Шпаргалка по "Экономике"

1. Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.

Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції.

Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здійснювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спеціалізації виконання окремих виробничих операцій та використання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характеризують рівень функціональної та соціальної (структурної) диференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему суспільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтеграції господарств, чисельність і різновиди яких постійно зростають завдяки диференціації господ сфери суспільства. Взаємодія між окремими господ одиницями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ політики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва — це сукупність господ одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-і блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища. І лише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи.

Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.

 

 

2. Особливості  історико-економічного аналізу суспільств  в межах формаційної і цивілізаційної парадигм

Історія економіки  та економіічної думки як наука.

Історія екон та економ думки  вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства.

Історія економіки у  своїх дослідженнях спирається на низку фундамент-их положень, методологічних підходів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тенденцій його істор розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери.

Тривалий час суспільні  науки грунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою істор розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної сусп-економ формацій. Утім через  невідповідність її висновків реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність розглядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадигми.

Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характер власними етапами розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн змінювалися від війн до співіснуваня,  формуваня   інтеграційних утворень.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та сусп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливі духовно-культур. цінності, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характеризують східну і західну гілки розвитку людства. До першої належать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близькосхідна (мусульманська), до другої— східноєвроп., західноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені специфікою дух-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства.

 

3. Зміст  цивілізаційної парадигми як  прояв нової загальнонаукової  методології досліджень.

Через  невідповідність висновків формаційної парадигми реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність розглядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадигми.

Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характер власними етапами розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійно змінювалися від війн до співіснування,  формування   інтеграц-их утворень.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та сусп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливість духовно-культур. цінностей, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які харак-ють. східну і західну гілки розвитку людства. До 1-ої належать такі цивілізації, як китайська, індійська, близькосхідна (мусульманська), до 2— східноєвроп., західноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені специфікою дух-куль цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та інш ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства.

 

 

4.Характеристика системно-синергетичного підходу до аналізу сусп та господ процесів

Системно-синергетична парадигма принципово змінює характер і значимість істор досліджень суспільних процесів. Окрім традиційного опису істор фактів та подій вона передбачає аналіз внутрішніх зв'язків між ними; в їх центрі перебуває розвиток людини. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності суспільства, єдності істор витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного суспільства. Відображення у наукових поняттях і категоріях істор процесу розвитку, обґрунтування залежностей, що характеризують тенденцію розвитку, надає істор дослідженням нової якості, перетворює їх на історико-генетичний аналіз.

Системно-синергетична парадигма дослідження екон сфери суспільства передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності. Предмет історико-екон науки включає в себе істор форми господарств і способи їх взаємодії та віддзеркалення їх в економічній думці. Отже, історія екон думки тісно пов'язана з реальними змінами в екон системі і відбиває етапи її розвитку — від виникнення і до сучасної системи знань економічної теорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Предмет історії економіки та економічної думки.

Спільним об'єктом економ наук є господарська сфера (підсистема) суспільства. Історико-економ наука досліджує еволюцію господарської сфери суспільства, основні етапи ЇЇ становлення і розвитку. Істор явища і факти господар. життя суспільства виступають об'єктом історико-економ науки. Відбір та опис істор явищ і фактів науковими засобами є однією з найскладніших проблем історико-економ досліджень. Методо-логічною базою такого відбору є панівна парадигма економ теорії, яка науково відбиває реально існуючу господарську систему суспільства. На основі системи наукових знань про економ сферу суспільства здійснюється оцінювання процесу її істор поступу, установлюються факти та явища, що мали істор значення. Історичними явища і факти в господар сфері суспільства стають лише тоді, коли засвідчують виникнення якісно нових, нетипових (унікальних) рис (характеристик), що з'явилися в ЇЇ істор розвитку, Вони пов'язані з виникненням нових форм господарювання, нових способів виробництва і обміну, нових факторів виробництва та інших змін. Задача істор.ек. науки полягає у виявленні взаємозвязку між цими факторами та пошук причин їх виникнення. Господарській сис-мі притаманна певна цілісність, її основними характеристиками є: 1) відповідний рівень роз-ку, поділу праці, техніки і технологій; 2)форми власності на засоби вир-ва; 3)характер влади та ососбливості впливу держ-ви на ек.процеси; 4)особливість сусп.умов протікання цих процесів, наявні ресурси що використов у вир-ві. В історії роз-ку сусп.госп-ва ключову роль відіграють історич. форми гос-ва(господадські одиниці) та способи їх взаємодії між собою і сус-вом вцілому.Іншою важливою його складовою є глибина та адекватність пізнання людьми господарських процесів і віддзеркалення 'їх в економічних поглядах, думках, теоріях.

Історико-економ наука  повинна не тільки аналізувати істор форми господарств та способи їх взаємодії, а й розглядати економ думки, учення та теорії, які з різною глибиною та науковою довершеністю їх теоретично відображали. При цьому в економ теоріях необхідно виділяти позитивний та нормативний аспекти, на які звернув увагу ще Адам Сміт. Позитивний підхід в економ думці покликаний розкрити реальний зміст явища чи процесу, дати відповідь на питання; «що є?», «як є ?», охарактеризувати історичні форми господарювання і стан господарської системи в конкретно-істор момент її існування. Нормативний аспект економічної науки орієнтує нас на пошук відповіді на питання «як має бути?», щоб суспільство якнайповніше реалізувало свої цілі в господарській сфері. Він є основою для обґрунтування рекомендацій стосовно свідомої організації господарського життя суспільства, проведення економічної політики, адекватної наявним потребам. Так предмет істор.-економіч. Науки включає до себе історичні форми гос-ва і способи їх взаємодії та відображеня їх в економічній функції. 
5. Істор розвиток господ системи, її стан та особл-сті функціонув. на певних істор етапах розвитку суспільства.

6. Типи господарських систем та аналіз їх змісту.

Істор типи та форми організації господарства та їх еволюція.

Можна виділити 2 періоди розвитку госп. системи, де господ. виступало у привласню-вальній та відтворювальній (виробничій) формах. Перше існувало у первісному суспільству доцивілізац. епохи. Відтворювальне господ-во зявилось після неолітичної революції і привело до появи рільництва і скотарства.

 В період осьового часу (VIII-ІІ ст. до н. є.) почали формуватись світові цивіл-ції, що відкриває новий період у розвитку господ сфери суспільств, яка змінюється під впливом внутрішніх (економ-их) і зовнішніх (цивілізаційних) чинників. В істор формах господарств існують рівень сусп поділу праці, розвиток техніки і технологій, наявні природні умови, форми власності на ресурси, особливості здійснення влади, економ інститути. Індивід (феодал, підприємець, кріпак) є центральною фігурою в господ. сфері.

В античні часи з 'явилися відносно незалеж індивід і територ община як одна з перших форм організації суспільства Їхня особиста залежність від общини заключалась в общинній формі власності на землю та інші природні ресурси. Рівень розвитку поділу праці обумовив натур характер виробництва і обмін товарами. Основним суб'єктом господарюваня став власник домаш господарства, який з рабами та членами родини, виробляв необхідні для власного споживання блага.

Така система господарю-ня була в Афінах та Спарті. Її основні форми господар латифундії та ергастрерії, вілли та сальтуси, військові господарства в колоніях — клерухії, парцелярне господарство повноправного індивіда тощо. Кожній з цих форм господ-ня відповідає свій статус індивідів, що господарюють, різні права власності,  способи впливу на людей в екон сфері. В екон системі общинного типу між домогос-подарствами існували вкрай обмежені екон зв'язки, а голов. значення набували зв'язки з органами держ управління господ-ю сферою суп-ва.

Перші форми господ-их систем виникли внаслідок розпаду кровноспорідненої общини та появи самостійного господарювання сімей. У цей період виникли власність на засоби виробництва, що стало основою незалежного господарювання, перші форми суспільства, що об'єднують самостійних індивідів, та держави й органів держ влади як засобу впливу суспільства на індивідів.Після розпаду Римської імперії, в період раннього середньовіччя, на території Зах Європи існував общинний тип організації суспільства, представником якого стала німецька марка. Її особливості: на відміну від античної общини, базисом якої було місто-держава — поліс, нім. община формувалась за територ-ю ознакою.  Центральну роль відігравало родинне господарство, що самостійно виробляло необхідні для життя блага. Община представляла собою збори власників домогосп-ств для розв'язання спільних проблем. Основу домогосподарства утворювала алоїдальна (від нім.— володіння) форма власності на землю та майно, пасовища,  ліс. Особливість власності - повне володіння земель-ю ділянкою, рухомим і нерух. майном, що вільно передається у спадок. Функції общини - створення умов функціонування домогосподарств: військ захист,  прокладання доріг, будівництво мостів та культових споруд тощо. Вона об'єднувала з однаковими правами власників домогосподарств, що мали певні обов'язки перед общиною на засадах асоціації.