Шпаргалка по "Экономике"

Натуральний характер виробництва і перехід до трипільної системи обробітку землі виявилися в такій формі домогосподарств, як гуфи, що являли собою «єдність дому, подвір'я, орної землі селянина з правами користування лісом і пасовиськом», які належали общині. Поряд з ними існували помістя— великі землеволодіння графів, герцогів, які були надані їм королем.

Маноріальне помістя, як одна з форм господарювання середньовічної Європи, складалося з домену-замку, двору феодала і селян. домогосподарств. Селяни залежали від феодала, він від короля. Алоїдальне господарство вільного селянина, манор феодала нижчого рівня, феодальні помістя вищих рівнів ієрархії, на вершині якої стоїть королівський двір утворюють структуру господ. системи сусп-ва.

 В епоху пізнього феодалізму суттєво змінилась організація суспільств Зах Європи. Відбулися перехід від територ до централізов способу здійснення влади, зосередження основних повноважень у руках короля, зміна структури суспільства. Втрата феодалами судових функцій, право мати власну озброєну дружину, право збору податків підірвали їхнє панівне становище. Виникла нова форма особистої залежності, де всі члени суспільства стали підданими короля. Набуває сили  приватна власність на землю. Феодали перетвор-лися на земельних аристократів.

Дедалі активнішу роль почали відігравати міста, і спершу були місцем поселення торговців. Головною функцією міст стало забезпечення обміну предметами першої необхідності. Принцип асоціації, особиста незалежність індивідів обумовили особливості господарського життя в містах. Виникли добровільні об'єднання різного типу — ганзи, гільдії, цехи, що охоплювали як виробництва, так і сферу обміну. Головна мета таких утворень - об'єднання заради захисту власних інтересів, одержання певних привілеїв, здійсненні координації виробництва, цін, збуту тощо. Так почали з'являтися перші форми економ організацій як принципово нових форм господарств та способу взаємодії між ними.

Проникнення принципів рівності і свободи в господар сферу суспільства обумовило появу ринкової економ системи В її основі - утвердження приватної власності на ресурси, еквівалентний обмін у процесі вільної конкуренції, постійно зростаючий поділ праці.

Ринкова екон система, яка з'явились у містах феодального суспільства, розпочала свій шлях в Європі завдяки: демократичним революціям, які змінили характер влади і відкрили путь для утвердження приватної власності; промисловій (індустріальній) революції, яка сприяла піднесенню поділу праці, обмін не тільки готового продукту, а й ресурсів; ринок охопив промисловість; римське право; реформації церкви і просвітництво.

8. Історичні форми господарських одиниць та фактори, що на них впливають.

Суспільний  поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характеризують рівень функціональної та соціальної (структурної) диференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему суспільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтеграції господарств, чисельність і різновиди яких постійно зростають завдяки диференціації господ сфери суспільства. Взаємодія між окремими господ одиницями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ політики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва — це сукупність господ одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-і блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища.

Можна виділити 2 періоди  розвитку господ. системи, де господ-во виступало у привласню-вальній та відтворювальній (виробничій) формах. Перше існувало у первісному суспільству доцивілізац. епохи. Відтворювальне господ-во зявилось після неолітичної революції і привело до появи рільництва і скотарства.

 Період осьового часу (VIII-ІІ ст. до н. є.)  характеризується сусп поділом праці, розвитком техніки і технологій, наявністю природних умов. Індивід (феодал, підприємець, кріпак) є центральною фігурою в господ. сфері.

В античні часи з 'явилися відносно незалеж індивід і територ община. Існувала общинна форма власності на землю та інші природні ресурси. Рівень розвитку поділу праці обумовив натуральний характер виробництва і обмін товарами. Основним суб'єктом господарюваня став власник домаш господарства, який з рабами та членами родини, виробляв необхідні для власного споживання блага.

Така система господарю-ня була в Афінах та Спарті. Її основні форми господар латифундії та ергастрерії, вілли та сальтуси, військові господарства в колоніях — клерухії, парцелярне господарство повноправного індивіда тощо. Кожній з цих форм господ-ня відповідає свій статус індивідів, що господарюють, різні права власності,  способи впливу на людей в екон сфері. В екон системі общинного типу між домогос-подарствами існували вкрай обмежені екон зв'язки, а голов. значення набували зв'язки з органами держ управління господ-ю сферою суп-ва.

Після розпаду Римської імперії, в період раннього середньовіччя, на території Зах Європи існував общинний тип організації суспільства, представником якого стала німецька марка. Її особливості: німецька община формувалась за територ-ю ознакою.  Центральну роль відігравало родинне господарство, що самостійно виробляло необхідні для життя блага. Община представляла собою збори власників домогосп-ств для розв'язання спільних проблем. Община мала корпоративний характер. Функції общини - створення умов функціонування домогосподарств: організація військ захисту,  прокладання доріг, будівництва мостів та культових споруд тощо. Вона об'єднувала рівних, з однаковими правами, власників домогосподарств, що мали певні обов'язки перед общиною на засадах асоціації.

 Натуральний характер виробництва і перехід до трипільної системи обробітку землі виявилися в такій формі домогосподарств, як гуфи, що являли собою «єдність дому, подвір'я, орної землі селянина з правами користування лісом і пасовиськом», які належали общині. Поряд з ними існували помістя— великі землеволодіння графів, герцогів, які були надані їм королем.

Маноріальне помістя, як одна з форм господарювання середньовічної Європи, складалося з домену-замку, двору феодала і селян. домогосподарств. Селяни залежали від феодала, він від короля.

Алоїдальне господарство вільного селянина, манор феодала  нижчого рівня, феодальні помістя  вищих рівнів ієрархії, на вершині  якої стоїть королівський двір утворюють структуру господ. системи сусп-ва. 

 В епоху пізнього феодалізму суттєво змінилась організація суспільств Зах Європи. Відбулися перехід від територ до централізов способу здійснення влади, зосередження основних повноважень у руках короля, зміна структури суспільства. Виникла нова форма особистої залежності, де всі члени суспільства стали підданими короля. Феодали перетворювалися на земельних аристократів.

Дедалі активнішу роль почали відігравати міста, і спершу були місцем поселення торговців. Принцип асоціації, особиста незалежність індивідів обумовили особливості господарського життя в містах. Виникли добровільні об'єднання різного типу — ганзи, гільдії, цехи, що охоплювали як виробництва, так і сферу обміну. Головна мета таких утворень - об'єднання заради захисту власних інтересів, одержання певних привілеїв, здійсненні координації виробництва, цін, збуту тощо. Так почали з'являтися перші форми економ організацій як принципово нових форм господарств та способу взаємодії між ними.

Проникнення принципів рівності і свободи в господар сферу суспільства обумовило появу ринкової економ системи В її основі -  утвердження приватної власності на ресурси, еквівалентний обмін у процесі вільної конкуренції, постійно зростаючий поділ праці.

9.Етапи розвитку економічної думки.

Екон наука загалом  і екон думка зокрема мають  дуже давні традиції спроб виділення  різноманітних періодів у розвитку як господарської практики, так і  безпосередньо екон думки. У розвитку екон думки можна виділити такі основні періоди з відповідними напрямами всередині них:

1)докласична еконо думка, яка охоплює економ думку Стародав Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), античності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить екон думка періоду меркантилізму;

2)класична  політична  економія —  В. Петті,   П. Буагільбер,школа   фізіократів   на   чолі   з   Ф. Кене;   А. Сміт,   Д. Рікардо,Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;

3)альтернативні класичній школі напрями екон думки, або гетеродоксія класичній ортодоксії— історична школа, марксистська екон теорія та генеза екон концепцій соціал-демократії;

4)неокласичний напрям економічної теорії— виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк), лозаннська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А. Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;

5)основні напрями екон думки XX— початку XXI ст. —виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економ-ий неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.

10. Методи історії економіки та економічної думки і завдання дисципліни

Принципи цивілізаційної парадигми та особливості об'єкта і предмета історико-економ науки обумовлюють вибір методів її дослідження.

Для «нової економ історії» характерним є використання нових методів екон дослідження: 1) використання статист методів дослідження за допомогою електроно-обчнслювальпих машин; 2)використ екон теорії для вивчення історії економіки; 3)побудова та використання гіпотетичних дедуктивних, у тому числі контрфактичних моделей для пояснення минулого; 4)застосування факторного аналізу, тобто аналізу впливу факторів на виробництво в певні історичні проміжки часу; 5)використання принципу «за інших незмінних обставин».

Методи пізнання та дослідження в історії екон думки грунтуються на їх комплексному та системному використанні. З-поміж основних методів дослідження варто виділити такі:

1)істор метод, що передбачає дослідження генези екон думки; урахування еволюційних та революційних теоретико-концептуальних змін; виявлення істор джерел та передумов виникнення і розвитку екон ідей та поглядів; установлення механізму та факторів соціально-екон динаміки та її теорет відображення в екон науці;

2)хронологічний  підхід — вивчення еволюції екон думки в істор послідовності, а також з'ясування наступності та спадкоємності виникнення та наслідування наукових ідей; 3)проблемно-тематичний підхід у поєднанні з попередніми методами передбачає об'єктивне відображення теоретико-методологічної та концептуальної різноманітності наукових традицій світової екон думки у визначенні структури і логіки навчального курсу; 4)метод зіставлення — порівняльний розгляд змісту, структури і методології, позитивної та нормативної теорій різних наукових напрямів, течій та шкіл; виявлення на цій основі критеріїв їх класифікації та типологізації; 5)міждисципл-інарний підхід до пізнання еволюції екон науки в загальному контексті сусп розвитку, який полягає в урахуванні впливу досягнень точних, природничих та сусп-их дисциплін; також установлення впливу численних позаекон, у тому числі інституціональних факторів (соціальних явищ, права, етики, індивід. та соціальної психології, культури, традицій та ін.), на розвиток екон думки та теорії; 6)принцип єдності позитивного та нормативного аспектів екон науки, що полягає в безпосередній спрямованості теоретичних досліджень на здійснення екон політики, практичних заходів зі стабілізації економіки та сприяння екон зростанню; 7)аналітичний метод, що дозволяє дослідити внутрішню сутність явищ та їх теоретичне відображення в наукових підходах різних напрямів та шкіл; 8)каузальний метод — розкриття причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних етапів еволюції екон думки, теорет напрямів та шкіл; 9)функціональний метод як виявлення та дослідження функціон екон залежностей ринкових факторів, їх формалізація та адекватна графічна і матем інтерпретація різними напрямами екон теорії; 10) неопозитивізм та прагматизм —  вивчення  екон теорією суспільних та соціально-еконо процесів такими, якими вони постають у реальній екон дійсності та господ практиці; 11)соціальний позитивізм— розгляд екон наукою соціально-екон явищ такими, що піддаються реформуванню та вдосконаленню, визнання ідей спонтанної та керованої суспільної еволюції.

Поряд із переліченими і традиційними для суспільних наук методами абстракції, аналізу та синтезу, логічним та історичним та іншими методами, центральне місце  в ній посідають системний аналіз та генезис.Системний аналіз передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структурну будову. Між його елементами виникають прямі та зворотні зв'язки. Ціле і його властивості більше за суму якостей усіх складових. У функціонуванні системи вирішальне значення має головний зв'язок, що визначає напрям її розвитку. Невизначеність причинно-наслідкових залежностей у точках біфуркації обумовлює необхідність розглядати взаємодію як основну форму зв'язків у межах системи тощо. Генезис передбачає поєднання істор та теорет аспектів дослідження фактів господар життя суспільства. Факти і явища розглядаються в істор зв'язку за допомогою виділення в них сутнісних сторін і тенденцій та знаходження залежностей між ними, що відображаються в ланцюгу понятійних перетворень, який поєднує ці факти і явища. Генезис — це такий спосіб аналізу, що здійснюється з позицій цілісності господарства суспільства та на засадах певної наукової парадигми. У ньому органічно поєднуються два боки предмета історико-екон науки — історизм фактів і їх теоретичне відображення.