Шпаргалка по "Сучасні економічні системи "

контексті розрізняють два основних типи перехідної економіки: внутрішньосистемну та міжсистемну.

Внутрішньосистемна – перетворення, що не виходять за межі економічної системи і спрямовані на модернізацію та вдосконалення господарських відносин і форм, та міжсистемна – перетворення, які приводять до становлення господарського устрою суспільства на якісно новій основі, що пов’язано із радикальною заміною основоположних елементів системи – прав власності та координаційного механізму. У першому випадку, що є в розвинених країнах, трансформація економіки виражається у секторних змінах, диверсифікації структури господарства та просторових зрушеннях. Для України, як і для інших пострадянських держав з вираженою міжсистемною трансформацією, поряд з галузевим, функціональним та просторовим аспектами, додатковим напрямом цього процесу є інституційний (зміна власності, розвиток малого та середнього підприємництва).

Внутрішньосистемна перехідна економіка характерна для

еволюційного шляху розвитку, тобто тривалих поступових перетворень економічних однотипних систем. За цих умов зміни, властиві перехідній економіці, починаються у межах однієї системи, а закінчуються – в межах іншої (рис. 1).

Пересічений на графіку простір відповідає стану перехідної економіки першого типу, що має внутрішньосистемне походження. Особливістю такої економіки є те, що вона, маючи різні форми прояву, не торкається глибинних підвалин системи, в межах якої вона виникає.

У різних країнах існують певні відмінності в реалізації цих закономірностей, які значною мірою обумовлені відмінностями в стартовій економічній ситуації: рівні розвитку, залежності від міжнародної торгівлі, мірі просуну тості економічних реформ, рівні незбалансованості економіки. Проте перехід від системи централізованої регламентації до ринкової економіки визначається не лише національними особливостями та ступенем початкового розвитку постсоціалістичних країн, а й більш складними чинниками власне перехідного періоду. У перехідній економіці переплітаються три блоки проблем – загальні закономірності трансформації економіки, глобальні тенденції сучасного етапу економічної трансформації й трансформація централізовано-керованої економіки в ринкову, які безпосередньо впливають на хід трансформаційних процесів. Від методів та термінів їх вирішення значною мірою залежить характер трансформаційних процесів. Фактично у цей період було сформовано дві основні стратегії соціально економічної трансформації: "шокової терапії" і дуалізму (еволюції). Принципова відмінність між ними полягала у термінах і способах реалізації переходу до ринку. Проблема модернізації знаходиться сьогодні в центрі уваги глобальної спільноти. Можна стверджувати, що глобальна модернізація стала у ХХІ ст. визначною тенденцією економічного розвитку. Особливої гостроти ця проблема набуває для постсоціалістичних країн, зокрема країн СНД, економіка яких виявилася практично неконкурентоспроможною.

29. Розкрийте на конкретних прикладах змішаний характер реальних економічних систем та механізмів їх функціонування

Загальна лінія на розвиток системи змішаної не означає одноманітності та стандартизації. Реально в різних країнах та регіонах складаються різноманітні моделі змішаної економіки. Вони відрізняються один від одного своїм специфічним поєднанням різних форм власності, ринку та державного регулювання, капіталу та соціальності, економічної і постекономічне сторін. Ця особливість залежить від багатьох факторів: рівень і характеру матеріально-технічної бази, історичних і геополітичних умов формування суспільного устрою, національних та соціокультурних особливостей країни, впливу тих чи інших соціально-політичних сил і т.п. Більш того, в змішаній економіці, як правило, може домінуватиме та чи інша сторона параметрів.

Оцінимо деякі найбільш характерні моделі змішаної економіки, що склалися в світі. Американська модель - це ліберальна ринково-капіталістичного лістіческая-модель, що передбачає пріоритетну роль приватної власності, ринково-конкурентного механізму, капіталістичних мотивацій, а також високий рівень соціальної диференціації. Германська модель - модель з-них ринкового господарства, яка розширення конкурентних почав пов'язує зі створенням особливої соціальної інфраструктури, що зм'якшує недоліки ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституціональної структури суб'єктів соціальної політики. Шведська модель в її класичному вигляді - це соціальна модель, для якої характерний високий рівень соціальних гарантій, що базуються на широкому перерозподілі доходів і поширенні різноманітних «вільних асоціацій». Японська модель - модель регульованого корпоративного капіталізму, в якій сприятливі можливості накопичення капіталу сполучаються з активною роллю державного регулювання у сферах програмування економічного розвитку, структурної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики і з особливим соціальним значенням корпоративного (внутрішньофірмового) почала.

Формування змішаної економіки простежується і в умовах перехідних економік, до чого тут складаються різні моделі. Наприклад, під час перетворення китайської економіки, ринковий механізм та недержавний сектор економіки значно посилили свою роль в роки реформ. Однак державне регулювання у формі «напрямного планування» і соціальні гарантії продовжують займати пріоритетне значення в соціально-економічній політиці. Дана модель може бути визначена як переважно соціалістична модель змішаної економіки.

Можливості формування змішаної економіки має також в Росії. Вони пов'язані насамперед з порівняно розвиненим індустріальним базисом, що поєднується з окремими елементами постіндустріалізму, з виниклим різноманіттям форм власності і господарювання, з наявністю традицій регулювання та соціальності, а також з інтенсивним розвитком в роки реформ ринку та підприємництва. Бо все це нашаровуються технологічна многоуклад-ність і перехідний суспільний характер сучасної вітчизняної економіки, що підсилюють її змішаний характер. Вочевидь, що в нашій країні, з урахуванням її великий специфіки, повинна скластися россійская модель змішаної економіки.

30.

Глобалізація — неодновимірний, нелінійний процес, який справляє неоднозначний, різноспрямований і суперечливий вплив на сучасний світогослодарський розвиток та еконо¬мічну безпеку держав

Одним із викликів глобалізації стала неспроможність держав регулювати економіку на національному рівні у відриві від світових господарських процесів і стану міжна¬родної кон'юнктури, оскільки:

—   суперництво країн за приплив іноземних інвестицій унеможливило використання таких традиційних інстру¬ментів макроекономічного регулювання, як експортні суб¬сидії, курс національної валюти, митні тарифи, ставка рефі¬нансування ЦБ тощо;

—   зростання внутрішньофірмових трансакцій усклад¬нило реалізацію економічної і податкової політики;

—              послабився зв'язок зростаючого глобального ринку з географічною територією;

—  мобільність капіталу зменшила ефективність трудо¬вого законодавства, підірвала можливості реалізації соціаль¬них програм та цілей соціального добробуту;

— все більша частина національного багатства (інтелек¬туальні ресурси, знання, науково-технічний потенціал) по¬чала функціонувати поза державним контролем тощо.

Виклики глобалізації справляють суперечливий вплив на трансформаційний потенціал перехідних економічних систем:

—  випереджаюча зовнішньоекономічна лібералізація порівняно з внутрішньою створює переважно зовнішній, а не внутрішній тиск на національних товаровиробників, усклад¬нюючи можливості їх пристосування до конкурентного се¬редовища;

— прискорена лібералізація валютно-фінансової сфери формує передумови для перекачування капіталу з проблем¬ного реального сектору в більш гнучкий сектор валютних операцій, операцій з цінними паперами тощо;

—  скорочуються можливості національних урядів щодо регулювання торгівлі, конкурентних відносин, реалізації податкової політики, досягнення цілей суспільного добро¬буту тощо;

— підривається національна самодостатність економіч¬ного розвитку, зростають зовнішні та внутрішні ризики трансформаційних економік, пов'язані з їх перетворенням на меншовартісний придаток розвиненого світу;

—              зростаюче домінування ТНК та відплив продуктив¬них ресурсів позбавляє національні економіки важливих Джерел саморозвитку, викликаючи структурне спрощення їхніх народногосподарських комплексів.