання у різниці між внутрішньою і міжнародною процентними ставками. У моделі малої відкритою економіки процентна ставка усередині країни збігається зі світовою: і = і*. Графічно випадок абсолютної мобільності капіталу зображається горизонтальною кривою платіжного балансу ВР.

     Окрім ступеня мобільності капіталу, внутрішню  процентну ставку певною мірою визначає світова процентна ставка. Слід враховувати  також вплив різних видів валютного курсу (фіксованого чи плаваючого) на ефективність стабілізаційної політики[15].