Шпаргалка по "Сучасні економічні системи "

3.       неефективне використання державного бюджету

4.       немає принаймні елементарно стабільних «правил гри»,

5.       П’ята проблема, має моральний характер. В українському соціумі подекуди є моральним те, що вважається відверто аморальним у розвинених суспільствах, насамперед — порушення законів.

Наиболее важная проблема реформирования национальной экономики на принципах либерализма заключается в том, что рыночные механизмы не привели к изменениям в ее структуре, необходимым для удовлетворения рыночного спроса. Кроме того, либеральный курс преобразований породил такие проблемы, как хроническая инфляция, неразвитость внутреннего кредитного рынка, утечка за рубеж рабочей силы и капиталов, масштабная коррупция, явная и скрытая безработица, падение уровня жизни значительной части населения, упадок морали, колоссальное социальное расслоение, непрерывное сокращение населения страны.

Держ інтервенціоналізм, на противагу економічному лібералізму,  виступає під гаслом  "повернення"  держави в економіку,  хоча й досить обмеженого.

В перехідній до ринку економіці змінюються функції держави. починаючи з 1991 р. були усунуті командно-адміністративні системи з централізованим державним плануванням і розпочався пошук шляхів переходу до ринкових відносин. Держава перестає виконувати роль єдиного розподіляючого суб’єкта, передаючи більший обсяг цієї функції ринковим механізмам. Скорочується доля держави у вирішенні соціальних проблем. Накази і директиви заміщуються грошово-кредитними, податково-бюджетними засобами

  Основними принципами державного регулювання економіки є :

-          мінімальне втручання державних органів в економічні процеси : ним делегуються тільки ті функції , які не можуть бути забезпечені безпосередньо суб’єктами ринкових відносин ;

-          системний вплив на розвиток соціально-економічних процесів з урахуванням тісних взаємних зв’язків ринку капіталів, фінансів, товарів, праці та інших на базі формування необхідних нормативниж регуляторів і нормативів, методичної бази та відповідальних державних органів.

Функції держаного регулювання економіки в Україні включають формування системи економічних інститутів державного управління; розробку і погодження стратегії економічної, соціальної та науково-технічної політики ; зміцнення умов функціонування ринку , активізацію ринкових відносин , пом ’ якшення впливу кризових явищ шляхом використання прав та можливостей , які уряд має в своєму розпорядженні , включаючи матеріально-технічні та фінансові ресурси ; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання; перерозподіл доходів населення і суб ’ єктів господарювання ,спрямований на пом ’ якшення соціальної нерівності ; стимулювання виробництв , що створюються на базі нових технологій , розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв ; розробку і реалізацію шляхом бюджетного фінансування регіональної економіки ; розробку і реалізацію системи соціального захисту населення ; вироблення та забезпечення дотримання вимог по охороні навколишнього середовища та його відтворення.

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою нормативного , фінансового та адміністративного методів.

Правовою основою державного регулювання економіки є законодавчі і нормативні акти , що визначають формування та функціонування елементів ринкового господарства.

24. Проаналізуйте еволюцію цілей ек систем та критеріїв

Одна з головних особливостей ек систем полягає в тому, що вони функціонують відповідно до поставленої мети, тобто соц-ек системи – це цілеспрямовані системи. Процес завдання мети назвемо цілеутворенням. Цілеутворення для економічних систем – чи не найважливіший процес. Неправильний вибір цілей при створенні системи призводить до того, що розв'язуються не ті проблеми, які повинні розв'язуватися. Це може привести до набагато більшого збитку, ніж застосування неефективної системи для досягнення вибраної мети.

В основі обраних цілей, необов’язково лежить критерій ефективності.

Цілі ек. системи: 1)ек. зростання; 2)повна зайнятість; 3)макроекономічна стабільність; 4)зовнішньоекономічна рівновага; 5)ек. безпека та захищеність (запобігання втрат від ек. ризиків); 6)ек. ефективність (оптимальний розподіл виробничих ресурсів); 7)ек. свобода; 8)ек. справедливість. Цілі ек. систем – визначені сус. основні орієнтири та пріоритети господарського розвитку. Ек. свобода – право ек. вибору. Ек. справедливість (розподіл ресурсів і доходів). 1)егалітарний підхід; Ек. справедливість – необхідний рівень розподілу благ. 2)утилітарний підхід; Ек. справедливість – товари і послуги слід розподіляти максимізуючи загальну корисність для всіх членів сус. (а отже надавати більше благ тим, хто може більше ними насолоджуватись). 3)концепція Роуса; Ек. справедливість – найбільш справедливий розподіл максимізує корисність для найменш забезпечених осіб. 4)ринковий підхід; Ек. справедливість встановлена ринком відповідно до продуктивності факторів виробництва та дії попиту і пропозиції на них.

У відповідності до зміни стадії розвитку суп-ва, змінювались і пріоритетні цілі.

Так, наприклад, меркантилісти першочерговою метою вважали максимальне залучення грошей до країни., класики – ідею природної свободи та прир порядку, фізіократи у центр ставили землю і т.д.

Суспільство: доіндустр-> індустр-> постіндустр

Визнач сфера ек-ки: сільське госп-> промисловість->послуги

Осн лімітуючий фактор: земля -> капітал -> інф., наука

Пануюча соц група: землевласники -> капіталісти -> власники інф.

Сьогодні генеральною метою державного регулювання економіки є економічна і соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу усередині країни і за кордоном, адаптація до його умов, що змінюються.

25. Охарактеризуйте існуючі механізми взаємозв'язку економічного і соціального розвитку суспільних систем

Розвиток – незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, тоді як звичайні зміни характеризуються зворотністю, циклічністю, відтворюваністю.

Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Соціальний розвиток — процес життєдіяльності людства та його складових частин у довкіллі, а також постійна зміна та трансформація відносин між людьми.

Ще видатний німецький вчений XIX ст. Карл Маркс у своїх працях стверджував, що економічна система (суспільно-економічна формація) завжди перебуває у стані зміни через таке соціальне явище, як класова боротьба, яке стимулює не лише зміну суспільних відносин, але й зміну самої економічної, виробничої організації цього суспільства.

Отже, за марксистською теорією, перехід до нової організації суспільства взагалі є водночас і переходом до нового економічного порядку (звичайно, через зміну виробничих відносин).

Не можна також забувати і про один із найбільш популярних, можливо, навіть мейнстрімовських напрямків економічної теорії – інституціоналізм. Як відомо, термін «інституція» був введений в економічний аналіз Т. Вебленом (основоположником самого інституціоналізму, як не дивно). Він запозичив це поняття із соціології, де воно означає перманентно повторювані відносини людей ( інститут шлюбу, сім'ї тощо), це також стійка сукупність людей, груп, установ, діяльність яких спрямована на виконання конкретних суспільних функцій.

В економічній же теорії можна інституції назвати своєрідними правилами гри у суспільстві з приводу економічної діяльності суб'єктів цього суспільства. Спираючись на дослідників інституціонального та неоінституціонального напрямків можна визначити, що основою економічних змін є саме соціальні, які ґрунтуються на зміні відносин між структурними одиницями суспільства (індивідами, соцгрупами тощо).

За німецькою історичною школою, основоположником якої є Ф.Ліст, економічні системи розвиваються залежно від того, якими є національні особливості тієї чи іншої держави.

Тобто цей чинник може впливати на спосіб економічної організації суспільства в межах цих країн. З першого погляду він не дуже тісно пов'язаний з соціальними змінами, але це не так.

Адже ментальність та особливості того чи іншого народу і є тими специфічними відносинами, що сформувалися у процесі його генезису.

Тому можна вважати, що одним із механізмів залежності соціального ті економічного розвитку є саме ментальність, яку не можна віднести безпосередньо до соціального інституту, тому доцільно виокремити її.

26. Розкрийте сутність міжсистемної трансформації економіки. Наведіть приклади такої трансформації у 20-му і 21-му сторіччях.

Однією з першочергових рис транзитивної економічної системи є її всеохоплюючий, системний характер трансформаційних процесів, який пов’язаний радикальною заміною конституюючи елементів існуючої системи, тобто міжсистемна трансформація.

основні чинники соціально-економічних трансформацій: (1) екзогенні, зумовлені змінами зовнішнього середовища, в т.ч. такими, що відбуваються під впливом активності господарської системи; (2) ендогенні, породжені суперечливою взаємодією інерційності та інноваційності економічного розвитку. Доведено, що перетворення економічних систем забезпечується двома видами трансформаційних механізмів: адаптаційним, який підтримує поточний гомеостаз системи, протидіючи її внутрішнім і зовнішнім збуренням, та біфуркаційним, який сприяє якісному переродженню системи, прискорює процес її еволюції, породжує невизначеність, незворотність та непередбачуваність майбутнього. Систематизація основних векторів сучасних соціально-економічних трансформацій зумовила висновок, згідно з яким новітні перетворення транзитивних систем є складноструктурованими й охоплюють процеси постіндустріальної модернізації, зміни суспільного устрою, глобалізації господарського розвитку, соціалізації та гуманізації суспільного життя.

Набутий в нашій країні протягом 1992 - 2006 років досвід конструювання і застосування соцієтальних показників дає підстави виокремити в українській системній трансформації два цикли соцієтальних змін (1994 - 2004; 2004 - ) Перший сплеск (1994 – 1998 роки) зачепив „ядро соціальної системи”, поділивши центральну владу на гілки-функції (законодавчу, виконавчу, судову) і закріпивши ці зміни в Конституції України 1996 року. Другий, що розпочався 2004 року, об’єктивно спрямований на „периферію соціальної системи”, обумовлюючи демократичні зміни на регіональному і місцевому рівнях владної вертикалі та в практиці самоврядування.

Друга хвиля трансформації та її альтернативи

Перших трансформаційних змін історія людства зазнала ще в часи Великої депресії 1929 - 1933 років в країнах євроатлантичного ареалу (Північна Америка та Західна Європа). Нова, потужніша хвиля таких змін була розпочата Китаєм (1978 - ), продовжена Польщею (1980 - ) та іншими країнами Центральної і Східної Європи (1989 - ) і, нарешті, була підхоплена суверенними країнами - республіками колишнього СРСР (1991 рік). Сьогодні клуб своєрідного „соціального трансферу” вже охоплює понад сто країн світу.

На межі 1970-х – 1980-х років на Євразійському континенті і особливо в СРСР активно точилася дискусія щодо вибору моделі-взірця для наслідування досвіду суспільної трансформації. Спектр вибору лежав між двома граничними полюсами-альтернативами: західною радикальною (польською) моделлю переходу до ринкової економіки та східною поміркованою (китайською) моделлю економічних реформ.Зокрема, в СРСР перші спроби трансформаційних змін здійснювалися на кшталт китайської моделі. Політичний розпад СРСР доповнився швидким падінням національних економік, що колись складали єдиний народно-господарчий комплекс СРСР. Економічна криза перманентно перейшла в системну кризу, на якій суттєво позначилась (принаймні на перших її етапах) соцієтальна радянська спадщина, що її уособлював універсум „homo soveticus”. Одначе далі, з розвитком трансформаційних процесів і зростанням вагомості психологічного чинника, на авансцену політики все помітніше виходив соціокультурний фактор. Посилювалася різниця між пострадянським Заходом і Сходом, які особливо давалися взнаки в екстремальних ситуаціях перехідної динаміки.
27.

Сучасні підходи до вивчення та аналізу тих масштабних змін, які відбуваються в процесі переродження країн пострадянського простору, розглядають суспільство як організм, який здатний як розвиватися і зростати, так і хворіти й деградувати .Суспільство представляє собою соціальну систему, а зміни в її підсистемах, ключових

соцієтальних полях за рахунок взаємозв’язків і взаємовпливів якісно змінюють саму систему.

У актуальних дискусіях вагоме місце належить аналізу причин і виявів суспільно-трансформаційної кризи в Україні. Хоча, на нашу думку, коректніше говорити про системні трансформації, навіть тоді, коли вони накладаються на глобальну фінансово-економічну кризу, що не оминула Україну. В українському суспільстві трансформаційні процеси визначаються на-

кладанням двох типів суспільних криз. Перший тип – це криза генетичного характеру, яка охопила колишні соціалістичні країни. Другий тип – це криза функціонального характеру, яка виникла в процесі функціонування оновленої

системи незалежної України внаслідок нагромадження помилок при змінах економічних і соціальних умов існування суспільства тощо.

Економічна трансформація. Відбулися, по-перше, кардинальна зміна ключових економічних інститутів власності та економічної координації – на всіх рівнях; по-друге, саморозвиток тіньового сегмента економіки, по-третє, зросла роль інституту довіри/недовіри (це стосується довіри до бізнесу, влади, міжособистісної довіри тощо);

Трансформація політичного поля. По-перше, відбувається легітимація інститутів політичної демократії; по-друге, формується інститут політичної опозиції; по-третє, політичні партії стають залежними від фінансово-промислових груп.

Трансформація культурної сфери. Культурні зміни зумовлюються системними радикальними змінами політичної та економічної сфер. Суттєвий вплив мають також інформаційна відкритість українського суспільства

після розпаду радянської системи, процеси глобалізації та євроінтеграції.

28. Розкрийте сутність внутрішньосистемної трансформації економіки. Наведіть приклад внутрішньосистемної еволюції ринкового господарства у 20-21 сторіччях.

Термін трансформація економіки означає перехід від одного типу організації господарського життя суспільства до іншого, зміну (заміну) форм економічної системи відповідно до модернізації або радикального перетворення елементів, що її утворюють.

Серед причин виникнення перехідної економіки виділяють такі: необхідність зміни в способах координації економічної системи;

деформації чинної економічної системи; гострі економічні протиріччя в її межах; вплив на її розвиток глобальних факторів

міжсистемних відносин з огляду на їх антагонізм та ін. У цьому