Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2012 в 23:02, шпаргалка
1. Назвіть основні, фундаментальні проблеми економічної організації суспільства та проаналізуйте особливості їх прояву і можливі шляхи вирішення в сучасній Україні.
2. З’ясуйте, як співвідносяться виробничі ресурси, фактори і продуктивні сили суспільства і дайте порівняльну оцінку кожного з факторів виробництва, зокрема інформації.
3. На прикладі виробничої функції продемонструйте специфіку взаємодії, поєднання різних факторів виробництва, засобів виробництва і робочої сили на різних стадіях еволюції людської цивілізації.
4. Визначте, обмеженість яких ресурсів стримує економічний розвиток України і як у такій ситуації, на Вашу думку, необхідно вирішувати проблему розпо ділу (аллокації) ресурсів.
5. Наведіть поширені у сучасній економічній літературі визначення економічної системи, охарактеризуйте їх переваги і вади, спробуйте сформулювати власне тлумачення її сутності.
6. Визначте найважливіші підсистеми економічної структури суспільства, проаналізуйте способи їх взаємозв’язку, характер субординації.
7. Розкрийте структуру виробничих відносин та їх роль в економічної системі і розвитку продуктивних сил суспільства.
8. Обгрунтуйте визначальну роль відносин власності та механізмів координації господарських процесів у розвитку економічних систем.
9. Проаналізуйте зміни кривої виробничих можливостей, коли зростає кількість ресурсів у розпорядженні суспільства, з’ясуйте можливості при цьому прориву у розвитку технології.
10. Проаналізуйте можливості ефективного функціонування економіки при неповній зайнятості ресурсів.
Трактуючи ринкову економік}* як єдину дієздатну систем}* економічної організації суспільства" вчений 6}*е глибоко переконаний, шо приватна власність "є необхідним реквізитом цивілізації і матеріального добробут}*", який сприяє найоп-тимальнішому використанню ресурсів. Заслугою дослідника стала спроба економіко-правового аналізу відносин власності з метою виявлення справедливого розподілу прав на блага виробничого і споживчого призначення.
Об'єктивні процеси економічного зростання з середини XX ст. (науково-технічна революція, прискорення індустріального розвитку, загострення сировинної та екологічної проблем, виникнення нових форм власності та господарювання, потреба у підвищенні економічної зацікавленості й економічної відповідальності за використання власності) сприяли формуванню у 60 —70-х роках XX ст. економічної теорії прав власності як самостійного розділу сучасної економічної думки. У працях представників неоінституціоналізму Р. Коуза, А. Алчіана, Г. Демзетца, Д. Порта, Р. Познера, С. Пейовича, О. Вільямсона та ін. право власності трактується через два взаємопов'язані аспекти: 1) як санкціоновані повєдінкоеі відносини, шо виникають між людьми у зв'язку з існуванням благ та стосовно їх використання; 2) як набір, пучок часткових повноважень (комплекс часткових правомочносте!!), сукупність яких формує "повне" право власності . Водночас необхідно зазначити, шо континентальне право з часом перестало відповідати тенденціям індустріального та постіндустріального розвитку. Все більшого визнання у розвинених країнах почала набувати англосаксонська традиція, згідно з якою "розщеплення" власності на правомочності кількох осіб сприяє отриманню максимально можливих вигід. Так, оренда землі часто більш вигідна, ніж її купівля; лізинг може принести виший прибуток, ніж купівля обладнання; трастові, довірчі операції — вигідніші за особисте управління майном тошо.
Саме англосаксонська правова традиція стала основою формування і розвитку економічної теорії прав власності, згідно з якою кожне економічне рішення повинно спиратись на набір (пучок) правомочностей, які забезпечують найвигіднішу реалізацію конкретного економічного проекту. Таким чином, економіко- правовий підхід до аналізу проблем власності передбачає, шо відносини власності та правові відносини завжди взаємопов'язані, оскільки транзакційні витрати у реальній дійсності не є нульовими; права власності є важливим інститутом зниження визначеності у взаємовідносинах індивідів, мотивації їх господарської діяльності та формування відповідної системи стимулів; "пучок" прав власності не є постійним і незмінним як із боку суб'єктів, такі з боку об'єктів привласнення; правові аспекти відносин власності не лише змінюються у процесі господарського розвитку суспільства, а й самі виступають активним чинником соціально-економічних змін; право стає не лише важливим фактором формування корисності, цінності економічних благ як об'єктив власності, а й саме трансформується є економічне благо (ресурс, джерело доходів, капітал), яке стає товаром і включається є господарський обіг.
Сучасні дослідники звертають увагу на те, шо "економісти зазвичай сприймають пучок прав як даність". Водночас, "коли на ринку укладається угода, обмінюються два пучки прав власності. Пучок прав, як правило, прикріплюється до визначеного фізичного блага чи послуги, але саме цінність прав визначає цінність товарів, шо обмінюються"''".
Відтак робиться висновок, шо товар є певною сукупністю не лише фізичних характеристик, а й певних прав та юридичних обмежень, які впливають на його цінність. Ширший набір повноважень підвищує корисність товару і навпаки.
21. Визначте основні механізми координації госп життя сусп.-а в сучасних ек системах. (твор пит.)
У сучасному світі інтенсивно відбувається декілька масштабних трансформаційних процесів. Перший пов’язаний зі значними перетвореннями у системі розвинутої ринкової економіки (30 країн ОЕСР); другий – має місце у більш ніж 120 країнах Азії, Африки, Латинської Америки, де вже тривалий час існують ринкові відносини; третій – охоплює постсоціалістичні країни Центральної і Східної Європи і пострадянські республіки (за класифікацією МВФ 29 країн); четвертий – націлений на створення й ефективне функціонування ринкової економіки, однак не вкладається ні в загальну схему її генезису, ні у схему постсоціалістичних ринкових перетворень (Китай, В’єтнам); пятий – охоплює явища, що відбуваються у світовій системі господарства в цілому.
В залежності від типу економічної системи виділяють такий координаційний механізм:
1) Командна ек система – Централізоване планування та управління
2) Перехідна – Послаблене держ управління та ефективні ринки.
3) Ринкова – переважно ринкова саморегуляція з частковим держ регулюванням
Спосіб координації – це один із параметрів трансформації економічних систем.
Різні типи трансформаційних економічних систем різняться багатьма параметрами, зокрема, і способами координації економічної діяльності, способами розподілу (алокації) ресурсів. Тому важливо розглянути механізми координації в економічних системах країн, що розвиваються, та країн з розвинутою ринковою економікою;
Для найменш розвинених країн типовою є значна роль докапіталістичних форм економічної координації та первіснообщинних механізмів регулювання господарської діяльності. Ці форми переважають у тих країнах, де існує переважно натуральне сільськогосподарське виробництво, орієнтоване переважно на самозабезпечення общин. Головним способом розподілу ресурсів тут є традиція. У сфері інтенсивного товарного сільського господарства та індустрії переважають ринкові форми розподілу ресурсів. Однак на них значний вплив здійснюють доринкові та позаекономічні форми, що історично успадковані від колоніальної епохи, східного деспотизму: бюрократичне втручання в економіку, корупція, “тіньова” і прямо кримінальна економічна діяльність. Ці форми спотворюють дію ринкових механізмів.
Економічні системи країн, що розвиваються, відрізняються структурою форм розподілу ресурсів, співвідношенням ринкових і неринкових механізмів економічної координації. Питома вага доринкових механізмів розподілу ресурсів відносно невелика, але вони зіштовхуються з тими ж проблемами у сфері ринкових форм розподілу ресурсів, що і найменш розвинуті країни.
Нові індустріальні країни мають справу з тими ж самими проблемами, але для одних характерною рисою є здатність знайти більш-менш дійові способи подолання негативних тенденцій у сфері ринкового розподілу ресурсів, а для інших − значна частина зазначених проблем залишилася в минулому, і вони вже вибудовують ринкові форми розподілу ресурсів і відповідні їм інститути за зразком розвинутих капіталістичних країн.
У країнах з розвиненою капіталістичною ринковою економікою пануючим є ринковий спосіб розподілу ресурсів. Ринкові відносини тут мають складну структуру, відображаючи різні ступені еволюції ринку і ринкових інститутів у капіталістичному господарстві. Крім того, істотну роль відіграє державне і суспільне регулювання ринкових відносин.
З точки зору способу координації розподілу ресурсів трансформаційні (перехідні) економічні системи поділяють на два основні види. Для 1-го характерним є демонтаж системи централізованого планового розподілу ресурсів і формування на її місці ринкової системи з тим чи іншим ступенем регулюючого впливу і прямої участі держави (країни ЦСЄ). Для другого характерне формування двохсекторної моделі, в якій в одному секторі тривалий час зберігаються методи прямого цетралізованого розподілу ресурсів, а в іншому – панує ринковий механізм із сильним непрямим регулюванням (Китай, В’єтнам).
Країни з трансформаційною (перехідною) економікою демонструють складне поєднання зрілих і незрілих інститутів ринкового регулювання, обтяжених залишковими елементами того способу координації розподілу ресурсів, що був властивий плановому господарству. Така ситуація складається внаслідок неможливості в стислий історичний період сформувати зрілі інститути сучасного ринкового господарства.
Сучасний етап еволюції трансформаційних процесів характеризується загостренням полеміки про співвідношення ринкових і державних механізмів координації, але вже в умовах глобалізації трансформаційних процесів. Можна виділити такі способи координації, що здійснюються державою:
1) Держава відіграє роль “нічного вартового”. У кращому випадку перебирає на себе пасивну функцію нейтралізації (компенсації) наслідків соціальних витрат, пов’язаних з дією ринкової координації.
2) Держава обмежує, звужує поле дії ринкової координації навіть до повного руйнування ринкового механізму і заміни на централізоване управління господарськими процесами.
3) Держава втручається у ринковий механізм шляхом доповнення його адекватними ринку формами і методами координації економічної діяльності.
4) Держава задає зовнішні параметри дії ринковим механізмам координації для досягнення поставлених цілей.
Останні два типи координації економічної діяльності притаманні ринковим економічним системам розвинутих країн. Тобто йдеться про підтримання нормального функціонування й регулювання існуючого ринкового механізму з метою підвищення його ефективності і забезпечення сталого економічного зростання.
В перехідній економічній системі на передній план висувається координуюча функція держави щодо створення засад ринкового господарства, насамперед його конкурентного устрою, у формуванні приватного сектора, середнього класу власників як передумови економічного зростання і забезпечення загального добробуту. Поряд із цим надзвичайно важливими є реорганізація та раціоналізація на ринкових засадах державного сектора економіки. Підвищення ефективності управління корпоративними правами держави.
Розвиток процесів глобалізації і пов'язаних з ними протиріч приводить до істотної зміни функціонування кожної з економічних систем і до зміни параметрів способів координації, за допомогою яких здійснюється розподіл ресурсів внутрі мікро- і макроекономічних систем.
22. Співставте принципи справедливості та ефективності у розвитку сучасних господарських систем.
Ідея справедливості – одна з найголовніших ідей, які регулюють людські відносини та відносини в суспільстві. Історія культури має в наявності низку конкретних формульовок принципу справедливості.
Принцип справедливості охоплює різних людей і навіть різні соціальні групи.
Більшість теоретиків визнають неупередженість головною ознакою справедливості, бо вона вимагає від нас здатності мислити з позиції цілого, абстрагуючись від впливу часткових цінностей і інтересів .
Справедлива нерівність. Сучасний індійський філософ Дая Крішна вважає, що “сама спроба усунення нерівності приречена на провал, не тільки тому, що багатоманітність є самою природою реальності, але і тому, що така спроба поєднана з насильним зрівненням нерівних, а це тягне за собою нерівність між тими, хто примушує, і тими, кого примушують”. Це відноситься, звичайно, не лише до відносин між людьми, а також і до розвитку сучасних господарських систем. Тобто, їхній розвиток не можливий без насильницького зрівняння нерівних.
На думку П.Д.Тищенка, існують дві умови, які можуть виправдати нерівність в розвитку господарських систем сучасності. Це:
- якщо нерівність є життєвим наслідком неупередженого застосування однакових мірил для оцінки, конкуруючих між собою, ми маємо нерівні здібності, таланти, можливості (Тобто справедливість є нерівність, яка виникає в результаті лише чесної конкуренції);
Згідно Роулсу, принцип справедливості передусім повинен стосуватися базисних структур, адже від того, як вони працюють залежить справедливість розподілення благ і відповідальності людей і усіх інших системах та сферах життя.
Виділені Роулсом принципи є результатом вільного коллективного раціонального вибору, який постає у формі суспільного договору. Щоби принципи справедливості стали загальноприйнятими, Дж. Роулс висуває поняття “первинного стану”, стану, в якому всі учасники постають рівноправними партнерами договору (незважаючи на їхній фактичний соціальний статус), в якому вони прийдуть до утвердження основоположної цінності рівності усіх свобод, визнання справедливості як результату чесної конкуренції.
Утилітаризм. Якщо егалітарні теорії справедливості на перше місце висувають раціональні принципи, то утилітаризм обґрунтовує емпіричні наслідки їхнього застосування. На думку представників утилітариської концепції, морально обґрунтованими є такі принципи, які приводять до максималізації блага і мінімалізації страждання.
Теоретик радикального ліберального напрямку Роберт Нозік вважає, що основою свободи є приватна власність, яка реалізується при наявності 2-х умов: справедливого початкового придбання власності і її справедливого “переміщення”.
Щож до принципу ефективності, то він означає раціональне співвідношення між витратами на створення інформаційної системи «Електронний уряд» і цільовими ефектами, досягнутими завдяки її функціонуванню, причому вони можуть мати не тільки грошову форму, а й форму економії часу, підвищення якості та зручності...
Принцип економічної ефективності вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у різні господарські системи. Все приносить дохід та від усього( майже) ми отримуємо віддачу. Але це не варто розуміти буквально — сьогодні вклали гроші, а завтра рахуватимемо прибуток: не всі живуть, використовуючи принцип справедливості, то і ефективність від нпр. вкладання коштів - різна.
лібералізм – сукупність ідейно-політичних вчень, політичних і економічних концепцій, що ставлять метою ліквідацію або пом’якшення різних форм державного і суспільного примусу, необмежену свободу підприємництва й торгівлі, парламентський устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи індивідів в усіх сферах суспільного життя.
Проблеми лібералізації економіки України:
1. надзвичайно високий рівень монополізації усіх сфер суспільно-економічного життя в державі
2. надмірна адміністративна і фінансова централізація влади та жорстка адміністративна ієрархія, гіпертрофоване економічне зростання «центру» за рахунок виснаження «периферії». Як наслідок, більшість українських регіонів є дотаційними або депресивними, а нерівномірність регіонального розвитку — очевидною.
Информация о работе Шпаргалка по "Сучасні економічні системи "