Система управління ризиками у ЗЕД

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ  І АДМІНІСТРУВАННЯ

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни: „Основи зовнішньоекономічної діяльності”

Тема: „ Система управління ризиками у ЗЕД ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

2011р.

 

 

 

 

 

Реферат

Об’єктом дослідження  курсової роботи є захист діяльності підприємств на Україні які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність шляхом управління ризиками ЗЕД.

Сутність  ризику - це не збиток чи шкода, а лише можливість відхилення від мети, для досягнення якої приймалось рішення.

Відхилення майбутнього  результату від планового може бути пов'язано не лише із втратами, а й із додатковим прибутком. Отже, господарський ризик — це є комерційна, виробнича діяльність у ситуації невизначеності із-за неповноти інформації, що не гарантує за таких умов позитивного результату. Ризик є невід'ємним елементом ринкової економіки. Підприємець в умовах господарського ризику має обрати надійний варіант із альтернативних, оцінюючи їх з позиції прийнятного ризику.

Кількісна оцінка ризику є обов'язковою при економічному обґрунтуванні будь-якої події. Додатково якісна кількісна оцінка ризику дозволяє дати інтегральну оцінку наслідків реалізації конкретного підприємницького рішення.

  Об’єктом дослідження спеціальної частини є підприємство ВАТ „ІнГЗК” та його зовнішньо-економічна діяльність.

 В цій роботі моє підприємство ЧП „Колос” являється посередником.

 Спочатку воно заключає договір комісії з ВАТ „ІнГЗК” на постачання кар’єрного самоскиду MAN який закуповує у „VAART”. Отриманий прибуток за контрактом складає 48000 грн.

 Потім ВАТ „ІнГЗК” заключає з моєю компанією договір комісії на продаж залізорудного концентрату. За цим договором ТОВ „Колос” отримує 10508грн.

Загальний прибуток мої фірми  склав 10508 +48000 =58508 грн.

 

 

 

 

Зміст

 Вступ            4

I. Система управління ризиками ЗЕД        5

1.1. Поняття, сутність та основні поняття ризиків.    5

1.2.Види транспортних ризиків.       8

1.3. Методи управління  ризиками.       12

1.4. Страхування зовнішньоекономічних ризиків     17

1.5. Захист від валютних і кредитних ризиків при здійсненні

 зовнішньоекономічних контрактів       22

 

II. Техніко економічна характеристика

 ВАТ „ІнГЗК”           28

 

III. Розрахунок  схеми комерційної угоди та  укладання

 відповідних  договорів.         35

 

Висновки            58

 Перелік використаної літератури       60

 

Вступ.

 

 ВАТ „ІнГЗК”  інтенсивно розвиває свою діяльність, що примушує його шукати нові ринки збуту за межами країни. Але ризики які виникають у процесі продажу та транспортування товару підчас можуть бути непідконтрольними. Тому для підприємства може виникнути необхідність у страхуванні товарів.

 Спочатку страхові відносини виникли у зв'язку в різними несприятливими явищами природного характеру. У міру розвитку суспільства страхування поширюється також на події, зумовлені виробничою діяльністю людей, розвитком техніки тощо.

В Україні державний  контроль за роботою страхових організацій  здійснює Укрдержстрахнагляд, що будує  свою діяльність на основі Закону України "Про страхову діяльність від 7 березня 1996 р. № 47.

 Юридично для більшості видів страхування укладення договорів є добровільним. Проте сам характер угод про товарні поставки, підряди на будівництво і перевезення, про оренду того або іншого майна, як правило, враховує страхування як неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту відповідних контрактів витрати на страхування може нести будь-яка зі сторін, вона вибирає страхову компанію й умови страхування, беручи орієнтир на власні інтереси й інтереси вітчизняних страхових організацій. 

Так, під час  експорту вітчизняних товарів пріоритет одержують контракти, укладені на умовах СІФ, що включають витрати на страхування в ціну продажу продукції, тобто вона страхується в якийсь національній організації. При імпорті продукції кращим є договір на умовах ФОБ, коли купівельна ціна не містить витрат на страхування, з тим, щоб товари могли бути застраховані в Україні.

 Метою данної курсової роботи є придбання навичок та знань у процессі формування зовнішньоекономічних операцій, організація та підготовка контрактів за участю ВАТ „ІнГЗК”.

 

I. Система управління ризиками ЗЕД 

1.1. Поняття, сутність та основні поняття ризиків.

 

Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку  неминуче пов´язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД. Робота з управління зовнішньоекономічними ризиками має включати такі основні складові:

— аналіз ситуації і визначення можливих ризиків;

— оцінка ймовірного збитку й прийняття рішення щодо управління потенційними ризиками;

— реалізація прийнятих  рішень і контроль за їх виконанням.

Політика учасника ЗЕД щодо потенційних ризиків має декілька різновидів.

1. Виключення  ризиків — це відмова від  здійснення будь-яких дій, пов´язаних  з можливістю появи ризиків  у ЗЕД.

2. Прийняття  ризиків означає, що підприємство  бере на себе відповідальність  за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов´язані з нею.

3. Зменшення  ризиків — це прийняття рішень, які дають змогу знизити рівень  витрат від прийнятих ризиків.

4. Передача ризиків  означає, що підприємство передає  відповідальність за ризики своєму партнеру або третій особі.

Структура ризиків  у зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і нараховує  сотні різновидів, які можна класифікувати  за певними ознаками. Ризики, зовнішні щодо контракту, поділяються на політичні, юридичні, макроекономічні, маркетингові. Політичні ризики — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики розподіляють на чотири групи:

1) ризик націоналізації  та експропріації;

2) ризик трансферту, пов´язаний з можливими обмеженнями  конвертування національної валюти;

3) ризик розриву  контракту через діяльність влади  тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент;

4) ризик військових  дій та громадських заворушень.

При проведенні зовнішньоекономічних операцій слід врахувати фактори ризиків, пов´язані з платіжним потенціалом країни-дебітора, тому потрібно здійснювати аналіз її макроекономічних показників та ринкового потенціалу. Отже, слід розглянути:

— внутрішню  економіку країни;

— економіки  країн-партнерів;

— заборгованість держави (внутрішню і зовнішню).

Інформацію  про ризики по конкретній країні можна  отримати, використавши періодичні публікації консалтингових фірм, що спеціалізуються  на оцінках ризиків. Підприємство, зазвичай, цікавить політична стабільність у країні, ризики поточної економічної ситуації, можливості для переказу капіталу та прибутків, можливості отримання прибутків. Ймовірність виникнення ризиків залежить від країни, з якою передбачається укладення зовнішньоекономічного контракту. Заздалегідь слід передбачити, що сума збитків може досягти розміру, який перевищить загальну суму контракту.

Для зменшення  ризиків за укладеними зовнішньоекономічними  контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо підприємство задовольняє потенційний партнер, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження. Так, ризику невиконання партнером зобов´язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

— укладення  договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

— відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від  підписання контракту;

— відображення умови про розгляд можливих суперечок  через арбітражний суд;

— відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов´язання за контрактом;

— відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Для подолання  загрози неплатоспроможності партнера використовують такі інструменти:

— передбачення умови про чинність контракту  після над

ходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця;

— передача права  власності замовнику після повної сплати вартості товару (послуги);

— використання послуг банку щодо акредитивної форми  розрахунків;

— укладення угоди з банком на факторингове обслуговування можливої дебіторської заборгованості.

Найбільшою  групою ризиків у зовнішньоекономічній діяльності є маркетингові ризики, пов´язані з реалізацією товару на ринках збуту. До таких ризиків  відносять інформаційні, інноваційні та кон´юнктурні ризики. Для проведення успішної збутової діяльності на зовнішніх ринках потрібно проводити їх ретельний ситуаційний аналіз, який ґрунтується на розробці таких експертних чи маркетингових систем, які дають змогу враховувати невизначеність інформації про ринок.

Інформаційний ризик — ризик відсутності, невизначеності чи недостовірності інформації, що стосується юридичної бази для підготовки контракту, стану справ партнера і його банку, загального стану ринку  товарів (послуг), на якому функціонує підприємство.

Інноваційний  ризик — можливість втрат, що виникають  внаслідок вкладення підприємством  коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.

Кон´юнктурний ризик — можливість втрат через зміну ринкової кон´юнктури, зміну як економічного стану галузі, в якій функціонує підприємство, так і суміжних з нею галузей.

Транспортні ризики — ризики, які виникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладенні зовнішньоекономічних угод, а саме при переміщенні товару від продавця (постачальника) до покупця.

Запобігти виникненню інноваційного ризику можливо тільки шляхом проведення ретельних маркетингових  досліджень, спрямованих на виявлення  потреб споживачів на тому ринку, де функціонує підприємство.

При запобіганні  кон´юнктурному ризику слід врахувати  діяльність підприємства в цій галузі, а також суміжних галузях за певний період часу; сталість функціонування цієї галузі порівняно з економічним  станом у країні в цілому; результати діяльності різних підприємств у межах однієї й тієї ж галузі. Оцінка маркетингової групи ризиків ґрунтується на визначенні ступеня можливості виникнення маркетингових ризиків, тобто на їх імовірності. Маркетингові ризики багатономенклатурні, їх зумовлюють як внутрішні, так і зовнішні фактори, дію яких досить важко скерувати в потрібному напрямку.

1.2. Види  транспортних ризиків

Усі транспортні  ризики можна поділити за "Інкотермс-2000" на чотири групи. Група Е (EXW) передбачає ситуацію, коли покупець несе всі ризики і витрати, пов´язані з доставкою товару від складу продавця (виробника) до кінцевого пункту споживання.

Група F містить  три конкретні варіанти передачі відповідальності і ризиків:

1. FCA — ризики  і відповідальність продавця  переходять на покупця (посередника)  у момент передачі товару у визначеному місці, при передачі товару перевізнику, визначеному покупцем.

2. FAS — відповідальність  і ризик за товар переходять  від постачальника до покупця  у визначеному договором порту.

3. FOB — продавець  знімає з себе відповідальність після переміщення товару через борт судна.

Група С включає  ситуації, коли експортер (продавець) укладає  із покупцем договір на транспортування, але не бере на себе ніякого ризику. Вона включає такі базові умови:

1. CFR — продавець  оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність та неушкодженість товару, а також додаткові витрати бере на себе покупець. Перехід ризиків і відповідальності відбувається в момент завантаження судна.

2. CIF — крім  обов´язків, як у випадку CFR, продавець повинен забезпечити та оплатити страхування ризиків під час транспортування.